Рішення № 81236360, 16.04.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/412/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Українська, 61-А, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач: Головне управління ДФС у Кіровоградській області (25000, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (наділ – ФОП ОСОБА_1Л.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (надалі – ГУ ДФС у Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0007871305 від 13.11.2018 року.

Позов ФОП ОСОБА_1 мотивовано тим, що спірне рішення про збільшення грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 22475, 94 грн. винесено за результатами планової документальної виїзної перевірки його фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, за наслідками якої складено акт №584/11-28-13-03/НОМЕР_1 від 12.10.2018 року та якою зокрема встановлено порушення вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України. Позивач не погоджується з такими висновками відповідача, вказуючи, що той в акті перевірки не здійснював аналіз його операцій, що є об’єктом оподаткування податком на додану вартість, а встановив різницю між показниками за довідкою щодо дебіторської заборгованості по контрагентах-покупцях, що є неправомірним. Також позивач наполягає, що не допускав заниження податкових зобов’язань з податку на додану вартість за грудень 2015 року та грудень 2017 року, а обсяги постачання відповідають даним його Книги обліку доходів і витрат щодо суми доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності. З цих підстав, а також стверджуючи про порушення при складанні акту перевірки вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року за №607/23139, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою судді від 15.02.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі за вказаним позовом та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що у ході планової документальної виїзної перевірки позивача встановлено порушення вимог п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, які призвели до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 10000 грн., та грудень 2017 року на суму 4983, 96 грн. На підставі цього винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0007871305 від 13.11.2018 року. Доводячи його правомірність, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У ході судового розгляду учасники справи подали заяви про розгляд справи без їхньої участі, у письмовому проваджені.

Відповідно до частини 3 статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд установив такі обставини та дійшов до таких висновків.

ОСОБА_1 з 10.07.2001 року зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність, займаючись роздрібною торгівлею пальним, перебуваючи на загальній системі оподаткування. З 01.08.2001 року зареєстрований як платник податку на додану вартість. (а.с. 100 - 104, т.1)

Посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області у період з 12.02.2018 року по 02.03.2018 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з метою контролю дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а також правильністю нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, за результатами якої складено акт №584/11-28-13-03/НОМЕР_1 від 12.10.2018 року. (а.с. 37 - 90, т.1)

Висновками акту перевірки встановлено зокрема порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість на суму 14983, 96 грн., в т.ч. за грудень 2015 року – на 10000 грн., за грудень 2017 року – на 4983, 96 грн.

На підставі цього акту ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0007871305 від 13.11.2018 року, яким за порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України, на підставі пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58 ПК України та відповідно до ч.2 п.123.1 ст.123 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 22475, 94 грн., з яких 14983, 96 грн. – податкове зобов'язання, 7491, 98 грн. – штрафна санкція. (а.с. 31, т.1);

За наслідками процедури адміністративного оскарження рішенням ДФС України №3627/6/99-99-11-05-01-25 від 24.01.2019 року вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача – без задоволення. (а.с. 16 - 22, 23 - 30, т.1)

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір суд виходив з того, що виявлені порушення кваліфіковані за п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України та полягали в тому, що позивач занизив обсяги постачання товарів/послуг, які оподатковуються за основною ставкою податку на додану вартість, за грудень 2015 року та грудень 2017 року.

Порядок адміністрування податку на додану вартість унормований у розділі V Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг наведений у статті 188 ПК України.

Відповідно до цієї норми база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктами 201.1, 201.4 статті 201 ПК України (у редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VIII від 28.12.2014 року, який набрав чинності 01.01.2015 року) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4 статті 201 ПК України (у редакції, яка діяла у 2017 році) на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця. У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця. Для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Згідно з пунктами 201.7, 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Пунктами 201.14, 200.15 статті 200 ПК України передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Як вказано у пункті 2.5.1 акту перевірки №584/11-28-13-03/НОМЕР_1 від 12.10.2018 року, при порівнянні показників, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи та у податкових деклараціях з ПДВ, встановлено розбіжності між сумами задекларованого доходу та обсягами постачання з ПДВ за ставкою 20%.

Так, за 2015 рік встановлено різницю між показниками на суму 50000, 03 грн. (7349217, 32 грн. – 7299217 грн.) Згідно з довідкою, наданою до перевірки ОСОБА_1, дебіторська заборгованість по контрагентах-покупцях станом на 01.01.2015 року та станом на 31.12.2015 року відсутня. Платником не включено до обсягу постачання з ПДВ різницю у сумі 50000, 03 грн., що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 10000 грн. (50000, 03 грн. х 20%).

За 2016 рік встановлено різницю між показниками на суму – 2003, 27 грн. (741923, 73 грн. – 7743927 грн.). Зазначена розбіжність виникла за рахунок дебіторської заборгованості, яка була включена в обсяг постачання ПДВ за 2016 рік. Згідно з довідкою, наданою до перевірки ОСОБА_1, дебіторська заборгованість по контрагентах-покупцях станом на 01.01.2016 року відсутня, станом на 31.12.2016 року дебіторська заборгованість складає 2404 грн., в т.ч. 2003, 30 грн. без ПДВ.

За 2017 рік встановлено різницю між показниками на суму - 1959, 39 грн. (77717769,61 – 7773729 грн.). Згідно з довідкою, наданою до перевірки ОСОБА_1, дебіторська заборгованість по контрагентах-покупцях станом на 01.01.2017 року становить 2402 грн., в тому числі 2003, 30 грн. без ПДВ, та станом на 31.12.2017 року дебіторська заборгованість становить 34659 грн., в т.ч. 28881,50 грн. без ПДВ. Платником не включено до обсягу постачання з ПДВ різницю у сумі 24919, 81 грн. (7771769, 61 грн. – 2003,30 грн. + 28882, 50 грн. = 7798648, 81 грн.; 7773729 грн. – 7798648, 81 грн. = 24919,81 грн.), що призвело до заниження податкового зобов’язання за грудень 2017 року на суму 4983, 96 грн. (24919, 81 грн. х 20%).

Позивач заперечив такі розрахунки контролюючого органу та висновки про заниження ним податкових зобов’язань у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2015 та грудень 2017 року, посилаючись на те, що показники Книги обліку доходів і витрат про суму доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності за ці періоди, співпадають з даними відповідних податкових декларацій з ПДВ про обсяги постачання товарів/послуг, які оподатковуються за основною ставкою. (а.с. 10 – 15, 92 – 99, т.1)

Перевіряючи висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, суд виходив з того, що відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з пунктом 77.8 статті 77 ПК України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної планової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 85.2, 85.4, 85.7, 85.8 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами контролюючого органу, вручається під підпис платнику податків або його законному представнику. Якщо платник податків або його законний представник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи контролюючого органу, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Пунктом 86.1 статті 86 ПК України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року за №607/23139, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (надалі – Порядок №395). Цей Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України для використання посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами. Цей Порядок поширюється на платників податків - фізичних осіб (резидентів, нерезидентів), у тому числі самозайнятих осіб, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів відповідно до Кодексу.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5, 1.6, 1.7 Порядку №395 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пп.2.3.2.2, 2.3.2.3 п.2.3 Порядку №395 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також платником податків або його законними представниками.

Всупереч цим вимогам, контролюючий орган, констатувавши в акті перевірки №584/11-28-13-03/НОМЕР_1 від 12.10.2018 року заниження обсягів постачання товарів/послуг, які оподатковуються за основною ставкою ПДВ за 2015 рік на 50000, 03 грн. та за 2017 рік на 24919, 81 грн., не зазначив в акті такі операції (щодо постачання товарів/послуг), не описав в акті первинні документи бухгалтерського обліку, які підтверджують здійснення цих операцій, які, за висновками відповідача, не відображені у податковому обліку позивача з ПДВ за 2015 та 2017 роках.

Наведений контролюючим органом в акті перевірки власний математичний розрахунок обсягів постачання позивача за 2015, 2016 та 2017 роки не ґрунтується на відомостях первинних документів та не містить аналізу дотримання позивачем вимог податкового законодавства при декларуванні податкових зобов’язань, зокрема за грудень 2015 року та грудень 2017 року.

У ході розгляду справи відповідач також не надав суду інформації щодо реквізитів будь-яких первинних документів бухгалтерського обліку позивача, які б достовірно засвідчили факт та дату здійснення позивачем операції з постачання товарів/послуг, за якими, за висновками відповідача, занижено податкові зобов’язання.

Відтак, в акті перевірки №584/11-28-13-03/НОМЕР_1 від 12.10.2018 року та у ході судового розгляду справи відповідачем документально не доведені факти порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 ПК України при декларуванні податкових зобов’язань з ПДВ у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2015 та грудень 2017 роках, які б з призвели до заниження суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету за ці періоди.

Оскільки відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення – рішення №0007871305 від 13.11.2018 року про донарахування грошового зобов’язання з податку на додану вартість, тому позов про визнання його протиправним та скасуванню слід задовольнити.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем здійснені витрати на оплату судового збору у сумі 768, 40 грн., які підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (26300, Кіровоградська область, м. Гайворон, вул. Українська, 61-А, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39484073) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0007871305 від 13.11.2018 року.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду ОСОБА_2