Рішення № 81211516, 17.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 квітня 2019 р. № 520/2274/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Білової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (вул. Ромашкіна, буд. 8 А, кв. 18, м. Харків, 61031, код НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (вул. Вишнева, буд. 3, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ 03196624) про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району м. Харкова щодо відмови ОСОБА_1 у встановлені статусу, як особі з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення “інваліда війни”;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської Ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

Ухвалою суду від 18.03.2019 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона є потерпілою внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1986 р. і визнана інвалідом 1 категорії 2 групи, захворювання пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується висновком Харківської регіональної міжвідомчої експертної ради. Як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і відповідно до ст. 4 Закону України “Про статус ветерана війни і їх соціального захисту” одержала посвідчення, а також вкладку учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Як інвалід 2 групи від хвороби, пов'язаної з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 25.02.2019 звернулася з заявою в Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради про надання статусу інваліда війни. Відповідач відмовив у видачі вищевказаного посвідчення у зв'язку з тим, що позивачем не надано документів про участь у складі формувань Цивільної оборони. Вважає вказану відмову у видачі посвідчення інваліда війни незаконною та безпідставною. У зв’язку з чим просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представником Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначив, що відповідач діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством та зазначив, що позивачем надані не усі необхідні документи.

Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ст. 229 КАС України.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив такі обставини.

Судом встановлено, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії А № 002566 від 04 лютого 1993 року та вкладкою до посвідчення № 642126 с (а.с. 14).

Згідно експертного висновку Харківської регіональної міжвідомчої експертної ради по встановленню причинного зв'язку хвороб та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС № 523, захворювання позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.16).

Відповідно до довідки серії ХАР-08 № 021621 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 01.09.2009 внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.15).

З листа Комунального некомерційного підприємства Іванківської районної ради «Іванківська центральна районна лікарня» від 17.09.2018 №640 вбачається, що Гр. ОСОБА_2 дійсно була відряджена в Іванківський район по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі бригади з Харківської області РАФ 87-80 ХАО з 15.05.86 по 23.05.86рр., а саме: м. Чорнобиль- СПТУ-23 та з 31.05.86 по 19.06.86 р., ОСОБА_3 «СП» на посаді фельдшера, що також підтверджується посвідченнями про відрядження позивач (а.с. 17-18).

25.02.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просила встановити їй статус інваліда війни як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань Цивільної оборони та видати посвідчення інваліда війни (а.с. 19-20).

Листом від 05.03.2019 №Я-01-49/197/6/19 відповідач повідомив позивача про те, що не може надати йому статус інваліда війни на підставі пункту 9 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з посиланням на те, що для встановлення статусу інваліда війни позивачу необхідно надати документ про залучення особи до складу формувань Цивільної оборони та настання інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 23).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правовий статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі – Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.

Стаття 4 Закону №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначає, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівників державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, належать до інвалідів війни.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі - Положення).

Згідно постанови КМУ від 22.08.2018 №632 “Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 і від 2 січня 1995 р. № 1 внесено наступні зміни у Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженому зазначеною постановою:

абзац другий пункту 2 викласти в такій редакції:

“Лист талонів на право одержання учасниками бойових дій та особами з інвалідністю внаслідок війни проїзних документів (квитків) безоплатно і з 50-відсотковою знижкою їх вартості є документом, на підставі якого надається право на пільговий проїзд зазначеним особам згідно з пунктом 17 частини першої статті 12, пунктом 21 частини першої статті 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.”;

в абзаці третьому пункту 3 слова “Посвідчення інваліда війни” і “Ветеран війни - інвалід” замінити відповідно словами “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни” і “Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни”;

у пункті 7:

в абзаці першому слово “ДПС” замінити словом “ДФС”;

в абзаці другому слова “Посвідчення інваліда війни” замінити словами “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни”, а слова “органами праці та соціального захисту населення” - словами “структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення)”;

у пункті 7-1:

в абзаці першому слова “і особами, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”,” виключити;

в абзаці другому слово “ДПС” замінити словом “ДФС”;

абзац третій викласти в такій редакції:

“особам з інвалідністю внаслідок війни - орган соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.”;

друге речення пункту 8 викласти в такій редакції: “Прописом зазначається група інвалідності, дата видачі посвідчення, а також (на правій внутрішній стороні у правому верхньому куті) пункт і стаття Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, відповідно до якого установлено статус.”;

в абзаці першому пункту 10 слова “Посвідчення інваліда війни” замінити словами “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни”;

у тексті Положення:

слова “орган праці та соціального захисту населення”, “структурний підрозділ місцевої держадміністрації з питань соціального захисту населення” в усіх відмінках і формах числа замінити словами “орган соціального захисту населення” у відповідному відмінку і числі;

слова “інвалід війни” в усіх відмінках і формах числа замінити словами “особа з інвалідністю внаслідок війни” у відповідному відмінку і числі;

слова і цифри “Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років та війни 1945 року з імперіалістичною Японією” замінити словами “Другої світової війни”.

Згідно з пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Пунктом 3 Положення передбачено, що відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Порядок надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, зазначеним у пунктах 11-14 частини другої цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України стаття 7 зазначеного Закону).

Згідно з абз. 2 пункту 7 Положення "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до п. 10 Положення "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є наявність у особи довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності, а уповноваженою особою щодо видачі останнього є органи праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

Тобто, необхідність надання будь-яких інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.

Відповідно до вимог нормативно-правових актів з Цивільної оборони, які були чинними на момент аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, Положення про Цивільну оборону СРСР, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР від 18.03.1976 №201-78, наказів заступника Міністра оборони СРСР - начальника ЦО СРСР від 06.06.1975 №90 (Положення про невоєнізовані формування ЦО і норми оснащення (табелювання) їх матеріально-технічними засобами) та від 29.06.1976 №92 (настанова про організацію та ведення Цивільної оборони в районі (на сільськогосподарському об'єкті народного господарства), розпорядження ЦО СРСР від 26.04.1986, начальника ЦО УРСР від 28.04.1986, начальника Цивільної оборони Київської області - голови Київської обласної Ради народних депутатів трудящих за 1986 рік (від 29.04.1986 №01, від 30.04.1986 №02, від 04.05.1986 №16, від 19.05.1986 №52 та інші), цивільна оборона організовувалась за територіально-виробничим принципом в усіх населених пунктах та на всіх об'єктах народного господарства, а до складу її невоєнізованих формувань зараховувались в обов'язковому порядку громадяни СРСР, в тому числі - чоловіки у віці від 16 до 60 років, за винятком інвалідів та осіб, що мали мобілізаційні приписи та жінки від 16 до 55 років за винятком вагітних жінок та жінок, які мають дітей до 8 років.

При цьому, жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що факт залучення громадян до складу формувань цивільної оборони не потрібно встановлювати, оскільки відповідно до норм законодавства, що діяло на момент аварії на Чорнобильській АЕС на всіх без виключення підприємствах, установах та організаціях, до складу цивільної оборони в обов'язковому порядку зараховувалось все працездатне населення.

Враховуючи викладене, особа, інвалідність якої пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і яка залучена до складу формувань цивільної оборони у вказаний період, за наявності відповідних документів, що підтверджують право на отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, має право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

Одночасно суд зазначає, що не приймає до уваги, в якості обґрунтування правомірності дій відповідача, посилання на лист Мінсоцполітики від 03.05.2018 №227/0/166-18/401, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом, а норма п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" взагалі не передбачає надання будь-яких додаткових документів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони та отримав інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, а отже має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни із видачею посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у встановленні позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни і видачі відповідного посвідчення є необґрунтованою та такою, що порушує право позивача на одержання вказаного статусу та пов'язаного з ним соціального захисту.

Суд зазначає, що позивачем надані суду докази наявності підстав для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення, передбачених пунктом 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

При цьому, суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Ромашкіна, буд. 8 А, кв. 18, м. Харків, 61031, код НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської ради (вул. Вишнева, буд. 3, м. Харків, 61124, код ЄДРПОУ 03196624) про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району м. Харкова, щодо відмови ОСОБА_1 у встановлені статусу, як особі з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення “інваліда війни”.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Слобідського району Харківської міської Ради встановити ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати відповідне посвідчення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 17 квітня 2019 року.

Суддя Білова О.В.