Рішення № 81208055, 12.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2019 р. Справа№200/2043/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 30.07.18 №51 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зменшенням віку по списку №1, відповідно до п.1ч.2 ст.114 Закону;

- зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 29 серпня 1988 року по 31 березня 1996 року на шахті “Мушкетовська” виробничого об’єднання “Донецьквугілля”, з 03 липня 1998 року по 31 липня 1999 року на ВАТ “Донецький металургійний завод”;

- зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.07.2018 року № 3453 про призначення пенсії із зменшенням віку по списку №1 відповідно до п. 1 ч.2 ст.114 розділу XIV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів роботи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.07.2018 року він звернувся до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області із заявою в призначенні пенсії із зменшенням віку по списку №1, відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Рішенням ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 30.07.18 №51 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по списку № 1 відповідно до ч.2 ст.14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - відмовлено.

Позивач вважає дії відповідача ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області щодо не призначення пенсії із зменшенням віку по списку №1, відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону протиправними, у зв’язку з чим змушений був звернутися до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року відкрито провадження у справі № 200/2043/19-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У строк, встановлений судом через відділ документообігу та архівної роботи суду відповідачем було надано відзив на позов, в обґрунтування якого зазначено, що ОСОБА_1 13.01.1965р.н. звернувся 04.07.2018р. до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою щодо призначення пенсії на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-1У від 09.07.2003 року. На момент звернення Позивача пільговий стаж, що дає право виходу на пенсію із зниженням віку по Списику №1 - 0 років. Загальний страхових стаж ОСОБА_1 складає - 27 років 07 місяців 22 дні, що не відповідає вимогам п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». При цьому зазначає, що провести перевірку первинних документів, на підставі яких ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» відособлений структурний підрозділ «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт» та ПАТ «Донецький металургійний завод» надано пільгові довідки №791 від 14.11.2014р., №789 від 14.11.2014 р., №08-31-148 від 20.11.2014 р. не має можливості, у зв’язку з перебуванням первинних документів на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити у повному обсязі.

Позивач, скориставшись своїм правом, надав 14 березня 2019 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідь на відзив, в якому останній не погоджується з запереченнями, викладеними відповідачем у відзиві. При цьому зазначає, що відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємствах, які знаходяться на не підконтрольній українській владі території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1) є громадянином України (паспорт серії ВА 918741 виданий 29 серпня 1997 року Будьонівським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області), відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (РНОКПП 421718611) орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, ОСОБА_1 звернувся 04.07.2018 року до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою щодо призначення пенсії на пільгових умовах згідно п.1 ч.2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-1У від 09.07.2003 року.

Для призначення пенсії були надані наступні документи: заява про призначення пенсії; копія трудової книжки; диплом про навчання; копія військового квитка; довідка №793 від 14.11.2014р., №792 від 14.11.2014р. про розмір заробітної плати для обчислення пенсії, історична довідка №790 від 14.11.2014р. ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств Відособлений структурний підрозділ «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт»; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №23732695; довідка № 08/ок від 20.11.2014р. ПАТ „Донецький металургійний завод”; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань №23732788; довідка № 791 від 14.11.2014р. про кількість спусків в шахту; довідка ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств Відособлений структурний підрозділ «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт» № 789 від 14.11.2014р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній; довідка ПАТ «Донецький металургійний завод» №08/31-148 від 20.11.2014р. про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, або відповідних записів у ній; копія паспорта, ІПН.

Рішенням ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 30.07.2018 року № 51, відмовлено громадянину ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п.1 ч.2 статті 114 Закону, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу. В обґрунтування рішення зазначено, що провести перевірку первинних документів, на підставі яких ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» відособлений структурний підрозділ «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт» та ПАТ «Донецький Металургійний завод» надано пільгові довідки № 791 від 14.11.2014, № 789 від 14.11.2014, № 08-31-148 від 20.11.2014 не має можливості, у зв’язку із перебуванням первинних документів на тимчасово непідконтрольній українській власті території. Між іншим, у рішенні зазначено, що на момент звернення заявника 04.07.2018 року пільговий стаж, що дає право виходу на пенсію із зниженням віку по списку 1 — 0 років, загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає - 27 років 07 місяців 22 дні, що не відповідає вимогам п.1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).

Згідно приписів ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі- Закон № 1058).

Відповідно до статті 26 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пунктом 1 абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються положення Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом ОСОБА_3 України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення», цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Оцінюючи спірні відносини, суд виходить з того, що відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі відсутності відповідних записів у ній, для визначення права на пенсію на пільгових умовах органи Пенсійного фонду України приймають уточнюючі довідки підприємств і організацій, оформлені відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993 р. У зазначених довідках має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано довідку. Крім цього має бути зазначено, чи виконувалась робота протягом повного робочого дня та результату атестації робочих місць. Під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками.

Відповідно до п.1 Наказу Міністерства праці і соціальної політики України «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» від 18.11.2005 № 383 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом ОСОБА_3 України.

Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення, про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення, відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.

Отже, зазначеним нормативно-правовим актом не встановлено вимоги щодо запису до трудової книжки особливого характеру роботи працівника.

Згідно з постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 12.09.1993 року № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно якого у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, вказаної в листі від 14 серпня 2008 р., для підтвердження стажу роботи, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення, приймаються показання свідків, які працювали з позивачами на даному підприємстві та уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-ІI № 5144819 у період з 29.08.1988 року по 31.03.1996 року, позивач працював на шахті «Мушкетовська» виробничого об’єднання «Донецьквугілля»:

- з 29.08.1988 року - учнем гірничого робітника по ремонту гірничих виробок, підземним з повним робочим днем в шахті,

- з 23.12.1988 року - переведений гірничим робітником по ремонту гірничих виробок, 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті,

- з 19.07.1989 року - переведений учнем електрослюсаря, підземним з повним робочим днем в шахті, дільниця РГВ,

- з 13.09.1989 року - переведений електрослюсарем підземним 3 розряду, з повним робочим днем в шахті, дільниця РГВ,

- з 18.10.1993 року - переведений гірничим майстром підземним, з повним робочим днем в шахті,

- з 23.05.1994 року - переведений помічником начальника дільниці підземним, з повним робочим днем в шахті,

- з 30.12.1994 року - переведений заступником начальника дільниці підземним, з повним робочим днем в шахті,

- з 05.02.1996 року - переведений гірничим майстром підземним, з повним робочим днем в шахті,

- з 31.03.1996 року - звільнений за власним бажанням, стаття 38 КЗОТ України.

Записи у трудовій книжці про спірний період роботи з 29.08.1988 року по 31.03.1996 року засвідчені відповідною печаткою підприємства і дефектів їх вчинення не мають.

Пільговий характер роботи підтверджено уточнюючою довідкою про пільговий характер роботи від 14.11.2014 року № 789, що видана ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» відособлений структурний підрозділ «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт», в якій зазначено, що позивач за спірний період виконував роботи, що передбачені списком №1. У додаткових відомостях зазначено: наказ про атестацію робочих місць №95 від 24.02.1933 року.

Довідкою від 14.11.2014 року № 791, виданою ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» відособлений структурний підрозділ «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт» підтверджуються відомості про кількість спусків в шахту за період з 1988 року по 1996 року.

Довідками, виданими ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» відособлений структурний підрозділ «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт» про заробітну плату для обчислення пенсії від 14.11.2014 року № 793 та від 14.11.2014 року № 792 підтверджується факт нарахування заробітної плати та відповідно нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України. Довідки видані на підставі особових рахунків за 1988-1994 роки, 1995-1996 роки за особовим рахунком №1887.

Між іншим, позивачем було надано історичну довідку шахти «Мушкетовська» від 14.11.2014 року № 790 про її ліквідацію та передачу документів на зберігання до ДП «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» відособлений структурний підрозділ «Донецька дирекція з виконання проектів ліквідації шахт».

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-ІI № 5144819 у період з 03.07.1998 року по 31.07.1999 року, позивач працював на ВАТ «Донецький металургійний завод»:

- з 03.07.1998 року року - шихтовальник 3 розряду,електросталеплавильного цеху ,

- з 16.06.1999 року - розливальник сталі комплексу МБЛЗ та піч-ковш (струмковий) 5 розряду,

- з 31.07.1999 року - звільнений за переводом у ТОВ "ИСТИЛ - ДМ3" , ст. 36 п. 5 КЗОТ України.

Записи у трудовій книжці позивача про спірний період роботи з 03.07.1998 року по 31.07.1999 року засвідчені відповідною печаткою підприємства і дефектів їх вчинення не мають.

Пільговий характер роботи підтверджено уточнюючою довідкою про пільговий характер роботи від 08/31-148. При цьому, у довідці зазначено, що період роботи позивача з 03.07.1998року по 16.06.1999року шихтовальником ектросталеплавильного цеху передбачено списком №2, згідно Постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 11.03.1994 року №162, період роботи з 16.06.1999 року по 31.07.1999 року розливальником сталі комплексу МБЛЗ та піч-ковш (струмковий) передбачено списком №1, згідно Постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 11.03.1994 року №162. Робочі місця атестовані наказами по ВАТ «Донецький металургійний завод» від 25.01.1995 року №30 та від 04.01.2000 року №2.

Також, позивачем було надано історичну довідку ВАТ «Донецький металургійний завод» № 08/ок про перейменування підприємства.

Щодо не врахування зазначених документів при призначенні пенсії на пільгових умовах, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території і не здійснили перереєстрацію юридичної адреси на підконтрольну України територію.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до Додатку 1 Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_3 України від 07 листопада 2014 року № 1085-р місто Донецьк відноситься до території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 4 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно з частиною 1 статті 18 вказаного Закону громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Отже, відповідно до наведених норм Закону, необхідною умовою для визнання незаконним акту органу, який знаходиться на тимчасово окупованій території, є створення такого органу, обрання чи призначення у порядку, не передбаченому законом.

Позивач набув трудовий стаж у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснювали господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і їх було утворено відповідно до законодавства України.

Всі первинні документи, які сформовані до проведення антитерористичної операції, не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особи права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де набутий пільговий стаж роботи.

Відомості, наведені у вказаних довідках повністю узгоджуються із відомостями, зазначеними у трудовій книжці ОСОБА_1, довідки засвідчені підписами директора підприємства, головного бухгалтера, завідуючого архівом. Окрім того, у позивача відсутня будь-яка можливість в інший спосіб отримати відомості, зазначені у цих довідках.

У практиці Міжнародного суду ООН сформувались так звані «Намібійські винятки». Згідно ним, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов’язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Отже, з огляду на зазначену практику Європейського суду з прав людини суд доходить висновку, що зазначені довідки, як виняток, можуть братись до уваги та оцінюватись разом з іншими документами в їх сукупності та взаємозв’язку при призначенні пенсії на пільгових умовах.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що відповідач діяв без дотримання пропорційності та дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для його прав, свобод та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямовано рішення відповідача та зауважує наступне.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia(п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб’єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішення відповідача від 30.07.2018 року № 51, зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 04.07.2018 року №3453 про призначення пенсії із зменшенням віку по списку №1 відповідно до п. 1 ч.2 ст.114 розділу XIV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів роботи та зобов’язання відповідача зарахувати до пільгового стажу позивача період роботи з 29 серпня 1988 року по 31 березня 1996 року на шахті “Мушкетовська” виробничого об’єднання “Донецьквугілля”, з 03 липня 1998 року по 31 липня 1999 року на ВАТ “Донецький металургійний завод”.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. квитанцією від 04.02.2019 року за подання до суду адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1.

Відповідно до положень частини третьої статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 30.07.2018 року №51 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії із зменшенням віку по списку №1, відповідно до п.1ч.2 ст.114 Закону.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, буд.27 а) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) від 04.07.2018 року № 3453 про призначення пенсії із зменшенням віку по списку №1 відповідно до п. 1 ч.2 ст.114 розділу XIV Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням зарахованих до пільгового стажу періодів роботи.

Зобов’язати Маріупольське об’єднане управління Пенсійного фонду України у Донецькій області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, буд.27 а) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1) період роботи з 29 серпня 1988 року по 31 березня 1996 року на шахті “Мушкетовська” виробничого об’єднання “Донецьквугілля”, з 03 липня 1998 року по 31 липня 1999 року на ВАТ “Донецький металургійний завод”;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (юридична адреса: 87548, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Зелінського, буд.27 а) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 12 квітня 2019 року та його повний текст складено та підписано 17 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.