Ухвала суду № 81212261, 11.04.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

11 квітня 2019 р. Справа № 480/4310/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Опімах Л.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бондаренко Л.В.,

представника позивача - Ємельяненка С.В.,

представника відповідача - Дмитренка С.М.,

представників третьої особи - Якименко О.І,, Стегній А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-німецька будівельна компанія" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа на стороні відповдіача без самостійних вимог - Сумська міська рада, про визнання незаконним запису,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецька будівельна компанія», звернувся до суду з позовом про визнання незаконними дій Державнеого кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у м.Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Бондарєвої Ю.В., а саме запису про виправлення помилки в Державному земельному кадастрі в частині зміни форми власності земельних ділянок з кадастровими номерами № 5910136300:04:015:0004 та № 5910136300:04:015:0008. Свої вимоги мотивує тим, що 24 липня 2005 року між ним та Сумською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки площею 10,1631 га, розташованої по вул..Над»ярній в м.Суми. На момент укладення договору форма власності земельної ділянки була державна. 25 жовтня 2018 року державний реєстратор за заявою Сумської міської ради своїм рішенням виправила помилку, допущену при веденні Державного земельного кадастру та змінила форму власності земельних ділянок на з державної на комунальну. Проте, визначення помилки міститься у Постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17.10.2012 року №1051, жодних ознак, які б вказували на допущення будь-якої з помилок, передбачених п.138 Порядку, не було, тому підстави для внесення змін до Державного земельного кадастру були відсутні. Вказані дії державного реєстратора позивач вважає незаконними, такими, що порушують його права як сторони за договором оренди та унеможливлюють поновлення цього договору.

Державний кадастровий реєстратор Міськрайонного управління у м.Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Бондарєва Ю.В. подала відзив на позов, в якому проти його задоволення заперечила, вказавши що з 01.01.2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», у відповідності до Прикінцевих положень якого вказані позивачем земельні ділянки, розташовані на території м.Суми, відійшли у комунальну власність. 23.10.2010 року Сумська міська рада звернулася з заявою про виявлення технічної помилки та внесення виправлень у Державний земельний кадастр. На підставі заяви державним реєстратором було виправлено помилку і вказано вірну форму власності - комунальна.

13.12.2018 року судом до участі у справі залучено у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет позову - Сумську міську раду.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що Державний кадастровий реєстратор Міськрайонного управління у м.Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Бондарєва Ю.В. 11 лютого 2019 року звільнена з посади ( а.с.237) у зв»язку з чим проведена заміна відповідача у справі на Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в судовому засіданні проти позову заперечив, зазначивши, що дії Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у м.Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Бондарєвої Ю.В. повністю узгоджуються із вимогами законодавства та не тягнуть для позивача жодних наслідків, оскільки договір оренди між товариством з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецька будівельна компанія» та Сумською міською радою закінчився ще у 2015 році.

Третя особа Сумська міська рада також подала заперечення на позов, представники третьої особи, Сумської міської ради, в судовому засіданні пояснили, що 23.02.2005 рішенням Сумської міської ради №1115-МР «Про надання в оренду земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської ради» вирішено надати позивачу в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м.Суми, вул.Над»ярна площею, площею 10,1631га, цільове призначення земельної діялнки : для громадської та житлової забудови, за рахунок земель управління капітального будівництва Сумської міської ради. На підставі цього рішення 04.07.2005 між позивачем та Сумською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки, термін дії якого закінчився 23.02.2015 року. Вподальшому зазначена земельна ділянка була розділена на дві окермі земельні діялнки, відповідні зміни будли внесені до договору оренди.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, який діяв до 01.01.2013 року, було визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щоо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами міста населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 14.05.2013 року зазначена земельна ділянка набула статусу земельної ділянки комунальної форми власності. 23.10.2010 року Сумська міська рада звернулася з заявою про виявлення технічної помилки та внесення виправлень у Державний земельний кадастр у відповідності до п. 139 Порядку ведення Державного земельного кадастру».

Також представники третьої особи зазначили, що діями Державного кадастрового реєстратора жодним чином не порушуються права, свободи та законні інтереси позивача, оскільки термін дії договору закінчився ще у 2015 році, рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 року позивача зобов»язано повернути Сумській міській раді земельну ділянку шляхом підписання акту приймання-передачі об»єкта оренди.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що провадження у даній справа підлягає закриттю, виходячи з такого.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною другою статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 6 частини першої статті 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права.

Статтею 2 Господарського кодексу України (далі - ГК) визначено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Відповідно до частини другої статті 20 ГК кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, утискають права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Отже, сама по собі участь суб'єкта владних повноважень у спірних правовідносинах не дає підстав для віднесення такого спору до категорії публічно-правових, оскільки визначальною ознакою для встановлення юрисдикції, до якої має бути віднесено спір, є суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

Якщо порушення своїх прав позивач як юридична особа вбачає у наслідках, спричинених діями, бездіяльністю або рішенням органу державної влади, вважаючи, що вони призвели до виникнення, зміни чи припинення її майнових прав та/або обов'язків, унеможливлюють їх належну реалізацію тощо, то оспорювання таких дій, бездіяльності чи рішення як спосіб захисту майнових або особистих немайнових прав має відбуватись за правилами господарського судочинства.

Як убачається із матеріалів справи, позивач, оскаржує дії Державного кадастрового реєстратора, що полягали у внесенні виправлень щодо форми власності земельної ділянки до Державного земельного кадастру за заявою Сумської міської ради, при цьому він не є учасником цих публічно-правових відносин та має намір захистити свої права щодо користування земельною ділянкою. Відтак, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, суд вважає, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Така позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду України, викладеними у постанові від 23.01.2019 у справі № 815/5801/17.

Керуючись п.1 ч.1 ст.238, ст.ст. 248, 256КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Провадження по справі за позовом товариства з обмеженою відповдіальністю "Українсько-німецька будівельна компанія" "Українсько-німецька будівельна компанія" до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог - Сумська міська рада, про визнання незаконним запису - закрити.

Роз"яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до суду господарської юрисдикції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Повний текст ухвали виготовлений 16 квітня 2019 року.

Суддя Л.М. Опімах