Рішення № 81208204, 16.04.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року м. Житомир справа № 0640/4396/18

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Токаревої М.С.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011851406, №0011861406 від 25.05.2018 та №0019331406 від 07.08.2018,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011851406, №0011861406 від 25.05.2018 та №0019331406 від 07.08.2018. В обгрунтування позову позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області було проведено відносно неї фактичну перевірку щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів. За результатами проведеної перевірки від 05.05.2018 №0Ю2/06/24/РРО/НОМЕР_1. На підставі вказаного акту Головним управлінням ДФС у Житомирській області 25.05.2018 було винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2, який до позивача застосовано штрафні санкції на суму 17000,00 грн., №0011851406, який до позивача застосовано штраф на суму 17000,00 грн., №0011871406, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 68685 грн. За результатами адміністративного оскарження контролюючим органом було скасовано податкове повідомлення рішення від 25.05.2018 №0011871406 в частині застосування штрафних санкцій на суму 10985 грн., а тому Головним управлінням ДФС в Житомирській області, з врахуванням рішення за наслідками адміністративного оскарження було винесено 07.08.2018 податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, який до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 57700,00 грн. Позивач вважає, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для винесення податкових повідомлень-рішень №0011851406, №0011861406 від 25.05.2018 та №0019331406 від 07.08.2018, оскільки ним не було допущено порушень вимог чинного законодавства, а тому просить визнати їх протиправними та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив його задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали та заперечували щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Усною ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання, після наданих сторонами пояснень та дослідження письмових доказів, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Житомирській області було проведено відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 фактичну перевірку щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів.

За результатами проведеної перевірки від 05.05.2018 №0Ю2/06/24/РРО/НОМЕР_1 у якому зафіксовано наступні порушення:

- не забезпечення своєчасного оприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскального звітного чека РРО у сумі 11540,00 грн., чим порушено п. 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за №40/10320.

- не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків при роботі на реєстраторі розрахункових операцій за 26.06.2016, 16.07.2016, 12.11.2016, 02.12.2016, 29.07.2017, 04.11.2017. чим порушено п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.07.1995р.

- факт зберігання тютюнових виробів, які придбано головним бухгалтером ФОП ОСОБА_1, ОСОБА_2 (3 пачки тютюну для кальяну "Balli Virginia tobacco 50 gr"), в торговому приміщенні, а саме: на "рецепшені" кафе-бару "Амстердам" ФОП ОСОБА_1 за адресою: м. Бердичів, вул. Житомирська, 23-А без марок акцизного податку встановленого зразку та у місці не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання тютюнових виробів, чим порушено ст.11 та ст. 15 ЗУ "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

На підставі вказаного акту Головним управлінням ДФС у Житомирській області 25.05.2018 було винесено податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_2, який до позивача застосовано штрафні санкції на суму 17000,00 грн., №0011851406, який до позивача застосовано штраф на суму 17000,00 грн., №0011871406, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 68685 грн.

За результатами адміністративного оскарження контролюючим органом було скасовано податкове повідомлення рішення від 25.05.2018 №0011871406 в частині застосування штрафних санкцій на суму 10985 грн., а тому Головним управлінням ДФС в Житомирській області, з врахуванням рішення за наслідками адміністративного оскарження було винесено 07.08.2018 податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_3, який до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 57700,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 25.05.2018, який до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 17000,00 грн. за зберігання тютюнових виробів у місці не внесеному до Єдиного реєстру місць зберігання тютюнових виробів суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251.

Відповідно до ч. 14 ст. 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Згідно ч. 38-39 ст. 15 Закону №481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Відповідно до ст. 1 Закону №481/95-ВР місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

28 травня 2002 Державною податковою адміністрацією України прийнято наказ №251 Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 серпня 2002 за №670/6958. (далі - Порядок №251).

Відповідно до п. 1.1 Порядку №251 єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

До Єдиного реєстру вносяться, зокрема: відомості про заявника - ідентифікаційний код (номер), найменування (прізвище, ім'я, по батькові), місцезнаходження або місце проживання (поштовий індекс, область, район, місто, вулиця, номер будинку), серія та номер ліцензії, виданої заявнику на відповідний вид діяльності.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання можливе лише у разі наявності ліцензії на здійснення того чи іншого виду діяльності пов'язаної із спиртом чи алкогольними напоями (виробництво, продаж тощо), а без наявності такої ліцензії у суб'єкта господарювання, неможливо внести відомості до згаданого реєстру.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №814/152/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

Сторонами не заперечується факт того, що позивач не отримував ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а відтак, у нього відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що у Головного управління ДФС у Житомирській області були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за зберігання тютюнових виробів у місці, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, оскільки ФОП ОСОБА_1 не є суб'єктом, що здійснює оптову або роздрібну торгівлю тютюновими виробами.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0011851406 від 25.05.2018, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 17000,00 грн. за зберігання тютюнових виробів, без марок акцизного податку встановленого зразку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.11 №481/95-ВР алкогольні напої і тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Абзацом третім частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР встановлено правило, згідно з яким алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

За правилами підпункту 14.1.107 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України(далі -ПК України) марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1статті 14 ПК України маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до пунктів 226.1, 226.9 статті 226 ПК України в разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Згідно з пунктом 226.11статті226 ПК України ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

У розумінні статті 1 Закону №481/95-ВР тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.

Пунктом 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251 (далі Положення №1251) встановлено, що маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Відповідно до пункту 23 Положення №1251 на тютюнові вироби марки наклеюються: на пачки сигарет та цигарок серійного виробництва, сигар, сигарил, а також цигарок, упакованих у сувенірні коробки (незалежно від їх розміру), - у такій спосіб, щоб марки обов'язково розривалися під час відкривання; на тютюнові вироби в упаковці, що підлягає обгортанню у поліпропіленову плівку, - під плівку.

Отже, аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що обіг тютюнових виробів (після їх виробництва до продажу кінцевому споживачу) повинен здійснюватися з обов’язковим нанесенням на пачки марок акцизного податку встановленого зразка.

Згідно зі статтею 17 Закону №481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Так, зокрема, абзацом п’ятнадцятим частини другої статті 17 вказаного Закону визначено: "До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень".

Отже, Закон передбачає застосування до суб’єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій за будь-яке із діянь: або за виробництво, або за зберігання, або за транспортування, або за реалізацію підакцизних товарів (алкогольних напоїв або тютюнових виробів) без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку.

При проведенні перевірки бухгалтера позивача ОСОБА_2 надала письмові пояснення, щодо факту виявлення працівниками контролюючого органу 3 пачок тютюну для кальяну "Balli Virginia tobacco 50 gr", в торговому приміщенні, а саме: на "рецепшені" кафе-бару "Амстердам" ФОП ОСОБА_1 за адресою: м. Бердичів, вул. Житомирська, 23-А без марок акцизного податку встановленого зразку у яких вказала, що 3 упаковки суміші для кальяну "Balli Virginia tobacco 50gr" вона купила 26.04.2018 на базарі для власного споживання, проте при початку перевірки вона почала займатись наданням документації для її проведення та не встигла забрати придбану сумі до особистої сумки. Вилучена продукція ніякого відношення до діяльності ФОП ОСОБА_1 немає.

Абзацом четвертим пункту 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.06.2006 №833 (назва із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.2001 №706, далі - Порядок №833) передбачено, що забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить суб'єкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

Для зберігання верхнього одягу та особистих речей працівників обладнується окреме приміщення (абзац четвертий пункту 32 Порядку №833).

Таким чином, на суб’єкта господарювання покладається відповідальність за весь товар, що знаходиться у місці торгівлі, незалежно від того, де він на момент перевірки знаходився (у торговому залі, у підсобному приміщенні, на вітрині чи під прилавком).

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, бухгалтер позивача не мав права зберігати тютюнові вироби, навіть придбані ним особисто для власного вжитку, в місці здійснення торгівельної діяльності без марок акцизного податку, а відтак як суб’єкт господарювання він несе відповідальність на місці вчинення господарської діяльності.

Вказані обставини дають суду підстави до висновку, що відповідач правомірно застосував до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за виявлений факт зберігання тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка на підставі абзацу шістнадцятого частини другої статті 17 вказаного Закону фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 07.08.2018 № НОМЕР_3, який до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 57700,00 грн., суд зазначає наступне.

Підставою для його винесення слугувало те, що позивачем не забезпечено щоденного друкування фіскальних звітних чеків при роботі на реєстраторі розрахункових операцій:

відповідно до контрольної стрічки готівкова виручка за 26.06.2016 склала 1862,00грн., фіскальний звітний чек роздруковано 27.06.2016 о 00год. 27хв., запис в КОРО вчинено 26.06.2016;

- відповідно до контрольної стрічки готівкова виручка за 16.07.2016 склала 1589,00грн., фіскальний звітний чек роздруковано 17.07.2016 о 00год. 30хв., запис в КОРО вчинено 16.07.2016;

- відповідно до контрольної стрічки готівкова виручка за 12.11.2016 склала 883,00грн., фіскальний звітний чек роздруковано 13.11.2016 о 00год. 14хв., запис в КОРО вчинено 12.11.2016;

- відповідно до контрольної стрічки готівкова виручка за 02.12.2016 склала 1225,00грн., фіскальний звітний чек роздруковано 03.12.2016 о 00год. 01хв., запис в КОРО вчинено 02.12.2016;

- відповідно до контрольної стрічки готівкова виручка за 29.07.2017 склала 3537,00грн., фіскальний звітний чек роздруковано 30.07.2017 о 00год. 22хв., запис в КОРО вчинено 29.07.2017;

- відповідно до контрольної стрічки готівкова виручка за 04.11.2017 склала 2444,00грн., фіскальний звітний чек роздруковано 05.1 1.2017 о 02год. 52хв., запис в КОРО вчинено 04.11.2017, чим порушено п.9 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Обгрунтовуючи свою позицію щодо протиправності вказаного податкового повідомлення-рішення позивач посилався на те, що відповідачем не було взято до уваги той факт, що відповідно до Рішення Бердичівської міської ради № 60 від 10.02.2011 "Про режим робот окремих об’єктів торгівлі, ресторанного господарства, сфери послуг", за місцем здійснення господарської діяльності кафе "Амстердам" погоджений режим роботи з 11:00 до 06:00.

Надаючи оцінку даним обставинам суд виходить з наступного.

Приписами пункт 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до п. 4 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно абзацу третього статті 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" установити, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Нормами ст.2 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" установити, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Відповідно до п.п. 12.1 п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, Книга обліку розрахункових операцій (КОРО) - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг); оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Приписами п. 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

За нормами п. 7.15 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Відповідно до п. 1 глави 1 розділу ІІ Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 28.08.2013 № 417 суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов'язані зареєструвати книги обліку розрахункових операцій (КОРО).

Приписами п. 2 глави 1 розділу ІІ Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій визначено, що реєстрація КОРО здійснюється в органі доходів і зборів за основним місцем обліку суб'єкта господарювання як платника податків.

Згідно п. 6 глави 4 розділу ІІ Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій використання КОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність КОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі КОРО.

Вимоги щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199.

Відповідно до п. 2 вказаної постанови зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного звіту; Z-звіт - це денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність.

У додатку до Вимог зазначено, що максимальна тривалість зміни не повинна перевищувати 24 години.

Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що оскільки календарний день (доба) налічує 24 години, тобто день триває з 00 годин 00 хвилин до 24 годин 00 хвилин, при щоденній роботі з РРО Z-звіт необхідно виконувати щодня по закінченні робочої зміни, але не пізніше 24 години цього дня.

Суд не приймає до уваги посилання позивача, що друк звіту позивачем здійснено у межах 24 годин з часу реєстрації першої розрахункової операції, зважаючи на те, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати всю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО, невиконання вказаних приписів тягне за собою відповідальність передбачену абзацом третім частини першої статті 1 Указу № 436/95.

Крім того, суд не приймає до уваги посилання позивача, що ним було здійснено роздрукування фіскальні звітні чеки у межах їх робочого часу, оскільки робочий час суб’єкта господарювання не має відношення до порядку ведення обліку готівки.

Враховуючи несвоєчасність оприбуткування позивачем готівкових коштів, зважаючи на роздрукування фіскального чеку позивачем наступного дня після здійснених розрахункових операцій, суд дійшов висновку про порушенням позивачем порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність, а тому податкове повідомлення-рішення від 07.08.2018 № НОМЕР_3, який до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 57700,00 грн. є правомірним.

Така позиція суду грунтується на правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 13 листопада 2018 року у справі №804/5253/14.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на викладене, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності винесення ним податкового повідомлення-рішення від 25.05.2018 №0011861406, водночас було доведено правомірність податкового повідомлення-рішення від 07.08.2018 №0019331406 та від 25.05.2018 №0011851406, що є підставою для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову позивачу слід відшкодувати сплачений ним судових збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, що становить 170,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вул.Сакко і Ванцетті, 19 кв.21, м.Бердичів, Житомирська область,13300, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003, код ЄДРПОУ 39459195) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011851406, №0011861406 від 25.05.2018 та №0019331406 від 07.08.2018 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0011861406 від 25.05.2018.

У задоволенні позовним вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0011851406 від 25.05.2018 та №0019331406 від 07.08.2018 відмовити.

Стягнути з Головного управління ДФС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 170,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева