Рішення № 81236398, 17.04.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року м. Кропивницький Справа № 1140/3541/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 (26213, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Миролюбівка, вул. Горбенка, 52, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Головне управління ДФС у Кіровоградській області (25000, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501)

про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, через представника ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі – ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення №55-11 від 20.04.2018 року.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі (складського приміщення для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції) площею 1752, 6 кв.м., розташованого у с. Миролюбівка Маловисківського району Кіровоградської області по вул. Південна, 5б, яке використовується ним як сільськогосподарським товаровиробником безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Позивач стверджує, що вказане приміщення відповідно до пп. "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. З цих підстав позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням №55-11 від 20.04.2018 року, яким йому визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно за 2016 рік у розмірі 24150,82 грн., та просить суд визнати його протиправним.

Ухвалою судді від 01.02.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що належне позивачу складське приміщення є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а позивач не підпадає під визначення сільськогосподарського товаровиробника, наведене у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, оскільки не є юридичною особою. Доводячи правомірність спірного податкового повідомлення - рішення, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій наполягав на задоволенні позову, посилаючись також на те, що відповідачем пропущено строк для надіслання податкового повідомлення-рішення, установлений пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані та зібрані докази, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 на підставі рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області у справі №392/908/14-ц на праві приватної власності належить нежитлова будівля - складське приміщення для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції площею 1752, 6 кв.м., розташоване по вул. Південна (Фрунзе), 5б у с. Миролюбівка (Кіровка) Маловисківського району Кіровоградської області. Право власності позивача 06.06.2014 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с. 11, 46 - 48)

ГУ ДФС у Кіровоградській області на підставі пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, відповідно до пп.266.7.2 п.266 ст.266 ПК України винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ф" №55-11 від 20.04.2018 року, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік у розмірі 24150,82 грн. (а.с. 16)

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, проте рішенням ДФС України №9935/П/99-99-11-02-01-14 від 10.07.2018 року скарга позивача залишена без задоволення. (а.с. 6-9)

Не погодившись з цим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок адміністрування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, унормований статтею 266 Податкового кодексу України (тут і надалі – ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з пп.266.2.1 п.266.2, пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України передбачено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до пп.266.7.1, пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

У п.266.2 ст.266 ПК України наведений перелік об'єктів нерухомості, які не є об'єктами оподаткування. Так, згідно з пп. "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У Податковому кодексі України поняття "сільськогосподарський товаровиробник" визначено у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідно до якого сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Отже, це визначення застосовується для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV "Спеціальні податкові режими" Податкового кодексу України і не застосовується у спірних правовідносинах щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, урегульованих розділом ХІІ "Податок на майно".

Відповідно до статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Визначення "сільськогосподарський товаровиробник" міститься у статті 1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", якою передбачено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім того, законодавством з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробниками сільськогосподарської продукції є юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Судом установлено, що позивачу на праві приватної власності у 2016 році належали дві земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані на території Миролюбівської (Кіровської) сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області: площею 5,7575 га (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), площею 2 га (для ведення особистого селянського господарства). (а.с. 50 - 56)

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Статтею 3 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про особисте селянське господарство" особисті селянські господарства підлягають обліку. Облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в Порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про особисте селянське господарство" до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім'ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

Судом установлено, що особисте селянське господарство, яке вів ОСОБА_1 у 2016 році на території Миролюбівської (Кіровської) сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, було взято на погосподарський облік у цій сільській раді. (а.с. 72 -73)

Як свідчить декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подавалася ОСОБА_1 за 2016 рік, у ній він задекларував дохід від обробітку землі у розмірі 8000 грн. (а.с. 74 - 78)

Відтак, наявні у справі докази підтверджують той факт, що позивач у 2016 році займався виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, використовуючи у своїй діяльності належне йому нерухоме майно - складське приміщення для зберігання та переробки сільськогосподарської продукції, розташоване у с. Миролюбівка (Кіровка) Маловисківського району Кіровоградської області по вул. Південна (Фрунзе), 5б.

З рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 20.05.2014 року у справі №392/908/14-ц, на підставі якого позивач набув у приватну власність це нежитлове приміщення, вбачається, що цей об’єкт був частиною пайового фонду КСП "Пам'ять Леніна" та використовувалося як телятник. (а.с. 57 - 58)

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України від 17.08.2000 року №507, віднесені до підрозділу "Будівлі нежитлові" "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (клас 1271) включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та інше.

Отже судом установлено що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а нежитлова будівля, яка йому належить на праві приватної власності, призначена для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, тому згідно з пп. "ж" пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Суд погоджується з доводами позивача про незаконність нарахування йому податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016 рік за об'єкт нежитлової нерухомості, який не є об'єктом оподаткування цим податком. Тож спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та за правилами п.2 ч.2 ст.245 КАС України його слід скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем здійснені витрати на оплату судового збору у сумі 768, 40 грн. (а.с. 25), які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (26213, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Миролюбівка, вул. Горбенка, 52, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №55-11 від 20.04.2018 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768, 40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_3