Вирок № 81224945, 17.04.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

17.04.2019

Провадження №1-кп/331/178/2019

ЄУН 331/6104/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 року Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді Пивоварової Ю.О., при секретарі Федорович Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Запоріжжі кримінальне провадження № 12018080050002981 від 26.08.2018 року з обвинувальним актом у відношенні обвинуваченої

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянки України, українки, незаміжньої, має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працевлаштованої, перебуває на обліку як безробітна в Шевченківському РЦЗ, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не засудженої,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, –

за участю:

прокурора Холодняк І.В.

представника потерпілої ОСОБА_3

потерпілої ОСОБА_4

представника цивільного відповідача ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченої ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2018 року, приблизно о 10 годині 15 хвилин, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Honda Civic», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснювала рух по правій смузі проїзної частини вул. Української зі сторони вул. Паровозної в напрямку вул. Революційної в м. Запоріжжі. В цей же час по нерегульованому пішохідному переходу, який позначений дорожньою розміткою «Зебра» - 1.14.1 ПДР України та дорожнім знаком «Пішохідний перехід» - 5.35.1 ПДР України, розташованому в районі буд. №107-2, проїзну частину вул. Української зліва-направо за напрямком руху автомобіля «Honda Civic», реєстраційний номер НОМЕР_1 в темпі спокійного кроку перетинала пішохід ОСОБА_4 Перед пішохідним переходом, надаючи дорогу пішоходу ОСОБА_4 в середній смузі зупинився автомобіль «Mazda Premacy», під керуванням водія ОСОБА_7 Наближаючись до вищевказаного пішохідного переходу в правій смузі, водій ОСОБА_1. маючи об'єктивну можливість заздалегідь виявити, що перед нерегульованим пішохідним переходом на сусідній середній смузі зупинився транспортний засіб, не зменшила швидкість свого руху аж до зупинки транспортного засобу, та не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може були створена перешкода чи небезпека, продовжила рух у правій смузі та, виїхавши на пішохідний перехід, скоїла передньою правою частиною кузова автомобіля наїзд на пішохода ОСОБА_4

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила вимоги п. 18.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. відповідно до якого якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження: закрита травма правого колінного суглоба, закритий розщеплений імпресійний перелом латерального виростка правої великогомілкової кістки зі зміщенням кісткових фрагментів і імпресією уламка, розміром 23x23 мм на глибину до 18 мм з вклиненням латерального виростка стегнової кістки на глибину до 3 мм. з розповсюдженням лінії перелому на міжвироскову бугристість, набряк м'яких тканин в області правої нижньої кінцівки у ОСОБА_4 в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не були небезпечними для життя в момент їх спричинення, але потягли за собою довготривалий розлад здоров'я більш ніж 21 день. Закритий перелом медіальної кісточки лівої гомілки зі зміщенням кісткових фрагментів, синець з набряком м'яких тканин в області лівої гомілки у ОСОБА_4 в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не були небезпечними для життя в момент їх спричинення, але потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, більш ніж 21 день. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли утворитися в результаті ударів виступаючими частинами автомобіля, що рухається, в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні повністю визнала, у скоєному щиро розкаялась та пояснила суду, що 25.08.2018 року приблизно о 10 годині вона рухалась на автомобілі по вул.. Українській у крайній правій смузі. Побачила потерпілу на пішохідному переході вже майже перед автомобілем, взяла різко праворуч, однак уникнути наїзду на пішохода не змогла. Одразу вона вийшла із автомобіля та побачила, що жінка похилого віку сидить на асфальті. Присутні люди надали їй допомогу, викликали лікарів та працівників поліції, вона зателефонувала родичам потерпілої. Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди визнала частково, вважала, що суми завищені, вона не має матеріальної можливості її сплатити, оскільки не працює, має на утриманні неповнолітнього сина.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що вранці 25.08.2018 року вона поверталась додому з ринку та йшла вздовж вул.. Українській, потім підійшла до пішохідного переходу, впевнилась у тому, що автомобілів немає, розпочала перетинати проїзну частину, потім побачила, що автомобілі почали рухатися, тому зупинилась посеред дороги. Однак водії на двох смугах зупинились та стали махати їй руками, щоб вона переходила дорогу, при цьому у крайній правій смузі автомобілів не було. Тут несподівано автомобіль, який рухався у тій смузі здійснив на неї наїзд, від чого вона впала та відчула біль у голеностопі правої ноги та коліні лівої. Далі її забрала карета швидкої допомоги до лікарні, де вона перенесла операцію, їй було накладено гіпсову пов»язку на одну ногу, а на іншу – шина. Чотири місяці їй було заборонено ставати на ногу, тому вона рухалась по квартирі лише на ходунках. Зараз вона потребує проведенню повторної операції. Зазначила, що до подій вона повністю доглядала сама за собою, ходила до магазинів та ринку, вирощувала квіти на власному городі. Сьогодні її звичний уклад життя повністю змінився, вона не може пересуватися без сторонньої допомоги, постійно відчуває біль у коліні, яке не згинається, вимушена просити про догляд у своїх дітей, тому просила задовольнити її цивільний позов у повному обсязі як в частині матеріальної так і в частині моральної шкоди.

Представник цивільного відповідача ПАТ «Страхова компанія «ОСОБА_5 страхування» ОСОБА_5 пояснив, що станом на момент пред»явлення позову потерпіла не зверталась до їх організації із заявою про відшкодування шкоди, при цьому таке відшкодування можливе лише після встановлення провини водія. Також вважав, що частина витрат не підтверджена належними доказами та є необґрунтованою.

Крім того, провина обвинуваченої ОСОБА_1підтверджується наступними доказами:

- висновком експерта № 9-608 від 20.09.2018 року, згідно якого в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_1 для забезпечення безпеки дорожнього руху повинна була діяти у відповідності до вимог п.18.4 Правил дорожнього руху України та її дії не відповідають вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху України та знаходиться у причинному зв»язку із подією ДТП. В даній дорожній ситуації водій автомобіля ОСОБА_1 мала технічну можливість запобігти наїзду на пішоход ОСОБА_4В, шляхом застосування своєчасних мір гальмування;

- висновком судово-медичної експертизи № 1187 м від 26.09.2018 року, згідно якого у ОСОБА_4 виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита травма правого колінного суглоба, закритий розщеплений імпресійний перелом латерального виростка правої великогомілкової кістки зі зміщенням кісткових фрагментів і імпресією уламка, розміром 23x23 мм на глибину до 18 мм з вклиненням латерального виростка стегнової кістки на глибину до 3 мм. з розповсюдженням лінії перелому на міжвироскову бугристість, набряк м'яких тканин в області правої нижньої кінцівки у ОСОБА_4 в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не були небезпечними для життя в момент їх спричинення, але потягли за собою довготривалий розлад здоров'я більш ніж 21 день. Закритий перелом медіальної кісточки лівої гомілки зі зміщенням кісткових фрагментів, синець з набряком м'яких тканин в області лівої гомілки у ОСОБА_4 в сукупності кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, що не були небезпечними для життя в момент їх спричинення, але потягли за собою довготривалий розлад здоров'я, більш ніж 21 день. Дані ушкодження утворилися від дії тупих предметів та могли утворитися в результаті ударів виступаючими частинами автомобіля, що рухається, в умовах дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд, враховуючи думку учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження в судовому засіданні інших доказів, щодо фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються.

Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню, суд приходить до висновку, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні нею кримінального правопорушення доведена в ході судового розгляду, а її необережні дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченій суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченої, її відношення до скоєного, пом’якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Так, обвинувачена ОСОБА_1 вчинила нетяжкий необережний злочин, раніше до кримінальної відповідальності не притягалась, має постійне місце проживання, офіційно не працює, перебуває на обліку як безробітна у Шевченківському РЦЗ, на обліку у лікарів нарколога та психіатра на теперішній час не перебуває, має на утримання неповнолітню дитину – ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Обставинами, які пом’якшують покарання обвинуваченої суд визнає щире каяття у вчиненому.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченої, беручи до уваги той факт, що вчинене обвинуваченою суспільно небезпечне діяння не потягло тяжких наслідків, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу, що буде відповідати принципам та меті його призначення. При цьому враховуючи обставини вчиненого правопорушення, відсутність даних про притягнення обвинуваченої до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень на транспорті у минулому, думку потерпілої, яка не наполягала на позбавленні обвинуваченої права керування транспортним засобом, суд приходить до висновку, що підстав для застосування додаткового покарання немає.

Вирішуючи питання стосовно позовних вимог потерпілої ОСОБА_4 щодо стягнення з обвинуваченої ОСОБА_1 та ПАТ «Страхова компанія «ОСОБА_5 страхування» на її користь матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», встановлено, шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров 'я, шкода пов’язана зі смертю потерпілого.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров 'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 керувала автомобілем «Honda Civic» реєстраційний номер АР 9798СІ, внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України стався наїзд на пішохода ОСОБА_4 та остання отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості. Цивільно-правова відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки була застрахована у ПАТ СГ «ОСОБА_5 страхування», що підтверджується копією полісу.

У судовому засіданні судом були перевірені обґрунтованість витрат на лікування ОСОБА_4, які підтверджені випискою із картки стаціонарного хворого, листками лікарських призначень, товарними чеками на придбання медичних препаратів та проведених лабораторних досліджень. За таких обставин доводи представника страхової компанії щодо не підтвердження частини витрат на лікування суд вважає необґрунтованими, тому в цій частині цивільний позов підлягає задоволенню у повному обсязі у сумі 30137,8 грн.

Вирішуючи позовні вимоги потерпілої про відшкодування моральної шкоди суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 3 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно ст.. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров’я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров’ю.

Суд вважає доведеним, що внаслідок незаконних дій обвинуваченої потерпілій ОСОБА_4 була спричинена моральна шкода, яка виразилась у тому, що в результаті дій обвинуваченої вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 25.08.2018 року до 11.09.2018 року, їй було проведено оперативне втручання для лікування травм ноги, накладена гіпсова лангета на ногу, внаслідок чого заборонено рух із навантаженням на ноги на протязі 4-х місяців, внаслідок чого вона відчувала фізичний біль та страждання. Після ДТП та по сьогоднішній момент вона періодично відчуває біль у пошкоджених суглобах та кістках, які створюють додатковий дискомфорт у її житті, вимушена звертатися за допомогою до родичів по догляду за нею, що значно вплинуло на її звичайний уклад життя, оскільки вона вела активний спосіб життя до подій, а на сьогодні не може вийти із будинку без сторонньої допомоги, що погіршило її емоційне самопочуття.

За таких обставин, з врахуванням розумності, достатності та співмірності, суд находить вимоги потерпілої ОСОБА_4 щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтованими та такими, що відповідають глибині їх фізичних та душевних страждань, тому вважає необхідним стягнути з обвинуваченої на користь потерпілої суму відшкодування моральних страждань до розмірі 43493,11 грн., та з ПАТ СК «ОСОБА_5 страхування» у розмірі 1506,89 грн ( 5% від загальної суми моральної шкоди).

Питання про речові докази вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі ст.. 124 КПК України з обвинуваченої на користь держави підлягають стягнення судові витрати у вигляді витрат на залучення експертів.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити їй покарання у вигляді трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 5100 грн. (п’ять тисяч сто) без позбавлення права керування транспортним засобом.

Цивільний позов ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» м. Київ, вул.. Борщагівська, 154 на користь ОСОБА_4 м. Запоріжжя, пров. Технічний, 61-а матеріальну шкоду від злочину у розмірі 30137,80 грн. (тридцять тисяч сто тридцять сім гривень 80 коп), моральну шкоду від злочину у розмірі 1506,89 грн. (одна тисяча п»ятсот шість гривень 89 коп), а всього 31664, 69 грн. (тридцять одна тисяча шістсот шістдесят чотири гривні 69 коп).

Стягнути з ОСОБА_1, м. Запоріжжя, вул.. Паторжинського, 64 на користь ОСОБА_4 м. Запоріжжя, пров. Технічний, 61-а моральну шкоду в розмірі 43493,11 грн. (сорок три тисячі чотириста дев’ятсот три гривні 11 коп).

Речові докази: автомобіль «Honda Civic» реєстраційний номер АР 9798СІ повернути законному володільцю ОСОБА_9

Скасувати арешт з автомобіля «Honda Civic» реєстраційний номер АР 9798СІ, накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.08.2018 року .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у розмірі 1716 грн.

Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя протягом 30 діб з моменту його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати у Жовтневому районному суді м. Запоріжжя копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Суддя: Ю.О. Пивоварова