Постанова № 81226074, 15.04.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/513/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 310020000 Тептюк Є. П. Доповідач в апеляційній інстанції Новіков О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів: Новікова О.М., Бондаренка С.І., Вініченка Б.Б., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Дубинського Віктора Михайловича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року (повний текст рішення складено 21 січня 2019 року) у складі судді Тептюка Є.П. у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів -

в с т а н о в и в :

В листопаді 2018 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за аліментами та пені за прострочення сплати аліментів.

На підтвердження позовних вимог вказала, що сторони перебували у шлюбі з 05 лютого 2002 року по 19 травня 2006 року.

Рішенням суду у 2006 році ухвалено стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 13.11.2006 року та до досягнення дитиною повноліття.

05.04.2008 року між ОСОБА_5та ОСОБА_3 повторно укладено шлюб.

09.11.2015 року шлюб розірвано.

Рішенням суду від 26.11.2015 року ухвалено стягувати з ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.10.2015 року та до його повноліття.

У березні 2016 року вона відкликала виконавчий лист від 27.12.2006 року, проте заборгованість по аліментах на час відкликання виконавчого документа становила 60 298 грн. 69 коп.

Рішення суду від 26.11.2015 року також не виконується відповідачем, у зв'язку з чим станом на 01.10.2018 року заборгованість по аліментам становила 19 340 грн. 50 коп.

Невиконання зобов'язань зі сплати аліментів вважає підставою для стягнення з відповідача наявної заборгованості та пені за прострочення сплати аліментів, що за період часу з 01.05.2016 року по 20.11.2018 року становить 24 421 грн. 98 коп.

У зв'язку з викладеним позивачка просила суд стягнути з відповідача заборгованість по аліментам за період з 13.11.2006 року по 01.02.2016 року в сумі 60 298 грн. 69 коп. та пеню за прострочення сплати аліментів за період з 01.05.2016 року по 20.11.2018 року в сумі 24 421 грн. 98 коп., а всього 84 720 грн. 67 коп. і судовий збір.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованість за аліментами на утримання сина ОСОБА_7, за період з 13.11.2006 року по 01.02.2016 року в сумі 59 793 грн. 69 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_7, за період з 01.05.2016 року по 20.11.2018 року в сумі 19 340 грн. 50 коп.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

При цьому, суд при вирішенні спору врахував, що відповідач підтвердив належними доказами переказ позивачці коштів на утримання сина за листопад-грудень 2006 року в сумі 100 дол. США, що за курсом НБУ станом на момент здійснення переказу становило 505 грн. Таким чином, суд зменшив на 505 грн. суму заборгованості за аліментами по виконавчому листу за №2-1391/2006, та стягнув 59 793 грн. 69 коп. заборгованості.

Що стосується розміру пені, то суд з врахував вимоги ст. 196 СК України, відповідно до яких розмір пені за прострочення зі сплати аліментів не повинен перевищувати 100 відсотків заборгованості. Тому, суд задовольнив вимоги позивача в цій частині на суму 19 340 грн. 50 коп.

Рішення оскаржено представником ОСОБА_3 адвокатом Дубинським В.М. в апеляційному порядку у зв'язку з, на його думку, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, апелянт вказує, що підставою для стягнення заборгованості за аліментами є рішення суду про стягнення аліментів. Заборгованість не може бути стягнута на підставі постанови державного виконавця. Проте, стягуючи заборгованість за аліментами за період з 13.11.2006 року по 01.02.2016 року в сумі 59 793 грн. 69 коп., суд не звернув уваги, що в матеріалах справи відсутнє рішення суду, яким підтверджується, що з 2006 року стягувались аліменти. Крім того, винесення різних рішень за однією і тією ж підставою та предметом забороняється.

Щодо стягнення пені за прострочення сплати аліментів, то апелянт вказує, що суд помилково не врахував перекази за період з 01.05.2016 року по 20.11.2018 року в розмірі 14 750 грн. Таким чином розмір заборгованості за аліментами, а відповідно також і пеня за їх несплату не може перевищувати 19 340 грн. - 14 750 грн. = 4 590 грн.

Посилаючись на вказані доводи, апелянт просить скасувати рішення, ухвалити нове, яким у позові відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд апеляційної інстанції проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає можливим застосувати ч. 4 ст. 367 ЦПК України.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, що сторонами не оспорюється.

Рішенням Придніпровського районного суду у м. Черкаси від 19 травня 2006 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, який укладено 05.02.2002 року, було розірвано (а.с. 15).

27.12.2006 року Черкаським районним судом видано виконавчий лист №2-1391/2006 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи за 13.11.2006 року і до досягнення дитиною повноліття. Даний виконавчий лист був прийнятий до виконання і у відмітках виконавця зазначено, що 12.02.2016 року провадження закінчено на підставі п. 10 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», заборгованість станом на 01.02.2016 року становить - 60 298 грн. 69 коп. (16-17).

28.03.2016 року ОСОБА_5 звернулася до в.о. начальника ВДВС Черкаського РУЮ Романенко Л.Б. з заявою про повернення виконавчого листа №2-1391 від 27.12.2006 року у зв'язку з відмовою від стягнення аліментів (а.с. 18).

Постановою головного державного виконавця Вдовиченко Н.О. від 26.04.2016 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавчий лист № 2-1391, виданий 27.12.2006 року, повернуто стягувачу (а.с. 19).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості аліментів по виконавчому листу №2-1391 від 27.12.2006 року, станом на 01.02.2016 року борг по аліментах за боржником ОСОБА_3 складає 60 298,69 грн. (а.с. 20).

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 09.11.2015 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, укладений 05.04.2008 року, розірвано (а.с. 21).

Рішенням того ж суду від 26.11.2015 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_6 в розмірі ? частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.10.2015 року і до його повноліття (а.с. 22).

З розрахунку заборгованості по аліментах від 29.10.2018 року №20906/1 вбачається, що ГТУЮ у Черкаській області відкрито виконавче провадження №49655112 щодо виконання виконавчого листа №2/707/1280/15, виданого Черкаським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання сина в розмірі ? частини всіх видів його заробітку щомісячно. Станом на 01.06.2017 року заборгованість за аліментами становила 11 533,71 грн. (а.с. 23-24).

Відповідно до останнього розрахунку заборгованості від 09.10.2018 року №19478/1 по виконавчому провадженню №49655112, станом на 01.10.2018 року заборгованість ОСОБА_3 за аліментами становила 19 340,50 грн. (а.с. 28).

14.11.2006 року та 24.12.2006 року ОСОБА_3 були направлені 2 грошові перекази на суму 50 доларів США кожен на отримувача: ОСОБА_5 (а.с. 77-78).

Відповідно до статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.

Колегія суддів погоджується з розміром пені за прострочення сплати аліментів, яка проведена з врахуванням положення ч. 1 ст. 196 СК України стосовно обмеження її розміру сумою заборгованості, на яку нараховується пеня.

Як встановлено розрахунком державного виконавця станом на станом на 01.10.2018 року заборгованість ОСОБА_3 за аліментами становила 19 340,50 грн.

Отже суд правильно стягнув пеню в розмірі 100% заборгованості..

Водночас посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не врахував копії квитанцій за період з 2016 по 2018 рік, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки суми, що вказані у наведених квитанціях вже зараховані державним виконавцем в рахунок погашення заборгованості за аліментами (а.с. 74-76 - квитанції, а.с. 23-28 - довідки ДВС про заборгованість).

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність рішення суду про стягнення аліментів з 2006 року, а відповідно, і відсутність підстав нарахування заборгованості.

В матеріалах справи наявний виконавчий лист №2-1391/2006, яким звернуто до виконання рішення Черкаського районного суду від 21.12.2006 року. Виконавчий документ (а саме, виконавчий лист) виданий судом 27.12.2006 року є самостійною підставою для звернення рішення до примусового виконання. Цей виконавчий лист було повернуто ОСОБА_5 за її заявою 26.04.2016 року на підставі постанови органу ДВС. Це також підтверджується листом Черкаського РВ ДВС у Черкаській області від 12.01.2017 року №56/1 (а.с. 53).

Крім того, відповідач, за його твердженням, знав про існування поданого виконавчого листа з 2008 року і не оскаржував його.

Отже перебування на примусовому виконанні виконавчого листа про стягнення аліментів створює обов'язок для боржника з виконання зобов'язань, вказаних у виконавчому документі.

Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідач сплачував аліменти нерегулярно та у розмірі, меншому ніж встановлено рішенням суду, і допустив заборгованість станом на 26.04.2016 року в розмірі 59 793 грн. 69 коп.

Відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України, ст.ст. 180, 187, 194 СК України стягнення аліментів за минулий час допускається у випадках, якщо аліменти сплачувалися боржником у добровільному порядку, а не за судовим рішенням.

Суд першої інстанції на це уваги не звернув і внаслідок незастосування зазначених норм матеріального права та порушення вимог ст. 18 ЦПК України прийшов до помилкового висновку про повторне стягнення присуджених аліментів.

За таких обставин рішення суду в частині стягнення суми заборгованості по аліментам підлягає зміні з відмовою у задоволенні позову у цій частині.

На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд змінює розподіл судових витрат у зв'язку зі зміною рішення суду.

Ціна позову в даному випадку визначена в сумі 84 720 грн. 67 коп.

Таким чином, розмір судового збору, який підлягав до сплати за подання позовної заяви, становив 847 грн. 21 коп. Позов задоволено на 22,83%. Тому з відповідача підлягає до стягнення в дохід держави судовий збір в розмірі 193 грн. 41 коп.

За звернення з апеляційною скаргою сплачено 1 270 грн. 81 коп.

Апеляційна скарга задоволена на 77,17%. Тому апелянту (відповідач) слід компенсувати за рахунок держави судовий збір в розмірі 980 грн. 70 коп.

На підставі ч. 10 ст. 141 ЦПК України шляхом взаємозарахування зобов'язань апелянту слід компенсувати за рахунок держави судовий збір в розмірі 787 грн. 30 коп. за часткове задоволення позову та апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 35, 258, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Дубинського Віктора Михайловича задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 січня 2019 року змінити, виключивши з його резолютивної частини вказівку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 заборгованість за аліментами на утримання сина ОСОБА_7О, за період з 13.11.2006 року по 01.02.2016 року в сумі 59 793 грн. 69 коп.

В задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат.

Компенсувати ОСОБА_3 судові витрати в сумі 787 грн. 30 коп. за рахунок держави, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 16 квітня 2019 року.

Судді