Рішення № 81236644, 11.04.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 рокум. ПолтаваСправа № 440/756/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання – Дубінчина О.М.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 /далі – позивач, ФОП ОСОБА_3В./ звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Полтавській області /далі – відповідач/ про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ2940/584/АН/П/ПТ/МГ-ФС від 10 січня 2019 року.

В обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначила, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31 січня 2019 року, що набрала законної сили 12 лютого 2019 року, її притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн за частиною першою статті 41 КУпАП у зв’язку з невиплатою в подвійному розмірі працівникові ОСОБА_4 заробітної плати за роботу у святковий день 14 жовтня 2018 року. Вказану постанову вона виконала та сплатила штраф 04 лютого 2018 року. Однак Управлінням Держпраці у Полтавській області постановою про накладення штрафу №ПЛ2940/584/АН/П/ПТ/МГ-ФС від 10 січня 2019 року її вдруге притягнуто до адміністративної відповідальності за це саме порушення, що суперечить положенням статті 61 Конституції України, законам України, міжнародним нормативно-правовим актам, судовій практиці України та Європейського суду з прав людини. Крім того, інтереси працівника ОСОБА_4 відповідно до частини третьої статті 107 КЗпПУ забезпечені в повному обсязі шляхом надання їй іншого дня відпочинку 02 листопада 2018 року за роботу у святковий день 14 жовтня 2018 року, що підтверджується наказом ФОП ОСОБА_3 №2-1 від 11 жовтня 2018 року, заявою ОСОБА_4 від 11 жовтня 2018 року та письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 15 лютого 2019 року /а.с. 6-10/.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву зазначив, що штраф накладено на позивача правомірно, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_3 допустила порушення вимоги частини першої статті 107 Кодексу законів про працю України у зв'язку з невиплатою у подвійному розмірі працівникові ОСОБА_4 заробітної плати за роботу у святковий день 14 жовтня 2018 року (День захисника України). Обставина щодо надання ОСОБА_4 іншого дня відпочинку 02 листопада 2018 року, на яку посилається позивач, не відповідає дійсності, адже надані суду на її підтвердження наказ ФОП ОСОБА_3 №2-1 від 11 жовтня 2018 року та заява ОСОБА_4 від 11 жовтня 2018 року під час проведення невиїзного інспектування та розгляду справи про накладення штрафу позивачем не надавалися та відповідні доводи ним не заявлялися ані під час розгляду матеріалів в Управлінні Держпраці, ані в Автозаводському районному суді м. Кременчука, а, навпаки, вказана обставина спростовується табелем обліку використання робочого часу за листопад 2018 року та письмовою інформацією позивача від 22 січня 2019 року про усунення виявленого порушення. Щодо аргумента позивача про повторне притягнення її до адміністративної відповідальності за одне й те ж саме порушення відповідач зазначив, що диспозиції абзацу 4 частини другої статті 265 КЗпПУ та частини першої статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення щодо оплати праці не є тотожними та відмінним є суб’єктний склад правопорушення, а тому відповідальність за частиною другою статті 265 КЗпПУ та відповідальність за частиною першою статті 41 КУпАП є різними видами юридичної відповідальності /а.с. 37-39/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 березня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також призначено судове засідання /а.с. 2-4/.

Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 39623) зареєстрована як фізична особа-підприємець 05 грудня 2017 року та здійснює підприємницьку діяльність у м. Кременчук за видом діяльності: 56.10 "Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування" /а.с.11, 92-97/.

На підставі наказу про проведення заходів державного контролю № 260П від 14 грудня 2018 року та направлення на проведення заходу державного контролю №2698 від 22 грудня 2018 року інспектором Управління Держпраці у Полтавській області у період з 28 грудня 2018 року по 29 грудня 2018 року проведено невиїзне інспектування фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з питання додержання нею вимог законодавства про працю в частині дотримання порядку укладення трудового договору, дотримання робочого часу, часу відпочинку, оплати праці та проведення атестації робочого місця /а.с. 42-45/.

За результатами невиїзного інспектування складено акт №ПЛ2940/584/АН від 29 грудня 2018 року, в якому зафіксовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 вимоги частини першої статті 107 Кодексу законів про працю України /а.с. 48-61/.

З опису виявлених порушень слідує, що згідно з табелем обліку використання робочого часу за жовтень 2018 року бариста ОСОБА_414 жовтня 2018 року працювала 9 годин. Відповідно до статті 73 КЗпПУ 14 жовтня святковий день - День захисника України. У відомості про нарахування та виплату заробітної плати за жовтень 2018 року ОСОБА_4 проведено нарахування заробітної плати в сумі 3723,00 грн (графа: ставка, з/п), тобто за роботу в святковий день заробітна плата у подвійному розмірі не нарахована /а.с. 59-зворот/.

З актом невиїзного інспектування фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ознайомлена та примірник акта отримала 29 грудня 2018 року. Про свої права та обов’язки також проінформована, про що свідчить її відмітка "так" в акті невиїзного інспектування /а.с. 60- 61/.

29 грудня 2018 року інспектором Управління Держпраці у Полтавській області винесено припис про усунення виявлених порушень №ПЛ2940/584/АН/П, яким фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 зобов'язано усунути порушення вимоги частини першої статті 107 Кодексу законів про працю України /а.с. 62/.

Цього ж дня інспектором Управління Держпраці у Полтавській області винесено протокол про адміністративне правопорушення №ПЛ2940/584/АН/П/ПТ, в якому зафіксовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, зокрема, вимоги частини першої статті 107 Кодексу законів про працю України, за вчинення якого передбачена відповідальність частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення /а.с.63-64/.

03 січня 2019 року Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу №ПЛ2940/584/АН/П/ПТ/МГ/ІП та призначено розгляд справи на 10 січня 2019 року в приміщенні Управління Держпраці у Полтавській області за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 119 /а.с.65/.

Листом №02-12/64 від 03 січня 2019 року, який вручено особисто ФОП ОСОБА_3 08 січня 2019 року, фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 запрошено на розгляд справи про накладення штрафу /а.с.66/.

10 січня 2019 року начальником Управління Держпраці у Полтавській області ОСОБА_5 винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ2940/584/АН/П/ПТ/МГ-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 37230,00 грн на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України за порушення вимоги частини першої статті 107 КЗпПУ щодо не проведення оплати праці в подвійному розмірі за роботу у святковий день /а.с. 67/.

Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 січня 2019 року у справі №524/339/19 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 41 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн /а.с.13/.

Не погодившись з прийняттям відповідачем постанови про накладення штрафу №ПЛ2940/584/АН/П/ПТ/МГ-ФС від 10 січня 2019 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України /далі – КЗпПУ/.

Згідно із частиною першою статті 73 КЗпПУ 14 жовтня - День захисника України - святковий день.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що робота у святковий день компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.

Статтею 107 КЗпПУ встановлено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

В акті невиїзного інспектування №ПЛ2940/584/АН від 29 грудня 2018 року зафіксовано, що згідно з табелем обліку використання робочого часу за жовтень 2018 року бариста ОСОБА_4 у святковий день 14 жовтня 2018 року працювала 9 годин та згідно з відомістю про нарахування та виплату заробітної плати за жовтень 2018 року їй проведено нарахування заробітної плати в сумі 3723,00 грн (графа: ставка, з/п), тобто заробітна плата за роботу у святковий день не нарахована у подвійному розмірі /а.с.59-зворот/.

Матеріалами справи підтверджується, що в табелі обліку використання робочого часу за жовтень 2018 року навпроти прізвища ОСОБА_4 в графі "відмітки про явки та неявки за числами місяця (годин)" за 14 жовтня 2018 року стоїть відмітка « 9» годин, а у відомості про нарахування та виплату заробітної плати за жовтень 2018 року стосовно ОСОБА_4 зазначено: «відпрацьовано 16 днів (156 годин)», «нараховано заробітну плату 3723,00 грн» /а.с.46/.

Отже, за роботу у святковий день 14 жовтня 2018 року нарахування та виплату заробітної плати у подвійному розмірі ОСОБА_4 не проведено, чим порушено норму частини першої статті 107 КЗпПУ.

Вказані обставини та вина у вчиненні порушення визнані ФОП ОСОБА_3 в ході розгляду справи № 524/339/19 в Автозаводському районному суді м. Кременчука, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією постанови цього суду від 31 січня 2019 року /а.с. 13/.

Також у відповіді на припис №ПЛ2940/584/АН/П від 29 грудня 2018 року ФОП ОСОБА_3 зазначила, що порушення частини першої статті 107 КЗпПУ нею усунуто, та на підтвердження цьому надала Управлінню Держпраці у Полтавській області відомість про донарахування заробітної плати за 14 жовтня 2018 року, згідно з якою ОСОБА_4 донараховано і сплачено заробітну плату за роботу у святковий день 14 жовтня 2018 року /а.с.71-72/.

Таким чином, посилання позивача в адміністративному суді на заяву ОСОБА_4 від 11 жовтня 2018 року про надання іншого дня відпочинку за роботу у святковий день 14 жовтня 2018 року, письмові пояснення ОСОБА_4 від 15 лютого 2019 року та наказ ФОП ОСОБА_3 №2-1 від 11 жовтня 2018 року про надання ОСОБА_4 іншого дня відпочинку 02 листопада 2018 року за роботу у святковий день 14 жовтня 2018 року /а.с. 15-17/ до уваги судом не береться та викликає сумнів у достовірності обставин, викладених в них.

Варто зазначити, що у подібних правовідносинах Верховний Суд дав таку саму оцінку подібним доказам /пункти 44-46 постанови Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 823/708/17/ та скасував судові рішення про задоволення позову і прийняв нове рішення про відмову в позові про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці про накладення штрафу за порушення вимог статті 107 Кодексу законів про працю України.

До того ж табелем обліку використання робочого часу за листопад 2018 року та відомістю про нарахування та виплату заробітної плати за листопад 2018 року /а.с. 47/ не підтверджується, що ОСОБА_4 був наданий відпочинок 02 листопада 2018 року та заробітну плату за листопад 2018 року нараховано з урахуванням цього дня відпочинку. Так, у табелі обліку використання робочого часу за листопад 2018 року вказано, що ОСОБА_4 02 листопада 2018 року працювала 10 годин, а у відомості про нарахування та виплату заробітної плати за листопад 2018 року зазначено, що ОСОБА_4 нараховано заробітну плату у сумі 3723, 00 грн за 15 днів роботи (146 годин).

Враховуючи викладене, довід позивача про відсутність у неї обов’язку нараховувати та виплачувати ОСОБА_4 за роботу у святковий день заробітну плату у подвійному розмірі є безпідставним.

З огляду на встановлене, висновок відповідача про порушення позивачем вимоги частини першої статті 107 Кодексу законів про працю України є правомірним.

Відповідно до частини першої статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом четвертим частини другої вказаної статті встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Визначення та перелік мінімальних державних гарантій наведено в статті 12 Закону України «Про оплату праці».

Так, стаття 12 вказаного Закону визначає, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників, молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.

Відповідно до частини третьої статті 265 Кодексу законів про працю України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

В пунктах 26 та 28 постанови від 06 березня 2019 року у справі № 522/12566/18 Верховний Суд зазначив, що при наявності у частині третій статті 265 Кодексу законів про працю України прямої вказівки на те, що штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями, ототожнення таких штрафів із адміністративною відповідальністю є неправильним. Накладення на юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, санкцій відповідно до статті 265 Кодексу законів про працю України не охоплюється поняттям «притягнення до адміністративної відповідальності».

Натомість позивач переконана, що у спірних правовідносинах має місце подвійне притягнення її до одного виду відповідальності, що суперечить вимогам статті 61 Конституції України. При цьому позивач виходить з того, що постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 31 січня 2019 року, що набрала законної сили 12 лютого 2019 року, її притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 41 КУпАП за невиплату в повному обсязі ОСОБА_4 заробітної плати за роботу у святковий день 14 жовтня 2018 року та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Надаючи оцінку такому доводу позивача, суд виходить з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що штраф у розмірі 37230,00 грн згідно з постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ2940/584/АН/П/ПТ/МГ-ФС накладено на позивача на підставі абзацу четвертого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України - 10 січня 2019 року.

Штраф у розмірі 510,00 грн згідно з постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області у справі №524/339/19 накладено на позивача на підставі статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення – 31 січня 2019 року.

Отже, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ2940/584/АН/П/ПТ/МГ-ФС від 10 січня 2019 року передувала в часі постанові Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 січня 2019 року у справі №524/339/19.

При цьому позивач виконала постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 січня 2019 року у справі №524/339/19 та сплатила штраф у розмірі 510,00 грн /а.с. 14/, а відтак сама погодилася понести відповідальність за порушення статті 107 КЗпПУ вдруге.

Суд зауважує, що виконання позивачем 04 лютого 2019 року постанови Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 січня 2019 року у справі №524/339/19 та невиконання постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ2940/584/АН/П/ПТ/МГ-ФС від 10 січня 2019 року, яка вже була винесена відповідачем, вказує на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3, яка є винною у порушенні вимог законодавства про оплату праці, самостійно обрала той вид відповідальності, який більш сприятливий для неї через менший розмір штрафу, що суперечить принципам інституту відповідальності та діючим нормам статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 265 Кодексу законів про працю України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що на момент прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ПЛ2940/584/АН/П/ПТ/МГ-ФС від 10 січня 2019 року судове рішення про притягнення ФОП ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 41 КУпАП не існувало, а відтак у відповідача були наявні законні підстави для винесення оскаржуваної постанови.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач у ході розгляду справи довів, що у спірних правовідносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та прийняв постанову про накладення штрафу №ПЛ2940/584/АН/П/ПТ/МГ-ФС від 10 січня 2019 року у відповідності до вимог частини другої статті 2 КАС України.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, 39623, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, буд. 119, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Управління Держпраці у Полтавській області №ПЛ2940/584/АН/П/ПТ/МГ-ФС від 10 січня 2019 року повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_6