Рішення № 81235702, 16.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2019 р. Справа№200/1936/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Дмитрієва В.С., при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, за участю представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 січня 2019 року №Ю-197-47 у сумі 3179,69 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

5 лютого 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду найшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум” до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10 січня 2019 року №Ю-197-47 у сумі 3179,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, щопри винесенні оскаржуваної вимоги, якою позивача зобов’язано сплатити суму боргу у розмірі 3179,69 грн., у тому числі 2815,12 грн. – сума штрафу, 364,57 грн. – сума пені, відповідачем, як контролюючим органом, не враховано Наказ Міністерства Фінансів України №449 від 20 квітня 2015 року «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, яким внесені зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. Так, позивачу не вручено (не надіслано) акт перевірки за висновком якого прийнято спірну вимогу, Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 8 листопада 2018 року, на підставі якого винесено спірну вимогу, оскаржується в судовому порядку, тобто зазначені суми не є узгодженими. Крім того,оскільки позивач та податковий орган, на обліку в якому він перебуває, знаходяться на території де проводилася антитерористична операція, на час проведення антитерористичної операції до її закінчення він звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов'язків платника єдиного внеску у вказаний період до нього не застосовуються.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 8 лютого 2019 року позовну заяву залишено без руху, у зв’язку із поданням позову без дотримання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

На виконання ухвали суду позивач усунув виявлені недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 18 лютого 2019 року відкрито провадження в адміністративній справи та призначено судове засідання на 19 березня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року відкладено розгляд справи на 16 квітня 2019 року в зв’язку з неявкою сторін.

Відповідач позов не визнав, 18 березня 2019 року подав відзив на адміністративний позов, у якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. В обґрунтування зазначено, що у зв'язку із існуванням податкового боргу контролюючим органом відповідно до вимог ч.4ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464) винесено податкову вимогу. Приписи Закону України № 1669-VII від 2 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р не звільняють органи доходів і зборів від виконання обов’язків щодо формування вимог про сплату недоїмки на підстави наданої платниками звітності, при цьому, доказів звернення ТОВ «Гранум» із заявою про звільнення від виконання обов’язків платника єдиного внеску не надано.Відповідач зазначив, що несплата позивачем єдиного внеску є великим ризиком для працівників позивача, які у майбутньому недоотримають зароблений розмір пенсій та недорахуються страхового стажу. Крім того вказав, що антитерористична операція на території України закінчена.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти позову та надав пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю “Гранум” зареєстрований в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 31586254, за адресою: Донецька обл., м. Слов’янськ, вул. Світлодарська, б. 28-Б, має відокремлений підрозділ: Кремінська філія Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебуває на обліку як платник єдиного внеску вСлов’янській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

Відповідач - Головне управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

8 листопада 2018 року податковим органом прийнято Рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Кремінської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум” застосовано штраф у розмірі 3554,50 грн. та нарахуванню пені в розмірі 364,57 грн. за період з 21 травня 2014 року до 21 серпня 2014 року.

20 грудня 2018 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про скасування зазначено вище рішення, одночасно копія позову була надіслана відповідачу, що підтверджується описом поштового відправлення та накладною Укрпошти, тобто податковий орган був обізнаний про оскарження рішення про застосування штрафних санкцій.

10 січня 2019 року податковим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-197-47 на загальну суму 3179,69 грн. у тому числі 2815,12 грн. – сума штрафу, 364,57 грн. – сума пені.

Сума боргу відображена у картці обліку платника податків Кремінської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум».

Не погодившись із вимогою про сплату боргу позивач, у встановлений законом строк, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі – Закон № 2464).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до ст.12 цього Закону завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до частини 14 стаття 25 Закону № 2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення органом доходів і зборів вищого рівня та/або центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом рішення у справі. Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування фінансових санкцій пов'язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми недоїмки.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем 8 листопада 2018 року було прийнято Рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до Кремінської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум” застосовано штраф у розмірі 3554,50 грн. та нараховано пеню у розмірі 364,57 грн.

Згідно розрахунку до зазначеного Рішення до позивача застосовано штраф та нараховано пеню за період з 21 травня 2014 року до 21 серпня 2014 року, що спростовує твердження відповідача щодо виникнення боргу з єдиного внеску в 2018 році.

Позивач оскаржив вказане Рішення до Донецького окружного адміністративного суду про що повідомив податковий орган, що підтверджується наявними в матеріалах справи описом поштового відправлення, накладною Укрпошти. При цьому, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі №200/14682/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум” до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про скасування рішення № НОМЕР_1 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 8 листопада 2018 року, яким застосовано штраф у розмірі 3554,50 грн. та нарахуванню пені в розмірі 364,57 грн. за період з 21 травня 2014 року до 21 серпня 2014 року.

Разом з тим, Головним управлінням ДФС у Донецькій області 10 січня 2019 року винесену вимогу №Ю-197-47, якою позивача зобов’язано сплатити суму боргу у розмірі 3179,69 грн., у тому числі 2815,12 грн. – сума штрафу, 364,57 грн. – сума пені.

Згідно розрахунку до оскаржуваної вимоги, штрафні санкції нараховані на підставі Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0061374710 від 8 листопада 2018 року.

Тобто, позивачу нараховано штраф та пеня за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за період з 21 травня 2014 року до 21 серпня 2014 року.

Проте, суду зазначає, що відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 2 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” було внесено зміни до Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, а Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці” від 2 березня 2015 року № 219-VIII п. 9-3 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 2 вересня 2014 року прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII (надалі Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14 квітня 2014 року. На час виникнення спірних правовідносин, Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (втратило чинність), від 2 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Слов’янськ.

Отже, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

Суд зазначає, що відсутність у позивача обов'язку своєчасної сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.

При цьому суд ураховує, що позивач сплачував необхідні платежі до Державного бюджету України, що передбачено частиною восьмою статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", але із затримкою такої сплати.

Відтак, формування спірної вимоги про застосування наслідків невчасної сплати є протиправним.

Стосовно посилання відповідача, що доповнення розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24 грудня 2015 № 911-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - Закон № 911), суд зазначає, що дійсно зазначена норма з 1 січня 2016 року втратила чинність, внаслідок її виключення згідно Закону № 911, разом з тим збереглася у Законі № 2464. Пункт 9-4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2017 року у справі № К/9901/2959/18 805/2492/15-а. Висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Також, суд вважає помилковим посилання відповідача на завершення (закінчення) антитерористичної операції. Так, указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" (додається, для службового користування).

Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України “Про початок операції Об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей” розпочато операцію Об’єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції Об’єднаних сил.

Операцію Об’єднаних сил на даний час не припинено.

За статтею 1 Закону № 1669 визначено датою закінчення антитерористичної операції є датою набрання чинності Указом Президента України “Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України”. Указ Президента України “Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України”, на даний час не приймався.Крім того, загальновідомими обставинами є те, що на теперішній час бойові дії на території Донецької та Луганської області тривають.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з такого.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як убачається з платіжних доручень №1035 від 5 лютого 2019 року та №1039 від 13 лютого 2019 року позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі3683 грн. Проте, з урахуванням пп. 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” та суми позову, судовий збір за подання даного адміністративного позову складає 1921 грн.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1921 грн., сплачений під час подання позову, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області на користь позивача.

Разом з цим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач може звернутися до суду з клопотанням про повернення суми надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 2,5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 10 січня 2019 року №Ю-197-47 у сумі 3179,69 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, буд. 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526, код ЄДРПОУ 39406028) судові витрати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Гранум” (місцезнаходження: вул. Світлодарська, 28б, м. Слов’янськ, Донецької області, 84122, код ЄДРПОУ 31586254) зі сплати судового збору в сумі 1921 грн.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 16 квітня 2019 року у присутності представника відповідача, повний текст рішення складено 18 квітня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитрієв В.С.