Рішення № 81212450, 17.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 р. № 520/2380/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаєва А.І. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в м.Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до Індустріального об’єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Індустріального об’єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова, ідентифікаційний код юридичної особи: 41248021, щодо призупинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з вересня 2018 року;

- зобов’язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова, ідентифікаційний код юридичної особи: 41248021, поновити нарахування та виплату пенсії з моменту припинення - з вересня 2018 року ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач протиправно, на думку позивача, позбавив ОСОБА_1 права на отримання пенсії.

Відповідач, Індустріальне об’єднане управління пенсійного фонду України м. Харкова, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до довідок Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради № 02-26/2368 від 27.03.2017 року та аналогійної довідки № 02-26/11453 від 12.09.2017 року ОСОБА_1 знята з обліку внутрішньо переміщених осіб, та відповідна інформація внесена до Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб. Вказано, що з вересня 2018 року Індустріальним об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Харкова на підставі наданої інформації з Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобоварського району Харківської міської ради, виплату пенсії позивачці було призупинено. Крім того, зазначено, що відповідач припиняючи позивачу виплату пенсії, діяв в межах своєї компетенції згідно з діючим законодавством, не порушуючи норм права, що діють в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та має право на отримання пенсії, що підтверджується посвідченням серія ААИ №957006.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Індустріальному об’єднаному управлінні пенсійного фонду України м. Харкова.

Як зазначив позивач в своєму позові, у зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в місці її постійного проживання вона була вимушена переїхати до Харківської області та стати на облік, як внутрішньо переміщена особа 27.11.2014 року.

З 19.10.2016 року позивач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта.

Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради №02-26/2368 від 27.03.2017 року позивач станом на 27.03.2017 року знята з обліку внутрішньо переміщених осіб, відповідна інформація внесена до Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, довідка вилучена та анульована.

Згідно з листом Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради №02-26/11453 від 12.09.2017 року позивач станом на 12.09.2017 року знята з обліку внутрішньо переміщених осіб у зв’язку з реєстрацією у м. Харкові, відповідна інформація внесена до Єдиної інформаційної бази даних про взятих на облік осіб, довідка вилучена та анульована.

Індустріальне об’єднане управління пенсійного фонду України м. Харкова листом №12287/46-02-03 від 31.08.2018 року повідомило позивачу, що виплату пенсії призупинено з вересня 2018 року.

Також, Індустріальне об’єднане управління пенсійного фонду України м. Харкова листом №13469/46-02-03 від 25.09.2018 року повідомило позивачу, що в матеріалах пенсійної справи наявна довідка управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Новобаварського району м. Харкова про зняття з обліку в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб у зв’язку з реєстрацією в м. Харкові. Також, вказано, що з вересня 2018 року пенсію призупинено відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Не погоджуючись із діями відповідача щодо припинення виплати пенсії, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно ч.1 Постанов Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 року "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Відповідно до частини 1 пункту 1 статті 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа подала заяву про відмову від довідки.

Судом встановлено, що позивач перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа та відповідно отримувала пенсію за віком.

19.10.2016 року позивач зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта.

Згідно листів Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Новобаварського району Харківської міської ради №02-26/2368 від 27.03.2017 року та №02-26/11453 від 12.09.2017 року позивач втратила статус внутрішньо переміщеної особи, але не втратила право на отримання пенсії за віком.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон України № 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 1 статті 4 Закону України № 1058 встановлено, що Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону України № 1058 визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України № 1058 передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Відповідно до п.16 Прикінцевих положень Закону України № 1058 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.

Отже, правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон України № 1058. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України № 1058, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Частиною 1 статтею 49 Закон України № 1058 визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України № 1058 поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Таким чином, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону України № 1058. Доказів прийняття відповідного рішення про припинення виплати позивачу пенсії відповідачем до суду не надано.

Відповідно ч. 1-2 ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За приписами положень статті 1 Конвенції, Статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

За таких обставин, враховуючи відсутність факту прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для невиплати позивачу пенсії.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку наявні протиправні дії Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова щодо призупинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 з вересня 2018 року.

Враховуючи вищевикладене та висновки суду про протиправність припинення виплати пенсії позивачу, суд, з метою відновлення порушених прав ОСОБА_1, вважає за необхідне зобов’язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити нарахування та виплату пенсії з моменту припинення - з вересня 2018 року ОСОБА_1.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Так, позовні вимоги в частині зобов’язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова утриматись від подальшого призупинення її виплати звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.

Крім того, суд, аналізуючи позовні вимоги в частині зобов’язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб негайно після проголошення судового рішення, зазначає, що права позивача в даній частині позовних вимог на час розгляду справи по суті не є порушеними.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов’язання Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова поновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 на загальних підставах без застосування законодавства в сфері внутрішньо переміщених осіб негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (61075, АДРЕСА_1) до Індустріального об’єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова (місто Харків, пр-т. Московський, буд. 198\3) про визнання протиправними дії та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Індустріального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Харкова (ідентифікаційний код юридичної особи: 41248021) щодо призупинення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з вересня 2018 року.

Зобов’язати Індустріальне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова (ідентифікаційний код юридичної особи: 41248021) поновити нарахування та виплату пенсії з моменту припинення - з вересня 2018 року ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Індустріального об’єднаного управління пенсійного фонду України м. Харкова (код ЄДРПОУ 41248021, місто Харків, пр-т. Московський, буд. 198\3) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, 61075, АДРЕСА_1) сплачений судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаєв А.І.