Ухвала суду № 81212747, 12.04.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3297/18

Провадження № 2-з/204/41/19 р.

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпро, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Самсонової В.В.

за участю секретаря Зайченко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.

11 квітня 2019 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення вищевказаного позову, в якій вона просила накласти арешт на нерухоме і рухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, а також накласти арешт на належні ОСОБА_4 транспортні засоби: OPEL MOVANО, державний номер НОМЕР_1; MERCEDES-BENZ SPRINTER, 2007 року випуску, який було зареєстровано за ОСОБА_5 22.07.2014 року; MERCEDES-BENZ 109 D, 2005 року випуску, який було зареєстровано за ним 18.05.2011 року. В обґрунтування заяви вказала на те, що 16 березня 2017 року в м. Дніпро по вул. Набережна-Заводська Сендецький Сергій Анатолійович, керуючи автомобілем «OPEL MOVANO», державний номер НОМЕР_1, виїхав на регульоване перехрестя з вул. Павлова на заборонений (червоний) сигнал світлофору і скоїв зіткнення з автомобілем «Toyota Land Cruiser», державний номер АЕ 1653 HP, під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався по вул. Павлова на зелений сигнал світлофору. В результаті даного ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська 25 жовтня 2017 року ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави у сумі 340 (триста сорок) гривень. Транспортний засіб на якому рухався ОСОБА_3 належить на праві власності ОСОБА_4. Враховуючи зазначені вище обставини відповідальність за спричинення позивачу шкоду вказані особи мають нести солідарно, як власник об’єкта підвищеної безпеки і особа, що спричинила шкоду. Винними діями відповідача було нанесено позивачеві шкоду у розмірі 80104 грн. Позивачем встановлено, що на даний момент у ОСОБА_6 відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення. Дану заяву позивач мотивує тим, що на даний час тривають судові процеси щодо стягнення з відповідачів грошових коштів, і вони можуть та ймовірно здійснять дії направлені на захист свого майна від стягнення, а відповідно існує реальний ризик втрати майна за рахунок якого може бути задоволено вимоги позивача.

Заява про забезпечення позову передана судді Самсоновій В.В. 12 квітня 2019 року цивільною канцелярією суду.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що дана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально - правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні рішення.

При цьому, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Згідно із п. 4 цієї ж Постанови, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивачки, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно же з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, розглянувши дану заяву і матеріали справи, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що у даній справі дійсно виник спір між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 стосовно відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, учасниками якої вони є. Зокрема провина ОСОБА_3 у зазначені ДТП встановлена постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2017 року у справі № 203/3554/17 про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили 07 листопада 2017 року (а.с.8).

В той же час, з наявних в матеріалах справи доказів не випливає обґрунтованого висновку про те, що у даній справі виник такий спір між позивачем і ОСОБА_4, який учасником ДТП не був. Посилання заявника у даній заяві про забезпечення позову на ту обставину, що вказана особа є власником автомобіля, яким керувала особа, визнана винуватою у вчиненні ДТП, у зв’язку з чим він має відшкодовувати матеріальні збитки, суд вважає необґрунтованими і такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.

Зокрема положеннями ч. 2 ст. 1187 ЦК України, на яку до речі посилається й позивач у своєму позові, визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Так само нормами ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, з урахуванням зазначених правових норм, як вже було вказано судом вище, судом на даному етапі судового розгляду не вбачається спору між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 стосовно відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, у зв’язку з чим відсутні й підстави для накладення арешту на майно, яке належить останньому.

Що ж стосується даної заяви в частині накладання арешту на майно ОСОБА_3, то в цій частині суд також вважає необхідним відмовити в її задоволенні з огляду на те, що в заяві не зазначено (не конкретизовано), на яке саме майно слід накласти арешт, суду не надані і не зазначені докази, що такій особі взагалі якесь майно належить, тим більше, що самим заявником зазначено, що на даний момент у ОСОБА_6 відсутнє майно.

Більш того, всі вище перелічені обставини вже були встановлені судом при розгляді аналогічної заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, - і їм вже була надана відповідна правова оцінка в ухвалі суду від 14 грудня 2018 року (а.с.121-123).

За таких обставин, з урахуванням всього вищевказаного, суд вважає необхідним відмовити заявникові в задоволенні його заяви про забезпечення даного позову.

На підставі викладеного, керуючись п. п. 3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 76-81, 149, 150, 152, 153, 247, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Суддя В.В. Самсонова