Рішення № 81235912, 18.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 р. Справа№200/4007/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 84307, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 1/11)

до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5)

про визнання протиправним та скасування рішення від 28 грудня 2018 року № 134, визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 28 грудня 2018 року № 134 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно статті 13 Закону України № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року, визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати з 1 травня 2018 року призначеної пенсії за віком, зобов’язання відповідача відновити виплату пенсії за віком з 1 травня 2018 року та виплатити заборгованість, що утворилась, у зв’язку з невиплатою пенсії.

28 березня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі № 200/4007/19-а. За клопотанням позивача розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому проваджені). Також, суд задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, зобов’язавши відповідача надати суду витяг з пенсійної справи позивача відповідно спірних правовідносин (призначення пенсії, заяви, протоколи, довідки, рішення, що стосуються виплати та припинення виплати пенсії), довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію з 1 травня 2018 року, заяву позивача від 22 червня 2016 року № 4390 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, всі інші докази, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій.

За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

У позовній заяві позивач зазначає, що є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії ААІ № 768372 від 09.11.2016. З 2016 року отримував пенсію за віком на пільгових умовах. Відповідно до Розпорядження Відповідача від 23.06.2016 Позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», як працівнику, який не має необхідного (12 років 06 місяців) стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим KM України, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи. Позивач також відзначив, що на момент звернення до відповідача за призначенням пенсії його загальний стаж роботи складав 33 роки. Стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України складав 10 років 25 днів. За таких умов Позивач мав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 4 роки, тобто по досягненню 56 років. На момент звернення за призначенням пенсії позивач досяг віку 56 років. Таким чином, як відзначив позивач, на момент звернення за призначенням пенсії (22 червня 2016 року) та прийняття рішення про її призначення (протокол від 23 червня 2016 року) він мав необхідні умови щодо призначення пенсії на пільгових умовах, а саме - мав загальний страхових стаж (понад 30 років), стаж роботи за списком №2 (понад 6 років 03 місяці), досяг необхідного пенсійного віку (56років), тобто мав підстави, передбачені статтею 13 Закону №1788. Реалізуючи це право, позивач 22 червня 2016 року подав відповідачу заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. До заяви позивач додав необхідні документи на підтвердження факту досягнення необхідного пенсійного віку, наявності необхідного страхового стажу та пільгового стажу роботи, у тому числі копію трудової книжки серії БТ-І № 0889112 та довідку від 17 травня 2016 року №08/к-88. При цьому, позивач зауважив, що жодних зауважень до обсягу, змісту заяви та доданих до неї документів відповідач не виказав. Також, позивач звернув увагу суду на той факт, що з урахуванням вказаних документів, інформації, що в них містилась, відповідач прийняв рішення (протокол від 23 червня 2016 року № 4390) при призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах та виплачував пенсію з червня 2016 року по травень 2018 року. В установленому законом порядку вказане рішення відповідачем не скасовано, що не заперечується відповідачем. Приймаючи рішення від 28 грудня 2018 року № 134 про відмову у призначенні позивачу на пенсії за віком, відповідач послався на неможливість проведення перевірки достовірності довідки від 17 травня 2016 року №08/к-88 щодо підтвердження пільгового характеру роботи, внаслідок чого, на думку відповідача, періоди роботи з 5 листопада 1981року по 25 листопада 1991 року неможливо зарахувати до пільгового стажу, внаслідок чого пільговий стаж у позивача відсутній. Але приймаючи спірне рішення, відповідач, на думку позивача, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, як того вимагає стаття 19 Конституції України, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, вважає вимоги, викладені у позовній заяві, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та просить суд відмовити у задоволені позову з підстав, аналогічних в оскаржуваному рішенні.

17 квітня 2019 року на адресу суду найшла відповідь на відзив, у якій виклав свої пояснення та міркування щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії ВК № 197691, виданого Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 4 листопада 2005 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1. Як встановлено судом, позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААІ № 768372.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, позивач 22 червня 2016 року звернувся до управління із заявою про призначення пенсії за віком. Дана заява була прийнята зазначеним управлінням 22 червня 2016 року та зареєстрована за № 4390.

Із розписки-повідомлення до зазначеної заяви вбачається, що позивачем одночасно із заявою про призначення пенсії було також надано наступні документи: копія трудової книжки, довідку про заробітну плату, документи про стаж, копії паспорту та коду, пільгова довідка, довідка про перейменування, копія наказу про атестацію. При цьому, у графі «Перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії» документів, недостатніх для призначення пенсії та терміну їх подання визначено не було.

На підставі вищевказаної заяви позивача та наданих документів згідно протоколу від 23 червня 2016 року № 4390 позивачу призначено пенсію за віком (робота за списком № 2).

Також, судом встановлено, що 21 травня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії.

Згідно наданих відповідачем документів пенсійної справи судом встановлено, що відповідачем зупинено виплату пенсії позивача «9» до з’ясування з 01.06.18».

При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем окремого рішення щодо припинення виплати пенсії в установленому законодавством порядку та доказів щодо існування підстав для припинення виплати пенсії, визначених нормами статті 49 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

28 грудня 2018 року відповідачем прийнято рішення № 134 про відмову у призначенні пенсії за віком згідно статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» згідно заяви позивача від 22 червня 2016 року. Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії стала відсутність пільгового стажу для призначення пенсії, через не врахування періодів роботи з 5 листопада 1981 року по 30 листопада Як підставу для неврахування означених періодів роботи позивача до страхового та пільгового стажу, відповідач в оскаржуваному рішенні визначив неможливість проведення перевірки наданої пільгової довідки, що видана ПАТ «Концерн Стірол», який не здійснив перереєстрацію свого місцезнаходження з міста Горлівки, що розташовано на тимчасово непідконтрольній території.

Суд зауважує, що в межах спірних правовідносин суд не надає правової оцінки щодо існування права позивача на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки право позивача на пільгову пенсії встановлено згідно протоколу управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 23 червня 2016 року № 4390. Отже спірним питанням у справі та предметом доказування по даній справі є визначення правомірності прийняття відповідачем спірного рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії, за умови, коли така пенсія позивачу вже призначена.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами частини 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв’язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Як встановлено нормами статті 13 Закону № 1788-XII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_2 і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців у чоловіків і не менше 20 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років у чоловіків і не менше 21 року у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців у чоловіків і не менше 21 року 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків і не менше 22 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років у чоловіків і не менше 23 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців у чоловіків і не менше 23 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією. У той час як записами трудової книжки підтверджується зайнятість позивача на відповідних посадах та відповідні періоди вже були зараховані позивачу до пільгового стажу при призначенні пенсії у 2016 році.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року №13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», (надалі – Порядок № 22-1).

Згідно пункту 1.1 зазначеного Порядку заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім’ї у зв’язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об’єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Заява на запит пенсійної справи, відповідно до пункту 1.5 Порядку № 22-1 за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до норм пункту 1.6 Порядку № 22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

Днем звернення за призначенням пенсії, відповідно до умов пункту 1.7 зазначеного Порядку, вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Нормами пункту 4.1 Порядку № 22-1 встановлено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.

Відповідно до вимог пункту 4.2 Порядку № 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам’ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.

У матеріалах справи наявна розписка-повідомлення, що підтверджує надання позивачем для призначення пенсії всіх необхідних документів. Крім того, суд зауважує, що при розгляді заяви позивача від 22 червня 2016 року про призначення пенсії, відповідач не був позбавлений можливості здійснення перевірки наданих позивачем документів, натомість згідно наявних матеріалів справи не вбачається виконання відповідачем наданих йому повноважень.

Згідно вимог пункту 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до положень пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об’єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

З аналізу норм чинного законодавства, суд не вбачає, що відповідач наділений правом перегляду прийнятого рішення про призначення пенсії. Суд також не вбачає підстав для припинення/зупинення виплати позивачеві пенсії з 1 червня 2018 року та зазначає наступне.

Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону № 1058-IV. Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, у разі смерті пенсіонера, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом.

Слід підкреслити пріоритетність застосування положень статті 49 Закону № 1058-IV, отже, невиплата позивачеві належної пенсії, починаючи з 1 червня 2018 року з формулюванням «9» до з’ясування з 01.06.18», є протиправною.

На підставі чого, суд доходить висновку про необхідність поновлення нарахування та виплати пенсії з виплатою заборгованості, що склалась з 1 червня 2018 року.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред’явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем суду не надано доказів на підтвердження існування прав/повноважень на перегляд рішення про призначення пенсії, в чому суд розцінює неприпустимість зловживання своїми обов’язками як суб’єкта владних повноважень та вбачає протиправність його дій. Саме тому належним способом захисту порушеного права суд вважає визнання протиправними саме дії відповідача щодо припинення виплати пенсії, а не його бездіяльності як зазначає позивач у позові.

Також, суд зазначає, що наявними матеріалами справи підтверджено припинення виплати пенсії позивачеві з 1 червня 2018 року, а не з 1 травня 2018 року. За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. Отже, відповідно до вимог статті 139 КАС України, судовий збір у сумі 700 грн., пропорційно частині задоволених позовних вимог, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 84307, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 1/11) до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) про визнання протиправним та скасування рішення від 28 грудня 2018 року № 134, визнання протиправною бездіяльності, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області від 28 грудня 2018 року № 134 про відмову ОСОБА_1 в призначенні з пенсії за віком згідно статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (із змінами).

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області щодо зупинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 1 червня 2018 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (код ЄДРПОУ) відновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) виплату пенсії з 1 червня 2018 року та сплатити на заборгованість, що утворилась у зв’язку з невиплатою пенсії.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорськ Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787, 84302, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Поштова, 5) судовий збір у розмірі 700 (сімсот) грн. 00 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 84307, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 1/11).

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 18 квітня 2019 року. Повне судове рішення складено 18 квітня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Смагар С.В.