Ухвала суду № 81235820, 11.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

11 квітня 2019 р. Справа №200/1233/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Буряк І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, згідно тексту позовної заяви, позивач просить суд: визнати неправомірними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у відновленні виплати пенсії по інвалідності з 01.06.2015 року; зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності (3 група) з 01.06.2015 року, з урахуванням сплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду, є отримувачем пенсії по інвалідності - ІІІ група. Є державним службовцем, який працює в Головному управління Державної фіскальної служби у Донецькій області. У зв'язку із його переміщенням з непідконтрольної території спочатку до м. Запоріжжя, а потім до м. Маріуполя, ним переведено пенсійну справу до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Згідно до заяви, позивач звертався до територіального управління з вимогою відновити нарахування та виплату пенсії по інвалідності з 01.04.2015 року. В свою чергу територіальним управлінням відновлено виплату пенсії лише з 01.10.2017 року.

Разом із тим, позивачем, зазначено, що з 01.04.2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 року, яким встановлюється особливий порядок виплати пенсії працюючим пенсіонерам. 01.04.2016 року відповідач на підставі вказаного закону припинив виплату пенсії позивачу, у зв'язку із внесенням змін до ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На думку позивача, з 01.06.2015 року були відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії по інвалідності, а тому, остання, підлягає нарахуванню позивачу, як інваліду 3 групи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - з 01.06.2015 року по 31.09.2017 року. З даним діями управління позивач не погоджується та вважає їх протиправними, у зв'язку із чим змушений звернутись до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк позивачем недоліки позовної заяви усунуто. Шляхом надання суду доказів сплати судового збору та клопотання про поновлення строків звернення до суду із даними позовом.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання, позивач, посилався на той факт, що про порушення своїх прав дізнався з відповіді відповідача, яку ним отримано 20.07.2018 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року відкрито провадження у справі розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Питання про поновлення строку на звернення до суду залишено відкритим та вирішено розглянути під час розгляду справи по суті.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позовна заява подана до суду 18.01.2019 року, що підтверджується штампом на поштовому конверті, позовні вимоги заявлені за період з 01.06.2015 року.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду із даним позовом позивач, посилається на той факт, що 2018 році він звернувся до відповідача із заявою про поновлення пенсійних виплат з 01.04.2015 року, відповідачем пенсійні виплати відновлено з 01.10.2017 року. Крім цього, позивачем зазначено, що про підстави не виплати пенсії по інвалідності йому стало відомо з листа відповідача №14837/02 від 22.05.2018 року, який отримано 22.05.2018 року. Також, позивач у своєму клопотанні посилається на постанову Верховного суду у зразковій справі №805/402/18-а від 03.05.2018 року.

Разом із тим, з Листа відповідача №14837/02 від 22.05.2018 року судом встановлено, що останнім роз'яснено підстави поновлення пенсійних виплат з 01.10.2017 року, а саме посиланням на ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та визначено, що тимчасово, з 01.04.2015 року по 30.09.2017 року (крім осіб з інвалідністю І та ІІ груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи та учасників бойових дій, осіб на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») які займають посади державної служби, визначені законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIІІ «Про державну службу», а також працюють на посадах та умовах, передбачених законами України передбачених «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачувались».

З урахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про безпідставність посилання позивача на постанову Верховного суду у зразковій справі №805/402/18-а від 03.05.2018 року, оскільки у даному випадку має місце не припинення виплат позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, а застосування органами пенсійного фонду вимог законодавства щодо призначення та виплати пенсій (на момент виникнення спірних правовідносин) особам які обіймали посади державної служби, визначені законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIІІ «Про державну службу», а також працювали на посадах та умовах, передбачених законами України передбачених «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», оскільки підставою для призупинення виплати пенсії позивачу є перебування її на державній службі.

Так, позивачем у позовній заяві визначено, що останній станом на 01.04.2015 року обіймав посаду головного державного інспектора відділу ІТ та обліку платників Іллічівського відділення Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Донецькій області.

При цьому суд, бере до уваги висновки ВСУ викладені у постанові від 22 лютого 2017 року у справі № 6-17цс17, а саме:

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

На підставі зазначеного та враховуючи, той факт, що позивач, як отримувач пенсії по інвалідності III групи та обіймаючи посаду державного службовця, станом на момент припинення пенсійних виплат (01.04.2015) був обізнаний про введення в дію обмежень щодо виплати пенсій особам, які обіймають посади державної служби, зазначене встановлено судом, з тексту позовної заяви, де ОСОБА_1, посилається на відповідне законодавство відповідно до якого відповідачем припинено пенсійні виплати, а також не заперечує факт правомірності їх припинення станом на 01 квітня 2015 року. Разом із тим, суд зазначає, що із заявою до органу ПФУ ОСОБА_1 звернувся лише 23.01.2018 року.

Згідно ч. 1,2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно - правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд, розглянувши клопотання про поновлення строків звернення до суду із даним позовом дійшов висновку що позивачем не наведено обґрунтованих підстав про неможливість звернення до суду та вважає, що в даному випадку будь-які об'єктивні чи суб'єктивні обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивач вважав, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються його права та законні інтереси. Пенсія є періодичним платежем, про зупинення її виплати позивач знав, а тому в разі незгоди, мав право звернутися до суду у строки визначені чинним законодавством.

Щодо позовної давності Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

За змістом ст. 122 КАС України початок відліку строків звернення до суду законодавець пов'язує з моментом не тільки коли особа фактично дізналася про порушення своїх прав, але й повинна була дізнатися.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 18 жовтня 2018 року справа №201/6474/17, від 21 лютого 2019 року справа №564/2029/16-а, від 21 листопада 2018 року справа №646/6378/16-а.

За вищевикладених обставин, враховуючи те, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до адміністративного суду без поважних на те причин, суд приходить до висновку, що заява позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом до задоволення не підлягає, у зв'язку із чим позовну заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись ст. 123 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом відмовити.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Буряк І. В.