Ухвала суду № 81225895, 16.04.2019, Лисянський районний суд Черкаської області

Справа № 700/724/17

Номер провадження 6/700/19/19

У Х В А Л А

16 квітня 2019 року Лисянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого-судді Пічкур С.Д.

при секретарі Козак І.С.

розглянувши у судовому засіданні в смт. Лисянка справу №700/724/17, провадження № 6/700/19/19 за поданням головного державного виконавця Лисянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_1 про обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України,

ВСТАНОВИВ:

Лисянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області звернувся з поданням про обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України.

Подання мотивовано тим, що у Лисянському районному відділі ДВС ГТУЮ перебуває на виконанні виконавчий лист № 700/724/17 від 12.06.2018 року виданий Лисянським районним судом Чекркаської області про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 58087.30 грн. Виконавче провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа відкрито Лисянським районним відділом ДВС 10.10.2018 року, про що винесено відповідну постанову ( номер за АСВП 57379916). На даний час заборгованість у ОСОБА_2 складає 58087,30 грн. Боржник неодноразово викликався до відділу ДВС, але вимоги ДВС боржник ігнорує, до відділу ДВС не з’являється, заборгованість за виконавчим документом не сплачує. В ході проведення виконавчих дій встановлено, що боржник проживає в с.Петрівка-Попівка , але власним ліквідним рухомим майном за вказаною адресою не володіє, про що складено акт державного виконавця від 02.04.2019 року. Згідно матеріалів виконавчого провадження, рухоме майно, за рахунок опису та подальшої реалізації якого можна було б провести стягнення за боржником не зареєстровано. Боржник пенсію не отримує, офіційно ніде не працює, відкритих рахунків в банківських установах не має. Має земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, але дій, направлених на погашення заборгованості за рішенням суду не проводить. Тому ВДВС просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду боржника за кордон.

Державний виконавець в поданні вказав про розгляд справи без його участі.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає що подання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 441 ЦПК України передбачено, що тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження.

Закон України від 21.01.1994 року «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (з подальшими змінами) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 цього Закону, громадянинові України у випадку, якщо діють неврегульовані договірні зобов'язання, то до виконання зобов'язань або розв'язання спору може бути відмовлено у видачі паспорта для виїзду за кордон.

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 6 Закону «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України, який має паспорт, у випадках, передбачених п. п. 1-9 ч.1 цієї статті, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон або у вказаних випадках, паспорт може бути тимчасово затримано чи вилучено.

Таким чином, за наявності підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян за кордон, до громадянина в залежності від наявності чи відсутності паспорта для виїзду за кордон застосовується: відмова у видачі паспорта; відмова у виїзді за кордон; тимчасове затримання чи вилучення паспорта для виїзду за кордон.

Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, а громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон. Зазначеною статтею не передбачено здійснення таких дій як встановлення тимчасового обмеження судом права виїзду громадянина за межі України.

Окрім цього, слід зазначити, що право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України, подання розглядається судом негайно, без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Також слід зазначити, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим саме державний виконавець повинен довести суду чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Подання державного виконавця повинно відповідати вимогам, що визначені листом Міністерства юстиції України від 06 червня 2008 року N 25-32/507 «Щодо виїзду за кордон осіб, які мають невиконані зобов'язання, в тому числі зі сплати аліментів, покладені на них рішеннями судів», а саме: ухилення боржника від виконання своїх обовязків повинно бути обґрунтовано та проведено достатньо заходів примусового виконання рішень передбачених Законом України «Про виконавче провадження» у повній мірі з додаванням копій документів виконавчого провадження.

Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання, покладених на нього рішенням суду, зобовязань, тобто наявність лише самого зобовязання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того, факт ухилення має підтверджуватись сукупністю доказів, які державний виконавець зазначає у поданні.

До суду надана копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 52379916 від 10.10.2018 року, не надано відомостей про те, що боржник отримав копії постанов про відкриття виконавчого провадження та інших необхідних документів для вирішення судом питання про необхідність обмеження виїзду ОСОБА_2 за межі України. Додані копії чеків про відправку рекомендованого листа, не підтверджують його вручення саме боржнику, зокрема навіть з даних відстеження сайту "Укрпошти".

До подання державним виконавцем не додано даних про наявність у ОСОБА_2 документа громадянина України на право виїзду з України і в»їзду в неї, перелік яких зазначений в ст. 2 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в»їзду в Україну громадян України», що уможливлює вирішити питання про тимчасове обмеження права виїзду за кордон.

Державним виконавцем не зазначено і не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що саме обмеження ОСОБА_2 у виїзді за кордон будь-яким чином вплине на виконання боржником рішення суду і буде сприяти погашенню ним заборгованості.

Стаття 33 Конституції України передбачає, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Громадянин України не може біти позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну.

Окрім цього, з матеріалів, долучених до подання не вбачається, що державним виконавцем було вчинено всіх можливих заходів для виконання судового рішення.

Так, відповідно до п. п. 13, 14 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження, окрім іншого, має право: звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; у разі якщо боржник без поважних причин не з»явився за викликом виконавця, виконавець має право звернутися до суду щодо застосування до нього приводу.

Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов»язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з»ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов»язання у повному обсязі або частково.

Відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

За таких обставин суд дійшов висновку про не доведення факту належного повідомлення боржника ОСОБА_2 про відкриття процедури примусового виконання судового рішення про стягнення з нього грошових сум, а відповідно і факту ухилення останнього від виконання покладених на нього вказаним рішенням обовязків.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про порядок виїзду з України і вїзду в Україну громадян України», ст. 33 Конституції України, ст. 441 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання головного державного виконавця Лисянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області ОСОБА_1 про обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України , відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Черкаської області через Лисянський районний суд Черкаської області.

Суддя С.Д.Пічкур