Рішення № 81209739, 15.04.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/24953/18

Провадження 2/127/4279/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борисюк І.Е.,

за участю секретаря Максимчука Я.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_4, до Виконавчого комітету Вінницької міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_4, з позовом до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом.

Позов мотивовано тим, що 03.07.2017 помер брат позивача - ОСОБА_7. Будучи єдиним спадкоємцем, позивач звернувся із заявою для видачі свідоцтва про право на спадщину до приватного нотаріуса ОСОБА_8 Нотаріусом було відкрито спадкову справу за № 2/2017. Позивачем було повідомлено нотаріуса про те, що правовстановлюючі документи на квартиру у покійного брата та в нього відсутні. Після чого нотаріусом було здійснено запит № 34/02-04 від 17.08.2017 до КП «№ ВООБТІ» для отримання інформації щодо квартири АДРЕСА_1 в. Вінниці, на який 31.08.2017 отримано відповідь в якій вказано, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи № 49728 станом на 29.12.2012 за ОСОБА_7 зареєстровано право власності в цілому на дану квартиру на підставі довідки, виданої ЖЕК № 8 від 06.05.1995 № 105. 30.01.2018 приватним нотаріусом ОСОБА_8 було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв’язку з тим, що позивачем не надано правовстановлюючих документів на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_1 в. Вінниці. Позивач вказує, що у зв’язку із відсутністю правовстановлюючого документа на квартиру він позбавлений можливості прийняти спадкове майно.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогою про визнання права власності за ним на квартиру АДРЕСА_1 в. Вінниці.

Ухвалою суду від 08.10.2018 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести у порядку загального позовного провадження. Також, даною ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив та докази у строк, встановлений судом.

Від відповідача на адресу суду вказані вище документи не надходили.

Ухвалою суду від 05.11.2018 витребувано від приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8належним чином засвідчену копію спадкової справи до майна померлого 03.07.2017 ОСОБА_7 та з Комунального підприємства «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» інвентаризаційну справу на об’єкт нерухомого майна – квартиру АДРЕСА_2.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали 28.11.2018 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та Комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» надано витребувані судом докази.

Ухвалою суду від 05.12.2018 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, яким запропоновано, зокрема, надати письмові пояснення.

08.01.2019 третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, надано суду письмові пояснення. В своїх поясненнях треті особи повідомили, що вони є племінниками позивача та померлого ОСОБА_7 і не претендують на спадщину, яка залишилася після його смерті. Вказали, що заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавали і не заперечують щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Ухвалою суду від 20.02.2019 підготовче провадження було закрито і призначено розгляд справи по суті.

В судове засіданні треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не з’явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Однак, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Враховуючи вищевикладене, думку позивача та його представника, представника відповідача, а також положення ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив провести судове засідання у відсутність третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу засідання).

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, аргументуючи мотивами, викладеними в позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Представник відповідача при вирішенні спору поклалась на розсуд суду, хоча зазначила, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем відсутні.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із свідоцтвом про смерть серії 1-АМ № 384148, виданим 11.07.2017 Вінницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, 03.07.2017 у м. Вінниці помер ОСОБА_7. ( а.с. 7)

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 20.07.2017 приватним нотаріусом ОСОБА_8 було зареєстровано спадкову справу № 2/2017. (а.с. 12)

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, до складу якої увійшла й квартира АДРЕСА_3.

В судовому засіданні оглянуто і досліджено матеріали інвентаризаційної справи № 49728 на об’єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_3.

З матеріалів вищезазначеної інвентаризаційної справи вбачається, що 15.05.1995 ОСОБА_7 було видано реєстраційне свідоцтво, згідно якого він є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі довідки № 105, виданої ЖЕК № 8 06.05.1995, про що здійснено запис в реєстрову книгу за № 21.

Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3, оскільки ОСОБА_1 не подано необхідних документів для вчинення нотаріальної дії, а саме документів, що посвідчують право власності спадкодавця на квартиру. (а.с. 5-6)

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні.

В судовому засіданні оглянуто і досліджено матеріали спадкової справи № 2/2017 до майна померлого 03.07.2017 ОСОБА_7. (а.с. 48-65) Згідно з матеріалами даної спадкової справи вбачається, що 20.07.2017 до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_8 звернувся брат померлого ОСОБА_7 - ОСОБА_4 із заявою про прийняття спадщини. Того ж дня до нотаріуса звернувся брат померлого - ОСОБА_1 із заявою про відмову від прийняття спадщини на користь брата померлого - ОСОБА_4. Також, даними особами було повідомлено, що окрім них спадкоємцями є ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є племінниками померлого, мати яких – ОСОБА_9 померла 01.05.2007. Інші особи із заявами про прийняття спадщини або відмову від неї до нотаріуса не зверталися.

Нормами ст.ст. 1217, 1218, 1223 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 -1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Судом встановлено, що померлим ОСОБА_7 заповіт не складався, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Згідно з ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Оскільки позивач є рідним братом спадкодавця, тому відповідно до ст. 1261 ЦК України, має право на спадкування за законом у другу чергу.

Судом не встановлено наявність спадкоємців після смерті ОСОБА_7, які мають право на спадкування у першу чергу або на обов’язкову частку у спадщині.

Відповідно до ст. ст. 1268, 1296 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Але, це положення закону треба сприймати у контексті статусу спадкоємця у певні проміжки часу, оскільки редакція даної норми має широкий зміст. Якщо особи не можуть довести свої права на спадщину, то відповідні факти, з якими пов’язується виникнення права на спадкування, встановлюються судом.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно ч. 1 – ч. 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6 – п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов’язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов’язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача в судовому засіданні, дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що позивачем пред'явлено позов до неналежного відповідача. В ході підготовчого провадження судом було роз’яснено, зокрема, позивачу, які обставини входять до предмета доказування і які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, а також звернуто увагу неодноразово, зокрема, під час розгляду справи по суті, щодо пред’явлення вимог саме до виконавчого комітету ВМР, оскільки належним відповідачем у даній справі є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини– Вінницька міська рада, а не її виконавчий комітет.

Однак, позивачем клопотанням про заміну первісного відповідача належним відповідачем, подано не було. Суд не наділений повноваженнями проводити заміну неналежного відповідача чи залучати співвідповідача за власною ініціативою за відсутністю клопотання позивача, враховуючи положення ст. 51 ЦПК України.

Пред’явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.

Судом прийнято до уваги, що у відповідності до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Позивач, скориставшись своїми процесуальними правами, розпорядився своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, пред’явивши саме ті вимоги, які вважав за необхідне, і саме до того відповідача, який на його думку повинен відповідати за позовом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вони пред’явлені позивачем до неналежного відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено наступне.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в сумі 4 385, 00 гривень, що підтверджується квитанцією від 02.10.2018. (а.с. 1)

Однак, враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та положення ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід залишити за позивачем.

Доказів понесення відповідачем та третіми особами судових витрат суду не надано.

Відповідно до наведеного вище та керуючись ст.ст. 12, 15, 1216-1223, 1258, 1262, ч. 3 ст. 1266, ст.ст. 1268, 1296, 1297 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 235, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_4, до Виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 - відмовити.

Судові витрати залишити за ОСОБА_4.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подання апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області або до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду складено 17.04.2019.

Суддя: