Рішення № 81208562, 17.04.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2019 р. справа № 300/795/19

м. Івано-Франківськ

15 год. 00 хв.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання Лудчак А.В.,

представників позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» до Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту, -

ВСТАНОВИВ:

09.04.2019 Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (далі – позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі – відповідач) про визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту – постанови заступника начальника Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_2 від 14.01.2019 у зведеному виконавчому провадженні №43824756 про арешт коштів боржника Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат» на розрахунковому рахунку №26004001629480, МФО 336310, який відкрито в АТ «Ідея Банк» щодо виплати заробітної плати працівникам та сплати обов’язкових платежів до бюджету.

Позовні вимоги мотивовані тим, що заступником начальника Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби протиправно, згідно оскарженої постанови, накладено арешт на грошові кошти Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат», що містяться на рахунках у банку, зокрема №26004001629480 в АТ «Ідея Банк» (МФО 336310), оскільки вказаний рахунок призначений для забезпечення виплати заробітної плати працівникам підприємства, податків, пов’язаних з виплатою заробітної плати (єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір) та сплати обов’язкових платежів до державного та місцевого бюджетів, внаслідок чого порушуються конституційні права громадян, які працюють на підприємстві та унеможливлюється виконання обов’язку позивача зі сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.04.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням положень ст. 287 КАС України.

Представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав, вказаних у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову та просив у його задоволенні відмовити.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Державне підприємство «Івано-Франківський ліс промкомбінат» засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства оборони України, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 23-28).

14.01.2019 заступником начальника Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ЗВП №43824756 про стягнення з Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» коштів в загальному розмірі 4 144 254,31 грн. постановою про арешт коштів боржника накладено арешт на кошти в межах суми 4 144 254,31 грн., що містяться на всіх рахунках Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат», відкритих в АТ «Ідея Банк», ПАТ «Промінвестбанк» (а.с. 21-22).

Позивач, вважаючи неправомірним накладення заступником начальника Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_2 оскарженою постановою арешту на рахунки, які використовуються для виплати заробітної плати працівникам, єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 2 Закону №1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов’язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об’єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Частина 1 статті 3 Закону №1404-VIII передбачає, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, серед іншого, на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Він зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1 і 2 статі 18 Закону №1404-VIII).

Статтею 48 Закону №1404-VIII регламентовано порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, відповідно до частини 1 вказаної статті, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Частиною 2 статті 48 Закону України №1404-VIII передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Статтею 52 Закону України №1404-VIII визначено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи – підприємця.

Так, відповідно до частини 1 вказаної статті, виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов’язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов’язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (частина 3 статті 52 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина 4 статті 56 Закону №1404-VIII).

Абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

За приписами пункту 1 частини 4 статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 Закону №1404-VIII).

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що завданням відповідача у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є не лише дотримання формальної процедури виконання передбачених повноважень, а також і запобігання порушення відповідним рішенням законних прав інших осіб. Зокрема, у випадку накладення арешту на кошти боржника, орган державної виконавчої служби повинен системно застосовувати положення законодавства, в тому числі з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

При цьому, згідно статті 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Таким чином, першочерговість оплати праці працівників підприємств перед іншими платежами захищена статтею 43 Конституції України та частиною п’ятою статті 97 Кодексу законів про працю України. Накладення арешту на кошти позивача, які призначені для виплати заробітної плати унеможливлює своєчасну її виплату, що в свою чергу може призвести до порушення конституційних прав громадян, які працюють у позивача.

Частинами першою та шостою статті 24 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 за №108/95-ВР визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що виплата підприємством заробітної плати є пріоритетною перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства та не може бути поставлена в залежність від погашення заборгованості за іншими платежами останнього.

Відповідно до частини другої статті 10 Конвенції «Про захист заробітної плати», ратифікованої Україною 04.08.1961, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 за №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Частиною 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» від 16.02.2015 за №643-VIII встановлено, що на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не поширюється дія Закону України «Про виконавче провадження», зокрема на кошти, що перебувають на таких рахунках, не може бути: накладено арешт; звернено стягнення.

Відповідно до пункту 5.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003, за поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно пункту 6.7 вказаної Інструкції, суб'єкт господарювання для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) має право відкрити поточні рахунки фізичним особам, уклавши з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.

Судом встановлено, що поточний рахунок №26004001629480 в АТ «Ідея Банк» (МФО 336310) відкрито для здійснення розрахунково-касових операцій, в тому числі для виплати заробітної плати, податків пов’язаних з виплатою заробітної плати (єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір), а також для сплати обов’язкових платежів до державного та місцевого бюджетів. Наведене підтверджується довідкою АТ «Ідея Банк» від 24.01.2019 за №432/110-24/01 (а.с. 30).

Також суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься копія договору банківського поточного рахунку №Р-110-008439-18-980 від 05.02.2018, укладеного між ПАТ «Ідея Банк» (банк) та Прикарпатським військовим лісгоспом Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат» (клієнт), відповідно до пункту 1.1 якого банк, відповідно до чинного законодавства України, на підставі наданої заяви на відкриття поточного рахунку та повного пакету необхідних документів відкриває клієнту поточний рахунок для зберігання грошових коштів та здійснення розрахунково-касових операцій. Пунктом 3.3.4 договору передбачено, що клієнт має право у випадках передбачених законодавством, отримувати грошові кошти на підставі касових документів (а.с. 31-32).

Також у матеріалах справи містяться платіжні відомості, з яких слідує факт виплати заробітної плати з рахунку відкритого в АТ «Ідея Банк», а саме: від 17.08.2018 за №256, від 17.08.2018 за №257, від 17.08.2018 за №258, від 17.08.2018 за №259, від 17.08.2018 за №260, від 17.08.2018 за №261, від 06.09.2018 за №280, від 06.09.18 за №281, від 06.09.18 за №282, від 06.09.2018 за №283, від 10.10.2018 за №326 (а.с. 36-41).

Крім того, згідно з довідкою №103 від 30.01.2019 ДП «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат» у Прикарпатському військовому лісгоспі проводиться виплата заробітної плати працівникам з розрахункового рахунку №26004001629480, який відкрито у АТ «Ідея Банк» (а.с. 46).

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що накладення арешту на кошти позивача, які призначені для виплати заробітної плати та сплати обов’язкових платежів до бюджету унеможливлює своєчасну її виплату, що в свою чергу призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють у позивача та унеможливлюється виконання обов’язку позивача зі сплати податків та інших обов’язкових платежів.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач – Івано-Франківський міський відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України є суб’єктом владних повноважень, який довів, що діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом України «Про виконавче провадження», оскільки виніс оскаржену постанову про арешт коштів боржника на підставі наказів, виданих господарським судом, виконавчих листів, виданих Івано-Франківським окружним адміністративним судом та постанов, виданих Івано-Франківським міським відділом ДВС, які є обов’язковими до виконання.

Однак, враховуючи те, що на рахунку №26004001629480, МФО 336310, який відкрито в АТ «Ідея Банк», на який накладено арешт спірною постановою, містяться кошти, зокрема, для виплати заробітної плати працівникам та сплати обов’язкових платежів до бюджету, то позовні вимоги в частині скасування окремих положень індивідуального акту – постанови заступника начальника Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби ОСОБА_2 від 14.01.2019 у зведеному виконавчому провадженні №43824756 про арешт коштів боржника Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат» на розрахунковому рахунку №26004001629480, МФО 336310, який відкрито в АТ «Ідея Банк» щодо виплати заробітної плати працівникам та сплати обов’язкових платежів до бюджету підлягає до задоволення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що положення індивідуального акту, а саме: постанови про арешт коштів боржника від 14.01.2019, винесеної відповідачем у зведеному виконавчому провадженні №43824756, в частині арешту коштів боржника – Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат» на розрахунковому рахунку №26004001629480, МФО 336310, який відкрито в АТ «Ідея Банк», щодо виплати заробітної плати працівникам, сплати єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору та сплати обов’язкових платежів до державного та місцевого бюджетів підлягають скасуванню.

На підставі викладеного, враховуючи, що рахунок №26004001629480 в АТ «Ідея Банк» (МФО 336310), окрім оплати праці, сплати єдиного соціального внеску та інших обов’язкових платежів та зборів може використовуватись позивачем і для здійснення інших розрахунково-касових операцій, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Стосовно розподілу судових витрат, то згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на користь Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» частину сплаченого судового збору у розмірі 960,50 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 08033772) до Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 35021710) про визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту, - задовольнити частково.

Скасувати постанову про арешт коштів боржника від 14.01.2019, винесену у зведеному виконавчому провадженні №43824756, в частині арешту коштів, які призначені для виплати заробітної плати та сплати обов’язкових платежів до бюджету, що містяться на рахунку №26004001629480 в АТ «Ідея Банк» (МФО 336310).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76019, код ЄДРПОУ 35021710) на користь Державного підприємства «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат» (вул. Ребета, 6, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ 08033772) частину понесених судових витрат в розмірі 960 (дев’ятсот шістдесят) грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Кафарський В.В.