Ухвала суду № 81208646, 10.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про роз'яснення судового рішення

10 квітня 2019 року № 810/2635/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві заяву представника Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області про роз'яснення судового рішення в адміністративній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про стягнення винагороди за участь в антитерористичній операції,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі – відповідач), про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

Ухвалою від 31.05.2018 року було відкрито провадження у справі. Справа розглядалась за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 адміністративний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та не виплати Позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 7.11.2015 по 31.01.2016 на суму 19415,80 грн. та стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь Позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в сумі 19415 (дев‘ятнадцять тисяч чотириста п‘ятнадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок, перерахувавши кошти на банківський рахунок позивача за реквізитами: МФО 322669 №карткового рахунку 26253002805161.

11.03.2019 до суду надійшла заява представника Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області про роз'яснення резолютивної частини рішення від 25.07.2018 в адміністративній справі №810/2635/18.

У вказаній заяві представник Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області просить роз’яснити, чи суму 19415,80 грн. за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 по справі № 810/2635/18 стягнуто в повному обсязі, без відрахувань установлених законом податків та інших обов’язкових платежів чи зазначена сума підлягає стягненню на користь гр. ОСОБА_1 з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов’язкових платежів.

Оскільки, згідно довідки ГУ Національної поліції в Луганській області від 26.02.2019, до виплати належить сума 15629,72 грн. (з урахуванням утримання податку із суми доходу платника у сумі 3494,84 грн. та нарахованого військового збору у сумі 291,24 грн.).

Позивач в судовому засіданні заяву про роз’яснення підтримав та просив її задовольнити, надав письмові пояснення.

Представником Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області до суду подано заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду заяви про роз'яснення судового рішення повідомлявся завчасно та належним чином.

Частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви про роз'яснення судового рішення.

Дослідивши доводи заяви та інші матеріали справи, суд вважає, що рішення суду підлягає роз'ясненню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз’яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України суд розглядає заяву про роз’яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може розглянути питання роз’яснення судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи та державного виконавця. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Так, згідно постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 визначено, що в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Отже, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, яке здійснюється без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.

Вказана стаття КАС України передбачає можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення або можливість неоднакового тлумачення його висновків, що перешкоджає його належному виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, з 30.07.1994 позивач проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 – в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 адміністративний позов задоволено, визнано протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо не нарахування та не виплати Позивачу винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 7.11.2015 по 31.01.2016 на суму 19415,80 грн. та стягнуто з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь Позивача винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в сумі 19415 (дев‘ятнадцять тисяч чотириста п‘ятнадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок, перерахувавши кошти на банківський рахунок позивача за реквізитами: МФО 322669 №карткового рахунку 26253002805161.

Не погодившись з рішенням суду від 25.07.2018, відповідачем було подано апеляційні скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2019 апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Луганській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 без змін.

Київським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 25.07.2018 у справі №810/2635/18 було видано позивачу виконавчий лист 11.02.2019.

Однак, рішення суду від 25.07.2018 не виконано, оскільки наявні різні суми коштів, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1:

- за судовим рішенням по справі № 810/2635/18 у сумі - 19415 грн 80 коп.

- за листом боржника у сумі - 15629,72 грн (з відрахуванням установлених законом податків та інших обов’язкових платежів).

У зв'язку з чим, заявник просить роз'яснити резолютивну частину рішення суду, а саме чи суму 19415 грн 80 коп. за рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 по справі № 810/2635/18 стягнуто в повному обсязі, без відрахувань установлених законом податків та інших обов’язкових платежів чи зазначена сума підлягає стягненню на користь гр. ОСОБА_1 з відповідними відрахуваннями установлених законом податків та інших обов’язкових платежів.

Під час розгляду заяви про роз'яснення судового рішення суд виходить з приписів частини 2 статті 6 КАС України, відповідно до якого, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Враховуючи судову практику розгляду справ Європейським Судом з прав людини, суд зазначає, що стаття 6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасницею якої є Україна, захищає право кожного на подання позову або скарги, які пов'язані з його громадянськими правами та обов'язками, до суду, таким чином, це означає «право на суд». Однак, вказане право є ілюзорним, якщо правова система Високих Договірних Сторін допускає, щоб кінцеве обов'язкове до виконання рішення суду залишалось не виконаним та не усувало наслідків нанесеної одній із сторін шкоди.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 28 липня 1999 року у справі "ОСОБА_2 проти Італії" (Case of Immobiliare Saffi v. Italy, заява №22774/93, п.63, абз.2 та 3) наголосив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного га місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (зі змінами) (далі - Порядок № 845).

У відповідності до норм Порядку № 845 Головним управлінням до боржника направлено запит щодо визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких необхідно проводити безспірне списання кошті в по виконанню судового рішення згідно поданого стягувачем виконавчого листа.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Національної поліції в Луганській області згідно листа від 26.02.2019 № 1189/111/22/05-2019 зазначено суму до стягнення 15 629,72 грн. (з утриманням податку із суми доходу платника податку в розмірі 3494,84 грн. та військового збору в розмірі 291,24 грн).

Суд вважає інформацію, викладену у довідці ГУ НП в Луганській області від 26.02.2019, необгрунтованою тому, що:

Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 року № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі - Постанова № 24), яка діяла до 21.01.2016, пункту 1 додатку № 1 до Постанови № 24, пункту 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 719 від 23 липня 2014 року «Порядок та умови виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам, механізм підтвердження виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду», пункту 1 розділу II Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 02 лютого 2015 року № 49 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій» (далі - Порядок № 49), за безпосередню участь в антитерористичних операціях військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу правоохоронних органів виплачується винагорода, яка обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення з розрахунку на місяць.

Судом встановлено, що при поданні позову позивачем вказано суму грошового забезпечення, яку він фактично отримав у період з 07.11.2015 по 31.01.2016, а саме 19415,80 грн. При цьому, під час отримання за вказаний час грошового забезпечення, з позивача було утримано податок на доходи фізичних осіб (довідка ГУНП від 06.10.2017 № 841/111/22-2017) та компенсовано його на підставі «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Виходячи з вище викладеного суд вважає, що питання про утримання з позивача податку на доход фізичної особи вже було вирішено у вказаний період.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області.

Керуючись статтями 243, 248, 254 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Заяву представника Головного управління державної казначейської служби України у Луганській області з про роз'яснення рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №810/2635/18 - задовольнити.

Роз'яснити, що за змістом резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.07.2018 у справі №810/2635/18 стягненню з Головного управління Національної поліції в Луганській області на користь Позивача підлягає винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 07.11.2015 по 31.01.2016 в сумі 19415 (дев‘ятнадцять тисяч чотириста п‘ятнадцять) гривень 80 (вісімдесят) копійок (без відрахувань податків та інших платежів). Вказані кошти перерахувати на банківський рахунок позивача за реквізитами: МФО 322669 №карткового рахунку 26253002805161.

Ухвала суду про роз'яснення судового рішення може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 295 – 297 КАС України.

Суддя Щавінський В.Р.