Рішення № 81208874, 17.04.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 р. № 400/3141/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача:Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв,54018

про:скасування рішення від 27.07.2018 № 47/4-з та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Миколаєва (далі - відповідач ПФУ) про:

- скасування рішення відповідача від 27.07.2018 року № 47/4-з, щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року із заробітної плати в сумі 385,67 крб. за роботу в період з 26.04.1986 року по 29.04.1986 року в зоні відчуження;

- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області провести перерахунок позивачу пенсії по інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23.11.2011 року із заробітної плати в сумі 385,67 крб. за роботу в період з 26.04.1986 року по 29.04.1986 року в зоні відчуження та виплатити, починаючи з 23.07.2018 року з урахуванням уже проведених виплат;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він є інвалідом ІІ групи довічно та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), отримує пенсію по інвалідності згідно Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» У липні 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки про отримання заробітку Київської міської філії ПАТ «Укртелеком» № 221 від 19.07.2018 року, однак отримав Рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії, яке вважає протиправним та таким що належить скасуванню.

Відповідач заперечує проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, у відзиві на позовну заяву зазначив, що 23.07.2018 року позивач звернувся до ПФУ з заявою про перерахунок пенсії та надав довідку про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках від 19.047.2018 № 221, видану Київською міською філією ПАТ «Укртелеком». Зазначена довідка не відповідає встановленій формі та суми заробітку зазначені в довідці значно вищі, ніж у попередній довідці за 2012 рік, тому за результатами розгляду заяви ПФУ було прийнято рішення № 47/4-3 від 27.07.2018 року про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Згідно ст.ст. 54, 55 Закону України №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 57 Закону України №796-ХІІ передбачено, що порядок обчислення середньомісячного заробітку для призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, визначається Кабінетом Міністрів України. Особам, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, а також в евакуації населення на добровільній безплатній основі і стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідними документами, пенсія по інвалідності за їх бажанням обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Відповідно ч. 3 ст. 65, ст. 70 Закону України №796-ХІІ, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, мають право захищати у відповідних державних, судових органах свої законні інтереси та інтереси своїх дітей.

З 01 січня 2012 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210, якою затверджено Порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210).

У відповідності до ст. 1 Порядку, цей Порядок визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( 796-12 ) (далі - пенсії). Пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Частиною 1, 3, 4 ст. 3 Порядку № 1210 від 23 листопада 2011 року передбачено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження: з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні; менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження; менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати;

Згідно п. 10 Порядку № 1210, призначення пенсії із заробітної плати, одержаної за роботу за межами зони відчуження, провадиться на загальних підставах відповідно до Закону № 1058-ІV.

Законом № 796-ХІІ та Порядком № 1210 передбачено, що розрахунок пенсії проводиться на підставі довідки про заробітну плату, виданої за місцем роботи особи, яка звертається з проханням про перерахунок пенсії, з заробітної плати, одержаної за основним місцем роботи, тобто, при обчисленні пенсії враховується фактичний заробіток, який був одержаний працівником.

З матеріалів справи вбачається, що 23 липня 2018 року позивач звернувся з заявою до відповідача з проханням зробити перерахунок пенсії відповідно до Постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 року.

Рішенням Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 27.07.2018 року № 47/4-з відмовлено в перерахунку пенсії позивачу мотивуючи тим, що довідка містить розбіжності в сумі заробітку з попередньою довідкою. У довідці № 47/4-з заробітна плата назначена інша, ніж у попередній довідці за 2012 рік.

Твердження відповідача, щодо розбіжностей в сумах заробітку за період роботи в зоні відчуження з 26.04.1986 року по 29.04.1986 року та не підтвердження нового розміру заробітної плати первинними бухгалтерськими документами судом не береться до уваги та суд зазначає, що відповідач має всі повноваження щодо отримання від установ та підприємств необхідної інформації та право здійснити перевірку довідки від 27.07.2018 року № 47/4-з, якщо вона не відповідає вимогам до її форми, визначеним листом Міністерства соціального захисту населення України від 27.02.1996 р. № 01-3/244-013-2.

Однак відповідач всупереч своїх повноважень щодо перевірки довідки та отримання первинних бухгалтерських документів своїм правом та обов'язком не скористався та прийняв оскаржуване рішення № 47/4-з.

З аналізу вищевказаних правових норм слідує, що відповідач передчасно прийняв рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії по інвалідності від 27.07.2018 року № 47/4-з.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення.

Таким чином, рішення про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності від 27.07.2018 року № 47/4-з підлягає скасуванню.

Разом з тим, предметом спору у даній справі є наявність у позивача права на перерахунок пенсії, що відноситься до виключної компетенції органу Пенсійного фонду України.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Суд зазначає, що повноваження відповідача щодо перерахунку пенсії за своєю правовою природою є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням встановленого суд дійшов висновку щодо необхідності зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2018 року про перерахунок пенсії по інвалідності ЧАЕС із прийняттям відповідного рішення.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу административного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності від 27.07.2018 року № 47/4-з.

3. Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.07.2018 року про призначення/перерахунок пенсії.

4. В решті позовних вимог відмовити.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник