Рішення № 81231064, 04.04.2019, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 600/80/18

Справа № 2/600/136/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року смт. Козова

Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді – Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання – Липної О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні у залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Теофіпільської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила: визнати в порядку спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, який помер 03 травня 2017 року, право власності на 2/7 частки будинковолодіння за адресою: вул. Закарпатська, 10, с. Олесине, Козівського району, Тернопільської області, яке складається з: житловий будинок (А), побудований із шлаку, загальною площею 72,5 м.кв, житловою площею 49,9 м.кв, літню кухню (Б), побудовану із цегли, загальною площею 30,4 кв.м., гараж (В), побудований із дошки, загальною площею 15,7 кв.м., сарай (Г), побудований із дошки, загальною площею 13,7 кв.м., сарай (Д), побудований із цегли, загальною площею 30,3 кв.м., сарай (Е), побудований із дошки, загальною площею 10,5 кв.м., сарай (Є), побудований із цегли, загальною площею 29,7 кв.м., металеву огорожу (№1), загальною площею 22,0 кв.м. та визнати за нею як за членом колишнього колгоспного двору право власності на 5/7 частки цього ж будинковолодіння.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що її батькові ОСОБА_3, як голові колгоспного двору, видано свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок, що в с. Олесине, по вул. Закарпатська, 10, Козівського району, Тернопільської області, який складався із 6 (шести) членів. Членами колгоспного двору були: батько позивача – ОСОБА_3 (помер 03.05.2017 року), мати позивача – ОСОБА_4 (померла 26.03.2006 року), позивач – ОСОБА_2, відповідачі у справі, чоловік та діти позивача – ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Вказує, що на день смерті її матері – ОСОБА_4 із нею постійно проживав ОСОБА_3. Відтак, вважає, що її батько – ОСОБА_3, як спадкоємець першої черги за законом, відповідно до ст. 1268 ЦК України, прийняв спадщину після смерті своєї дружини – ОСОБА_4, так як був зареєстрований та постійно проживав із нею на час відкриття спадщини. 03.05.2017 року її батько – ОСОБА_3 помер. За життя він розпорядився своїм майном та склав 15.12.2008 року заповіт, згідно якого заповів все належне йому на час смерті майно ОСОБА_2. Після смерті батька вона звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_9 для прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у зв’язку з тим, що власність колгоспного двору не передбачена. На даний час, вона бажає оформити право власності на цілий житловий будинок після смерті батька, а інші члени колгоспного двору не заперечують щодо цього, тому просить у судовому порядку визнати її власником цілого житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в с. Олесине, по вул. Закарпатська, 10, Козівського району, Тернопільської області. На підставі вказаного, просить позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Козівського районного суду Тернопільської області від 16.03.2018 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання у ній.

Позивач та її представник у підготовче засідання не з’явилися, однак подали заяви, згідно з якими позовні вимоги підтримують повністю, просять їх задовольнити, а справу слухати у їх відсутності без застосування технічних засобів (а.с.53, 95).

Представник відповідача ОСОБА_10 сільської ради Козівського району Тернопільської області у підготовче засідання не з’явився, однак подав відзив на позов, згідно якого не заперечує проти задоволення позовних вимог, просить справу слухати у його відсутності (а.с.67).

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 у підготовче засідання не з’явилися, однак подали заяви, згідно яких відмовляються від своїх часток у майні колишнього колгоспного двору на користь позивача, позовні вимоги визнають повністю, просять їх задовольнити, а справу слухати у їх відсутності (а.с.54-66).

Відповідно до ч.1 ст.198 ЦПК України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.

Оскільки учасники справи, які були повідомлені належним чином про місце, дату та час розгляду справи в підготовче засідання не з’явились, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою:вул. Закарпатська, 10, с. Олесине, Козівського району, Тернопільської області належить колгоспному двору, який складається з шести членів, головою якого є ОСОБА_3, що підтверджується оригіналом свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 20.02.1990 року (а.с.20).

Як вбачається із виписки з погосподарської книги станом на 15.04.1991 року від 25.10.2017 року членами зазначеного колгоспного двору були: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.27-28)

Згідно з довідкою Козівського РБТІ від 18.12.2017 року №124 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у с. Олесине, по вул. Закарпатська, 10, Козівського району, Тернопільської області належить на праві власності ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (після одруження, 04.08.2002 року, змінила прізвище на «Кусень») та ОСОБА_8 При цьому, кожній із зазначених осіб належить 1/7 (а.с.24).

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії І-ИД №023385 від 30.03.2006 року ОСОБА_4 померла 26.03.2006 року (а.с.17).

На момент смерті ОСОБА_4, згідно з довідкою виконавчого комітету ОСОБА_10 сільської ради Козівського району Тернопільської області №596 від 06.11.2017 року, з нею проживав ОСОБА_3 (а.с.19).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

ОСОБА_3, як встановлено судом, не заявляв про відмову від спадщини після смерті своєї дружини – ОСОБА_4, а відтак, суд дійшов до висновку, що його слід вважати таким, що прийняв спадщину після її смерті, в тому числі й 1/7 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд у с. Олесине, по вул. Закарпатська, 10, Козівського району, Тернопільської області.

Згідно із копією свідоцтва про смерть серії І-ИД №216967 від 04.05.2017 року ОСОБА_3 помер 03.05.2017 року (а.с.16).

15.12.2008 року ОСОБА_3 склав заповіт, згідно якого заповів усе належне йому на момент смерті майно ОСОБА_2 (а.с.22).

Крім того, встановлено, що на момент смерті ОСОБА_3 з ним проживали та були зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_8, що підтверджується довідкою виконавчого комітету ОСОБА_10 сільської ради Козівського району Тернопільської області №572 від 26.10.2017 року (а.с18).

Позивач після смерті ОСОБА_3, зверталася до приватного нотаріуса Козівського районного нотаріального округу ОСОБА_9 з метою оформлення своїх спадкових прав, однак їй було відмовлено у вчиненні відповідної нотаріальної дії, у зв’язку із тим, що власність колгоспного двору, як правова категорія та форма власності відсутня у чинному законодавстві (а.с.25).

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про власність» майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Пунктом 6 (абзаци а, б) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) визначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.12, 89 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За положеннями ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися в момент його смерті.

Крім того, ч.1 ст.392 ЦК України закріплено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, на підставі вищевказаного, враховуючи, що ОСОБА_3 помер 03.05.2017 року і вважається таким, що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4, усе своє майно він на випадок смерті заповів позивачу, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.392 ЦК України, суд вважає, що слід визнати за позивачем право власності на 2/7 частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами на вул. Закарпатській, 10 у с. Олесине, Козівського району Тернопільської області, задовольнивши позов в цій частині.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею як за членом колишнього колгоспного двору право власності на 5/7 частин будинковолодіння за адресою: вул. Закарпатська, 10, с. Олесине, Козівського району, Тернопільської області, яке складається з: житловий будинок (А), побудований із шлаку, загальною площею 72,5 м.кв, житловою площею 49,9 м.кв, літню кухню (Б), побудовану із цегли, загальною площею 30,4 кв.м., гараж (В), побудований із дошки, загальною площею 15,7 кв.м., сарай (Г), побудований із дошки, загальною площею 13,7 кв.м., сарай (Д), побудований із цегли, загальною площею 30,3 кв.м., сарай (Е), побудований із дошки, загальною площею 10,5 кв.м., сарай (Є), побудований із цегли, загальною площею 29,7 кв.м., металеву огорожу (№1), загальною площею 22,0 кв.м., суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ч.1 ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Правозастосування цієї норми роз’яснено в абзаці 2 п.37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», відповідно до якого, виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності, як визнання права, виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що право звернення із таким позовом має лише власник того чи іншого майна.

Як встановлено судом та зазначалося вище, на підставі довідки Козівського РБТІ №124 від 18.12.2017 року, співвласниками спірного майна є ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (яка у зв’язку з укладенням шлюбу змінила прізвище на «Кусень») та ОСОБА_8, кожному з яких належить по 1/7 частині спірного будинковолодіння.

Позивач звернулась в суд із позовом про визнання за нею права власності на 2/7 частини цього будинковолодіння в порядку спадкування за заповітом після смерті свого батька та на 5/7 частин цього будинковолодіння як за членом колишнього колгоспного двору, покликаючись на те, що члени її сім’ї відмовляються від своїх часток у колишньому колгоспному дворі (в сукупності їхні частки становлять 4/7 частини будинковолодіння) на її користь та визнають позов в цій частині, хоча із вказаних 5/7 частин спірного майна позивачу належить лише 1/7 частина.

Таким чином, суд, встановивши, що позивачу належить лише 1/7 частина спірного будинковолодіння, вважає необґрунтованою та безпідставною позовну вимогу про визнання права власності за ОСОБА_2як членом колишнього колгоспного двору на 5/7 частин будинковолодіння за адресою: вул. Закарпатська, 10, с. Олесине, Козівського району, Тернопільської області в частині визнання за позивачем права власності на 4/7 цього будинковолодіння як членом колишнього колгоспного двору оскільки вона не є власником цих 4/7, а тому не може просити суд визнати за нею право власності на це майно в порядку ст.392 ЦК України.

Відтак, суд дійшов до висновку, що позовну вимогу ОСОБА_2 про визнання за нею як за членом колишнього колгоспного двору право власності на 5/7 частин будинковолодіння за адресою: вул. Закарпатська, 10, с. Олесине, Козівського району, Тернопільської області слід задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.10, 12, 13, 77, 81, 141, 200, 206, 247, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

ухвалив:

позов ОСОБА_2 до ОСОБА_10 сільської ради Козівського району Тернопільської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_8 про визнання права власності – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 3/7 частини будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: вул. Закарпатська, 10, с. Олесине, Козівського району, Тернопільської області та до якого входить: житловий будинок (А), побудований із шлаку, загальною площею 72,5 м.кв, житловою площею 49,9 м.кв, літню кухню (Б), побудовану із цегли, загальною площею 30,4 кв.м., гараж (В), побудований із дошки, загальною площею 15,7 кв.м., сарай (Г), побудований із дошки, загальною площею 13,7 кв.м., сарай (Д), побудований із цегли, загальною площею 30,3 кв.м., сарай (Е), побудований із дошки, загальною площею 10,5 кв.м., сарай (Є), побудований із цегли, загальною площею 29,7 кв.м., металеву огорожу (№1), загальною площею 22,0 кв.м..

В частині позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права власності як за членом колишнього колгоспного двору на 4/7 частини будинковолодіння, яке знаходиться за адресою: вул. Закарпатська, 10, с. Олесине, Козівського району, Тернопільської області та до якого входить: житловий будинок (А), побудований із шлаку, загальною площею 72,5 м.кв, житловою площею 49,9 м.кв, літню кухню (Б), побудовану із цегли, загальною площею 30,4 кв.м., гараж (В), побудований із дошки, загальною площею 15,7 кв.м., сарай (Г), побудований із дошки, загальною площею 13,7 кв.м., сарай (Д), побудований із цегли, загальною площею 30,3 кв.м., сарай (Е), побудований із дошки, загальною площею 10,5 кв.м., сарай (Є), побудований із цегли, загальною площею 29,7 кв.м., металеву огорожу (№1), загальною площею 22,0 кв.м. – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, з врахуванням вимог п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП: НОМЕР_1; паспорт серія МС № 460370.

Відповідач – ОСОБА_10 сільська рада Козівського району Тернопільської області; місцезнаходження: с. Олесине, вул. Центральна, 6, Козівський район, Тернопільська область; код ЄДРПОУ – 39766192.

Відповідач – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП: НОМЕР_2; паспорт серія НЮ № 379878.

Відповідач – ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6; РНОКПП: НОМЕР_3; паспорт серія МС № 241621.

Відповідач – ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_7; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_8; РНОКПП: НОМЕР_4; паспорт серія НЮ № 000515.

Відповідач – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_9; зареєстроване у встановленому порядку місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП: НОМЕР_5; паспорт серія МС № 762611.

Суддя О.Б.Гриновець