Рішення № 81208552, 17.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 р. Справа№200/2797/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, 12/1) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42170475, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, б. 22) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просила: визнати протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії у зв`язку із втратою годувальника; скасувати рішення Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17.10.2018 року №403 про відмову у призначенні пенсії; зобов`язати відповідача призначити пенсію у зв`язку із втратою годувальника.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29.10.2016 року позивач зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, своє прізвище не змінювала.

22.04.2017 року чоловік позивача помер.

20.07.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування”.

Рішенням відповідача від 17.10.2018 року №403 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у разі втрати годувальника, у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 26 відповідного Закону.

Позивач вважає рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії незаконним, винесеним з порушенням діючого законодавства України та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року у задоволенні клопотання Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження в адміністративній справі відмовлено.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, в якому зазначено, що страховий стаж позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, обчислений на підставі наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу, згідно статті 26, статті 24 та пункту 3.1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» складає 14 років 5 місяців 4 дні.

До страхового стажу позивача не зараховано: період навчання з 01.09.1976 року по 16.08.1977 року у зв`язку із невідповідністю по-батькові з паспортними даними та у зв`язку з відсутністю підтверджуючої довідки; період догляду за інвалідом 1 групи з 02.10.1995 року по 19.10.1996 року у зв`язку з відсутністю акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою від 20.07.2018 року про призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

Разом з заявою позивачем були надані наступні документи: трудова книжка серії БЕ-1 №4214682 від 29.11.1979 року та серії БТ-1 №95682209 від 23.01.1984 року; копія свідоцтва про смерть, довідка про причину смерті, копія свідоцтва про шлюб, довідка про утримання, довідки з ФСС, копії паспорту та ідентифікаційних номерів.

Рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 17.10.2018 року №403 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв`язкуі з втратою годувальника.

До страхового стажу позивача не зараховано:

- період навчання з 01.09.1976 року по 16.08.1977 року в професійному технічному училищі №5, тому що по-батькові не відповідає паспортним даним, до надання підтверджуючої довідки;

- період догляду за інвалідом 1 групи з 02.10.1995 року по 19.09.1996 року (до дати державної реєстрації фізичної особи – підприємця), так як відповідно до п. 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Мінстрів України від 12.08.1993 року за №637, час догляду за інвалідом 1 групи встановлюється на підставі акту обстеження фактичних обставин здійснення догляду та документів що засвідчують перебування на інвалідності.

Спірним питанням у справі є правомірність дій відповідача при обчисленні страхового стажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон), цей Закон регулює вiдносини, що виникають мiж суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсiйного страхування.

Статтею 36 даного Закону встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_3), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно ст.32 зазначеного Закону, особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для інвалідів II та III груп - від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років.

Як вбачається із статті 45 вказаного Закону, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Пунктом 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 встановлено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). У разі якщо особа, якій призначається пенсія, не досягла повноліття або є недієздатною, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками за місцем їх проживання (реєстрації), представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників (далі - законні представники) за місцезнаходженням таких закладів (органів).

Відповідно до п.2.3 зазначеного Порядку до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу. Також надаються такі документи: 1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування особи, якій призначається пенсія, та померлого годувальника (подається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, має такі документи); 2) свідоцтво про народження або паспорт особи, якій призначається пенсія; 3) довідка про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником (за наявності); 4) свідоцтво органу ДРАЦС про смерть годувальника або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 5) документи про вік померлого годувальника сім'ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим; 6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другомупункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання; 7) довідка про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років; 8) документи про місце проживання (реєстрації); 9) документ про перебування членів сім'ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Статтею 62 Закону № 1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З наданої до матеріалів копії паспорта громадянина України серії ВЕ № 014598, виданого 16.05.1959 року Дзержинським МВ УМВС України в Донецькій області вбачається, що він виданий на ім`я ОСОБА_1.

Відповідно до наданої позивачем копії трудової книжки, вона заведена 29.11.1979 року на ім`я (російською) «Зелкорнеева ОСОБА_4» - закреслено. В подальшому прізвище у ній замінено на (російською) «Гень Елена Энварзановна».

Разом з цим, атестат №3775 від 16.08.1977 року про закінчення Сільського професійно-технічного училища №5 міста Сіверськ Донецької області виданий на ім`я ОСОБА_5.

Згідно свідоцтва серії І-НО № 449736, виданого 29.10.2016 року Торецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області 29.10.2016 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Відповідно свідоцтва про смерть ОСОБА_6 ІІ-НО №061287, виданого 19.02.2019 року ОСОБА_2 помер 24.04.2017 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у зв`язку із встановленням розбіжностей в прізвищі позивача в паспорті, в атестаті та трудовій книжці відповідач мав підстави відмовити позивачу у призначенні пенсії за заявою від 20.07.2018 року. Управління пенсійного фонду як суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти у відповідності до приписів ст. 19 Конституції України, тобто лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому пенсійний фонд не наділений правом встановлення юридичних фактів, які матимуть наслідки для виникнення юридичних наслідків.

Щодо відмови відповідача в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду догляду за інвалідом 1 групи, суд зазначає.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який потребує постійного стороннього догляду.

Порядок встановлення часу догляду за інвалідом І групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений п. 10 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

На підтвердження спірного періоду догляду за особою, що потребувала стороннього догляду, в матеріалах справи не містяться доказів в підтвердження відповідних обставин, у зв`язку з чим, відповідачем правомірно відмовлено позивачу в зарахуванні періоду догляду за інвалідом 1 групи з 02.10.1995 року по 19.09.1996 року.

Щодо вимоги стосовно зобов'язання відповідача призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника, суд зазначає наступне.

Дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Під дискреційними повноваженнями суд розуміє сукупність прав та обов'язків, закріплених у встановленому законодавством порядку за органом виконавчої влади, які він застосовує на власний розсуд. Наділивши орган виконавчої влади дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу певну свободу розсуду при прийнятті рішення.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями підміняти собою суб'єкт владних повноважень при прийнятті певного рішення та не може втручатись у дискреційні повноваження такого суб'єкта на користь позивача, окрім випадків, коли для прийняття такого рішення виконані всі умови, визначені законом.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Відповідно до статті 44 Закону № 1058-ІVзаява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Позивачем, при зверненні до пенсійного органу із заявою від 20.07.2018 року про призначення пенсії додано документи, в яких відповідачем виявлено невідповідності даних.

В свою чергу, суд вважає, що позивач не позбавлений права звернутись до відповідача із відповідною заявою про призначення пенсії із врахуванням обставин, що встановлені рішенням Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Вирішення питання про призначення пенсії на підставі обставин, що встановлені вказаним судовим рішенням, за відсутності відповідного рішення відповідача, буде втручанням суду у дискреційні повноваження органу пенсійного фонду.

Частиною 1статі 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Здійснивши аналіз обставин справи суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог стосовно визнання незаконним рішення №403 від 17.10.2018 Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову в призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника та зобов`язання призначити пенсію у зв`язку з втратою годувальника належить відмовити.

Відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати здійсненні позивачем не підлягають відшкодуванню.

Керуючись п. п. 10, 15, 15.5 Розділу VII Перехідних положень, статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, Донецька область, м. Торецьк, вул. Маяковського, 12/1) до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 42170475, Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, б. 22) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Бабаш Г.П.