Рішення № 81235866, 16.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 р. Справа№200/2145/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шинкарьової І.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: 86700, м. Харцизьк, Донецька обл., вул. Нахімова, буд. 95; адреса фактичного місця проживання: 85327, АДРЕСА_1) до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, 85323, м. Мирноград, вул. Центральна, 13) про зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов’язання відповідача виплатити позивачу заборгованість з пенсії з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року у розмірі 41933,34 грн., передбаченим статтею 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” .

13 лютого 2019 року позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження в адміністративній справі № 200/2145/19-а. Крім того, відстрочено позивачу судовий збір за подання до адміністративного суду.

Ухвалою від 13 березня 2019 року здійснено перехід до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов’язання відповідача виплати позивачу заборгованості за пенсією з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року в розмірі 41933, 34 грн., відповідно до вимог ст.. 46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», здійснювати в порядку загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 02 квітня 2019 року закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Позивач в позовній заяві зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою та 01 квітня 2017 року було припинено виплату його пенсії. Виплату пенсій було поновлено, але з 01 квітня 2017 року по 03 вересня 2018 року пенсія не виплачувалась, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує його конституційні права.

Відповідачем на адресу суду надано відзив на адміністративний позов позивача, у якому заперечив проти задоволення заявлених вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на нормативно-правові акти з питань пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб. Відповідач зазначає, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (пункт 16 зі змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ № 335 від 25.04.2018 року). Управління визначає, що на даний час окремий порядок здійснення виплат за минулий час Кабінетом Міністрів України ще не визначений.

Суд зауважує, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовано відзив, відповідачем до суду надано довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, з якої вбачається нарахування та виплата пенсії не здійснювалась у період 01 квітня 2017 року по вересень 2018 року.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії ВС № 430703, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Судом встановлено та не заперечується відповідачем по справі, що позивач є пенсіонером (посвідчення серії ААЄ № 550219) перебуває на обліку управління як внутрішньо переміщена особа згідно довідки від 20 лютого 2018 року № НОМЕР_2.

На запит позивача відповідачем листом від 05 листопад 2018 року вих. № 86/к-01-01-08 було надано інформацію, з якої вбачається, що позивачка перебуває на пенсійному обліку відповідача. При цьому, відповідачем зазначено, що виплату пенсії за період з 01 квітня 2017 по 31 вересень 2018 року не проведено. Стосовно виплати пенсії за минулий період, відповідач посилався на норми постанови Кабінету Міністрів України № 365, згідно якої суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

З довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії вбачається, що нарахування та виплата пенсії не здійснювалась у період 01 квітня 2017 року по вересень 2018 року.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії позивачеві та виплата пенсії з минулий час.

Суд зазначає, що за наслідками апеляційного перегляду Великою Палатою Верховного Суду набрало законної сили рішення Верховного Суду від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (Пз/9901/20/18) за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання неправомірними дій, зобов’язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень частини десятої статті 290 КАС України у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає:

1) ознаки типових справ;

2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм;

3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

У своєму рішенні від 03 травня 2018 року Верховний Суд дійшов висновку, що в контексті цієї зразкової адміністративної справи ознаками типових, визначених п. 21 ч. 1 ст. 4 КАС України справ, є такі (пункт 113 рішення):

1) позивач у цій категорії справ є пенсіонер, якому/якій призначено пенсію згідно із Законом № 1058-ІV та який/яка є внутрішньо переміщеною особою;

2) відповідачем є територіальний орган Пенсійного фонду України, на пенсійному обліку якого перебуває позивач;

3) спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв'язку з припиненням територіальними органами Пенсійного фонду України виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам з підстав, які не передбачені п. 1, 3– 5 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV);

4) позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати неправомірними дії щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача відновити виплату пенсії).

Окрім того, Верховним Судом було визначено обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. А саме – у пункті 114 рішення зазначено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах, в яких позивач:

1) є громадянином України;

2) має статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою органів соціального захисту населення про взяття її на облік, як внутрішньо переміщеної особи;

3) є пенсіонером та отримує пенсію, призначену їй відповідно до Закону № 1058-IV.

Поновлення виплати пенсії потребує здійснення додаткових дій позивачем.

Відповідач право позивача на отримання пенсії не заперечує.

На підставі досліджених матеріалів адміністративної справи № 200/2145/19-а суд доходить висновку, що вона відповідає ознакам типової справи, наявні обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права. Обставини, які виключають типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм – відсутні. Отже, зазначена справа розглядається як типова.

Суд зазначає, що в силу вимог частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені нормами статті 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, згідно яких виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Як встановлено судом на підставі наявних матеріалів справи та відзиву відповідача виплата пенсії позивачеві була припинена без прийняття відповідного рішення згідно звірки з даними управління соціального захисту населення, що не передбачено нормами статті 49 Закону № 1058-IV.

Верховний Суд у постанові від 22 березня 2018 року (справа №243/6391/17) за результатом розгляду зразкової справи дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених статтею 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому, слід підкреслити пріоритетність застосування положень статті 49 Закону № 1058-IV. Отже, доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, є безпідставними.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, оскільки порядок та умови отримання пенсійних виплат регулюються виключно Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України від обов'язку здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Крім того, суд зауважує, що рішення Комісії про поновлення виплати пенсії, згідно листа відповідача, датовано 19 червня 2018 року, у той час як виплату пенсії відповідачем було здійснено лише в грудні 2018 року, в чому суд вбачає протиправну бездіяльність.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, дослідивши наявні матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість пред’явленого позову та задоволення позовних вимог позивача в частині зобов’язання відповідача виплатити позивачу заборгованість з пенсії з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року.

Крім того, суд зауважує, що на час прийняття рішення, у матеріалах справи містять докази бездіяльності відповідача щодо не відновлення виплат з дати рішення Комісії про поновлення виплати пенсії від 28 лютого 2018 року № 9, тому задля забезпечення ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії.

За таких обставин позов підлягає повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 13 лютого 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. до ухвалення судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов'язані із розглядом цієї справи.

Таким чином, на користь держави підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: 86700, м. Харцизьк, Донецька обл., вул. Нахімова, буд. 95; адреса фактичного місця проживання: 85327, АДРЕСА_1) до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, 85323, м. Мирноград, вул. Центральна, 13) про зобов’язання відповідача виплатити позивачу заборгованість з пенсії з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року у розмірі 41933,34 грн., передбаченим статтею 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) пенсії з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року.

Зобов'язати Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323) сплатити заборгованість пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за весь період, починаючи з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2018 року у розмірі 41933(Сорок одна тисяча дев`ятсот тридцять три) гривнi 34 копiйки.

Стягнути на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42169323, юридична адреса: 84500, м. Бахмут, вул. Миру, 35) судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Повне судове рішення складено 18 квітня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шинкарьова І.В.