Рішення № 81224393, 16.04.2019, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/861/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Саржевської І.В.,

за участю секретаря Олійник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лиман в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ПАТ Банк"Траст" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ БАНК "Траст" ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

05.03.2019 до Краснолиманського міського суду Донецької області надійшла позовна заява ПАТ Банк"Траст" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ БАНК "Траст" ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та судових витрат.

Позивач свої вимоги обґрунтовує наступними обставинами.

17.05.2013 між ПАТ Банк «ТРАСТ» та відповідачем ОСОБА_2Ю укладено договір про надання споживчого кредиту № R161.0026437, згідно умов якого відповідачу надано кредит в сумі 12521,00 грн. зі сплатою відсотків за користування у розмірі 16,99 % річних та 1,47 % щомісячної комісії за супроводження кредиту, строком на 36 місяців.

Відповідно до Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, відповідач зобов'язався належним чином прийняти, використовувати і повернути банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти, комісії) у терміни, визначені графіком платежів. Проте взятих на себе зобов'язань ОСОБА_2 не виконує, у зв'язку з чим у нього накопичилась заборгованість за кредитом.

Так, станом на 12.02.2019 заборгованість ОСОБА_2 перед банком становить 18 275,64 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитним договором – 7 992,57 грн.; відсотки за користування кредитом – 1 270,17 грн.; заборгованість по комісії - 3 681,20 грн.; пеня – 5 381,70 грн.

Таким чином, просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ТРАСТ» заборгованість за Кредитним договором в розмірі 18 275,64 грн., а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1921,00 грн.(а.с.4-8).

Представник ПАТ Банк"Траст" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ БАНК "Траст", належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання до суду не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі (а.с.37-38).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, просить розглянути цивільну справу без його участі; крім того позовні вимоги визнав частково, заперечував проти стягнення нарахованих пені та комісії про що надав до суду відповідну заяву (а.с. 43).

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши такі фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 29.12.2016 №559-рш, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №3085 від 30.12.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ БАНК «ТРАСТ» та делегування повноважень ліквідатора банку». Ліквідація запроваджена з 30.12.2016 до 29.12.2018 включно та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ БАНК «ТРАСТ» ОСОБА_1, який діє на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та є керівником ПАТ «БАНК «ТРАСТ» в розумінні ч.3 ст. 58 ЦПК України.

З копії рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №3085 від 30.12.2016 вбачається, що ОСОБА_1В призначено уповноваженою особою та делеговано усі повноваження ліквідатора ПАТ БАНК «ТРАСТ», визначені Законом, в тому числі з підписання всіх договорів, пов’язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, строком на два роки з 30.12.2016 по 29.12.2018 включно.

З копії наказу ПАТ БАНК «ТРАСТ» №01-ЛТ від 30.12.2016 вбачається, що ОСОБА_1В приступив до виконання повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ БАНК «ТРАСТ».

З копії рішення виконавчої дирекції фонду гарантування вкладів фізичних осіб №3346 від 13.12.2018 вбачається, що строки здійснення процедури ліквідації ПАТ БАНК «ТРАСТ» продовжуються на один рік з 30.12.2018 до 29.12.2019 включно, повноваження ОСОБА_1В продовжуються на один рік з 30.12.2018 до 29.12.2019 включно(а.с.26).

17.05.2013 між ПАТ Банк «ТРАСТ» та відповідачем ОСОБА_2Ю укладено договір про надання споживчого кредиту № R161.0026437, згідно умов якого відповідачу надано кредит в сумі 12521,00 грн. зі сплатою відсотків за користування у розмірі 16,99 % річних та 1,47 % щомісячної комісії за супроводження кредиту, строком на 36 місяців, та терміном повернення наданого кредиту у повному обсязі до 17.05.2016, згідно з графіком погашення кредиту(а.с.20-23).

Банк виконав своє зобов'язання за даним кредитним договором та видав позивачу кредити в сумі 12521,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером від 17.12.2013 Loan-31529(а.с.24).

Відповідно до пункту 7.1. Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі, відповідач зобов'язався належним чином прийняти, використовувати і повернути банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти, комісії) у терміни, визначені графіком платежів.

Пунктом 4.3 Умов надання та обслуговування кредитів на споживчі цілі,та пунктом 5.16 Пам'ятки передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом відповідач зобов'язана сплати пеню в розмірі 0,3 % від суми прострочених зобов'язань за кожен день прострочення(а.с.14,17).

Проте, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а саме своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитом відсотків, комісій у встановленні кредитним договором терміни, відповідач ОСОБА_2 не виконує, останній платіж здійснений 19.09.2014, а всього на загальну суму 9854,03 грн., з яких: 4528,68 грн.- сплачено по кредиту, 2380,39 грн.-сплачено по відсотках, 2944,96 грн.- сплачено по комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 12.02.2019, наданого представником позивача(а.с.25), у зв'язку з чим за ним накопичилась заборгованість за кредитом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, під час розгляду справи було достовірно встановлено, що відповідач отримав кредитні кошти, зобов’язання щодо їх повернення не виконував; з 20.09.2014 відповідач ОСОБА_2 припинив сплату коштів із погашення кредиту(а.с.25).

Згідно розрахунку заборгованості, наданої позивачем, загальна сума заборгованості станом на 12.02.2019 складає 18275,64 грн. що складається з наступного:

заборгованість за кредитним договором – 7 992,57 грн.; відсотки за користування кредитом – 1 270,17 грн.; заборгованість по комісії - 3 681,20 грн.; пеня – 5 381,70 грн.(а.с.25).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушував умови зобов’язання в частині щомісячного погашення кредиту, що є підставою для стягнення заборгованості по кредиту, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором – 7 992,57 грн. та відсотків за користування кредитом – 1 270,17 грн. підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості по комісії суд приходить до наступного.

Відповідно до частин першої-другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

У статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, позивач не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються відповідачу.

При цьому позивач нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме за його користування, що є незаконним. Зазначена правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-1746цс16.

Отже, стягнення комісії за користування кредитом на умовах визначених в договорі не ґрунтується на положеннях закону та вимоги Банку в цій частині не підлягають задоволенню.

В той же час позивачем безпідставно нараховані та заявлені до стягнення заборгованість за пенею.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» N 1669-VII від 02 вересня 2014 року на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Таким чином, посилання представника позивача у позові на встановлення законодавчого порядку щодо не нарахування пені саме на прострочене тіло кредиту, позивачем не доведено.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р.

Згідно із пунктом 21 додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року до зазначених населених пунктів належить м. Лиман(колишня назва м. Красний Лиман), Донецької області.

З копії паспорта ОСОБА_2 вбачається, що він зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1(а.с. 44-45).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що пеня нарахована за період з 12.02.2018 по 12.02.2019(а.с.25).

Отже, нарахування пені за даний період в сумі 5381,70 грн. на час звернення з позовом 05.03.2019, суперечить вимогам ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Виходячи з наведеного, в сукупності встановлених у справі обставин суд вважає, що позивачем доведений факт укладання кредитного договору між позивачем та відповідачем та факт не виконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов'язань за договором, а тому з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № R161.0026437 від 17.05.2013 в сумі 9262,74 гривень, яка складається з 7992,57 грн. - заборгованість за кредитом; 1270,17 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

З приводу вимоги позивача про відшкодування понесених ним судових витрат суд зазначає таке. Згідно із ст. 133 ЦПК України судовий збір, включено до складу судових витрат. Згідно ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ПАТ Банк «Траст» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджено наданим позивачем платіжними дорученнями від 25.01.2019(а.с.3).

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 18275,64 грн. Враховуючи, що судом задоволені позовні вимоги частково на суму 9262,74 грн., що складає 50,68 % від заявлених вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 973,56 грн., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (1921,00 грн./100%х50,68 %).

Керуючись ст. ст. 11, 509, 525-527, 530, 1046-1050, 1054-10561 ЦК України, ст. ст. 4,12,13, 81, 133,141,259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ Банк"Траст" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ БАНК "Траст" ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» (м. Київ, вул. Болсуновська, 8, отримувач ПАТ Банк «Траст», банк одержувача: Національний банк України, МФО 300001, ЄДРПОУ 35371070, рахунок 32070117101026) заборгованість за кредитним договором № R161.0026437 від 17.05.2013 станом на 12.02.2019 в розмірі 9262,74 (дев’ять тисяч двісті шістдесят дві гривні 74 копійки)гривень, з яких: 7992,57 грн. - заборгованість за кредитом; 1270,17 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.

В задоволенні іншої частини позовних вимог про стягнення комісії та пені відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь Публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» (м. Київ, вул. Болсуновська, 8, отримувач ПАТ Банк «Траст», банк одержувача: Національний банк України, МФО 300001, ЄДРПОУ 35371070, рахунок 32070117101026), витрати по оплаті судового збору в сумі 973,56 (дев’ятсот сімдесят три гривні 56 копійки) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Текст рішення виготовлений 16.04.2019.

Суддя -