Рішення № 81212668, 17.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 квітня 2019 р. Справа №520/3110/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61000, код1903601181) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41247819) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова, у якому просить суд:

- визнати незаконною бездіяльність Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 від 09.01.2019, у зв'язку з втратою годувальника, виходячи із 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2;

- зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 в 2018 році з 09.01.2019 з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем порушені права позивача та пенсія в зв'язку з втратою годувальника розрахована та виплачується з порушенням норм чинного законодавства та є значно меншою, ніж 50 відсотків щомісячного довічного грошового утримання її померлого чоловіка, а розрахунок пенсії померлого чоловіка за віком не відповідає дійсності, оскільки такий вид пенсії чоловік не отримував.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, в якому просить суд відмовити у задоволені позову у зв'язку з тим, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника. Відповідач зазначив, що оскільки померлий чоловік ОСОБА_2 на момент смерті не отримував пенсію за віком, управлінням зроблено розрахунок такої пенсії з урахуванням норм статей 27, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до приписів ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серії І-ВЛ-№388464.

Позивач з її чоловіком з 2012 року перебуває на обліку в Київському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Харкова та отримують пенсію та довічне грошове утримання судді у відставці.

ОСОБА_2 працював на посаді заступника голови Апеляційного суду Харківської області, судді Апеляційного суду Харківської області. Після звільнення з посади судді перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Холодногірському районі м. Харкова (реорганізованого в Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова) та отримував щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 31530,91 грн щомісяця. Вказана обставина не заперечується сторонами у справі.

28 грудня 2018 року чоловік позивача, ОСОБА_2, помер (свідоцтво про смерть серія І-ВЛ№665694 від 29.12.2018).

09 січня 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення її з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до витягу з підсистеми призначення та виплати пенсії від 20.02.2019 ОСОБА_1 зроблено перерахунок з 09.01.2019. Відповідачем у відзиві на позовну заяву зазначено, що оскільки померлий чоловік позивача на момент смерті не отримував пенсію за віком, управлінням розрахунок такої пенсії з урахуванням норм статей 27, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У лютому-березні 2019 року на пенсійну картку позивача надійшли кошти після перерахування пенсії у розмірі 4245,29 грн за місяць.

Не погодившись з таким розміром пенсії, позивач звернулась до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як пенсію розуміють щомісячну пенсійну виплату в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Відповідно до пенсійного посвідчення позивач набула права на отримання пенсії за віком з 21.09.2011.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею цього Закону.

Судом встановлено, що позивач перебувала на утриманні свого чоловіка як непрацездатна особа, яка досягла пенсійного віку.

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника призначається членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_3), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника (ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

За правилами ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі на одного непрацездатного члена сім'ї, - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється рівними частками.

Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку (п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

За вказаним Законом члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Суд зазначає, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно до ч.5. ст.142 зазначеного Закону, пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державною порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника.

Щомісячне довічне грошове утримання також є регулярною щомісячною грошовою виплатою, яку чоловіку позивача призначено при звільненні у відставку та яка виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.

Згідно з п. 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. В цьому ж рішенні Конституційний Суд України вказав, що надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності.

У рішеннях «ОСОБА_4 Девелопментс ЛТД та інші проти Ірландії» від 29.11.1991 та «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 Європейський суд з прав людини зазначив про наявність законних сподівань у особи в контексті ст. 1 Протоколу № 1.

У межах спірних правовідносин позивач мала законні очікування на отримання пенсії по втраті годувальника у розмірі 50 відсотків від довічного щомісячного грошового утримання судді, оскільки саме такий вид пенсійного забезпечення отримував її померлий чоловік, однак була позбавлена такого права органом Пенсійного фонду.

Таким чином, позивач має право на отримання пенсії по втраті годувальника, що визначається від доходу чоловіка на час настання його смерті та залежить від місця роботи годувальника на посаді судді.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 09.01.2019 у зв'язку з втратою годувальника, виходячи із 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2.

Суд вважає, що зобов'язання Київського об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 в 2018 році з 09.01.2019 з урахуванням раніше виплачених сум є належним способом відновлення порушеного права позивача, а також слугуватиме меті усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах з огляду на наступне.

Керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, суд на підставі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 в 2018 році з 09.01.2019 з урахуванням раніше виплачених сум є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, суд може зобов’язати відповідача – суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61000, код1903601181) до Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41247819) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 09.01.2019 у зв'язку з втратою годувальника, виходячи із 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2.

Зобов'язати Київське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова здійснити перерахунок, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії в зв'язку з втратою годувальника у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 в 2018 році з 09.01.2019 з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 2 під., 3 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 41247819) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 61000, код1903601181) судовий збір у сумі 1564 (одна тисяча п'ятсот шістдесят чотири) грн 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 17 квітня 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов