Рішення № 81212293, 17.04.2019, Сумський окружний адміністративний суд

С У М С Ь К И Й О К Р У Ж Н И Й А Д М І Н І С Т Р А Т И В Н И Й С У Д

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 р. Справа № 480/1015/19

Сумський окружний адміністративний суд в особі судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 просить суд:

- визнати протиправними дії Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду

України Сумської області щодо припинення нарахування та виплати йому пенсії з 01.03.2016 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по теперішній час;

- зобов'язати Білопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (далі - Білопільське ОУПФУ) нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2016 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по теперішній час.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером, внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в Білопільському ОУПФУ з 01.03.2018. Протоколом засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам позивачу поновлено виплату пенсії з 01.03.2016 по 30.09.2016 та через шість місяців з дня скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи 30.03.2017. Однак виплату було здійснено лише у травні 2018 року, у подальшому щомісячні перерахування не проводилися. Таким чином, дії відповідача щодо невиплати пенсії, на думку позивача, є протиправними, у зв'язку із чим останній звернувся до суду за захистом своїх прав.

12.04.19 відповідачем подано відзив, у якому Білопільське ОУПФУ проти позовних вимог заперечує та зазначає, що позивач перебуває на обліку в управлінні з 01.03.2018. До цього часу ОСОБА_2 перебував на обліку в Бахмутському об'єднаному УПФУ Донецької області та отримував пенсію як внутрішньо переміщена особа з Луганської області. Так, відповідно до розпорядження Бахмутського об'єднаного УПФУ Донецької області від 03.03.2016 позивачу призупинено виплату пенсії до з'ясування згідно з інформацією Служби безпеки України, а відповідно до розпорядження від 20.02.2018 ОСОБА_2 знято з обліку у вказаному управлінні, пенсія виплачена по 29.02.2016 включно. Матеріали електронної пенсійної справи надійшли на адресу відповідача 05.04.2018, розпорядженням Білопільського об'єднаного УПФУ від 06.06.2018 позивачу призупинено виплату пенсії до з'ясування по пенсійній справі у зв'язку з опрацюванням списків осіб щодо яких наявна інформація про тривалу відсутність за місцем проживання. Згідно витягу з протоколу № 18 від 26.02.2018 засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам позивачу виплату пенсії припинено з 15.06.2018 у зв'язку з надходженням листа управління соціального захисту населення Білопільської РДА від 15.06.2018 № 01-07/1908 про скасування дії довідки позивача про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи. Суми пенсії за минулий період нараховані ОСОБА_2 відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

25.03.2019 ухвалою суду відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши докази та письмові пояснення сторін, викладені у позові та відзиві, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що позивачу призначена пенсія за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № 413318 (а.с. 12).

ОСОБА_2 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.02.2018 № 0000474201 (а.с. 8) та з 01.03.2018 перебуває на обліку в Білопільському ОУПФУ, що вбачається зі змісту позову та відзиву.

Розпорядженням Білопільського ОУПФУ Сумської області від 06.06.2018 було призупинено виплату пенсії ОСОБА_2 у зв'язку з опрацюванням списків осіб щодо яких наявна інформація про тривалу відсутність за місцем проживання (а.с. 24).

Згідно витягу з протоколу засідання районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених особі від 26.06.2018 № 18 (а.с. 25) виплату пенсії внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_2 було припинено на підставі п. 4 ст. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365.

Вказане рішення та дії Білопільського ОУПФУ, які полягають у невиплаті пенсії позивачу з 01.03.2016 по 30.04.2018 та з 01.06.2018 по теперішній час, суд вважає протиправними, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-ІV).

Згідно частини 1 статті 47 Закону № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Як згідно ст. 4 Закону № 1706-VII так і згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з посиланням на норми Закону № 1706-VII та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365) вказує на правомірність про прийняття розпорядження про припинення пенсії у зв'язку з прийняттям районною комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених особі рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_2 на підставі п. 4 ст. 12 Порядку № 365. При цьому, посилається на ст.12 Закону № 1706-VII та про скасування дії довідки.

Дійсно, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" є однією з підстав, визначених у п. 4 п. 12 Порядку № 365 для припинення соціальних виплат, а частина 1 статті 12 Закону № 1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: (…); 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Однак, при цьому, доказів скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.02.2018, виданій ОСОБА_2 (чи то на підставі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування, як наголошує у відзиві, чи то на іншій підставі), в обґрунтування своєї позиції представником відповідача не надано.

Разом з тим, вказаний Закон № 1706-VII не визначає порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.

Законом, який регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є саме Закон № 1058-1V. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування (ст. 5 Закону № 1058-1V). І саме цим Законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії. Так, за приписами цієї норми, виплата пенсії, зокрема, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у таких випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Тобто, скасування довідки внутрішньо переміщеної особи не є тією підставою, виключний перелік яких зазначено у ст. 49 Закону № 1058-IV для прийняття рішення про припинення пенсії. Тому, розпорядження про припинення пенсії та бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати пенсії є протиправними.

Таким чином, доводи відповідача, з посиланням на Порядок № 365 та Закон № 1706-VII, про наявність обґрунтованих підстав для прийняття рішення про припинення виплат пенсії не приймається судом до уваги, оскільки така підстава як скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не передбачені ст. 49 Закону №1058-IV. А норми Закону № 1706-VII є пріоритетними над нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Вказане також узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі за № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17) та у постанові Верховного Суду, прийнятої у зразковій справі від 03.05.2018 (справа № 805/402/18, провадження № Пз/9901/20/18), що набрала законної сили 04.09.2018.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.11.2003 № 1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В п. 51 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" було зазначено, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України та у п. 54 зроблено висновок про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я" (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. В цьому рішенні також зазначено, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що рішення у формі протоколу відповідача та його дії не відповідають критеріям правомірності, передбаченим ч. 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, та є протиправними.

При цьому, доводи представника відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду не приймаються судом до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, листом від 15.06.2018 № 01-07/1908 відповідач повідомив ОСОБА_2 про те, що дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи з 15.06.2018 скасовано. При цьому доказів надіслання та отримання позивачем вказаного листа, а також доказів направлення розпорядження у формі протоколу від 26.06.2018 відповідачем не надано, та не надано інших доказів на підтвердження того, що позивач дізнався про своє порушене право раніше, у зв'язку з чим, на переконання суду, шестимісячний строк на звернення з позовом до суду, встановлений ст.122 КАС України, пропущений позивачем не був.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Білопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2016 по 30.04.2018 та з 01.06.2018.

Зобов'язати Білопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2016 по 30.04.2018 та виплачувати йому пенсію починаючи з 01.06.2018.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал