Рішення № 81217231, 15.04.2019, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/634/19

Провадження № 2/375/364/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2019 Рокитнянський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Литвина О.В.,

при секретарі - Юрченко Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі № 2 приміщення суду в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду, позивач посилається на те, що відповідач у справі отримав від нього 06.02.2018 на умовах позики 20000.00 доларів США та зобов'язався повернути борг на її вимогу. Натомість відповідач свого зобов'язання не виконав та не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання умов договору.

Просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в сумі 20000.00 доларів США у гривневому еквіваленті відповідно до курсу Національного банку України станом на 06.02.2018, що становить 554848.00 грн..

Будучи належним чином повідомленими, сторони у судове засідання не зявилися та подали заяви, якими позивач позов підтримала, а відповідач визнав та просили розглянути спір за їх відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України у випадку визнання позову відповідачем за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення в порядку, встановленому ст.ст. 206, 207 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що відповідач у справі отримав від позивача 06.02.2018 на умовах позики 20000.00 доларів США та зобов'язався повернути борг на вимогу позивача, про що свідчить його розписка від 06.02.2018. Станом на 26.02.2019 вимога про повернення позики залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться у 15 та 16 статтях ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

За вимогами ст..12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 13 вказаного Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та учасниками справи.

Обствини спору сторонами спору визнаються, а тому доказуванню не підлягають.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 526, 610, 1046-1050 ЦК України.

Відповідно до положень ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 1047 цього Кодексу на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно положень ст.1049 ЦК України позичальник зобов"язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.526 ЦК України зобов"язання має виконуватися належним чином.

Правильність обрахування вказаної позивачем суми боргу сумнівів у суду не викликає і при цьому суд виходить із наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст.192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства, визначається ЗУ «Про валюту і валютні операції»; Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України (затверджено постановою Правління НБУ від 19.12.2000 №520; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 лютого 2001 р. за № 152/5343) та іншими документами.

Згідно зі ст.524 ЦК зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з частинами 1 та 2 ст.533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Виходячи із системного аналізу положень вказаних норм слід прийти до висновку, що якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Зважаючи на зміст зазначеної статті та беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суди у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті повинні зазначити в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню у цій іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу.

З огляду офіційний курс НБУ станом 29.03.2019 (час звернення позивача із позовом до суду) розмір основної суми заборгованості за договором позики, яка має бути стягнута з відповідача на користь позивача, еквівалентний 554848.00 грн. (20000.00 доларів США х 27.2487 = 554848.00 грн.).

Таким чином, підсумовуючи викладене, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Згідно положень ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення щодо повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, також передбачено ч. 3 ст. 7 Закону України про судовий збір.

Оскільки відповідачем позов визнано під час підготовчого судового засідання до початку розгляду справи по суті, позивачу необхідно повернути з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 384.20 грн.

Окрім того, відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України інша частина сплаченого судового збору в сумі 384.20 грн. підлягає стягненю на його користь з відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 192, 524, 525, 526, 530, 533, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-83, 141, 142, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_2, номер картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1, номер картки платника податків НОМЕР_2) в рахунок заборгованості за договором позики 554848 (п'ятсот пятдесят чотири тисячі вісімсот сорок вісім) грн. 00 коп.

Зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Рокитнянському районі Київської області, код ЄДРПОУ 37800105, що розташоване за адресою: Київська обл., смт. Рокитне, вул. Першотравнева, 4, повернути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, номер картки платника податку НОМЕР_2, з державного бюджету 50% відсотків судового збору, сплаченого при поданні нею позову, що становить 384.20 грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених судових витрат по оплаті судового збору 384.20 грн.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання на протязі тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Литвин

Рішення набрало законної сили "____"_______20___