Ухвала суду № 81208622, 16.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відвід (самовідвід) судді

16 квітня 2019 року 320/6876/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши заяву судді Лиска І.Г. про самовідвід в адміністративній справі №320/6876/18 за позовом Громадянина РФ ОСОБА_1 до Заступника начальника 1-го відділення ІПС відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "Київ" старшого лейтенанта ОСОБА_2, Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" про визнання протиправними дій та визнання недійсним рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Громадянин ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_1 з позовом до Заступника начальника 1-го відділення ІПС відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "Київ" старшого лейтенанта ОСОБА_2, Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" про визнання протиправними дій та визнання недійсним рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.12.2018 залишено позовну заяву без руху, у зв’язку з невідповідністю вимогам ст.160, 161 КАС України, а потім ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 повернуто заяву заявнику на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України. Не погодившись з ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.03.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_4, що діє в інтересах гр. ОСОБА_3 Федерації ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2019 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

26.03.2019 дана справа надійшла до судді Лиска І.Г. та ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 07.05.2019.

Представником позивача до суду подано заяву про відвід судді Лиска І.Г.. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2019 визнано відвід, заявлений судді Лиска І.Г., необґрунтованим, зупинено провадження у справі № 320/6876/18 до вирішення питання про відвід судді та передано дану справу у відповідності до вимог статті 31 КАС України для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду та визначення судді для розгляду заяви про відвід.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.04.2019 (суддя Горобцова Я.В.) у задоволенні заяви представника громадянина РФ Ковача ОСОБА_5 про відвід судді Лиска І.Г., поданий в адміністративній справі №320/6876/18 - відмовлено. 15 квітня 2019 року дану справу передано судді Лиска І.Г.. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2019 поновлено провадження у справі.

16.04.2019 суддею Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г. подано до канцелярії Київського окружного адміністративного суду заяву про самовідвід в адміністративній справі № 320/6876/18. Заява про самовідвід мотивована тим, що у зв'язку з уникненням будь-яких спроб посягань учасників судового процесу у справі на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності, для забезпечення усунення недовіри та сумнівів у сторін, у тому числі і позивача та його представника, щодо порушення процесу та неупередженості в розгляді адміністративної справи, з метою відновлення довіри позивача та його представника до судочинства. Таким чином, суддя Лиска І.Г. вважає, що він не може брати участь у розгляді даної справи, оскільки вказані обставини в подальшому можуть призвести до ускладнення розгляду справи та вирішення спору по суті, так як повне, всебічне та ґрунтовне з'ясування обставин справи, можливе лише за умови взаємної довіри та поваги при комунікації між судом та учасниками справи.

Згідно пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Відповідно до частини першої статті 39 КАС, за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. Частиною першою статті 40 КАС передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює право на справедливий судовий розгляд. Кожна людина при визначенні її громадських прав та обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого обвинувачення, має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також "ЄСПЛ") є обов'язковими для виконання Україною. ОСОБА_6 прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - "Конвенція") та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частина 1 статті 6 Конвенції містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium", "Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuveni De Meyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.

У справі "П'єрсак проти Бельгії" ("Piersac vs Belgium") ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами. У даному контексті можна провести розмежування між суб'єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об'єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект.

Щодо суб'єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з'являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому враховується думка сторін, однак вирішальними є результати об'єктивної перевірки.

Стосовно об'єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії ЄСПЛ" вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об'єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві, повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland"), п. 44; та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії" ("Ferrantelli and Santangelo v. Italy"), від 7 серпня 1996 року, п. 58). З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "ОСОБА_7 проти Бельгії" ("De Cubber v. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "ОСОБА_8 проти Іспанії" ("Castillo Algar v. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45). Такі саме висновки містяться також в рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02). В той же час, реалізація принципу верховенства права, визначеного статтею 8 КАС є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу достатньо заяви сторони про сумнів в об'єктивному розгляді справи. Враховуючи вищевикладене та з метою уникнення будь-яких спроб посягань учасників судового процесу у справі на гарантії дотримання судом принципів законності, неупередженості та об'єктивності, для забезпечення усунення недовіри та сумнівів у сторін, у тому числі і позивача та його представника, щодо порушення процесу та неупередженості в розгляді адміністративної справи, з метою відновлення довіри позивача та його представника до судочинства, заява про самовідвід судді Лиска І.Г. підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 36, 39-41, 241-243, 248, 256, 294 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Заяву про відвід судді Лиска І.Г., - задовольнити.

2. Передати адміністративну справу №320/6876/18 за позовом громадянства РФ Ковача ОСОБА_5 до заступника начальника 1-го відділення ІПС відділу прикордонної служби "Жуляни" ОКПП "Київ", старшого лейтенанта ОСОБА_2, окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" про визнання протиправними дій та визнання недійсним рішення до канцелярії Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лиска І.Г.