Рішення № 81211306, 17.04.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 квітня 2019 р. № 628/4025/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику учасників процесу в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (буд.2, кв.45, смт.Ківшарівка, Куп'янський район, Харківська область, 63734, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (пр-т Нахімова, б.86, м.Маріуполь, Донецька область, 87500, код ЄДРПОУ 40109058) третя особа: Національна поліція України (вул. Ак. Богомольця, буд.10, м.Київ,01601, код ЄДРПОУ 40108578) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 23.01.2019 року, просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Донецькій області у не донарахуванні та у не виплаті ОСОБА_1 частини одноразової грошової допомоги у зв'язку з втратою працездатності і визначенням ІІІ групи інвалідності в наслідок травми, пов’язаної з виконанням службових обов'язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ - Національної поліції, у розмірі 317160 гривень (триста сімнадцять тисяч сто шістдесят гривень) 00 коп.

- зобов’язати ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області прийняти рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку з втратою працездатності та визначенням інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків під час проходження служби в органах внутрішніх справ, у повному розмірі, визначеному ст. 99 Закону України "Про Національну поліцію" зі змінами згідно Закону України №2004-VІІІ від 06.04.2017 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей";

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь ОСОБА_1 недораховану та невиплачену частину одноразової грошової допомоги у розмірі 317160 гривень (триста сімнадцять тисяч сто шістдесят гривень) 00 коп.

Ухвалою судді Куп'янського міжрайонного суду Харківської області Коваленко О.А. від 15.02.2019 року адміністративну справу направлено Харківському окружному адміністративному суду для розгляду за підсудністю.

18.03.2019 р. зазначену справу відповідно до протоколу автоматичного розподілу справ між суддями передано у провадження судді Панченко О.В. в порядку, передбаченому ст. 18 КАС України.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2019 року адміністративну справу №628/4025/18 прийнято до розгляду в порядку спрощеного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що призначена відповідачем сума одноразової грошової допомоги не відповідає встановленому ст.99 ЗУ "Про Національну поліцію" розміру у разі визначення поліцейському ІІІ групи інвалідності, що настає внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з виконанням повноважень та основних завдань міліції, або поліції протягом шести місяців після звільнення з поліції. Вважаючи відмову ГУ НП в Донецькій області у недорахуванні та невиплаті позивачу вказаної виплати, позивач звернувся до суду за захистом своїх соціальних прав.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у письмовому відзиві на позов вказав, що не визнає позовні вимоги, вважає безпідставними посилання представника позивача, як на причину незаконності розрахунку розміру одноразової грошової допомоги, неврахування при призначенні одноразової грошової допомоги змін винесених до ч.1 статті 99 ЗУ "Про Національну поліцію", оскільки, призначена та виплачена ОСОБА_1 одноразова грошова допомога відповідно до підпункту "в" п.4 ч.1 ст.99 ЗУ "Про Національну поліцію", зміни до якої Законом №2004-ІІІ від 06.04.2017 не вносилися. За таких підстав, просив у задоволенні позову відмовити.

Третя особа - Національна поліція України, правом надати письмові пояснення по суті пред'явлених позовних вимог не скористалась.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1, проходив службу в органах внутрішніх справ та органах поліції.

Наказом ГУНП в Донецькій області від 21.09.2016 №317 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 - помічника оперуповноваженого Бахмутського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області звільненено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Висновком військово-лікарської комісії Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області" ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час та встановлено причинний зв'язок отриманої ним травмою 14.11.2017 року, з виконанням службових обов'язків. Також вказаним висновком позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.

15.05.2018 року відповідачем затвердженого висновок про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 123340,00 грн. на підставі підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України "Про Національну поліцію" та складено розрахунок потреби в коштах для виплати ОГД в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (а.с.11, 12).

Наказом начальника ГУНП в Донецькій області "Про виплату одноразової грошової допомоги" від 22.05.2018 №1323 вирішено виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН 26415048, у розмірі 123340,00 грн. (а.с.10).

Не погоджуючись з розміром призначеної одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до відповідача з запитом про надання документів про призначення одноразової грошової допомоги у разі визначення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 ЗУ "Про Національну поліцію".

ОСОБА_2 управління Національної поліції в Донецькій області №101зі/26/02-2018 від 11.10.2018 року повідомило позивача, що у розрахунку потреби в коштах був зазначений розмір допомоги для поліцейських, яким визначено ІІІ групу інвалідності, який встановлений відповідно до пункту 4 частини 1 статті 99 закону України "Про Національну поліцію" та розрахований виходячи з 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, а саме 1762,00 грн. Отже, розмір одноразової грошової допомоги складає 123340,00 грн (а.с.9).

Не погоджуючись з даним висновком відповідача, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає, що частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №580-VIII), відповідно до п.4 ч.1 ст.97 якого встановлено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Пунктом 4 ч.1 ст.99 Закону №580-VIII встановлено, що розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату, визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

Разом з тим, з метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону №580-VIII, Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №4 у разі встановлення поліцейському інвалідності днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 5 розділу ІІІ Порядку №4 встановлено, що для виплати одноразової грошової допомоги в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2)довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: 1) довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; 2) постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; 3)акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; 4) сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; 5) документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

Пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №4 встановлено, що формування пакета документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у поліції здійснюється фінансовими підрозділами головних управлінь Національної поліції в областях (далі - фінансові підрозділи) у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці цих органів та фахівцями військово-лікарської комісії.

Службами державного нагляду за охороною праці визначаються обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п.1 розділу ІV Порядку №4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги. Висновок про призначення одноразової грошової допомоги у головних управліннях Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві затверджує/відмовляє начальник Головного управління Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій.

Також, п.2 розділу IV Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлено, що керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції) у п'ятнадцятиденний строк приймає рішення про призначення виплати одноразової грошової допомоги, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови.

Однак, як зазначено вище, а саме п.4 ч.1 ст.97 ЗУ "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення): інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції; інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції; причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням (п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону) або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 22 січня 2019 року № 2340/2663/18, від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17.

Суд зауважує, що право на отримання одноразової грошової допомоги а ні позивачем, а ні відповідачем у справі не оспорюється. Одноразова грошова допомога позивачу виплачена відповідачем була відповідачем 19.12.2018 року у сумі 123340,00 грн. Разом з тим, позивач не погоджується з її розміром, посилаючись на те що відповідачем неправомірно не застосовано норми Закону України від 06.07.2017 №2004-VІІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей", яким внесено зміни до ч.1 ст.99 ЗУ "Про Національну поліцію", зокрема, змінено у пункті 1 цифри "500" замінено цифрами "750", у пункті 3: у підпункті "а" цифри "250" замінено цифрами "400"; у підпункті "б" цифри "200" замінено цифрами "300"; у підпункті "в" цифри "150" замінено цифрами "250".

Як встановлено з матеріалів адміністративної справи та не заперечується позивачем, одноразова грошова допомога ОСОБА_1 призначена відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України "Про Національну поліцію", якою встановлено, що у разі визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4 ст.97 цього Закону, інвалідності ІІІ групи розмір одноразової грошової допомоги становить 70 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

При перевірці матеріалів справи та нормативно-правової бази, судом встановлено, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" №2004-VІІІ від 06.07.2017, станом на момент призначення позивачу вказаної допомоги та на момент подання позову до суду, зміни до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 99 Закону України "Про Національну поліцію" не вносилися.

Таким чином, підстав вважати, що відповідчем при прийнятті рішення про призначення, нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги не враховано вищевказані зміни у законодавстві не має.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що дії та рішення відповідача є законними та обґрунтованими, не порушують прав та інтересів позивача, а відтак не підлягають скасуванню, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 14, 19, 72 - 77, 90, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, третя особа Національна поліція України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко