Рішення № 81236500, 08.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.000167

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року

зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О.В.,

позивача ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 сільська рада Кам’янка-Бузького району Львівської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

11.01.2019 до суду надійшов позов ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому позивачі просять суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача у формі листів “Про розгляд клопотання” від 10.12.2018 №К-8431/0-5540/0/37-18, №К8429/0-5542/0-37-18 та №К8432/0-5543/0/37-18 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території ОСОБА_5 сільської ради за межами населеного пункту;

- зобов’язати відповідача повторно розглянути клопотання позивачів від 12.11.2018 про надання дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу, на території ОСОБА_5 сільської ради за межами населеного пункту.

В обґрунтування позовних вимог зазначають, що 12.11.2018 позивачі звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області з клопотаннями про надання дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель запасу, які розташовані на території ОСОБА_5 сільської ради Кам’янка-Бузького району Львівської області за межами населеного пункту.

22.12.2018 позивачі отримали листи відповідача «Про розгляд клопотання» №К-8431/0-5540/0/37-18, №К-8429/0-5542/0/37-18 та № К8432/0-5543/0/37-18 від 10.12.2018, якими відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність у зв’язку з тим, що запропоновані до відведення земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, угіддя-пасовища та угіддя-сіножаті, а також тим, що відповідно до ст. 34 Земельного кодексу України такі земельні ділянки можуть надаватись громадянам в оренду для випасання худоби.

На думку позивачів, зазначені відмови відповідача є незаконними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідач позов не визнав. Подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач скерував запит від 15.11.2018 № К-8432/0-5185/0/37-18 із доданими до нього клопотаннями позивачів у Відділ у Кам’янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про надання інформації щодо земельних ділянок, пропонованих позивачами до відведення.

Відділ у Кам’янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області листом від 23.11.2018 №1518/407-18-0.25 надав інформацію щодо земельних ділянок, які розташовані в межах кадастрової зони 4622186600:11:000, що надається Державним кадастровим реєстратором та викопіювання з кадастрової карти (плану) № НВ-4608135002018 від 21.11.2018, сформованого державним кадастровим реєстратором Відділу у Кам’янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Так, відповідно до наданої зазначеним відділом інформації та даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель форми 6-зем, викопіювання з планово- картографічних матеріалів існуючих проектів землеустрою, вбачається , що запропоновані позивачами до відведення, земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, угіддя – пасовища, угіддя -сіножаті (графа 12).

Таким чином, земельні ділянки, які бажають отримати позивачі у власність для ведення особистого селянського господарства розміщені на громадських пасовищах, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватись для випасання худоби. Виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на таких видах угідь не передбачається.

Ухвалою від 16.01.2018 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 06.02.2019 суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 сільську раду Кам’янка-Бузького району Львівської області.

Ухвалою від 18.03.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд позов задовольнити повністю.

Позивач ОСОБА_4 в судове засідання не прибув, подав до суду клопотання від 04.02.2019 за вх. № 3764 про розгляд справи без його участі. Окрім того, позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив. Просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, у судове зсідання не прибув, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивачів та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Суд встановив, що 12.11.2018 позивачі звернулись з клопотаннями про надання дозволів на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства державної власності, які розташовані на території ОСОБА_5 сільської ради Кам’янка-Бузького району.

Листами від 10.12.2018 № К-8431/0-5540/0/37-18, № К-8429/0-5542/0/37-18 та № К -8432/0-5543/0/37-18 Головне управління Держгеокадастру у Львівській області відмовило ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекта землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Оскаржені відмови мотивовані тим, що відповідно інформації Відділу у Кам’янка-Бузькому районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області, ділянки розташовані на сільськогосподарських угіддях-пасовищах та угіддях-сіножатях, які передбачені для випасання худоби та сінокосіння.

Тому, такі земельні ділянки у відповідності до статті 34 Земельного Кодексу України можуть надаватись громадянам в оренду лише для випасання худоби та сінокосіння.

Суд встановив, що листом Відділу у Кам’янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 23.11.2018 № 1518/407-18-0.25 скеровано інформацію щодо земельних ділянок, які розташовані в межах кадастрової зони 4622186600:11:000, що надається Державним кадастровим реєстратором та викопіювання з кадастрової карти (плану) № НВ-4608135002018 від 21.11.2018, сформованого державним кадастровим реєстратором Відділу у Кам’янка-Бузькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Так, згідно з наданою вказаним відділом інформації та даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель форми 6-зем, викопіювання з планово-картографічних матеріалів існуючих проектів землеустрою, запропоновані позивачами до відведення, земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, угіддя-пасовища та угіддя-сіножаті.

Позивачі, не погоджуючись із відмовами в наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, звернулися із відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 4 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою зазначеної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом “в” ч.3 ст.116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.

Відповідно до ч.ч. 6,7 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_6 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_6 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із змісту наведених норм слідує, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п.1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 333 від 29.09.2016, відповідач є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядкований, а відповідно до п.п.13 п.4 зазначеного Положення розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Виходячи зі змісту ч.7 ст.118 Земельного кодексу України початковим етапом надання земельної ділянки у власність громадянам у межах норм безоплатної приватизації є розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки, дозвіл на розроблення якого приймається відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування (у спірному випадку ГУ Держгеокадастру у Львівській області).

При цьому, в абз.1 ч.7 ст.118 Земельного кодексу України встановлено конкретний і вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні відповідного клопотання громадянина та, відповідно, для ненадання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Суд встановив, що відповідно до наданої Відділом інформації та даних державної статистичної звітності з кількісного обліку земель форми 6-зем, викопіювання з планово- картографічних матеріалів існуючих проектів землеустрою, запропоновані позивачами до відведення, земельні ділянки відносяться до земель сільськогосподарського призначення, угіддя – пасовища та угіддя-сіножаті.

Відповідно до ст. 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Згідно з ст. 22, 23 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, провадиться на підставі даних державного земельного кадастру.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про Державний земельний кадастр” державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Громадські сіножаті і пасовища задумані як специфічний різновид земель загального користування, що виділяються зі складу земель державної та комунальної власності.

Громадяни мають право на отримання в оренду земельних ділянок для сінокосіння (вид сільськогосподарських угідь - сіножаті) та випасання худоби (вид сільськогосподарських угідь - пасовища).

Громадськими пасовищами всі зацікавлені фізичні особи можуть користуватися безоплатно на підставі права загального землекористування (стаття 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення таких ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.

Відповідно до Закону України “Про рослинний світ” спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки.

За умови додержання вимог законодавства можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів, зокрема: випасання худоби.

Статтею 18 Закону України “Про рослинний світ” встановлено, що використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва здійснюється на земельних ділянках, що визначаються в установленому земельним законодавством порядку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України “Про рослинний світ” використання природних рослинних ресурсів для випасання худоби та забезпечення інших потреб тваринництва забороняється, якщо це може призвести до деградації земель, зайнятих об’єктами рослинного світу, або перешкоджає їх своєчасному природному відтворенню.

Земельні ділянки, які бажають отримати позивачі у власність для ведення особистого селянського господарства розміщені на громадських пасовищах та сіножатях, які за своїми природними особливостями і призначенням мають використовуватись для випасання худоби та сінокосіння. Виробництво та переробка сільськогосподарської продукції на такому виді угідь не передбачається.

Статтею 37 Закону України “Про охорону земель” передбачено, що використання земельних ділянок способами, що призводять до погіршення їх якості, забороняється.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання сіножатей, пасовищ.

Таким чином, суд враховує аргументи відповідача про те, що земельні ділянки, які позивачі бажають отримати у власність для ведення особистого селянського господарства належать до земель загального користування (пасовище, сіножаті), тобто є загальнодоступними для всіх суб’єктів і не можуть передаватися у приватну власність. Надання дозволу позивачам на розроблення землевпорядної документації відведення у власність земельних ділянок загального користування, відбудеться із перевищенням повноважень відповідача, порушить права інших осіб щодо їх використання, оскільки такі земельні ділянки виділені для об’єктивної необхідності - загального випасання худоби.

Отже, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області не порушило вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України в частині підстав відмови у наданні вказаного дозволів, оскільки місце розташування об’єктів (земельних ділянок, щодо яких звернулися позивачі) не відповідає вимогам законодавства.

При цьому, суд зазначає, що дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту. Водночас, у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з такого питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Для порівняння, у частині 9 статті 118 Земельного кодексу України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

У статті 118 Земельного кодексу України не визначено прямого обов'язку уповноважених органів реалізувати такі повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Правовий статус Головного управління Держгеокадастру в області визначено відповідним Положенням, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 № 333 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за № 1391/29521).

У пункті 8 вказаного Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Відповідно до пункту 10 зазначеного Положення начальник Головного управління підписує накази Головного управління.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_6 України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Вказана правова позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладену у постановах від 28.02.2018 у справі №808/308/17 та від 11.04.2018 у справі №806/2208/17 та має враховуватись при прийнятті рішення у відповідності до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Отже, з урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, а саме шляхом визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території ОСОБА_5 сільської ради за межами населеного пункту, викладених у відповідях “Про розгляд клопотання” від 10.12.2018 № К-8431/0-5540/0/37-18, № К8429/0-5542/0-37-18 та № К8432/0-5543/0/37-18м та зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 від 12.11.2018 про надання дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу, на території ОСОБА_5 сільської ради за межами населеного пункту із прийняттям обґрунтованого і законного рішення за результатами його розгляду в установленому порядку, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.

При цьому, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень відповідача у формі листів “Про розгляд клопотання” від 10.12.2018 №К-8431/0-5540/0/37-18, №К8429/0-5542/0-37-18 та №К8432/0-5543/0/37-18 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території ОСОБА_5 сільської ради за межами населеного пункту належить відмовити, оскільки, відмова, викладена у формі листа не є тим розпорядчим індивідуальним правовим актом, який відповідач повинен був прийняти на виконання вимог Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивачів необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 72-73, 242, 244, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Львівській області щодо відмови у наданні ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані на території ОСОБА_5 сільської ради за межами населеного пункту, викладених у відповідях “Про розгляд клопотання” від 10.12.2018 № К-8431/0-5540/0/37-18, № К8429/0-5542/0-37-18 та № К8432/0-5543/0/37-18.

Зобов’язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 від 12.11.2018 про надання дозволу на розробку проекта землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність орієнтовною площею 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу, на території ОСОБА_5 сільської ради за межами населеного пункту із прийняттям обґрунтованого і законного рішення за результатами його розгляду в установленому порядку, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень Головного управління Держгеокадастру у Львівській області у формі листів “Про розгляд клопотання” від 10.12.2018 №К-8431/0-5540/0/37-18, №К8429/0-5542/0-37-18 та №К8432/0-5543/0/37-18 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території ОСОБА_5 сільської ради за межами населеного пункту відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області код ЄДРПОУ 39769942, місцезнаходження: 79019, м. Львів, пр. Чорновола, 4 за рахунок бюджетних асигнувань на користь:

- ОСОБА_4 ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 80400, Львівська область, м.Кам’янка-Бузька, вул. Героїв Небесної Сотні, 46/41, судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн 60 коп;

- ОСОБА_2 ІПН 30523051171, місце проживання: 80420, Львівська область, Кам’янка-Бузький район, с. Прибужани, вул. Миру, 22, судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн 60 коп;

- ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2, місце проживання: 80451, Львівська область, Кам’янка-Бузький район, с. Спас, вул. Незалежності, 36, судовий збір в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн 60 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене та підписане 18.04.2019.

Суддя А.Г. Гулик