Рішення № 81208606, 10.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 квітня 2019 року 16 год. 51 хв.Справа № 280/298/19 м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., при секретарі судового засідання Серебрянниковій О.А., та за участі сторін

від позивача: адвокат ОСОБА_1,

від відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_3 (адреса реєстрації: 69000, м. Запоріжжя, вул. Генераторна, буд. 9 - А, код ДРФО НОМЕР_1)

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень – рішень від 03.10.2018 №0000352-5007-0828, 0000351-5007-0828, 0000349-5007-0828, 0000350-2007-0828, 0029862-5007-0828, 0029863-5007-0828,

ВСТАНОВИВ:

21 січня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи ОСОБА_3 (далі по тексту – позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі по тексту – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000352-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 5479,23 грн.

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000351-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 292,58 грн.

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000349-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 9151,22 грн.

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000350-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 488,66 грн.

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0029862-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 10622,37 грн.

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0029863-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 1136,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у правовідносинах щодо визначення податкового зобов’язання за 2015, 2016, 2017 роки контролюючий орган повинен був дотриматись приписів пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового Кодексу України, згідно якого встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Приписи пп. 266.10.3. п. 266.10. ст. 266 Податкового Кодексу України набули чинності з 01.01.2018, отже і сфера дії цієї норми починається з дня набрання нею чинності. Крім цього, контролюючим органом не надано доказів поважності причин виконання приписів пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України лише у 2018 році. З наведених підстав позивач звернувся до суду із позовом.

Ухвалою суду від 22.01.2019 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. В межах встановленого строку позивачем виправлені недоліки.

Ухвалою суду від 13.02.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/298/19 та призначено підготовче засідання суду на 11.03.2019 о/об 17 год. 00 хв. 10.04.2019 від представника відповідача через канцелярію суду (вх.14409) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі. В обґрунтування заперечень послалась на те, що складені контролюючим органом податкові повідомлення-рішення від 03.10.2018 винесені з дотриманням вимог ст. 58 Податкового кодексу України та не суперечать Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків» від 28.12.2015 № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за № 124/28254 зі змінами і доповненями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 658. Ухвалою суду від 11.03.2019 відкладено підготовче засідання на 10.04.2019 о/об 16 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 10.04.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, після наданих сторонами пояснень та клопотання про закриття підготовчого провадження, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті у цей же день.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, представник відповідача заперечила проти задоволення позовних вимог. Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне. 03.10.2018 відповідачем згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України прийнято податкові повідомлення-рішення області від 03.10.2018 за № 0000352-5007-0828, № 0000351-5007-0828, № 0000349-5007-0828, № 0000350-5007-0828, № 0029862-5007-0828, № 0029863-5007-0828, якими позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за податкові періоди 2015 - 2016 - 2017 роки у загальному розмір 27170,39 грн.. в тому числі:

- за 2015 рік-в сумі 5771,81 грн.;

- за 2016 рік - в сумі 9639,88 грн.;

-за 2017 рік - в сумі 11758,70 грн.

25 жовтня 2018 року позивачем було отримано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області: - податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000352-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 5479,23 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000351-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 292,58 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000349-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 9151,22 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000350-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 488,66 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0029862-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 10622,37 грн.;

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0029863-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 1136,33 грн.

Вважаючи оскаржувані податкові – рішення повідомлення такими, що прийняті всупереч вимогастатті 58 Податкового кодексу України, позивач звернувся до суду.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.

Питання сплати платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано статтею 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Приписи підпункта 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, які діяи в податкові періоди 2015-2017 років, прямо визначали, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Суд погоджується з доводами представника позивача, що з огляду на норми діючого на спірний період податкового законодавства, відповідач мав право винести податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік – до 01 липня 2016 року, за 2016 рік – до 01 липня 2017 року, за 2017 рік – до 01 липня 2018 року. Таким чином, оскаржувані рішення у частині податкових зобов’язань за 2015-2017 роки прийняті із порушенням строку, встановленого для їх прийняття.

Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно пп. 266.10.3 п. 266.10 ст. 266 Податкового кодексу України, податкове зобов’язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Однак, дія цієї норми прийнята згідно Закону України від 07.12.2017 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році». Дана норма набула чинності з 01.01.2018.

Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема в статті 7 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Згідно правилу «закон зворотної сили не має», дія закону чи іншого нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості суб’єктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акту, а також необхідною умовою довіри до держави і права, що зазначено в окремій думці судді Конституційного Суду України Козюбри М. І. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Таким чином, у правовідносинах щодо визначення податкового зобов’язання за 2015, 2016, 2017 роки контролюючий орган повинен був дотриматись приписів пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України, згідно якого встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Приписи пп. 266.10.3. п. 266.10. ст. 266 ПК України набули чинності з 01.01.2018, отже і сфера дії цієї норми починається з дня набрання нею чинності. Крім цього, контролюючим органом не надано доказів поважності причин виконання приписів пп.266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України лише у 2018 році.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд вважає за необхідне врахувати у контексті розгляду даної справи висловлену Європейським судом з прав людини у рішеннях від 14.01.2011 у справі «Щокін проти України» та від 07.10.2011 у справі «Серков проти України» в частині необхідності застосування національного законодавства у разі допущення можливості його неоднозначного тлумачення у найсприятливіший для заявника спосіб.

Конституцією України та податковим законодавством передбачено, що орган доходів і зборів, як субєкт владних повноважень зобов’язаний діяти виключно у порядок і спосіб, передбачені законом.

Кодекс адміністративного судочинства України, в частині 6 статті 7, закріпив для суду правило, відповідно до якого аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Надаючи оцінку правомірності винесення оскаржуваних рішень, суд, виконуючи вимогу частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає, що перевірка в розумінні статті 75 Податкового кодексу України в спірному випадку не проводилась, а граничний строк сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом для податкових періодів 2015 - 2017 роки, - відсутній, оскільки останній починає обраховуватись із датою отримання рішення платником податків та спливає на 60 день, а за зазначені податкові періоди оскаржувані рішення винесені та направлені 03.10.2018, а отримані позивачем 25.10.2018. У рішенні від 20.10.2011 «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, суд погоджується із доводом позивача про відсутність правових підстав для винесення у 2018 році податкових повідомлень-рішень за податкові звітні періоди 2015-2017 роки, оскільки закон покладає на контролюючий орган позитивний обовязок здійснити до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), надіслання (вручення) платнику податків відповідних рішень. Зазначене обмеження та висновок суду підтверджується подальшим унормуванням спірного питання, шляхом прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» №2245-VIII від 07.12.2017, який набрав чинності з 01.01.2018, згідно з яким пункт 266.10 доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3 такого змісту: «266.10.2. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання; «266.10.3. Податкове зобовязання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу».

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР та вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії. Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності винесення оскаржуваних рішень.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю. Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що, відповідно до частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір відповідно до квитанцій №0905456501 від 22.12.2018 та квитанції №19199358 від 02.02.2019 на загальну суму 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи ОСОБА_3 (адреса реєстрації: 69000, м. Запоріжжя, вул. Генераторна, буд. 9 - А, код ДРФО НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень– рішень від 03.10.2018 №0000352-5007-0828, 0000351-5007-0828, 0000349-5007-0828, 0000350-2007-0828, 0029862-5007-0828, 0029863-5007-0828 - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000352-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 5479,23 грн.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000351-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 292,58 грн.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000349-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 9151,22 грн.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0000350-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік в сумі 488,66 грн.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0029862-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 10622,37 грн.

Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області № 0029863-5007-0828 від 03.10.2018 про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік в сумі 1136,33 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) на користь Фізичної особи ОСОБА_3 (адреса реєстрації: 69000, м. Запоріжжя, вул. Генераторна, буд. 9 - А, код ДРФО НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 17.04.2019.

Суддя Р.В.Сацький