Рішення № 81208572, 27.03.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2019 року № 320/249/19

Київський окружний адміністративний суду у складі: головуючого судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Мілієнко О.М., за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішеннь та податкової вимоги ,

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач не знала про прийняття Відповідачем оскаржуваних ППР форми «Ф» від 30.06.2015 №82172-17 та податкової вимоги форми «Ф» від 28.10.2015 №901-23 до моменту отримання нею листа Ірпінського управління ГУ ДФС у Київській області від 13.1 1.2018 №8464/10-36-56, з якого Позивачу стало відомо про обставини порушення її прав та законних інтересів.

Зазначає, що позивач не повинен сплачувати транспортний податок у 2015 році.

Вказує, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення прийняті з порушенням вимог законодавства та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, в обґрунтування своєї правової позиції вказує, що він мав всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно Позивача податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 №82172-17, податкової вимоги від 28.10.2015 №901-23 та податкового повідомлення-рішення від 13.11.2018 №0109395606.

Вказує, що всі дії відповідача здійснені в межах чинного законодавства, у порядку та у спосіб, ним передбачений.

Також зазначає, що позивач звернувся з даним позовом поза межами строку встановленого п.102.1 ст.102 ПК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 власник автомобіля LEXUS, модель RХ 350, 2011 року випуску, об'єм двигуна 3456 куб. см., тип палива - В.

Судом встановлено, що Головним управління ДФС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 №82172-17, за платежем: транспортний податок з фізичних осіб на суму податкового зобов'язання в розмірі 25000,00 грн. на підставі пп. 267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України.

Вказане податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 №82172-17 направлено платнику податків за адресою зазначеною в реєстраційній картці платника податків та повернулося до контролюючого органу за закінченням терміну зберігання 20.08.2015.

Як вбачається з квитанції від 04.10.2018 №1-2094К, позивачем податковий борг було погашено 04.10.2018. Однак відповідачем на підставі п.126.1 ст. 126 ПК України винесено рішення про застосування штрафної санкції за затримку сплати грошового зобов’язання на строк 1081 день в розмірі 5000 грн.

Крім того, на підставі ст.102, 126 ПК України було винесено податкове повідомлення-рішення від 13.11.2018 №0109395606 про застосування штрафних санкцій в сумі 5000 грн. за затримку сплати грошового зобов’язання на 1081 календарний день.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та податковою вимогою, позивач звернуся з даним позовом до суду.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII (далі Закон № 71-VIII), яким викладено в новій редакції статтю 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та введено для громадян України новий місцевий податок на майно - транспортний податок.

Згідно пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пп.267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Згідно з пп.14.1.251 п.14.1 ст.14 ПК України транспортні засоби, що використовувалися - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Відповідно до пп.14.1.163 п.14.1 ст.14 ПК України перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Згідно п.267.4 ст.267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (пп.267.5.1 п.267.5 ст.267 ПК України).

Згідно пп.267.6.1 п.267.6 ст.267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове повідомлення-рішення про сплату суми податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Згідно із правовою позицією зазначеною у висновку ВСУ, який є обов'язковим для застосування згідно ст.244-2 КАС України , викладеному у постанові від 16.04.2013 №21-94а13, календарний рік це проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів. Річний обсяг повинен обчислюватись за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Таким чином , об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування, а базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Статтею 10 ПК України визначено, що податок на майно, в склад якого, відповідно до пп.265.1.2 п.265.1 ст.265 ПК України, входить транспортний податок, належить до місцевих податків. Місцеві ради обов'язково встановлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до пп.12.1.2 п.12.1 ст.12 ПК України Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад.

Згідно п. 12.3 ст.12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Згідно із п.24 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання встановлення місцевих податків і зборів відповідно до ПК України.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Законурекомендовано переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, а також установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Судом встановлено, що рішенням Бучанської міської ради від 29.01.2015 №2056-65-VI "Про встановлення ставки транспортного податку" встановлено на території міста Буча транспортний податок з 01.01.2015.

Згідно з пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до пп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на такому принципі як стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 ПК України (в редакції, діючої на момент прийняття рішення податковим органом), основним принципом податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу

Відповідно до п.56.21 ст.56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту , виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

У зв'язку із ненаданням податковим органом копії податкової декларації та витягу із Реєстру податкових накладних -вказаний факт трактується на користь платника податків.

Конвенція з прав та основоположних свобод людини від 04.11.1950, булла ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно п. 53 Рішення ЄСПЛ по справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява №387/03); при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом»; тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими

Згідно п. 110 Рішення ЄСПЛ по справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (заява №36985/97); адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Згідно п. 57 Рішення ЄСПЛ по справі«Щокін проти України» (Заяви № 23759/03 та №37943/06) від 14 жовтня 2010 року Суд не може не помітити вимогу підпункту 4.4.1 пункту 4.4 статті 4Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року( норма ідентична нормам , що містяться у п.п. 4.1.4. п.4.1. ст. 4 та п.56.21 ст.56ПК ПК України ), який передбачав, що в разі, коли національне законодавство припускало неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платників податків національні органи були зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для платника податків. Однак у справі, що розглядається, органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати прибуткового податку.

Враховуючи ухвалення Закону України №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладена в новій редакції стаття 267 ПК України та запроваджено транспортний податок в Україні, лише 28 грудня 2014 року, а також відсутність доказів прийняття відповідною місцевою радою за місцем проживання позивача рішення про встановлення транспортного податку до 15 липня 2014 року, суд приходить до висновку, що застосування контролюючим органом положень статті 267 ПК України з метою оподаткування транспортним податком можливо було не раніше наступного бюджетного періоду, який настав за плановим (2015 роком), тобто не раніше 2016 року.

Таке застосування норм податкового законодавства відповідає й положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 акцентується увага на тому, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом'якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Таким чином, суд вважає, що твердження позивача про відсутність у нього обов'язку сплати транспортного податку у 2015 році обгрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №82172-17 від 30.06.2015, податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13.11.2018 №0109395606, податкову вимогу Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області № 901-23 від 28.10.2015 прийняті необґрунтовано, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо тверджень відповідача про пропущення строку на звернення до суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, вобод чи інтересів, а згідно положень ч. 3 даної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи им Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Аналогічне правове регулювання питання щодо порядку обчислення строку для звернення до адміністративного суду з позовом, здійснювалось частиною 2 статті 99 КАС України в редакції, чинній на момент прийняття Відповідачем оскаржуваного ППР форми «Ф» від 30.06.2015 №8217217 та податкової вимоги форми «Ф» від 28.10.2015 №901-23, якою було встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний :трок, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Для звернення до адміністративного суду суб'єкта власних повноважень щодо справ, зазначених у пункті 5 частини першої статті 183-2 цього Кодексу, встановлено 15-денний строк, який обчислюється з дня виявлення суб'єктом владних повноважень підстав для звернення до адміністративного суду. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень, а положеннями ч. 3 даної статті, регламентовано, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Строк на оскарження ППР визначений положеннями, закріпленими у пункті 102.1. статті 102 Податкового кодексу України, згідно якого контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, виходячи зі змісту правових норм, закріплених у ст. 122 КАС України та п. 102.1. ст. 102 ПК України, в контексті положень ст. 120 КАС України, 1095-денний строк на оскарження Позивачем до адміністративного суду ППР форми «Ф» від 30.06.2015 №82172-17 та податкової вимоги форми «Ф» від 28.10.2015 №901-23 розпочинає свій перебіг з дня, коли Позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, що було зумовлене прийняттям податковим органом оскаржуваних ППР та податкової вимоги.

Судом встановлено, що 02.10.2018 при перевірці даних у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Позивач виявила, що 26.09.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі акту опису майна у податкову заставу №34 від 25.09.2018 зареєстровано запис №1709036 про обтяження майна податковою заставою майна, яке платник податків набуде право власності у майбутньому (номер об’єкта б/н, номер державної реєстрації б/н) у сумі основного зобов’язання 25000 грн., що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №57095361, виданим 02.10.2018, який знаходиться у матеріалах справи.

При цьому, адресою Позивача зазначено - м. Чернівці, вул. Стефюка, 3 А, кв. 32. за якою Позивач проживала і була зареєстрована більше 13 років тому, а з 13.09.2005 - знята з місця такої реєстрації та 17.03.2006 зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 є вул. 1-ша Лінія, буд. 4 у м. Буча Київської області.

У зв’язку із вказанням неналежної адреси Позивач не одержала та не могла одержати свій примірник витягу про реєстрацію обтяження у вигляді податкової застави, адже відповідно до п. 12 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2004 року №830, про внесення до Реєстру запису про обтяження рухомого майна реєстратор видає обтяжувану чи уповноваженій ним особі примірник витягу. Другий примірник витягу реєстратор протягом п'яти днів надсилає боржнику.

Судом встановлено, що позивачем не пропущено строк на звернення до суду оскільки, днем, коли Позивач дізналась про порушення її прав та законних інтересів є 27.11.2018 - дата отримання Позивачем рекомендованого поштового відправлення №0820501 871599, у вкладенні якого знаходились: лист Ірпінського управління ГУ ДФС у Київській області від 13.11.2018 №8464/10-36-56, ППР форми «Ф» Головного управління ДФС у Київській області від 30.06.2015 №82172-17, податкова вимога форми «Ф» від 28.10.2015 №901-23 та ППР Головного управління ДФС у Київській області від 13.11.2018 №0109395606, оскільки, саме в цей день Позивач стала обізнаною з прийняттям Відповідачем зазначених вище, оскаржуваних рішень податкового органу та їх змістом.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області №82172-17 від 30.06.2015.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 13.11.2018 №0109395606.

4. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області № 901-23 від 28.10.2015.

3. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім ) грн. 40 коп. на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 01 квітня 2019 р.