Рішення № 81208664, 04.04.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1.380.2019.000050

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Карпи А.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (81500, Львівська обл., м.Городок, вул.Заставська, 90) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання призначити пенсію за віком.

Ухвалою суду від 15.01.2019 року відкрито спрощене позовне провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Від відповідача на адресу суду 04.02.2019 року за вх. №43909 надійшов відзив на позовну заяву.

Від позивача 05.02.2019 року на адресу суду надійшла заява за вх. №3953 про зміну предмету та підстав позову, яку судом прийнято до розгляду.

Ухвалою суду від 28.02.2019 року постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2. Рішенням від 27.09.2018 року №8276сл/03.30-07 Комісії з питань підтвердження пільгового стажу роботи на посадах при ГУ ПФУ у Львівській області (далі - Комісія) було відмовлено ОСОБА_1 у підтвердженні періоду роботи з 13.02.1984 року по 14.12.1994 року у Львівському телевізійному заводі «Електрон» (згодом Інструментальний завод «Електрон» ДП ВАТ «Концерн-Електрон») на посаді шліфувальника сухим способом до стажу, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2. Відтак, Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №13 прийнято рішення №852/03.14 року від 26.10.2018 року про відмову в призначенні пільгової пенсії за віком, яке мотивоване тим, що долученими первинними документами не підтверджується факт зайнятості заявника на обдирці, точінні, шліфовці металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим методом.

Позивач вважає вищезазначені рішення відповідача протиправними, оскільки стаж роботи на посадах, що дають право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах підтверджується записами у трудовій книжці, архівними довідками, наказом про прийняття на роботу, наказом про організацію навчання робітників на курсах, наказом про присвоєння тарифно-кваліфікаційних розрядів робітника головного заводу, наказом про переведення, наказом про перелік професій, робочих місць, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2, наказом про результати атестації робочих місць за умови праці тощо. Позивач зазначає, відповідно до ст.ст.13, 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» вона має право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2. У зв’язку з чим позивач звернувся з означеним позовом до суду, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Окрім того, представник наголосив, що долученими до заяви документами не було підтверджено факту роботи заявника на посаді шліфувальника сухим способом. Таким чином, Комісією було прийнято рішення 27.09.2018 року №8276сл/03.30-07 про відмову у підтвердженні пільгового характеру роботи за списком №2 в якості шліфувальника сухим способом, а тому відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком за списком №2.

Суд, дослідивши доводи позову, відзив на нього, зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (20.04.1961 р.н.), звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

У вказаній заяві позивач ставив питання щодо підтвердження стажу роботи на посаді шліфувальника сухим способом на Львівському телевізійному заводі «Електрон» (згодом Інструментальний завод «Електрон» ДП ВАТ «Концерн-Електрон») в періоди з 13.02.1984 року по 18.04.1985 року, з 22.04.1985 року по 08.08.1985 року, з 21.08.1985 року по 30.06.1987 року, з 30.05.1990 року по 02.03.1992 року, з 03.10.1994 року по 14.12.1994 року.

Рішенням Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області від 27.09.2018 року №8276сл/03.30-07 відмовлено позивачу в підтвердженні стажу роботи за списком №2 з тих підстав, що первинними документами не підтверджується зайнятість позивача на посаді шліфувальника металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом.

У подальшому, рішенням Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №13 Управління застосування пенсійного застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №852/03.14 від 26.10.2018 року відмовлено позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Із записів, що містяться у трудовій книжці ОСОБА_1, судом з’ясовано таке.

ОСОБА_1 прийнятий на роботу в Львівському телевізійному заводі ВО «Електрон» учнем шліфувальника в інструментальний цех №26 з 19.08.1983 року по 01.02.1984, згідно наказу від 18.08.1983 №1146.

Наказом від 01.02.1984 року п.5 №31-ок про організацію навчання працівників цеху №26 на курсах ВТК ОСОБА_1 присвоєно 2 розряд шліфувальника з 01.02.1984 року, на підставі наказу від 17.01.1984 року№1 засідання тарифно-кваліфікаційної комісії цеху №26.

Згідно з наказом (розпорядженням) від 13.02.1984 року №264 ОСОБА_1 з 13.02.1984 року переведений шліфувальником сухої шліфовки по 2 розряду шкідливої сітки в інструментальному цеху №26.

Відповідно до наказу від 19.04.1985 року №98-ок ОСОБА_1 присвоєно 3 розряд шліфувальника з 19.02.1985 року, на підставі протоколу від 05.04.1985 року №4 засідання тарифно-кваліфікаційної комісії цеху №26.

З 22.04.1985 року ОСОБА_1 переведений шліфувальником сухої шліфовки по 3 розряду шкідливої сітки в інструментальному цеху №26, згідно наказу (розпорядження) від 22.04.1985 року №644.

Згідно з наказом від 09.08.1985 року №177-ок позивачу присвоєно 4 розряд шліфувальника з 09.08.1985 року, на підставі протоколу від 02.08.1985 року №10 засідання тарифно-кваліфікаційної комісії цеху.

З 21.08.1985 року ОСОБА_1 переведений шліфувальником сухої шліфовки по 4 розряду шкідливої сітки в інструментальному цеху №26, згідно наказу (розпорядження) від 21.08.1985 року №1160.

Відповідно до наказу про переведення на нові умови праці від 06.07.1987 року №126-ок ОСОБА_1 присвоєно 4 розряд шліфувальника з 01.07.1987 року, згідно ЕТКС-1986, на виконання наказу-постанови ЦЛВО «Електрон» від 29.06.1987 року №520/18 та на підставі протоколу засідання тарифно-кваліфікаційної комісії.

З 03.05.1990 року ОСОБА_1 працював шліфувальником сухої шліфовки по 4 розряду шкідливої сітки в інструментальному цеху №26 з доплатою за шкідливі умови праці 4%, згідно наказу (розпорядження) від 03.05.1990 року №629.

Згідно з наказом від 14.08.1990 року №67 ОСОБА_1 присвоєно 5 розряд шліфувальника з 14.08.1990 року.

З 10.09.1990 року ОСОБА_1 переведений шліфувальником сухої шліфовки по 5 розряду шкідливої сітки в інструментальному цеху №26, згідно наказу (розпорядження) від 10.09.1990 року№1033.

Відповідно до наказу від 18.03.1992 року №30-ок, з 02.03.1992 року ОСОБА_1 переведений шліфувальником по 5 розряду в цех великої габаритної оснастки 18 інструментального виробництва, у зв’язку з організацією цеху №18 в структурі інструментального виробництва.

Наказом від 18.04.1994 року №171 ОСОБА_1 присвоєно 6 розряд шліфувальника з 31.03.1994 року.

З 03.10.1994 року позивач переведений шліфувальником сухої шліфовки по 6 розряду шкідливої сітки в Інструментальному цеху №26 (наказ/розпорядження від 29.09.1994 року №32).

Загальний стаж роботи позивача становить 37 років 8 місяців 19 днів.

У відповідності до архівних довідок від 15.11.2017 року №2034/у-2, рішенням загальних зборів акціонерів АТ ВАТ «Концерн-Електрон» від 29.04.1995 року Інструментальний завод «Електрон» реорганізовано у Дочірнє підприємство АТ «Концерн-Електрон»; загальними зборами акціонерів АТ «Концерн-Електрон» від 20.04.2002 року прийнято рішення про ліквідацію Інструментального заводу «Електрон». Згідно постанов Господарського суду Львівської області від 29.12.2004 року, ліквідовано Інструментальний завод «Електрон» Дочірнє підприємство ВАТ «Концерн-Електрон»; від 17.10.2008 року у справі №2/596 – ліквідовано Дочірнє підприємство «Електрон» ВАТ ВАТ «Концерн-Електрон». Наявний в матеріалах справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засвідчує припинення 17.01.2005 року державної реєстрації Інструментального заводу «Електрон» Дочірнього підприємства ВАТ «Концерн-Електрон» за судовим рішенням.

Не погоджуючись з викладеною у рішенні Комісії від 27.09.2018 року №8276сл/03.30-07 та рішенні Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №13 Управління застосування пенсійного застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №852/03.14 від 26.10.2018 року позицією суб’єкта владних повноважень та вказуючи, що правомірно претендує на пільгову пенсію, позивач звернувся з цим позовом до суду.

У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

В силу частини 1 статті 48 Кодексу Законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою КМ України №637 від 12 серпня 1993 року визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі Списками №1 та №2 деталізоване у Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383).

Пунктом 3 Порядку №383 встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Списки №1 та №2 затверджені постановою ОСОБА_2 Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991 року, якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються Списки №1,2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991 року, якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003 року - застосовуються Списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року.

Так, Список №2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных раз мерах», затверджений постановою ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173 містить розділ «Металлообработка» пункт 10 «Прочие профессии металлообработки», де у підпункт «а» «Рабочие» віднесено «Рабочие на обдирке, точке, шлифовке металлических изделий и инструмента абразивными кругами сухим способом».

Аналогічні за змістом приписи мали Постанова Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10 «Об утверждении списков производств, работ, профессий, должностей и показателей, дающих право на льготное пенсионное обеспечение» та Постанова КМ України від 11.03.1994 року №162 (яка втратила чинність на підставі Постанови КМ №36 від 16.01.2003 року) «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

Остання також у розділі XIV «Металообробка» у пункті 12 «Інші професії металообробки» містить підпункт «а» «Робітники», до якого, зокрема, входять «Робітники, зайняті на обдиранні, точінні різанні, шліфуванні металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим способом».

Класифікатором професій ДК 003:2005, що затверджений наказом Держспоживстандарту України 26.12.2005 року визначено сферу застосування: розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04.05.1993 року №326 (326-93-п) «Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики».

Згідно п.1.2, цей Класифікатор призначений для застосування центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, Федерацією роботодавців України, всіма суб’єктами господарювання під час запису про роботу у трудові книжки працівників.

У додатках А і Б (vc375609-05) відповідно наводяться покажчики професійних назв робіт за класифікаційними угрупованнями та абетковий покажчик професійних назв робіт.

Для зручності у користуванні КП у додатках А і Б (vc375609-95) наводяться також коди ОКПДТР (Общесоюзного классификатора профессий, должностей и тарифных разрядов. 186016.- М.: Экономика, 1991; Загальносоюзний класифікатор професій, посад та тарифних розрядів. 186016. - М.: Економіка, 1991), номери випусків ЕТКС (Единого тарифно-квалификационного справочника работ и профессий рабочих; Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників) та ДКХП (Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників).

У додатку «Б» (довідковий) цього класифікатора вказано: КОД КП (Класифікатора професій) 8211.2; КОД ЗКППТР (Загальносоюзний класифікатор професій, посад та тарифних розрядів. 186016. -М: Економіка. 1991) 19630; ВИПУСК ДКХП (Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників) 42. Таким чином, вказано єдину професійну назву роботи під назвою «шліфувальник» інших посад з аналогічною назвою, в тому числі з назвою «шліфувальник металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим методом» Класифікатор не містить і не містив.

Класифікатор містить вичерпний перелік найменувань посад в Україні, відповідно до якого вносяться записи у трудову книжку.

Суд наголошує, що характеристика професії шліфувальника передбачає роботу саме абразивними кругами і іншого законодавцем не визначено.

Згідно технічного опису та акта-підтвердження від 04.11.2014 року, ОСОБА_1 працював в Інструментальному цеху ВО «Електрон» шліфувальником деталей оснастки; за технологічним процесом профільне шліфування деталей оснастки з інструментальних вуглецевих, легкових сталей виконувалось абразивними кругами без охолодження сухим методом; робота виконувалась в закритому приміщенні повний робочий день.

Згідно наведеному вище Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) документи, перелічені в п.11 Порядку, в тому числі, трудову книжку; документи, видані архівними установами, зокрема: довідку про заробітну плату.

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Як вбачається з трудової книжки позивача, копію якої долучено до матеріалів справи, позивач у спірний період працював на Підприємстві шліфувальником сухим способом.

Відповідні записи, внесені у трудову книжку позивача підтверджують факт роботи позивача у вказаний період на посаді шліфувальника сухим способом на умовах повного робочого дня.

Долученими до матеріалів справи позивачем доказами підтверджується факт сплати роботодавцем останнього страхових внесків.

У зв’язку із виконанням позивачем праці зі шкідливими умовами позивачу надавалась додаткова відпустка.

Щодо періоду роботи позивача з 13.02.1984 року по 14.12.1994 року у Львівському телевізійному заводі «Електрон» (згодом Інструментальний завод «Електрон» ДП ВАТ «Концерн-Електрон») за посадою шліфувальник, то даний факт стверджується архівними довідками від 15.11.2017 року №2034/у-2.

Отже, стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах підтверджується: записами у трудовій книжці; особовою карткою; наказами про переведення на іншу роботу від 22.04.1985 року №644, від 21.08.1985 року №1160, від 10.09.1990 року №1033, від 29.09.1994 року №32, від 14.12.1994 року №44, від 13.02.1984 року №264; архівними довідками від 15.11.2017 року; наказом про прийняття на роботу від 18.08.1983 року №1146; наказом про організацію навчання робітників на курсах від 01.02.1984 року №31-ок; наказами про присвоєння тарифно-кваліфікаційних розрядів робітника головного заводу від 19.04.1985 року, від 09.08.1985 року №177-ок; наказом про переведення робочих цехів, наказом про перелік професій, робочих місць, які мають право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 від 15.01.1997 року; наказом про результати атестації робочих місць за умови праці від 20.02.1998 року №6.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року №442, та розробленими на виконання цієї постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року №41.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Згідно п.3 даного Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 року №442, атестація робочих місць за умовами праці проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Зазначена постанова №442 набула чинності з 21.08.1992 року. Це означає, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.1992 року, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації (п.4.1 Порядку).

Слід зазначити, що п.4.4 Порядку містить чітку норму щодо обчислення стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, якщо атестація робочого місця була вперше проведена після 21.08.1992 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.

Атестація робочих місць в Інструментальному заводі АТ Концерн «Електрон» відбулася 15.01.1997 року, що дає право працівникам, які працюють, у тому числі на посаді шліфувальника металевих виробів та інструменту абразивними кругами сухим методом на пільги й компенсації, зокрема і на пільгове забезпечення.

Таким чином, згідно з записів трудової книжки ОСОБА_1 та архівних довідок, позивач з 13.02.1984 року по 14.12.1994 року пропрацював на посадах зі шкідливими умовами праці. При цьому, судом встановлено, що у вищеокреслений період неодноразово змінювалась назва посад, яку обіймав позивач, разом з тим умови праці залишались однаковими та фактично не зазнали змін.

Також, суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018 року.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав. Таким чином, інформація, яка міститься в копії трудової книжки про пільговий стаж позивача є достатньою для його врахування при призначення пільгової пенсії позивачу.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Отже, позивач опинився в ситуації, що позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської Соціальної хартії та частини 3 статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для не зарахування періодів роботи позивача з 13.02.1984 року по 18.04.1985 року, з 22.04.1985 року по 08.08.1985 року, з 21.08.1985 року по 30.06.1987 року, з 30.05.1990 року по 02.03.1992 року, з 03.10.1994 року по 14.12.1994 року у Львівському телевізійному заводі «Електрон» (згодом Інструментальний завод «Електрон» ДП ВАТ «Концерон-Електрон») до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому рішення Комісії від 27.09.2018 року за №8276сл/03.30-07, яким позивачу було відмовлено у підтвердженні вказаних періодів роботи є протиправним та підлягає скасуванню.

Окрім того, оскільки саме наведені у рішенні Комісії №8276сл/03.30-07 від 27.09.2018 року висновки слугували підставою для прийняття Відділом з питань призначення та перерахунків пенсій №13 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області рішення №852/03.14 від 26.10.2018 року, останнє також підлягає скасуванню.

Обираючи спосіб захисту, суд виходить із критерію ефективності для відновлення та належного захисту порушеного конституційного права позивача на соціальний захист, а тому вважає за необхідне зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 13.02.1984 року по 14.12.1994 року у Львівському телевізійному заводі «Електрон» (згодом Інструментальний завод «Електрон» ДП ВАТ Концерон Електрон) на посаді шліфувальника сухим способом до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

З приводу позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 1000000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ст.ст.22, 23 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

За правилами ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Як вбачається зі змісту п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. При цьому з’ясовується, чим підтверджено факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, стосовно розміру моральної шкоди, яку, на думку позивача, заподіяно протиправними діями/рішеннями відповідача, то суд зазначає, що розмір моральної шкоди має визначатись залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру майнових втрат (їхньої тривалості та можливості відновлення) та з урахуванням інших обставин, як то стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та ділових стосунках, ступінь зниження репутації, час та зусилля, докладені для відновлення попереднього стану, виходячи з принципів розумності, пропорційності (співрозмірності), виваженості та справедливості.

Підсумовуючи вищевикладене, аналізуючи матеріали справи та з’ясовуючи питання щодо визначення наявності шкоди взагалі й обов’язку її відшкодування, суд, вважає вимогау стосовно стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 1000000,00 гривень необґрунтованою, непідтвердженою належними та допустимими доказами і такою, що не підлягає задоволенню.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, шляхом подання звіту суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Встановлюючи строк для подання звіту, суд повинен враховувати особливості покладених обов’язків згідно з судовим рішенням та можливості суб’єкта владних повноважень їх виконати.

Позивач не зазначив жодних обставин, які б вказували, що відповідач уникатиме виконання рішення.

Таким чином, суд вважає необґрунтованим клопотання позивача щодо здійснення контролю за виконанням судового рішення, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню частково в порядку ст.139 КАС України на користь позивача з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов’язання до вчинення дій, стягнення моральної шкоди задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років №8276сл/03.30-07 від 27.09.2018 року «Про результати розгляду заяви ОСОБА_1»;

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій №13 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №852/03.14 від 26.10.2018 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи з 13.02.1984 року по 14.12.1994 року у Львівському телевізійному заводі «Електрон» (згодом Інструментальний завод «Електрон» ДП ВАТ «Концерн-Електрон») на посаді шліфувальника сухим способом до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

У задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, буд.10; код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (81500, Львівська обл., м.Городок, вул.Заставська, 90; РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704 грн. (сімсот чотири) 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлено 15 квітня 2019 року.