Ухвала суду № 81212602, 17.04.2019, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/130/19

Провадження № 1-кп/188/68/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Місюра К.В.

при секретарі: Хандрига Л.І.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в cмт. Петропавлівка клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки в кримінальному провадженні № 12019040530000025 від 17.01.2019р. відносно:

ОСОБА_1, 03.08.1990р.н., уродженець

м. Першотравенськ Дніпропетровської області, зареєстрований

та мешкає за адресою: вул. Гагаріна, 31а/37, м. Першотравенськ

Дніпропетровської області, громадянин України, освіта

вища, не одружений, малолітніх та неповнолітніх дітей не має,

директор ПП «Октан-Плюс», раніше не судимий,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України, -

за участю прокурора: Полозенко В.В.

за участю представника потерпілої: ОСОБА_2

за участю захисника: ОСОБА_3

за участю обвинуваченого: ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до частини 2 статті 54 Земельного кодексу України, навколо історико- культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам'яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам'яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частини 3 статті 79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших. будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 статті 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі історико-культурного призначення.

Відповідно до частини 1 статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються навколо особливо цінних природних об'єктів, об’єктів культурної спадщини, гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих антропогенних впливів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Окрім того, вищевказаною нормою законодавства визначено, що нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.

Положеннями частини 2 статті 2 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що археологічні об’єкти культурної спадщини - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про охорону культурної спадщини» об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

Відповідно до частини 2 статті 13 «Про охорону культурної спадщини» об'єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам'ятки вноситься до Переліку об'єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об'єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об'єкта або уповноважений ним орган (особу), переліки обєктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Відповідно до пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 16 грудня 2004 року № 2245-IV об'єкти, включені до списків (переліків) пам'яток історії та культури республіканського чи місцевого значення відповідно до Закону Української PCP «Про охорону і використання пам'яток історії та культури», до вирішення питання про їх включення (невключения) до Реєстру вважаються пам'ятками відповідно національного чи місцевого значення.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до частини 6 статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення (розпорядження, дозволи, приписи, постанови) органів охорони культурної спадщини, прийняті в межах їхньої компетенції, є обов'язковими для виконання юридичними і фізичними особами.

Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов'язків, що випливають із цього Закону.

Відповідно до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам'яток, забороняються зокрема, ландшафтні перетворення, меліоративні, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Відповідно до стаття 43 Закону України «Про охорону культурної спадщини» за незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об'єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини чи їх частин винні особи притягаються до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

В ході судового слідства встановлено, що Розпорядженням голови Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 05.04.2013 №Р-102-13 «Про визначення категорії земель історико-культурного призначення» визначено, що земельні ділянки, зайняті пам’ятками археології за межами населених пунктів, відносяться до категорії земель історико-культурного призначення.

Крім того, згідно інформації відділу культури, туризму, національностей та релігій Петропавлівської районної державної адміністрації Дніпропетровської області до Переліку пам’яток археології по Петропавлівському району Дніпропетровської області за обліковим №7854 включено курганний могильник, а саме 2 кургани № 7854-1 № 7854-2, які розташовані по вісі північний захід - південний схід на відстані 0,04 км один від одного, на відстані 2,2 км на південний захід від центру с. Лозове Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, праворуч польової дороги до с. Росішки на орному полі, датовані II тис. до н.е. місцевого значення, виявлений (відкритий) у 2008 р. археологом ОСОБА_4, щодо яких встановлено охоронні зони: № 7854-1 - 45x45 м, № 7854-2 - 40x40 м. Вказані об'єкти взято під охорону держави як щойно виявлені.

В ході судового слідства встановлено, що в оренді ПП «Октан-Плюс» (код ЄДРПОУ 33489025), директором якого є ОСОБА_1, на підставі договору оренди землі від 26.12.2016р. перебуває земельна ділянка з кадастровим номером №1223882000:01:001:2341, з цільовим призначенням «2.1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» площею 9,62 га, розташована на відстані 2,2 км на південний захід від центру с. Лозове Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, праворуч польової дороги до с. Росішки. Вказана земельна ділянка на праві приватної власності належить ОСОБА_5

В межах земельної ділянки з кадастровим номером №1223882000:01:001:2341, яка перебуває в оренді ПП «Октан-Плюс», директором якого є ОСОБА_1, знаходяться об'єкти культурної спадщини - кургани № 7854-1 № 7854-2, навколо яких встановлена охоронна зона, про що наявна позначка в кадастровому плані земельної ділянки, долученого до технічної документації земельної ділянки. Крім того, у 2008 році ТОВ Фірма «Атекс» було розроблено план місцезнаходження нерухомих пам’яток археології кургану № 7854-1 ; 7854-2, на землях колишнього КСП «ім. Дружба» на території Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.

Судом встановлено, що керівництво ПП «Октан-Плюс» було ознайомлено з тим, що в межах орендованої ними земельної ділянки знаходяться кургани в кількості 2 шт. загальною площею 0,28 га, а також з тим, що Законом України «Про охорону культурної спадщини» та Земельним кодексом України встановлено, що землі, на яких розташовані кургани є державною власністю і будь - яка діяльність на них забороняється. Керівництво ПП «Октан-Плюс», директором якого є ОСОБА_1, взяли на себе зобов’язання не руйнувати та не розорювати кургани, включаючи їх охоронну зону.

В порушення вищевказаних вимог законодавства, гр. ОСОБА_1 у 2017 році в денний час доби (точної дати та часу в ході судового слідства не встановлено), незважаючи на попередження з боку голови Лозівської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області, достовірно знаючи про наявність на території земельної ділянки з кадастровим номером №1223882000:01:001:2341, об'єктів археології - курганів №7854-1 з визначеною 45 метровою охоронною зоною площею 0,1236 га, № 7854-2 з визначеною 45 метровою охоронною зоною площею 0,1564 га, а також про заборону ведення земельних робіт на території земельної ділянки в межах охоронної зони та насипу кургану - об'єкта культурної спадщини, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, використовуючи сільськогосподарську техніку невстановленої моделі та оснащення, порушивши в процесі посіву насіння пшениці меж земельної ділянки сільськогосподарського призначення, шляхом посіву насіння пшениці в ґрунтовий покрив земельної ділянки в межах охоронних зон курганів, самовільно зайняв земельну ділянку загальною площею 0,28 га державної форми власності.

В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки на підставі ст. 48 КК України.

Представник потерпілого також підтримала клопотання прокурора та просила його задовольнити.

ОСОБА_1 не заперечує проти задоволення заявленого клопотання та закриття кримінального провадження в зв’язку зі зміною обстановки, про що ним надано письмову згоду.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 285 КПК України особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно ст. 44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Кримінальним кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Згідно зі ст. 48 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Згідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним.

В судовому засіданні встановлено, що при проведенні додаткового огляду земельних ділянок 21.01.2019 року встановлено, що об’єкти археології - кургани № 7854-1, № 7854-2 з визначеними охоронними зонами на день огляду не використовуються, сільськогосподарськими культурами не засіяні та мають визначену охоронну зону у вигляді встановлених межових знаків.

Так, вчинене ОСОБА_1 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 197-1 КК України, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості. ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення вперше, повністю визнав свою вину, щиро покаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення та добровільно повністю усунув виявлені порушення шляхом звільнення вищезазначених земельних ділянок та встановлення межових знаків у охоронній зоні, та відсутністю збитків, тому суд вважає, що наявні підстави, передбачені ст. 48 КК України, щодо звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, у зв’язку із тим, що діяння вчинене ним втратило суспільну небезпеку.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, в зв'язку зі зміною обстановки.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 48 КК України, ст.ст. 284, 314, 395 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки на підставі ст. 48 КК України.

Кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України, закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_6