Рішення № 81209511, 17.04.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3130/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

17 квітня 2019 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бондаренко О.І.

секретаря судового засідання Нагірняк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 05.05.2011 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дочок - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі по 350 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 05.04.2011 року і до досягнення їх повноліття.

Однак, вказаний розмір аліментів не є необхідним та достатнім для гармонійного розвитку дітей, як того вимагає сімейний кодекс.

На даний час дитина ОСОБА_4 ходить до школи, старша донька - ОСОБА_3, вступила у Вінницький коледж будівництва і архітектури за державним замовленням на денну форму навчання; доньки відвідують гуртки та репетиторів аби підвищити рівень знань, потребують належного харчування відповідно до вікових норм, гардеробу, різних канцтоварів тощо. Усі витрати є чималими на відміну від суми аліментів, яка є мізерною.

Крім двох неповнолітніх доньок від шлюбу з відповідачем, позивач, як мати одиначка, виховує третю неповнолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Станом на даний час позивач безробітна та знаходиться на обліку у Вінницькому РЦУТСЗН, де отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини в розмірі 1576 грн. 67 коп. Утримувати дітей матеріально вкрай важко на вказані доходи.

Відповідач інших осіб на утриманні не має, отримує офіційний дохід від здачі земельної ділянки (паю) в оренду та неофіційно працює, в тому числі за кордоном; має нерухоме майно, зокрема, 2/3 квартири за адресою: АДРЕСА_1; являється особою працездатного віку, його стан здоров'я дозволяє працювати.

За наведених обставин, позивач звертається до суду з позовом, в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача на утримання дітей з фіксованої суми в розмірі 700 грн. на обох дітей, згідно рішення Зборівського районного суду Тернопільської області, на одну третину заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку та не менше 50% для кожної дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Відповідач ОСОБА_2 надав суду відзив на позовну заяву позивача, у якому зазначив, що позов визнає частково, оскільки є безробітним, ніяких доходів не отримує; знаходиться в скрутному матеріальному становищі, так як через кризову економічну ситуацію в державі, яка спричиняє розвиток рівня безробіття серед населення, йому важко знайти хоч якусь роботу; його дохід є мінливим та непостійним. У 2008 році він набув право власності на 2/3 частки однокімнатної квартири в м. Тернопіль. На підтвердження того, що він отримує дохід від здачі земельної ділянки (паю) в оренду, позивачем не надано підтверджуючих документів. За наведених обставин відповідач згоден сплачувати аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку.

В ході судового розгляду позивачем зменшено позовні вимоги, згідно яких вона просила, з урахуванням того, що донька ОСОБА_3 стала повнолітньою, змінити спосіб стягнення аліментів з відповідача на утримання доньки ОСОБА_4 з фіксованої суми в розмірі 350 грн., згідно рішення Зборівського районного суду Тернопільської області, на одну четверту заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку та не менше 50% для кожної дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Копія даної заяви про зменшення позовних вимог 25.02.2019 року позивачем була направлена на адресу відповідача, для відому.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, попередньо надавши суду заяву, в якій просить справу розглянути в її відсутність, зменшені позовні вимоги підтримує, за виключенням помилково зазначеного: «…але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку… », змін та доповнень не має, просить їх задоволити, в разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином і в установленому законом порядку повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, згідно положень ч.11 ст.128 ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.

Згідно п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов; відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Як встановлено по справі, рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 05.05.2011 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дочок - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 350 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 05.04.2011 року і до їх повноліття (а.с. 4).

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою; розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У разі задоволення позову аліменти на дитину у зміненому розмірі будуть стягуватися від дня набрання чинності рішення суду, а не від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст. 182 ч. 1 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ст. 182 ч. 2 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 ст.27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом з доньками: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживає за адресою: АДРЕСА_2

Дитина ОСОБА_4 навчається у 5 класі КЗ «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів із спеціалізованими класами з поглибленим вивченням математики і фізики №34 Вінницької міської ради» (а.с.14).

ОСОБА_3 являється повнолітньою та навчається у Вінницькому коледжі будівництва і архітектури КНУБА на ІІІ-му курсі за спеціалізацією: будівництво та експлуатація будівель і споруд на денній формі навчання за державним замовленням з 01.01.2016 року по 30.06.2020 року (а.с. 15).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 20.11.2008 року відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності належить 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Беручи до уваги те, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утриманні позивача перебуває також малолітня дитина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, суд вважає можливим змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини ОСОБА_4 за рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 05.05.2011 року, з 350 грн. 00 коп. до 1/4 частки доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Керуючись ст.ст. 180, 192 СК України, ст. ст. 4, 10, 76, 141, 247, 264, 265, 268, 273, 280 - 283 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживає за адресою: АДРЕСА_2, на підставі рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 05.05.2011 року, на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі 350 грн. щомісяця і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 05.04.2011 року і до її повноліття.

Стягувати з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, проживає за адресою: АДРЕСА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до Зборівського районного суду Тернопільської області від 05.05.2011 року.

Судові витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом направлення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.І. Бондаренко