Рішення № 81236199, 15.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 квітня 2019 року 15 год. 02 хв.Справа № 280/209/19 м.ЗапоріжжяСуддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., при секретарі судового засідання Серебрянниковій О.А., та сторін

від позивача: адвокат ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_3 (69076, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1)

до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРОПУ 00034022)

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов’язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

- зобов’язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв’язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у розмірі: 320000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у жовтні 2017 року йому встановлено ІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаних з виконанням службових обов'язків, в країнах де велись бойові дії. Вказує на те, що оскільки інвалідність настала як наслідок виконання ним обов'язків військової служби, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому IІ групи інвалідності. Зазначає, що він уже звертався до суду. Однак, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2018 у справі № 337/261/18 його позов частково було задоволено зобов’язано Міністерство оборони країни розглянути документи позивача. При цьому в судовому рішенні (яке набрало законної сили) суд встановив право позивача на отримання одноразової грошової допомоги. На виконання судового рішення Міністерство оборони України розглянуло заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги, проте, рішенням відповідача позивачу було безпідставно (знову по тій самій причині) та необґрунтовано відмовлено у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги.

Ухвалою суду від 24 січня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін. Розгляд справи призначено на 18.02.2019 о/об 11 год. 00 хв.

Від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №6369) подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що позивач був звільнений з військової служби 22.11.1969, а інвалідність встановлена через 48 років після звільнення. Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є розуміння видів військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу». На думку представника відповідача, підстав для прийняття комісією позитивного рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає, така відмова є правомірною. З наведених підстав, Просить суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 18.02.2019 відкладено судове засідання на 20.03.2019 о/об 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 20.03.2019 зупинено провадження по справі до примирення сторін до 15.04.2019 о/об 14 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 15.04.2019 поновлено провадження по справі, розгляд справи призначено на 15.04.2019 о/об 14 год. 00 хв.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснив суду що вважає його безпідставним та необґрунтованим з мотивів викладених в відзиві та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19, ч.3 ст.22 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний суд України у Рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 визначив, що: "зміст прав і свобод людини це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку… Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами і свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики".

Розглядаючи спір по суті, суд керується наступними мотивами.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19 жовтня 2017 року ОСОБА_3 встановлено ІІ групу інвалідності, у зв'язку із захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК серії АВ №082999.

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 2577 від 28 вересня 2017 року у позивача підтверджено захворювання: дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст., переважно гіпертонічного та атеросклеротичного ґенезу, стійкого цефалічного, вираженого церебростенічного та вести було-атактичних синдромів: ішемічна хвороба серця, дифузний кардіосклероз, стенокардія напруги ФК ІІ, СН ІІ-А; гіпертонічна хвороба ІІІ, дуже високий кардіоваскулярний ризик; хвороба оперованного шлунку; гастрит культі, хронічний холецистит, вторинний панкреатит з порушенням зовнішньо секреторної функції залози, захворювання, пов’язані з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивач звертався до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про направлення особистих документів до Міністрерства оборони України для прийняття рішення, щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975.

ОСОБА_4 фінансів Міноборони України від 20.11.2017 №248/3/6/3960 документи повернуто без реалізації з посиланням на пп. 6 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого особам, звільненим зі строкової військової служби, одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням інвалідності виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. ОСОБА_3 звільнений зі строкової служби у 1969 році, а інвалідність первинно встановлено у 2017 році, тобто понад тримісячний термін після звільнення.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, Позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі № 337/261/18 провадження № ЗП/808/82/18 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії:

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_3 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби;

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути документи ОСОБА_3 з питання призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби та прийняти рішення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

Відповідач 16.11.2018 на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов’язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2018 за справою № 337/261/18 прийняв рішення про відмову Позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки визнаний особою з інвалідність ІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії понад 3-місячний термін після звільнення зі служби.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, за пунктом 4 - встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Призначення і виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, урегульовано Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі - Порядок №975).

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Як встановлено матеріалами справи, 2 групу інвалідності безстроково позивачу встановлено 19.10.2017.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки застосування статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пов'язується не з фактом звільнення зі служби, а з часом встановлення інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби, то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, враховуючи положення частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства про те, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, суд бере до уваги рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі № 337/261/18 провадження № ЗП/808/82/18, яким встановлено обставини щодо визначення права позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням позивачеві інвалідності у зв'язку із пораненням та захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, з тих підстав, що інвалідність встановлено понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби, не відповідає наведеним правовим нормам, є протиправним.

Разом з тим, суд зазначає, що Конституції України в статті 8 визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Таким чином, приймаючи рішення суд, перш за все, керується верховенством права та нормативно-правовмими актами України.

З приводу посилання відповідача на правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 стосовно застосування положень ст.16 Закону № 2011-ХІІ, суд зазначає, то такий висновок не може бути застосований до спірних правовідносин, оскільки стосується норми ч.6 ст.16 Закону № 2011-ХІІ в редакції, що діяла з 01.01.2007 до 01.01.2014.

В даному ж випадку на час виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги - встановлення позивачу ІІ групи інвалідності (30.05.2017) вказана права норма зазнала змін і має застосовуватися в редакції з 01.01.2017.

Згідно з ч.6 ст. 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Виходячи з наведеного, Порядком № 975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року у справі № 806/986/16.

Таким чином, розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення.

В даному випадку відповідачем за результатами розгляду поданих позивачем документів прийнято рішення про відмову у призначенні грошової допомоги, при цьому не призначення позивачу такої допомоги, як встановлено вище, здійснено відповідачем всупереч вказаним вище вимогам чинного законодавства України, а тому такі дії є протиправними.

За правилами ч.2 ст.16-2 вказаного Закону одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 975 одноразова грошова допомога у разі встановлення військовослужбовцю IІ групи інвалідності призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було необґрунтовано та безпідставно прийнято рішення про відмову у виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності ІІ групи, у зв'язку з чим наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити відповідну грошову допомогу.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України, у разі і відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 (69076, АДРЕСА_2, код ДРФО НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРОПУ 00034022) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРОПУ 00034022) щодо не призначення ОСОБА_3 (69076, АДРЕСА_1, код ДРФО НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов’язків військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов’язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРОПУ 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_3 (69076, АДРЕСА_2, код ДРФО НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв’язку із настанням інвалідності II групи, внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 у розмірі 320000 (триста двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 18.04.2019.

Суддя Р.В.Сацький