Рішення № 81235806, 18.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2019 р. Справа№200/2348/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов’язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування Рішення від 8 жовтня 2018 року про відмову в призначенні пенсії; зобов’язання повторно розглянути заяву від 9 липня 2018 року про призначення пенсії за віком у відповідності до ст.. 26 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” із зарахуванням при цьому до страхового стажу періодів роботи у Торезькій автобазі “Укршахтобуд” з 26 червня 1979 року по 22 квітня 1996 року та навчання в Макіївській автошколі Донецького облавтоучкомбіната з 15 березня 1976 року по 13 серпня 1976 року, та з урахуванням висновків суду, викладених у судовому рішенні, прийнятого за результатами розгляду даної справи.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, проте відповідач протиправно відмовив у призначені пенсії, пославшись на виправлення у даті наказу про прийом на роботу.

9 квітня 2019 року відповідач надав відзив на адміністративний позов у якому зазначив, що позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв’язку із відсутністю необхідного страхового стажу роботи, рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято правомірно. У задоволенні позову просив відмовити.

Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено судове засідання на 19 березня 2019 року.

Ухвалою суду від 19 березня 2019 року повторно витребувані у відповідача документи, які стали підставою для прийняття спірного рішення та відкладено розгляд справи до 16 квітня 2019 року.

Представники сторін у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

На підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, 9 липня 2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Покровського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області від 8 жовтня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу 25 років.

Так, до страхового стажу не враховано: період роботи у Торезькій автобазі «Укршахтобуд» з 26 червня 1979 року по 22 квітня 1996 року в зв’язку з виправленнями в даті наказу про прийом на роботу та підтверджуючу довідку заявником не надано; період навчання з 15 березня 1976 року по 13 серпня 1976 року в Макіївській автошколі Донецького облавтоучкомбіната, так як не надано підтверджуючу довідку.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України “Про пенсійне забезпечення”.

Закон України “Про пенсійне забезпечення” №1788 від 05 листопада 1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок ведення трудових книжок встановлений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкція №58).

Відповідно до п. 2.12. Інструкції №58 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Згідно п. 2.5 Інструкції №58 з кожним записом, що заноситься до трудової книжки на пiдставi наказу (розпорядження) про призначення на роботу, переведення i звiльнення, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний ознайомити працiвника пiд розписку в особистiй картцi (типова вiдомча форма № П-2, затверджена наказом Мiнстату України вiд 27 жовтня 1995 року № 277 ), в якiй має повторюватися вiдповiдний запис з трудової книжки (вкладиша).

Судом встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_1 є виправлення в записі № 7 про прийняття на роботу до Торезької автобази «Укршахтобуд», а саме в графі “На підставі чого внесено запис (документ, його дата і номер)” не чітко зазначено місяць - від 26.06.79, однак є чітким запис в графі “дата” – 26.06.1979 року.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року №13-1 (надалі – Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З аналізу наведених норм убачається, що у зв’язку зі зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком пенсійний орган зобов’язаний перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи, якими документами це підтверджується.

У разі прийняття рішення про відмову в призначенні пенсії пенсійний орган повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу предметом доказування у даній справі є встановлення, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Суд вважає, що відомостей зазначених в трудовій книжці ОСОБА_1 достатньо для встановлення факту роботи у Торецькій автобазі «Укршахтобуд» в період роботи в з 26 червня 1979 року по 24 квітня 1996 року.

Слід зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 6 березня 2018 року під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

На підставі викладеного, суд приходить висновку, що пенсійний орган не урахувавши зазначений період роботи позивача порушив гарантовані Конституцією України права і свободи позивача.

Стосовно не зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача в Макіївській автошколі Донецького облавтоучкомбіната суд зазначає, що статтею 56 Закону «Про пенсійне забезпечення» визначались види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. У відповідності до цієї норми до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації (пункт “д” частини 1).

Період навчання позивача на курсах підготовки водіїв транспортних засобів у Макіївській автошколі з 15 березня 1976 року по 17 серпня 1976 року підтверджено свідоцтвом Управління учбових закладів Міністерства автомобільного транспорту серії Ш-З № 181549, копія якого була долучена до заяви про призначення пенсії.

Згідно трудової книжки Серії БТ-І №1168230 ОСОБА_1 15 березня 1976 року по 13 серпня 1976 року навчався на курсах підготовки водіїв 3 класу в Макіївській автошколі Донецького облавтоучкомбінату, 1 вересня 1976 року прийнятий у автоколонну №2 водієм третього класу (Наказ №114-к від 01.09.76).

Тобто, після проходження навчання позивач почав працювати за спеціальністю впродовж місячного строку.

Суд вважає, що в даному випадку, вказаний вище період повинен зараховуватися до страхового стажу, оскільки він безпосередньо пов'язується саме із умовами праці за професією після її здобуття.

Враховуючи записи у трудовій книжці та докази, що наявні в матеріалах справи, у сукупності, суд зазначає, що періоди роботи у Торезькій автобазі “Укршахтобуд” з 26 червня 1979 року по 22 квітня 1996 року та навчання в Макіївській автошколі Донецького облавтоучкомбіната з 15 березня 1976 року по 13 серпня 1976 року підлягають зарахуванню до страхового стажу, у зв’язку з чим, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні цих періодів діяв не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, суд приходить висновку, про необхідність визнання протиправним та скасування Рішення про відмову у призначенні пенсій від 8 жовтня 2018 року та зобов’язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно квитанції від 11 лютого 2019 року позивачем сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 8 жовтня 2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1.

Зобов’язати Покровське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, б. 13; код ЄДРПОУ 42169323) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) від 9 липня 2018 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням до страхового стажу періоду роботи у Торезькій автобазі “Укршахтобуд” з 26 червня 1979 року по 22 квітня 1996 року та період навчання в Макіївській автошколі Донецького облавтоучкомбіната з 15 березня 1976 року по 13 серпня 1976 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Покровського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: 85323, Донецька область, м. Мирноград, вул. Центральна, б. 13; код ЄДРПОУ 42169323) на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 768,40 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 18 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Дмитрієв В.С.