Рішення № 81231652, 15.04.2019, Чаплинський районний суд Херсонської області

Рішення набрало чинності "___"____20____р. Справа № 665/353/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р. Чаплинський районний суд Херсонської області в складі:

головуючої судді: Пилипенко І.О.,

за участю секретаря судового засідання: Ткаченко Л.Г.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чаплинка Херсонської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач в особі Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач мотивує тим, що 31.10.2011 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20.40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач, підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, який є договором приєднання, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, видавши ОСОБА_3 кредитну карту із встановленим на ній лімітом, а відповідач кредит та відсотки за кредитом в повному обсязі не сплатила, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом. Просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту в сумі 30081.30 грн., яка складається з наступного: 1959.52 грн. - заборгованість за кредитом; 22913.15 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3300 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1408.63 грн. штраф (процентна складова). та судові витрати по справі.

Заочним рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 21 червня 2018 року задоволено позовні вимоги позивача, стягнуто ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитом в розмірі 30081.30 грн., вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою від 04 жовтня 2018 року заочне рішення від 21.06.2018 року скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку.

В судове засідання представник позивача не з’явився, подавши відповідь на заяву про перегляд заочного рішення в якій вказувала, що 31.10.2011 року ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 2000 грн. Із анкети-заяви від 31.10.2011 року та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» вбачається, що відповідач, підписавши відповідну анкету та довідку висловила згоду що вказана заява, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Пам’яткою клієнта, а також Тарифами становить договір про надання банківських послуг. Вказаною заявою визначено що на момент оформлення кредиту, позивачем було встановлено поточну процентну ставку у розмірі 20.40% на рік, що свідчить про досягнення між сторонами істотних умов договору. Випискою по рахунку підтверджено, що відповідач отримавши картку почав активно нею користуватися, знімати кошти, погашати заборгованість, та знову знімати кредитні кошти, що свідчить про належну інформованість ОСОБА_3 про тарифи, умови та правила користування кредитним коштами.

Вказувала, що пеня та штраф є різновидом штрафних санкцій та можуть застосуватися в межах одного виду відповідальності. Зазначає, що одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить ст.. 61 Конституції України, оскільки є формами неустойки в розумінні ст.. 549 ЦК України, а згідно ст.. 230 ЦК України пеня та штраф є видами штрафних санкцій.

Вважає, що наявні підстави для задоволення позову. Просила суд позов задовольнити та стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом у вказаному розмірі, з урахуванням відсотків за їх користування, пені, та штрафів.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що позивачем неправомірно нараховані проценти за користування кредитним коштами. Крім того вказує, що позивачем серед іншого необґрунтовано заявлено вимогу про стягнення з відповідача комісії та пені. Так позивачем не надано розрахунку пені та з матеріалів позову не зрозуміло яким чином вираховується розмір пені та комісії. Вважає що відсутні підстави для стягнення комісії та пені, оскільки позивачем не визначено за надання яких саме послуг, що супроводжують кредит, встановлено щомісячну комісію. Крім того вказувала, кредитного договору з позивачем відповідач не укладала, оскільки умови надання банківських послуг нею не підписані, а у заяві позивальника не містить домовленостей сторін щодо оплати пені, штрафів, а тому вважає вимоги банку необґрунтованими.

Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася, не повідомивши суд про причини неявки.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, дослідивши подані сторонами пояснення, заслухавши пояснення представника відповідача, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 31.10.2011 року ОСОБА_3 була підписана заява, згідно якої остання отримала кредитну карту, зі встановленим на ній кредитним лімітом в розмірі 2000 грн., базова відсоткова ставка 20.40% із розрахунку 360 днів на рік.

Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Довідкою про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна» Contract по договору відповідачу були визначені умови надання кредитних коштів; пільговий період; базова відсоткова ставка; комісія за кредитне обслуговування; розмір щомісячних платежів (включаючи плату за використання кредитних коштів в звітному періоді ); порядок сплати штрафів за несвоєчасне виконання зобов’язання.

З даними умовами кредитування ОСОБА_3. ознайомилася 31 жовтня 2011 року, що засвідчила своїм підписом.

Тобто, сторонами були узгоджені усі істотні умови, які є обов’язковими для кредитних договорів, зокрема щодо порядку надання кредитних коштів, відсоткової ставки за користування коштами, строків та порядку погашення заборгованості, відповідальність за порушення зобов’язання, тощо.

Таким чином, між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини на підставі укладеного кредитного договору, який складається із заяви та Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» Contract» і ці обставини спростовують доводи відповідача, про не укладення кредитного договору, та не підписання умов.

Окрім того, з виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_3, отримавши картку почала активно нею користуватися, знімати кошти, погашати заборгованість, та знову знімати кредитні кошти, що свідчить про належну інформованість ОСОБА_3 про тарифи, умови та правила користування кредитним коштами. Тобто, відповідач своїми діями визнав наявність з позивачем зобов’язань за кредитним договором.

Посилання представника відповідача на те, що між ОСОБА_3 та ПАТ «ПриватБанк» не було укладено кредитного договору повністю спростовується вказаними вище доказами, які у своїй сукупності підтверджують наявність кредитних відносин, які виникли з договору приєднання від 31.10.2011 року.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що позивачем доведено що ОСОБА_3 отримавши картку 5577212602172382 з встановленим на ній кредитним лімітом повністю усвідомлювала походження грошових коштів на цій картці, їх призначення а також порядок розрахунків за цією карткою. Термін дії картки було визначено до 09/15. Дані обставини підтверджуються, зокрема випискою по рахунку з якої вбачається що ОСОБА_3 після отримання картки почала нею активно користуватися, знімаючи кредитні кошти, а в подальшому в терміналах самообслуговування здійснювати її поповнення.

Відповідно до вимог ст.ст. 525-526, 530, 1050 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, тому позичальник зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування грошима.

ОСОБА_3 взяті на себе кредитні зобов’язання належним чином не виконала внаслідок чого виникла заборгованість.

Представлений банком при подачі позову розрахунок кредитної заборгованості станом на 31.12.2017 року складає 30081.30 грн., яка складається з наступного: 1959.52 грн. - заборгованість за кредитом; 22913.15 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3300 грн. - заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи: 500,00 грн. штраф (фіксована частина); 1408.63 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до положень ст.ст. 1048, 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частинами 1, 2 ст. 628 ЦК України, передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 2 ст. 207 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Викладеними нормами матеріального закону визначені істотні умови укладення кредитного договору, а саме розмір суми кредиту, умови його надання, сплати процентів за користування кредитом, які визначаються при укладенні сторонами договору шляхом складення його в письмовій формі, що підписується сторонами.

Кредитний договір вважається укладеним, якщо сторонами, у передбачених законом порядку та формі, досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до статей 11-13, 81 ЦПК України кожна сторонам повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заявлених вимог у позові, дотримуючись засад змагальності у цивільному судочинстві.

Аналіз приведених норм матеріального права вказує, що правочин по укладенню кредитного договору вчиняється сторонами в письмовій формі, яким узгоджуються розмір кредиту, процентів за користування кредитом, у забезпечення виконання кредитного зобов’язання узгоджуються питання застосування до позичальника, в разі невиконання ним своїх зобов’язань, застосування неустойки (пені, штрафу) у розмірі визначеному кредитним договором, підписаному сторонами.

У свою чергу, вимоги позивача про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за період з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2017 року задоволенню не підлягають, оскільки строк дії основного зобов'язання сплив зі спливом строку дії кредитної картки (30 вересня 2015 року), а отже і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов’язання, відповідно до ч.2 статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки. Зазначене узгоджується з висновком ОСОБА_4 Верховного Суду, викладеним у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318 цс 18, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування – 30 вересня 2015 року, а тому починаючи із зазначеної дати ПАТ КБ «ПриватБанк» не мав права нараховувати проценти за користування кредитом, а відтак позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, нарахованих за період з 01 жовтня 2015 року по 31 грудня 2017 року, не підлягають задоволенню у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, Банком не було надано доказів про погодження з позичальником ОСОБА_3 у письмовій формі умов кредитного договору щодо збільшених відсотків за користування кредитними коштами до розміру 32.40%, 42%.

Тарифи, Правила та умови, на які посилається позивач всупереч вимогам статей 207, 1055 ЦК України та частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем не підписані й оригінали цих документів кредитором відповідачеві передані не були, у зв’язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору.

Така правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду України № 6-16цс15 від 11 березня 2015 року, № 6-240цс14 від 11 лютого 2015 року, № 6-698цс15 від 10 червня 2015 року та № 6-757цс 15 від 01 липня 2015 року.

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» Contract» базова відсоткова ставка в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів в році) 1.7 %, що відповідає 20.40% річних.

Згідно розрахунку заборгованості та виписці про рух коштів по карті за договором від 31.10.2011 року наданого позивачем відповідач останній раз поповнювала карту 17.04.2015 року, з цього часу свої зобов'язання щодо щомісячного погашення кредиту не виконує.

Як вбачається з наданого розрахунку у період з 31.10.2011 по 29.08.2014 сума боргу за відсотками нарахованими за ставкою 20.40% річних, що відповідає умовам укладеного сторонами договору, а тому в цій частині вимоги позивача є обґрунтованими. З 30.08.2014 по 31.03.2015 року позивачем відсотки були нараховані за ставкою 32.40%, а з 01.04.2015 по строк дії картки 30.09.2015 року за ставкою 42%. Проте, банком не було надано доказів про погодження з позичальником ОСОБА_3 у письмовій формі умов кредитного договору щодо збільшених відсотків за користування кредитними коштами до розміру 32.40 та 42%.

За змістом частини 2 ст. 1056-1 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин встановлений розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Отже, позовні вимоги зі стягнення кредитної заборгованості розрахованої із застосуванням розміру відсоткової ставки на рік у розмірі 32.40% з 30.08.2014 року та 42% з 01.04.2015 є необґрунтованими.

Як встановлено судом, останній платіж за договором відповідачем було зроблено 17 квітня 2015 року та у свою чергу позивач нараховував відсотки за користування кредитними коштами, які почали обраховуватися з наступного місяця в якому було здійснено останній платіж. Таким чином, спірний період з даного договору виник з 18 травня 2015 року, наступного місяця після останнього платежу по кредиту, по 30 вересня 2015 року – по час дії кредитної картки.

Позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано достатніх доказів в розумінні вимог ст.. 80 ЦПК України на підтвердження виконання банком свого обов'язку проінформувати ОСОБА_3 про зміну відсоткової ставки з 30 серпня 2014 року по 31 березня 2015 року до 32.40%, а з 01 квітня 2015 року до 42.00%.

Суд критично відноситься до наданих представником позивача відомостей про направлення повідомлення, щодо зміни відсоткової ставки, оскільки такі відомості не містять підтвердження повідомлення відповідачем та відповідно надання згоди останнім на такі зміни умов договору.

Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору та вимог частини четвертої ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку (Постанова ВСУ від 30.11.2016 р. №6-823цс16).

Аналізуючи умови кредитного договору у сукупності із неналежним повідомленням відповідача про зміну Банком відсоткової ставки за користування кредитними коштами в односторонньому порядку, суд вважає встановленим, що відсотки за користування кредитом слід вважати у розмірі 20.40 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, що підтверджується підписаною відповідачем ОСОБА_5 про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» Contract».

Таким чином, в період з 18 травня 2015 року по 30 вересня 2015 року, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом визначається на рівні 20.40 % річних: (1959.52 грн. х 20.40 % х 135 днів /360) = 149.90 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

При цьому судом з метою правильного розрахунку заборгованості по відсотках, ухвалою від 08.02.2019 року витребувано від публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» розрахунок заборгованості ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 із зазначенням помісячної заборгованості за тілом кредиту за період з 31.10.2011 року по 30 вересня 2015 року; витребувано від публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» розрахунок заборгованості ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кредитом від 31.10.2011 року, який розраховано відповідно до узгодженої сторонами процентної ставки за користування кредитними коштами на час укладення угоди на рівні 20.40 %, станом на 30.09.2015 року.

Разом з тим, вимога суду про надання відповідного розрахунку позивачем не виконана. Про причини невиконання ухвали суд не повідомлений.

Відповідно до ст.. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Згідно вимог ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки.

Крім заборгованості за кредитом та відсотками, позивач просить суд стягнути з відповідача 3300 грн. пені та комісії, а також штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1408.63 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно з довідкою про умови кредитування пеня нараховується за прострочення зобов’язань, яка розраховується як пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = базова процентна ставка за договором)/30 нараховується за кожний день прострочення кредиту, пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховуються 1 раз на місяць при наявності прострочення за кредитом і відсотками 5 або більше днів при виникненні прострочення на суму понад 50 грн. і більше.

При цьому вважає, що вимога про стягнення з ОСОБА_3 пені та комісії задоволенню не підлягають, оскільки наданий позивачем розрахунок є необґрунтованим, не відповідає фактичним обставинам справи та не містить відомостей, за який період нараховувалась пеня та на яку суму заборгованості, зокрема, на загальну заборгованість, суму кредиту чи на відсотки, а також незрозумілим є нарахування єдиної суми пені та комісії, які є окремими видами відповідальності.

Так позивачем у позовній заяві наведена загальна сума нарахувань за різними видами зобов`язань, пенею та комісією, в загальній сумі 3300 гривень, що унеможливлює перевірити вірність нарахувань за кожним зобов`язанням, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, у розрахунку заборгованості сума в розмірі 3300 гривень зазначена як комісія, при цьому у позовній заяві позивач просить стягнути дану суму як заборгованість за пенею та комісією.

Відповідно до ст.. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст.. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Ураховуючи умови застосування штрафу та пені визначені в кредитному договорі, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків невиконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.. 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а отже і позовні вимоги банку в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення пені та комісії не підлягають задоволенню.

У свою чергу довідкою про умови кредитування сторони погодили сплату штрафу за неналежне виконання зобов’язання, який складається з фіксованої частини 500 грн. та процентної складової в розмірі 5% від суми заборгованості за кредитом (1959 грн. 52 коп. +149 грн.90 коп.)*5% = 105 грн. 47 коп.

Питання про судові витрати суд вважає за необхідне вирішити в порядку, передбаченому частиною першою ст.. 141 ЦПК України, шляхом, стягнення з відповідача судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 159 грн. 02 коп.

На підставі ст.ст. 207, 638, 1048, 1054-1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 89, 141, 197, 259, 263-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт, серії МР 198273, виданий Чаплинським РВ УМВС України в Херсонській області 09.02.2007 року, ід. номер – НОМЕР_1, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ «Приватбанк» /49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, р/р №29092829003111, МФО 305299 суму заборгованості за кредитним договором №б/н від 31.10.2011 року в загальному розмірі 2714/дві тисячі сімсот чотирнадцять/ гривень 89 коп., яка складається з 1959 /одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят дев’ять/ гривень 52 коп. – заборгованість за тілом кредиту, 149 /сто сорок дев’ять / гривень 90 коп. – заборгованість по відсотках за користування кредитом, 605 /шістсот п’ять/ гривень 47 коп. – штрафи (фіксована частина та процентна складова).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт, серії МР 198273, виданий Чаплинським РВ УМВС України в Херсонській області 09.02.2007 року, ід. номер – НОМЕР_1, проживаючої ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ «Приватбанк» /49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, р/р №29092829003111, МФО 305299 витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 159/сто п’ятдесят дев’ять/ гривень 02 коп..

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду, шляхом подачі, протягом 30 днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних Положень ЦПК в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Чаплинський районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Пилипенко