Рішення № 81213398, 11.04.2019, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/2535/18

Номер провадження 2/184/112/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 рокум. Покров

Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Гукової Р.М,

за участю секретаря судового засідання - Поліщук О.А.,

представника позивача - Юзькова В.П.,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Покров цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Херсонвинпром» (м. Херсон, пров. Янтарний, 1) до відповідача ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про повернення безпідставно набутого майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області з позовом до відповідача про повернення безпідставно набутого майна, а саме грошових коштів в сумі 87683,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог, які підтримані повноважним представником, посилається на те, що відповідач в період з 07 липня 2013 року по 09 вересня 2013 року без достатніх правових підстав отримала грошові кошти підприємства у розмірі 87 683 грн. та не повернула їх. Вказані обставини були встановлені рішенням Орджонікідзевського міського суду від 28.12.2016 року, яке набрало законної сили. Враховуючи вказані обставини, позивач був змушений звернутися за захистом свого порушеного права на підставі ст.1212 ЦК України.

Відповідач та її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування позивачем норм матеріального права та невірно обраний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки відповідач ОСОБА_2 перебувала з позивачем не в цивільних, а в трудових відносинах. Окрім цього, зазначає, що сплинув строк позовної давності.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідне для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Зі змісту ст.12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.ст.11,15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст.16 ЦК України.

Особа, право якої порушено, може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. За змістом зазначеної норми цивільного права, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статей 1, 6 та 11 ЦК України наявність або відсутність прав та обов'язків сторін, їх обсяг, припинення, зміна або виникнення прав і обов'язків учасників правовідносин встановлюються та регулюються нормами матеріального права й договором.

Установлюючи наявність, відсутність або припинення правовідносин між сторонами цивільного спору, визначаючись із видом цих правовідносин і з обсягом прав та обов'язків сторін у цих правовідносинах, установлюючи фактичні обставини справи щодо правовідносин сторін спору, суди повинні виходити з положень норми матеріального права, яка регулює зазначені правовідносини, та, вирішуючи спір, повинні встановити всі фактичні обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, та які зазначені у нормі матеріального права, яка регулює ці правовідносини.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», роз'яснено, що за шкоду, заподіяну внаслідок порушення трудових обов'язків, працівник несе відповідальність перед підприємством (установою, організацією), з яким перебуває в трудових відносинах.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується представником позивача, ПАТ Виробничо-комерційна фірма «Херсонвинпром» та ОСОБА_2 з 2011 року по теперішній час перебувають в трудових відносинах, що підтверджується Формою ОК-7 реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, виданою Пенсійним фондом України (а.с.60).

Загальні правила щодо матеріальної відповідальності працівників визначаються главою ІХ КЗпП України, Положенням про матеріальну відповідальність робочих і службовців за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, затвердженим Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 липня 1976 року.

Зазначені норми матеріального права визначають як підстави й умови покладення матеріальної відповідальності на працівників (стаття 130 КЗпП України, розділ І Положення), так і розмір такої матеріальної відповідальності (статті 132-135 КЗпП України, розділи ІІ-ІV Положення).

Крім того, за положеннями статті 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно.

Таким чином, правовідносини, що виникли між сторонами по справі, є трудовими, а не цивільними та регулюються нормами КЗпПУ.

Водночас, позивачем заявлено вимогу до відповідача про повернення безпідставно набутого майна на підставі норм ЦК України, а не відносини до вимог КЗпП України, норми якого регламентують трудові відносини.

Відтак, позивачем невірно обраний спосіб захисту свого права, оскільки на спірні правовідносини, виникли між сторонами з приводу відшкодування матеріальної шкоди, поширюється дія норм КЗпП України, а не ЦК України та позивач може захистити своє порушене право, визначивши вірний спосіб його захисту, який передбачено чинним законодавством.

Разом з тим, відповідно до ст.49 ЦПК України, суд позбавлений процесуальної можливості самостійно змінювати предмет чи підставу позовних вимог.

Отже, невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні пред'явлених особою вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11,12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Херсонвинпром» до відповідача ОСОБА_2 про повернення безпідставно набутого майна - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.04.2019р.

Суддя Орджонікідзевського міського суду Р. М. Гукова