Рішення № 81208584, 12.04.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2019 року справа №320/632/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області №269 від 02.11.2018 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій;

- починаючи з 01 лютого 2018 року по теперішній час повернути ОСОБА_1 ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України у Київській області незаконно стягнуті з нього кошти.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки, відповідача про надання позивачем недостовірних даних для проведення перерахунку є безпідставними та помилковими, оскільки зроблені на підставі власного невірного тлумачення законодавства України, а також на підставі неповного з'ясування і дослідження всіх обставин, що мають значення. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що рішення ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області №269 від 02.11.2018 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Заперечуючи проти позову в письмовому відзиві, відповідача просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, оскільки вважає, що під прийняття оспорюваного рішення ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 31.08.2011 року є пенсіонером органів внутрішніх справ України. Пенсія позивачу призначена відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-ХII (Далі - Закон 2262), із змінами та доповненнями, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 серія ААЖ 301255 від 10.12.2011, виданим ГУ Пенсійного Фонду України в Київській області, пенсійна справа НОМЕР_2.

Позивач декілька разів звертався у 2018 році до Голови Ліквідаційної комісії ГУ МВСУ в Київській області ОСОБА_3 про надання довідок для здійснення перерахунку і виплати пенсії, а згодом звернувся із судовим позовом про перерахунок та виплату мені пенсії. В судовому засіданні під час розгляду справи позивача про перерахунок і виплату пенсії він отримав довідку від Ліквідаційної комісії за НОМЕР_2 від 23.03.2018 року у якій зазначено розмір грошового забезпечення 8354.97 грн.

Також у відповідь на звернення 07.05.2018 року позивачем було отримано нову довідку Кагарлицького об’єднаного управління ПФУ «Автоматизована система Розрахунку пенсій» №4242 від 07.05.2018 року за підписом начальника відділу ОСОБА_4 і заступника начальника відділу 111ШП ОСОБА_5, в якій грошове забезпечення позивача з урахуванням сум, які були враховані для призначення пенсії, складається із таких складових: розрахунок пенсії за вислугу років по пенсійній справі НОМЕР_2 для ОСОБА_1, пенсія обчислена з 08.12.2011, відповідно до якої ПІДСУМОК ПЕНСІЇ (з надбавками) складав 5240,74 грн. Дата розрахунку 07.05.2018

Цей розмір пенсії було нараховано і виплачено із травня 2018 року по вересень 2018 року включно на підставі довідки Ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Київській області № НОМЕР_2 від 23.03.2018 року на ім’я ОСОБА_1 про розмір свого грошового забезпечення станом на 01.01.2016 року за підписом Голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_3.

У довідці зазначено, що відповідно статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов КМУ від 21.02.2018 р. № 103 та від 11.11.2015 року № 988, розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 01.01.2016 року за посадою на день звільнення зі служби старший дільничний інспектор міліції сектору ДІМ Богуславського РВ ГУМВС України в Київській області/ прирівняна посада старший дільничний офіцер поліції - Управління, відділи (відділення) поліції і становить:

Посадовий оклад 2500,00 грн.

Підвищення посадового окладу ( 0 %) 0,00 грн.

Оклад за військовим (спеціальним) званням майор міліції/поліції 2000,00 грн.

Надбавка за стаж служби 30%) 1356,00 грн.

Надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) 0 грн.

Надбавка за специфічні умови проходження служби ( 0 %) 0,00 грн.

Премія (42,82%) 2504,97 грн.

Усього: 8354,97 грн.

У листопаді 2018 року позивач отримав лист-повідомлення №3275/М-01 від 15 листопада 2018 року від начальника Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян ГУПФУ в Київській області ОСОБА_6 про те, що починаючи з 01.11.2018 року з позивача стягують надміру виплачених сум пенсії на підставі Рішення про утримання надміру виплачених сум пенсії від 02.11. 2018 року №269.

У цьому листі зазначено, що відповідно до ст. 59 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відрахування з пенсій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей провадиться в порядку, встановленому ст. 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» яка передбачає, що надміру виплачені суми пенсій внаслідок подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду. У цьому рішенні зазначено, що у зв’язку з надходженням уточнюючої довідки про розмір грошового забезпечення сума переплати 13 384,62 грн. підлягає поверненню 01.11.2018 року. У разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття цього рішення утримувати переплату у розмірі 20% щомісячно, починаючи з 01.10.2018 року до повного погашення.

15.11.2018 року позивачем отримано лист від ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Київській області за підписом начальника управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та інших категорій громадян A.B. ОСОБА_6, у якому було зазначено, що «до управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та інших категорій громадян ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України в Київській області від ліквідаційної комісії ГУ МВС у Київській області надійшла уточнююча довідка про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій з 01.01.2016 року, у зв’язку з виявленою помилкою у попередній довідці, а саме невірне визначення премії. Раніше надіслану довідку просять вважати недійсною.

Згідно вказаної довідки до складу грошового забезпечення включені:

Посадовий оклад 2500,00 грн.

Оклад за спеціальним званням 2000,00 грн.

Надбавка за стаж служби 30% 1350,00 грн.

Премія (0,45 %) 26,33 грн.

Разом 5876,33 грн.

На підставі уточнюючої довідки позивачу проведений перерахунок пенсії, розмір пенсії замість отримуваних із травня по жовтень 2018 року 5240,74 грн. склав 3753,56 грн. із 01.01.2018 року.

У результаті таких обчислень ГУ ПФУ у Київській області вважає, що у результаті проведеного ними перерахунку виникла переплата в сумі 13 384,62 грн. за період з 01.01.2018 року по 30.09.2018 року. А тому жовтні позивач отримав пенсію не 5240,74 грн., а 3753,56 грн.

Суд звертає увагу, що ст. 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на яку посилається відповідач, передбачає, що надміру виплачені суми пенсій внаслідок подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень органу, який призначає пенсію, чи суду.

Позивач жодних недостовірних даних до ГУПФУ в Київській області не подавав. Пенсію позивачу нараховано на підставі довідки виданої Ліквідаційною комісію ОСОБА_3 за №1003008416 від 23.03.2018 року.

У зв'язку із цим ГУ ПФУ у Київській області прийнято рішення про утримання надміру виплачених сум пенсій від 02.11.20018 року № 269 у сумі 13 384,62 грн. за період 01.01.2018 року по 30.09.2018 року з 01.11.2018 року за підписом заступника начальника управління ОСОБА_7, заступника начальника відділу ОСОБА_8, головний спеціаліст ОСОБА_9.

Позивач не знав і не міг знати про дії, які вчиняє відповідач щодо нарахування та виплати йому пенсії. Отже, жодних дій щодо подання недостовірних даних позивач не вчиняв, що свідчить про безпідставність оспорюваного рішення.

Крім того, згідно зі статтею 22 Конституції України при застосування цього Закону в часі, потрібно виходити з того, що закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний суд України неодноразово розглядав питання, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових Формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції. Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони. Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо (рішення Конституційного суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних силах України, інших військових Формуваннях та правоохоронних органах держави пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи з висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Коли я виходив на пенсію, саме ці зароблені надбавки мали вирішальне значення при прийнятті мною рішення про залишення служби і вихід у відставку, оскільки це є зароблені мною кошти для довічного призначення пенсії і Конституція України забороняє відбирати у мене ці кошти.

Аналогічна правова позиція зі спірних питань була висловлена і Верховним судом України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі № 21-348-а/13.

З урахуванням ст. 64 Конституції України, право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян, встановлене законами України є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Конституційний суд України неодноразово розглядав питання, пов’язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб").

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов’язана з ризиком для життя і здоров’я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Аналогічна правова позиція зі спірних питань була висловлена і Верховним Судом України у постанові від 10 грудня 2013 року у справі №21-348а13.

Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадку порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або Законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права і свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАСУ, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи - позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06// Єдиний державний реєстр судових рішень № - 263872).

Разом з тим, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 управління Пенсійного фонду України у Київській області №269 від 02.11.2018 про утримання з ОСОБА_1 надміру виплачених сум пенсій.

Починаючи з 01 лютого 2018 року по день прийняття цього рішення повернути ОСОБА_1 ОСОБА_2 управлінням Пенсійного фонду України у Київській області стягнуті з нього кошти.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.