Рішення № 81235860, 18.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 р. Справа№200/3765/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) в інтересах позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, Донецька область, м.Макіївка, вул.Івана Лейко, 10а/19) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42169323, 85323, Донецька обл., місто Мирноград, вулиця Центральна, будинок 13). Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, про що видана довідка, при цьому, відповідачем безпідставно в порушення вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” припинено та не здійснено виплату пенсії. Просив визнати протиправними дії щодо невиплати пенсії з 01.03.2016; зобов’язати відновити нарахування та виплату пенсії; зобов’язати платити постійно.

18 березня 2019 року ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, зобов'язано відповідача надати відомості щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, рішення про зупинення виплати пенсії.

Відповідачем надано відзив, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог. Свою позицію вмотивовував тим, що виплата пенсії зупинена під час перебування позивача на обліку в Бердянському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Підстави зупинення виплати пенсії іншим управлінням не відомі. Після звернення до відповідача із заявою виплата пенсії поновлена з 01.07.2018. Щодо виплати заборгованості, посилається на необхідність застосування норм Постанов Кабінету Міністрів, якими визначений порядок припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам. Крім того зазначив, що відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року за №365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, продовжує відповідач, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Такий порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено, у зв’язку з чим у відповідача відсутні підстави для виплати пенсії.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України; місце реєстрації, згідно паспортних даних м.Макіївка Донецької області; зареєстрована, як внутрішньо переміщена особа в місті Мирноград Донецької області.

Позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за заявою від 10.04.2018. Виплата пенсії з 01.03.2016 зупинена Управлінням пенсійного фонду України в м.Бердянськ. Рішення про припинення виплати пенсії з 01.03.2016 управлінням не надано.

Згідно довідки б/д б/н за підписами заступника начальника управління ОСОБА_3 пенсія за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 нарахована, однак не виплачена, а за період з 01.07.2018 по 31.03.2019 виплачена у повному розмірі.

Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у позивача права на отримання пенсії не оспорюється сторонами. Суть права позивача є достатньо чіткою і передбачено діючим законодавством. Спірним питання є припинення виплати та невиплата належної пенсії позивачу.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Верховний Суд у постанові від 22.03.2018 (справа №243/6391/17) за результатом розгляду аналогічного спору (припинення виплати пенсії особі, яка перемістилась з району проведення антитерористичної операції) дійшов висновку, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття Пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Суд не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку Верховного Суду.

Рішення про припинення виплати позивачу пенсії з підстав, визначених ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», управлінням не надано.

Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки “на умовах передбачених законом” і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов’язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Слід підкреслити пріоритетність застосування положень ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Отже, враховуючи те, що припинення виплати пенсії з 01.03.2016 здійснено без прийняття відповідного рішення, а невиплата пенсії позивачу не відповідає зазначеним критеріям правомірності, та виражається у бездіяльності відповідача, тобто наявна пасивна поведінка, суд, дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності протиправною щодо невиплати пенсії з 01.03.2016 по 30.06.2018 та зобов’язання здійснити виплату пенсії за цей період.

Вимоги щодо зобов’язання здійснити нарахування пенсії з 01.03.2016 по 30.06.2018 не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем надана довідка, яка підтверджує таке нарахування.

Суд враховує, що позивачем в позовній заяві не зазначено про поновлення виплати пенсії з 01.07.2018, при цьому, відповідачем підтверджена виплата пенсії починаючи з 01.07.2018, у зв’язку з чим вимоги щодо зобов’язання здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.07.2018 та платити постійно є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо строку звернення суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про поновлення виплати пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, при цьому судом встановлено, що суми пенсії не отримані з вини органу та піддані формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з моменту її припинення.

Окрім того, позивач просив суд звернути постанову до негайного виконання.

Відповідно до норм пункту 1 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи те, що судом не вирішувалось питання про стягнення конкретно визначеного розміру суми пенсії, а лише вирішувалось питання щодо зобов'язання вчинити дії по її виплаті, така вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При розподілі судових витрат, суд враховує, що позивачем в позовній заяві не зазначено про поновлення виплати пенсії з 01.07.2018, у зв’язку з чим вимоги задоволені частково.

З огляду на те, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція від 13.03.2019 №0.0.12933928931), суд дійшов висновку щодо пропорційного розподілу судових витрат та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень судових витрат у розмірі 384,20 грн.

Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 по 30.06.2018 (включно).

Зобов’язати Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42169323, 85323, Донецька обл., місто Мирноград, вулиця Центральна, будинок 13) здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, Донецька область, м.Макіївка, вул.Івана Лейко, 10а/19) за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 (включно).

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код 42169323, 85323, Донецька обл., місто Мирноград, вулиця Центральна, будинок 13) судовий збір у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп. на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2, Донецька область, м.Макіївка, вул.Івана Лейко, 10а/19).

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідні положення КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кошкош О.О.