Рішення № 81232598, 25.02.2019, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1177/18

Номер провадження 2/739/12/19

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року м.Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої – судді Кочура О.О.,

за участі: секретаря – Худорба Р.Г.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новгород-Сіверський, Чернігівської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідністю «МАКСУС Лізинг» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСУС Лізинг» про про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.06.2018 року між ним та ТОВ «МАКСУ Лізинг» було укладено договір фінансового лізингу №01166, копію якого він додоає до позову. В мережі Інтернет він знайшов оголошення про продаж автомобіля LADA VESTA, вартістю 115 000 грн., після чого він зателефонував за номером вказаним в оголошенні та йому підтвердили про нявність транспортного засобу . Після цього він приїхав до офісу компанії в м.Суми та сплатив аванс в загальному розмірі 24 000 грн. шляхом перерахування коштів на р\р відповідача, після чого йому пообіцяли, що буде укладений договір і протягом тижня йому нададуть транспортний засіб, про що він надав квитанції до офісу компанії де склали договір та після підписання якого обіцяли надати транспортний засіб. Одразу після підписання договору він виявив, що в договорі взагалі відсутні відомості про транспортний засіб та його вартість та на запитання меджеру компанії про відсутність таких відомостей , менеджер повідомив, що транспортний засіб все одно доставлять , але зв’язок з комапанією в подальшому був відсутній і він не зміг захистити свої права. Просить суд визнати договір недійсним та стягнути з ТОВ «МАКСУС Лізинг» сплачені грошові кошти в розмірі 24 000 грн. матеріальної шкоди та 5000 маральної шкоди. У судовє засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, але попередньо надав до суду письмову заяву в якій проить суд розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю, проти розгляду справи без участі представника відповідача з постановленням заочного рішення не заперечував. Представник відповідача – ТОВ «МАКСУС Лізинг» у судове засідання не зявився, був викликаний до суду через оголошення, розміщене на офіційній сторінці веб-порталу Судової влади України. Відзив на позовну заяву не подав. За таких обставин, суд дійшов висновку про ухвалення заочного рішення, на підставі наявних доказів у справі, відповідно до положень ч.1 ст. 280 ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них письмові докази, суд приходить до наступних висновків:

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. На підставі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Як встановлено, 12.06.2018 року між позивачем та відповідачем в простій письмовій формі було укладено договір фінансового лізингу № 01166 (далі договір) (а.с. 17). Згідно договору лізингодавець бере на себе зобовязання придбати у власність предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, передбачених цим договором. 12.06.2018 року позивач сплатив відповідачу на виконання умов договору адміністративний платіж у загальному розмірі 24000 грн. (а.с.26-28). Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг». Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до ч. 2 ст.806 Цивільного кодексуУкраїни до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Статтею 808 ЦК України визначено, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Згідно статті 799ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Таким чином договір фінансового лізингу, укладений з фізичною особою, має бути нотаріально посвідченим, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766 цс15. Частиною 2 статті 215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Ураховуючи, що договір лізингу, укладений між сторонами, де учасником є фізична особа, не був посвідчений нотаріально, як передбачено ст. 799 ЦК України, отже укладений з порушенням вимог закону, то такий договір є нікчемним і визнання його недійсним судом не вимагається, а відтак сплачені позивачем грошові кошти на виконання цього договору підлягають поверненню, як передбачено ч. 2 ст. 216 ЦК України. Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії. Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства. Відповідно до ст.23 ЦК України- відшкодування моральної шкоди застосовується внаслідок порушення прав особи, яка полягає у фізичному болю або стражданнях, у душевних стражданнях, яких особа зазнала в зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї та у зв’язку з приниженням честі та гідності і ділової репутації. Що стосується заявленої позивачем вимоги щодо стягнення моральної шкоди в наслідок неправомірних дій відповідача, то позивачем не надано та не доведено жодним чином доказів погіршення його самопочуття, стресового стану та приниження його гідності та моральних страждань, тому в частині стягнення моральної шкоди позивачу слід відмовити повністю. За таких обставин позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача сплачені ним 24 000 грн. авансового платежу за договором. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, оскільки рішення по справі ухвалено на користь позивача, який звільнений від сплати судового збору, то судовий збір по справі підлягає стягненню з відповідача. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 215, 216, 220, 799, 806, 808 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів» , ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст.ст.4,5,7,12,13,76,77, 80,89,141,259, 263-265, 268, 279, 280-284,352-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідністю «МАКСУС Лізинг» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним - задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ»(код ЄДРПОУ 41597671, вул. Бориспільська,буд.11-А,оф.404-3,м.Київ,02093) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1) 24 000 (двадцять чотири тисячі ) гривень авансового платежу. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «МАКСУС ЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 41597671, вул. Бориспільська,буд.11-А,оф.404-3,м.Київ,02093) на користь держави судовий збір у сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу «Судовий збір»).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя : О.О.Кочура