Ухвала суду № 81210907, 10.04.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/1785/19

Провадження № 2/201/1747/2019

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2019р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря – Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні відходи» до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

14.02.2019р. ТОВ «Будівельні відходи» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права власності на тимчасові споруди (а.с. № 2-4).

Ухвалою судді Трещева В.В. від 15.02.2019р. позовну заяву залишено без руху і позивачеві було надано строк для усунення її недоліків (а.с. № 112).

Після усунення позивачем недоліків, ухвалою судді Трещева В.В. від 18.02.2019р. відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання (а.с. № 119-120).

Ухвалою судді Трещова В.В. від 18.02.2019р. за заявою позивача було забезпечено позов шляхом заборони Дніпровській міській раді та її структурним підрозділам, в тому числі інспекції з питань благоустрою Дніпропетровської міської ради вчиняти дії щодо демонтажу тимчасових споруд за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 21-23, а саме: 1 - вагова (пересувний габаритно-ваговий комплекс); 2 - прохідна (пропускний пункт) із шлагбаумом; 3 - вагон-побутівка; 4 - переробний комплекс (а.с. № 113-115).

На підставі розпорядження № 11 від 04.04.2019р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв’язку зі звільненням з посади судді Трещова В.В.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2019р. справа передана в провадження судді Ткаченко Н.В. 05.04.2019р.

В підготовче засідання 10.04.2019р. сторони (їх представники) не з’явилися, про дату підготовчого засідання були повідомлені належним чином, в справі є поштові повідомлення (а.с. № 124-129), про причини неявки суд не сповістили, заяв про відкладення розгляду справи суду не надіслали.

За таких обставин, суд відповідно до положень ст. 223 та ч.2 ст. 247 ЦПК України розглянув справу в підготовчому засіданні без участі сторін (їх представників) та без фіксації судового засідання технічними засобами.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що провадження в частині позовних вимог до Дніпровської міської ради слід закрити, а позовну заяву в частині позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2 повернути позивачу з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до роз`яснень, викладених в абз. 1 п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або ГПК України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 п. 15 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз`яснено, що позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об`єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об`єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 20 ГПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Так згідно з ч. 6 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Як видно зі змісту позовних вимог і матеріалів справи позивач звернувся до суду з позовом до Дніпровської міської ради і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання права власності на тимчасові споруди, які розташовані за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 21-23.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 24.04.2007р. № 1187 затверджені проектні та планувальні роботи по санації двох ярів правого схилу Євпаторійської балки в районі пр. Праці з використанням будівельних відходів і з наступним створенням на їх місці лісопаркових зон. Підрядною визнано ТОВ «Будівельні відходи». Між ДП «Дніпропетровське лісове господарство» і ТОВ «Будівельні відходи» укладено договір підряду № 07\01 від 07.06.2007р., на виконання якого у ТОВ «Будівельні відходи» виникла необхідність на тимчасове розміщення підприємства з переробки будівельних відходів. 16.12.2009р. на підставі рішень ради про погодження розміщення підприємства, надання земельної ділянки в оренду товариство уклало з Дніпропетровською міською радою договір оренди земельної ділянки, розташованої на проспекті Праці з цільовим призначенням – для підприємства іншої промисловості, а саме під тимчасове розміщення підприємства з переробки будівельних відходів. На замовлення позивача розроблено і погоджено проектну документацію на об’єкт будівництва, отримано позитивний будівельний висновок. Проте в січні 2019 року Дніпровською міською радою прийнято рішення про усунення порушень Правил благоустрою території міста, яким зобов’язано позивача власними силами демонтувати тимчасові споруди. Позивач, посилаючись на норми ст.ст. 375, 392 ЦК України, просить суд визнати за ним право власності на ці тимчасові споруди.

Завданням цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом частин 1 ст. 19 ЦПК України (в редакції на час подання позову) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ст. 20 ЦПК не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою або юридичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим, статтею 20 ГПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів. Так згідно з ч. 6 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов’язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка надана позивачеві для зайняття підприємницькою діяльності і розміщення підприємства для здійснення такої діяльності.

Отже, правовідносини, що виникли між ТОВ «Будівельні матеріали» та Дніпровською міською радою є такими, що виникають у зв’язку із здійсненням господарської діяльності, а тому справа відноситься до юрисдикції господарського суду.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, справа в частині позовних вимог до Дніпровської міської ради про визнання права власності підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України.

Стосовно визначення відповідачами заступника міського голови ОСОБА_1 і начальника Інспекції з благоустрою Дніпровської міської ради ОСОБА_2, то суд вважає, що це зроблено необґрунтовано, з метою штучного об’єднання позовних вимог з метою подачі позову не до господарського суду Дніпропетровської області, а до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Адже зі змісту позову взагалі не зрозуміло, у яких спірних правовідносинах вони перебувають з позивачем, якими їх діями чи рішенням порушується або не визнається право власності позивача, будь яких позовних вимог до вказаних осіб, зокрема, про скасування їх рішень, прийнятих як суб’єктами владних повноважень, тощо, позивач не пред’явив.

За приписами ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Статтею 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 4) необґрунтоване або штучне об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Як встановлено вище, ТОВ «Будівельні матеріали» звернулось до суду з позовною заявою про визнання права власності, яке фактично оспорюється і не визнається Дніпровською міською радою, адже саме останньою прийнято рішення про усунення позивачем порушень Правил благоустрою території міста, шляхом демонтажу тимчасових споруд. Інші відповідачі залучені з метою штучного об’єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи.

Тому, суд приходить до висновку, що подання даної заяви, у якій визначенні відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в розумінні ст. 44 ЦПК України є зловживання заявником процесуальними правами і позовна заява в цій частині підлягає поверненню позивачеві (ч. 3 ст. 44 ЦПК України).

Одночасно із закриттям провадження в частині позовних вимог до Дніпровської міської ради та повернення позовної заяви в частині позовних вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2, на підставі ч. 9 ст. 158 ЦПК України підлягають скасуванню і заходи забезпечення позовних вимог, які були вжиті ухвалою судді Трещова В.В. від 18.02.2019р. (а.с. № 113-115).

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що судом визнано подання цього позову зловживанням ТОВ «Будівельні матеріали» процесуальними правами, суд покладає на позивача судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору в сумі 1 000грн. (а.с. № 118).

На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009р. № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», ст.ст. 1, 12, 20 ГПК України, ч. 3 ст. 2, ст.ст. 19, 44, ч. 9 ст. 141, ч. 9 ст. 158, ст. 223, п. 2 ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 255, 256 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Провадження у справі в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні відходи» до Дніпровської міської ради про визнання права власності на тимчасові споруди, розташовані за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 21-23, а саме: 1 - вагова (пересувний габаритно-ваговий комплекс); 2 - прохідна (пропускний пункт) із шлагбаумом; 3 - вагон-побутівка; 4 - переробний комплекс - закрити.

Роз’яснити позивачеві, що справа в частині вимог до Дніпровської міської ради про визнання права власності на тимчасові споруди відноситься до предметної юрисдикції господарського суду.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні відходи» в частині вимог до ОСОБА_1, ОСОБА_2 – повернути позивачеві.

Судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1 000 грн. покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельні відходи».

Заходи забезпечення позовних вимог, які вжиті ухвалою судді Трещова В.В. від 18.02.2019р., у вигляді заборони Дніпровській міській раді та її структурним підрозділам, в тому числі інспекції з питань благоустрою Дніпропетровської міської ради вчиняти дії щодо демонтажу тимчасових споруд за адресою: м. Дніпро, пр. Праці, 21-23, а саме: 1 - вагова (пересувний габаритно-ваговий комплекс); 2 - прохідна (пропускний пункт) із шлагбаумом; 3 - вагон-побутівка; 4 - переробний комплекс – скасувати.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п’ятнадцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Ткаченко Н.В.