Рішення № 81236448, 17.04.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/995/19

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Тихонова І.В.

за участі секретаря Якимчук В.В.,

позивач: не прибув;

представник відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Апеляційного суду Луганської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про оскарження постанови державного виконавця та дії посадової особи органу державної виконавчої служби, -

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Апеляційного суду Луганської області (далі – позивач) до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – відповідач), в якому позивач просив суд:

-визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 05.02.2019 у виконавчому провадженні № 56028560 про стягнення з Апеляційного суду Луганської області виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн.

-визнати протиправною дію начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, яка полягає у тому, що заявою від 06.02.2019 за № 20-1/56028560/25 ним направлені на виконання Головному управлінню державної казначейської служби України у Луганській області постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 05.02.2019 № 56028560 про стягнення з Апеляційного суду Луганської області виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 139,86 грн. та зобов’язати начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 відкликати постанови з Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 56028560, по виконанню виконавчого листа № 812/1536/17, виданого 25.01.2018 Луганським окружним адміністративним судом. Відповідно до якого Апеляційний суд Луганської області є боржником у виконавчому провадженні.

Відповідно до постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 05.02.2019 з Апеляційного суду Луганської області стягнуто виконавчий збір у розмірі 14892,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідно до вимог п.3 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов’язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган або державна установа. Апеляційний суд Луганської області є державною установою, яка повністю фінансується з Державного бюджету України через Державну судову адміністрацію України, що виключає можливість стягнення з позивача виконавчого збору.

Крім того, позивач вважає протиправною (незаконною) дію начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, яка полягає у тому, що заявою від 06.02.2019 за № 20-1/56028560/25 ним були направлені для примусового виконання на адресу Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 від 05.02.2019 № 56028560 про стягнення з Апеляційного суду Луганської області виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. та витрат виконавчого провадження у розмірі 139,86 грн.

Протиправність (незаконність) зазначеної дії посадової особи полягає у тому, що: 1) постанови державного виконавця були направлені на примусове виконання до закінчення десятиденного строку на їх оскарження; 2) начальник відділу не є державним виконавцем у виконавчому провадженні № 56028560, а тому не міг вчиняти будь-яких дій, направлених на примусове виконання рішення суду в зазначеному виконавчому провадженні; 3) Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає такої форми процесуального документу державного виконавця або посадової особи державної виконавчої служби, як «заява про виконання» (натомість передбачені постанови та розпорядження).

Ухвалою суду від 13.03.2019 адміністративний позов Апеляційного суду Луганської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про оскарження постанови державного виконавця та дії посадової особи органу державної виконавчої служби залишено без руху. Встановлено Апеляційному суду Луганської області строк для усунення недоліків протягом 5 (п’ять) календарних днів з дня отримання копії даної ухвали (а.с. 14-15).

Ухвалою від 25.03.2019 продовжено процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви Апеляційного суду Луганської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про оскарження постанови державного виконавця та дії посадової особи органу державної виконавчої служби та встановлено Апеляційному суду Луганської області строк для усунення недоліків протягом 5 (п’ять) календарних днів з дня отримання копії даної ухвали (а.с. 23).

Ухвалою від 08 квітня 2019 року вказана позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 17 квітня 2019 року о 09 год. 30 хв. (а.с. 1-2).

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав на офіційну електронну адресу суду відзив на позовну заяву (а.с. 44-50), не підписаний електронним цифровим підписом особи та, в силу припису підпункту 2.2.18 пункту 2.2 Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, має статус «Інформаційний», разом з тим суд вважає, за необхідне врахувати інформацію, зазначеному у відзиві на позов.

В обґрунтування доводів за відзивом зазначає, що виконавчий лист № 812/1536/17 від 25.01.2018 є рішенням немайнового характеру. Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (по тексту - Закон про гарантії), цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання. Одночасно, згідно ч. 2 ст. 2 Закону про гарантії, дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належить до комунальної власності.

Оскаржувана постанова не є окремим процесуальним документом, а є процесуальною дією в рамках виконавчого провадження АЄВП № 56028560, так як останнє незакінчене, і постанова про стягнення виконавчого збору не виведена в окреме виконавче провадження.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувана про примусове виконання рішення.

Враховуючи вказане, заява є однією із Форм звернення.

Таким чином, відповідач вважає, що начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту звернувся до ГУ ДКСУ у Луганській області, застосовуючи аналогію права, саме із заявою про виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження як керівник відповідного структурного підрозділу Департаменту Міністерства юстиції України, уповноважений представляти такий відділ, а не як особа, що здійснює примусове виконання судового рішення, тобто державний виконавець.

В судове засідання позивач не з’явилися про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с. 43).

В судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо заявлених позовних вимог, просив суд відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю з підстав, викладених у запереченні на позов.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України перебуває виконавчий лист № 812/1536/17, виданий Луганським окружним адміністративним судом щодо зобов’язання апеляційний суд Луганської області провести із ОСОБА_4 повний розрахунок при звільненні, нарахувати та виплатити належну ОСОБА_4 компенсацію за невикористанні дні відпусток за раніше відпрацьований час у період з 04.06.2013-03.06.2012 у кількості 42 календарних дні, та з 04.06.2013-03.06.2014 у кількості 42 календарних дні, шляхом перерахування належних сум на рахунок в банківській установі згідно відомостей у бухгалтерії апеляційного суду Луганської області (арк. спр. 53-54).

21.03.2018 головним державним виконавцем Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України ОСОБА_2 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №56028560. З виконання виконавчого документу: виконавчий лист № 812/1536/17, виданий Луганським окружним адміністративним судом 25.01.2018 про зобов’язання апеляційний суд Луганської області провести із ОСОБА_4 повний розрахунок при звільненні, нарахувати та виплатити належну ОСОБА_4 компенсацію за невикористанні дні відпусток за раніше відпрацьований час у період з 04.06.2013-03.06.2012 у кількості 42 календарних дні, та з 04.06.2013-03.06.2014 у кількості 42 календарних дні, шляхом перерахування належних сум на рахунок в банківській установі згідно відомостей у бухгалтерії апеляційного суду Луганської області. Боржнику необхідно виконати рішення протягом 10 робочих днів, про що повідомити Відділ з долученням підтверджуючих документів. (арк. спр. 56-57).

05.10.2018 головним державним виконавцем Відділe примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України ОСОБА_2 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду що зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення (арк. спр. 78-79).

26.12.2018 головним державним виконавцем Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України ОСОБА_2 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. за невиконання рішення суду що зобов’язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення (арк. спр. 89-91).

05.02.2019 головним державним виконавцем Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України ОСОБА_2 винесено постанову про стягнення виконавчого збору (арк. спр. 93-94).

Відповідно до вищезазначеної постанови та вимог статті 3, 27 та 40 Закону України «Про виконавче провадження», стягнуто з боржника: Апеляційний суд Луганської області виконавчий збір у розмірі 14892,00 грн. Стягувач Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Постанова №56028560 від 05.02.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн. не є окремим процесуальним документам, а є процесуальною дією в рамках виконавчого провадження, так як ще незакінчене та не виведена в окреме провадження.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини п'ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За частиною дев'ятою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Відповідно до статті 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина друга статті 42 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 42 Закону № 1404-VIII витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція №512/5), визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню.

Пункту 13 Інструкції № 512/5 визначає, що при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.

Так, постановою від 21.03.2018 головним державним виконавцем Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерство юстиції України ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження ВП №56028560 з виконання виконавчого документу: виконавчий лист № 812/1536/17, виданий Луганським окружним адміністративним судом 25.01.2018 про зобов’язання апеляційний суд Луганської області провести із ОСОБА_4 повний розрахунок при звільненні, нарахувати та виплатити належну ОСОБА_4 компенсацію за невикористанні дні відпусток за раніше відпрацьований час у період з 04.06.2013-03.06.2012 у кількості 42 календарних дні, та з 04.06.2013-03.06.2014 у кількості 42 календарних дні, шляхом перерахування належних сум на рахунок в банківській установі згідно відомостей у бухгалтерії апеляційного суду Луганської області. Боржнику надано строк для добровільного виконання судового рішення протягом 10 робочих днів.

Станом на 05.02.2019 відповідачу позивачем не надано доказів щодо виконання судового рішення у повному обсязі.

Матеріалами справи лише підтверджено, що позивачем здійснено нарахування ОСОБА_4 компенсації за невикористанні дні відпусток за раніше відпрацьований час у період з 04.06.2013-03.06.2012 у кількості 42 календарних дні, в іншій частині судове рішення не виконано (а.с. 58).

Аналізуючи вказані обставини справи та правові норми, суд приходить до висновку про те, що відповідач при винесенні постанови №56028560 від 05.02.2019 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законом №1404-VIII.

Доводи позивача в позовній заяві про те, що виконавчий збір не стягується, якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», є недоречними з наступних підстав.

Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання (ст.1 Закону №4901).

Особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу передбачені ст.3 Закону №4901:

Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Аналізуючи вказані норми права, суд приходить до висновку про те, що Закон №4901 не розповсюджується на позивача, оскільки застосовується лише до виконання рішень суду, які стосуються суто стягнення коштів з боржника державного органу, а виконання цих рішень покладено лише на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Як вже зазначалось, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі № 812/1536/17 зобов’язано Апеляційний суд Луганської області провести із ОСОБА_4 повний розрахунок при звільненні, нарахувати та виплатити належну ОСОБА_4 компенсацію за невикористанні дні відпусток за раніше відпрацьований час у період з 04.06.2013-03.06.2012 у кількості 42 календарних дні, та з 04.06.2013-03.06.2014 у кількості 42 календарних дні, шляхом перерахування належних сум на рахунок в банківській установі згідно відомостей у бухгалтерії апеляційного суду Луганської області, тобто зобов’язано державний орган вчинити певну дію (рішення немайнового характеру).

За таких обставин, суд вважає про те, що дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», в даному випадку, не розповсюджується на спірні правовідносини.

Діями відповідача при виконанні постанови про стягнення виконавчого збору є формування та направлення органу державної казначейської служби заяви про виконання відповідних постанов про стягнення з боржника виконавчого збору та витрати, що і було зроблено відповідачем - начальником Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 як керівником відповідного структурного підрозділу Департаменту Міністерства юстиції України.

Зважаючи на вищенаведене, державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв на підставі та в межах своїх повноважень відповідно до вимог законодавства та Інструкції 512/5 , тому вимоги позивача щодо визнання протиправними дії та скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору та зобов’язання начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкликати постанови з Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області є безпідставними, отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв’язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.

Згідно зі статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку відмови у задоволенні позову судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.2,69-72,86,94,158-163,186,254 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Апеляційного суду Луганської області до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про оскарження постанови державного виконавця та дій посадової особи органу державної виконавчої служби - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18 квітня 2019 року.

Суддя ОСОБА_5