Рішення № 81211714, 08.04.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 560/312/19

РІШЕННЯ

іменем України

08 квітня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

за участю:секретаря судового засідання Бачок О.В. позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2 розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22/36 від 23.01.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Управлінням Держпраці у Хмельницькій області було порушено процедуру проведення заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування, інспекторами без з'ясування всіх обставин та перевірки їх доказами, необґрунтовано та безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства, а відтак протиправно, на підставі акта перевірки, накладено на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 500760,00 грн. згідно постанови № 22/36 від 23.01.2019, у зв'язку із чим вважає що вказана постанова про накладення штрафу є незаконною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.02.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити. Згідно наданого до суду відзиву пояснив, що оскаржувана в даній справі постанова першого заступника начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області № 22/36 від 23.01.2019 про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 в розмірі 500760,00 грн. є цілком законною та обґрунтованою, винесеною відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що посадовими особами Управління Держпраці у Хмельницькій області на підставі наказу про здійснення інспекційних відвідувань №3 від 04.01.2019, згідно Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМУ від 26.04.2017 № 295, яка набрала чинності 16.05.2017, проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про працю, в тому числі фактичного допуску працівників до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому КМУ, за результатами якого складено акт інспекційного відвідування №ХМ28/1635/АВ від 08.01.2019.

Відповідно до висновків вказаного акту інспекційного відвідування встановлено порушення ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме, 4 працівника були допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв'язку з виявленими порушеннями законодавства про працю винесено припис від 23.01.2019 №ХМ28/1635/АВ-П58 про усунення виявлених порушень зі строком усунення до 24.02.2019.

23.01.2019 першим заступником начальника Управління Держпраці у Хмельницькій області було прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 22/36 від 23.01.2019, згідно з якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 500760,00 грн., на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач оскаржив її до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 06.12.2016 року №1774-VІІІ внесені зміни до Закону України “Про місцеве самоврядування” (далі - Закон №280) щодо повноважень виконавчих органів міських рад міст обласного значення в частині здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

За наслідками цих змін частиною 2 статті 17 Закону №280 визначено, що органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №280, органи місцевого самоврядування з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади можуть виступати з ініціативою щодо перевірок, організувати їх проведення, а при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення проводити перевірки на підприємствах, в установах та організаціях, що не перебувають у комунальній власності, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону №280, до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об'єднаних територіальних громад належать повноваження, у тому числі: з накладання штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

26.04.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову “Про деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, якою відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядок здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Цією Постановою КМУ внесено зміни також до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року №509 та у тому числі: розширено коло осіб, які мають повноваження з приводу притягнення винних осіб до відповідальності за порушення вимог законодавства про працю.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

- Держпраці та її територіальних органів;

- виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктом 3 цього Порядку встановлено, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю; контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 року №877-V, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, що визначено п.2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Згідно з підпунктами 3 та 4 п.5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Згідно матеріалів справи, інспекційне відвідування позивача здійснено на підставі наказу про здійснення інспекційних відвідувань №3 від 04.01.2019.

Абзацом 1 пункту 2 Порядку №295 встановлено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За приписами пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

З матеріалів справи вбачається, що 04.01.2019 року інспекторами праці Управління Держпраці у Хмельницькій області проведено інформаційно-роз'яснювальний та моніторинговий захід згідно вимог п. 33 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 у ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення господарської діяльності - швейному цеху по вулиці Кам'янецькій, 173 в місті Хмельницькому. У ході проведення інспекторами моніторингу стану дотримання законодавства про працю підприємець не змогла надати підтверджуючі документи по працевлаштуванню ряду працівників.

Відомості щодо моніторингу стану дотримання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 були викладені інспекторами праці у формі службової записки від 04.01.2019 року й подані на розгляд керівнику Управління Держпраці у Хмельницькій області.

За результатами аналізу вищезазначеної інформації, згідно вимог пп. 3 п. 5 Порядку № 295 керівником Управління Держпраці у Хмельницькій області прийнято рішення у формі наказу про здійснення інспекційних відвідувань №3 від 04.01.2019.

Відтак, суд вважає необґрунтованими доводи позивача про відсутність підстав для проведення інспектування позивача.

Отже, жодних порушень порядку проведення інспекційного відвідування судом не встановлено.

У даному випадку спірним питанням є правомірність/неправомірність прийнятої відповідачем постанови про накладення на позивача штрафу з підстав наявності/відсутності фактів вчинення порушень законодавства про працю.

З приводу вказаних обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці дійшов до висновку про порушення позивачем частини 1 та 3 статті 24 КЗпП України, а саме: позивачем укладені цивільно-правові договори із наступними громадянами:

- ОСОБА_3 (цивільно-правовий договір від 26.12.2018) - предметом договору (п.1.1 розділу 1) є зобов'язання виконувати швейні роботи. Термін дії у документі вказано з 26.12.2018 по 18.01.2019. За виконану роботу Виконавець отримує винагороду в розмірі 3200,00 грн.;

- ОСОБА_4 (цивільно-правовий договір від 26.12.2018) - предметом договору (п.1.1 розділу 1) є зобов'язання виконувати швейні роботи. Термін дії у документі вказано з 26.12.2018 по 18.01.2019. За виконану роботу Виконавець отримує винагороду в розмірі 3200,00 гн.;

- ОСОБА_5 (цивільно-правовий договір від 04.01.2019) - предметом договору (п.1.1 розділу 1) є зобов'язання виконувати роботи з пошиття швейних виробів (кофта 121118-1 1000 шт.). Термін дії у документі вказано з 04.01.2019 по 24.01.2019. За виконану роботу Виконавець отримує винагороду в розмірі 3800,00 грн. Оплата виконується не пізніше 25.01.2019 з дня прийняття Замовником роботи за актом. Робота за актом приймається 24.01.2019;

- ОСОБА_6 (цивільно-правовий договір від 04.01.2019) - предметом договору (п.1.1 розділу 1) є зобов'язання виконувати роботи з прасування швейних виробів (кофта 121118-1 1000 шт.). Термін дії у документі вказано з 04.01.2019 по 24.01.2019. За виконану роботу Виконавець отримує винагороду в розмірі 3500,00 грн. Оплата виконується не пізніше 25.01.2019 з дня прийняття Замовником роботи за актом.

Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

У відповідності до статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами (стаття 23 КЗпП України).

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 р. у справі № 820/1432/17.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Таким чином, аналізуючи наведені нормативно правові акти та дослідивши матеріали справи суд вважає, що в даному випадку, відносини між позивачем та фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 оформлені цивільно-правовими договорами, які мають ознаки трудового договору з огляду на такі обставини.

Як вбачається з наведених вище договорів, укладених позивачем із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 їх предметом є виконання швейних (ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5М.) та прасувальних робіт (ОСОБА_6Ю.).

П. 1.1 вказаних договорів передбачено, що виконавець виконує роботу на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами зумовленими народженням та похованням.

Розділом 2 вищевказаних договорів закріплена ціна та порядок оплати послуг.

Разом з тим, п.2.2 договорів передбачено, що оплата виконується не пізніше з дня прийняття Замовником роботи за ОСОБА_2.

Суд звертає увагу, що зазначенні вище цивільно-правові договори не містять конкретного результату на досягнення якого їх укладено, тобто не містить домовленості сторін щодо конкретного результату робіт, який виконавець повинен передати замовнику, а містять процес виконання обов'язків:

- виконувати швейні роботи та роботи по прасуванню швейних виробів.

Позивачем надано до суду акти приймання-передачі виконаних робіт до цивільно-правових договорів укладених позивачем та фізичними особами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, якими зафіксовано обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, вже після виконання визначеної в договорі роботи. Вказані акти приймання-передачі виконаних робіт виготовлені та підписані позивачем і працівниками 08.01.2019.

Судом досліджено вищезазначені акти приймання-передачі виконаних робіт та встановлено наступне.

Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт до цивільно-правового договору від 26.12.2018 укладеного між ОСОБА_7 та ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_3 здійснювала пошиття кофт за ціною 2,85 за одиницю товару. Станом на 08.01.2019 (дата підписання акту приймання-передачі виконаних робіт) за договором пошито 280 одиниць товару на суму 798,00 грн. Однак, ціна однієї одиниці товару (кофти) жодним чином не співвідноситься із сумою вартості роботи, визначеною у цивільно-правовому договорі. Тобто, якщо у п.2.1 цивільно-правового договору визначено винагороду в розмірі 3200,00 грн., то при фіксації в акті приймання-передачі виконаних робіт ціни одиниці пошитого товару - 2,85 грн., загальна сума 3200,00 грн. має бути кратною 2,85 грн., однак, при розрахунку (3200 : 2,85 = 1122) повинно було бути пошито 1122 одиниць товару (кофт). Отже, зазначене свідчить, що при підписанні цивільно-правового договору між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на виконання швейних робіт було узгоджено саме вартість процесу роботи (3200,00 грн.), а не конкретного результату цієї роботи.

Аналогічною є ситуація із цивільно-правовими договорами підписаними між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 26.12.2018 року, між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 04.01.2019 року, між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 від 04.01.2019 року.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що у п.1.1. цивільно-правового договору укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_6 (Виконавець) зазначено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання виконати лише “прасування швейних виробів”, однак у акті приймання-передачі виконаних робіт від 08.01.2019 до даного цивільно-правового договору в п.1.1. вказано, що ОСОБА_6 здійснила не лише обумовлену договором роботу (прасування швейних виробів), а й іншу роботу не обумовлену цивільно-правовим договором - проклейку обтачок флізеліном, за яку отримала оплату в сумі 120,00 грн.

Окрім того, суд критично ставиться до пояснень позивача, що фізичні особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підлягали під дію Правил внутрішнього трудового розпорядку, які затвердженні 04.01.2019 ФОП ОСОБА_1 Суд зазначає, що сама відсутність підпису про ознайомлення працівника із Правилами внутрішнього трудового розпорядку не є безумовною підставою не дотримання працівником правил внутрішнього трудового розпорядку за умови здійснення систематичної діяльності.

В свою чергу, судом досліджено наданий до суду позивачем трудовий договір укладений 09.01.2019 між ФОП ОСОБА_1 та фізичною особою ОСОБА_5 де визначено, що на працівника поширюється дія Правил внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення визначено постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до п. 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з п. 8 Порядку № 590, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Аналізуючи вищенаведені обставини, дослідивши цивільно-правові угоди, які містяться в матеріалах справи суд дійшов до висновку, що у межах спірних правовідносин позивачем не дотримано вимог статті 24 КЗпП України в частині обов'язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу дотримано вимоги Порядку № 509, а отже постанова № 22/36 від 23.01.2019 про накладення штрафу на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 в розмірі 500760,00 грн. на підставі абз.2 частини другої статті 265 КЗпП України є правомірною.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 15 квітня 2019 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (вул. Кринична, 16/1, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Кам'янецька, 74, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29013 , код ЄДРПОУ - 39793137)

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_8 "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_8