Рішення № 81208039, 11.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2019 р. Справа№200/3430/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 381 від 12.02.2019;

- зобов'язати Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 періоди роботи на підприємстві гідрошахта «Красноармійська» з 27.07.1994 року по 03.05.1999 року в якості електрослюсаря підземного, з 15.10.2005року по 31.03.2008 року в Селидівській дирекції з ліквідації шахт на шахті «Красноармійська» в якості стовбурового та на ТОВ «Техіновація» з 01.04.2008 року по 26.01.2009 року в якості стовбурового до пільгового стажу за ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов'язати Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.02.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до Добропільського об’єднаного управління ПФУ Донецької області із заявою про призначення пенсії згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Відповідача від 12.02.2019 року №381 було відмовлено у призначенні пенсії. Свою відмову Відповідач обґрунтував тим, що до пільгового підземного стажу не зараховано період роботи на ліквідованому підприємстві гідрошахті «Красноармійська» з 27.07.1994 по 03.05.1999 в якості електрослюсаря підземного, оскільки не була надана заява та необхідний пакет документів на розгляд комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Також, до пільгового стажу за ч.3 ст.114 ЗУ №1058 не зарахований період роботи з 15.10.2005 по 31.03.2008. Окрім того, з рішення вбачається, що період роботи в ТОВ «Техіновація» з 01.04.2008 по 19.10.2008 та з 01.01.2009 по 06.01.2009 врахований до підземного стажу згідно довідки про підземні спуски в шахту та даним про спеціальний стаж реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. За розрахунком відповідача та відповідно до наданих документів страховий стаж складає 25 років 1 місяць 23 дні, у тому числі на підземних роботах - ст. 14.25 -13 років 8 місяців 27 днів. Період навчання за спеціальністю, який зараховується до пільгового стажу - 2 роки 10 місяців 26 днів. В загальній кількості пільговий стаж за ст. 14-25 складає 16 років 7 місяців 23 дні, страховий стаж за наданими для призначення пенсії документами складає 33 роки 04 місяці 2 дні.

Позивач з прийнятим рішення не погоджується, вважає його необґрунтованим та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та порушує передбачене Конституцією України права на соціальний захист.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року відкрито провадження у справі № 200/3430/19-а та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

У строк, встановлений судом відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в обгрунтування якого зазначено, що 05.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до управління з заявою про призначення пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». До пільгового стажу роботи управлінням не був врахований період роботи на ліквідованому підприємстві г/ш “Красноармійська” з 27.07.1994 року по 07.05.2000 року в якості електрослюсаря підземного, оскільки заявником не надані документи необхідні для розгляду Комісією з питань підтвердження пільгового стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, період роботи з 15.10.2005 року по 31.03.2008 року в Селідивській дирекції з ліквідації шахт на гідрошахті «Красноармійська», оскільки заявником не було надано довідку підтверджуючий пільговий характер роботи та з 20.10.2008 року по 31.12.2009 року у ТОВ «Техіновація» в якості стовбурового, оскільки за даними наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відсутні дані про спеціальний стаж за вищевказані періоди. Рішенням в.о. начальника управління від 12.02.2019 року №381 було відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Між іншим зазначає, що в своєму адміністративному позові, ОСОБА_1, просить зарахувати до пільгового стажу період роботи на ТОВ «Техіновація» з 01.04.2008 р. по 26.01.2009 р., однак, згідно розрахунку стажу позивача (додається) період роботи з 01.04.2008 по 19.10.2008 та з 01.01.2009 по 06.01.2009 зараховано до пільгового стажу за Списком №1 згідно довідки про підземні спуски в шахту та даними про спеціальний стаж реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування.

На підставі вищезазначеного, просив суд відмовити позивачу у повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, суд зазначає про наступне.

Положеннями пункту 20 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Згідно норм статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

За приписами частини шостої зазначеної статті справами незначної складності є справи щодо: 1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище; 2) оскарження бездіяльності суб’єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 4) припинення за зверненням суб’єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо в’їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію; 6) оскарження рішення суб’єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб’єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження; 8) типові справи; 9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині; 10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження; 11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Суд зазначає, що положеннями частини четвертої статті 260 КАС України передбачено, якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про:

1) залишення заяви відповідача без задоволення;

2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Проте, відповідно до частини сьомої статті 260 КАС України частина друга-шоста цієї статті не застосовується до справ визначених пунктами 1-9 частини шостої статті 12 цього Кодексу. Так, пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності, зокрема, визначено справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

За таких обставин, враховуючи, що порядок розгляду даної справи безпосередньо визначений нормами законодавства та зазначеними нормами не передбачено право відповідача на подання заяви із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залишає без задоволення заяву відповідача.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст. 263 КАС України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1, є громадянином України (паспорт серії ВЕ 390550, виданий 27.11.2001 року Добропільським МРВ УМВС України в Донецькій області), відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області - орган виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

05.02.2019 року позивач звернувся до Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області з заявою №381 про призначення/перерахунок пенсії за віком.

Рішенням від 12 лютого 2019 року Добропільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії згідно ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. В обґрунтування рішення зазначив, що до підземного стажу роботи не враховано період роботи на ліквідованому підприємстві гідрошахті «Красноармійська» з 27.07.1994 по 07.05.2000 в якості електрослюсаря підземного, оскільки заявник не надав заяву та необхідний пакет документів на розгляд комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років. Відповідно запису трудової книжки заяник з 15.10.2005 року по 31.03.2008 року працював в Селідивський дирекції з ліквідації шахт на гідрошахті «Красноармійська» в якості підземного стовбурового. Згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України № 207 від 05.05.1999 року, гідрошахта «Красноармійська» ліквідована 03.05.1999 р., тому підземний стаж для визначення права на пенсію відповідно ч.3ст.114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” по зазначеному періоду можливо врахувати по 02.05.2001 року. Враховуючи вимоги ч.3 ст. 114 Закону, період роботи заяника з 15.10.2005 року по 31.03.2008 року не зараховувано до підземного стажу. Зазначений період роботи може бути зараховано лише до пільгового стажу за списком № 1 шахтарі за умови надання довідки підтверджуючої пільговий характер роботи. Період роботи в ТОВ «Техіновація» до отримання акту перевірки, врахований до підземного стажу згідно довідки про підземні спуски в шахту та даним про спеціальний стаж реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (з 01.04.2008 по 19.10.2008 та з 01.01.2009 по 06.01.2009). Відповідно до наданих документів страховий стаж гр. ОСОБА_1 25 років 1 місяць 23 дні, у тому числі на підземних роботах-ст. 14-25 - 13 років 8 місяців 27 днів, також період навчання за спеціальністю, який зараховується до пільгового стажу - 2 роки 10 місяців 26 днів. В загальній кількості пільговий стаж за ст. 14-25 складає 16 років 7 місяців 23 дні. За таких обставин відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, у зв'язку з відсутністю необхідного підземного стажу роботи 25 років.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту з приводу правомірності відмови у зарахуванні до пільгового стажу спірних періодів роботи.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".

Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч.4 ст.24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»). До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_2 України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Відповідно до п.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом ОСОБА_2 України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.14 Закону № 1788, а саме, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом ОСОБА_2 України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 12.08.1993 року № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії АВ № 007448 вбачається наступне:

- 27.07.1994 року - прийнятий г/ш «Красноармійська» електрослюсарем підземним третього розряду на добувну дільницю з повним робочим днем в шахті для проходження виробничої практики (запис №1);

- 11.01.1995 року - звільнений у зв'язку з закінченням практики (запис №2);

- 18.01.1995 року - прийнятий електрослюсарем підземним четвертого розряду на добувну дільницю з повним робочим днем в шахті (запис №4);

- 07.05.2000 - звільнений з г/ш «Красноармійська» по ст.40 п.1 КЗпП України (ліквідація підпрємства), (запис №5).

Довідкою від 16.03.2018 року № 244, виданою ДТЕК «Добропіллявугілля» зазначено відомості про підземні спуски на гідрошахту «Красноармійська» за період з липня 1994 року по листопад 1999 року.

Наведені записи трудової книжки про роботу позивача у спірні періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день в шахті під землею. Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення немає.

Що стосується доводів відповідача про те, що підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах і тому до вказаної комісії позивач повинен звернутися для підтвердження пільгового стажу, суд зазначає наступне:

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України № 18-1 від 10 листопада 2006 року, Пенсійний фонд України визначає механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах у разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника.

Згідно положень пункту 6 цього Порядку, основним завданням комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття рішень щодо підтвердження стажу для призначення пенсії або відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

З аналізу змісту Постанови ПФУ №18-1 від 10 листопада 2006 року вбачається, що Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, був прийнятий на виконання пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 12 вересня 1993 року N 637.

В той же час Порядок, затверджений постановою КМУ № 637 від 12 серпня 1993 року, застосовується в разі коли відсутня трудова книжка, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

З наведеного вбачається, що звернення до комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства без визначення правонаступника, позивач мав би тоді, коли у його трудовій книжці були відсутні необхідні записи або містилися неправильні чи неточні записи про періоди його роботи.

Тобто, за приписами наведеної норми уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.

При цьому, суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належним чином здійснені записи щодо роботи позивача у вищевказані періоди на вищезазначеному підприємстві.

Період роботи до дати ліквідації гідрошахти «Красноармійська» слід врахувати в повному обсязі, оскільки знаходження ліквідатора на окупованій території та відсутність даних по спецстажу не можуть бути причиною відмови у зарахуванні пільгового стажу при наявності трудової книжки з належними записами у ній про наявність пільгового стажу.

Щодо позовних вимог позивача про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 15.10.2005року по 31.03.2008 року в Селидівській дирекції з ліквідації шахт на шахті «Красноармійська» в якості стовбурового, суд зазначає наступне.

З копії трудової книжки ОСОБА_1 серії АВ № 007448 вбачається наступне:

- 15.10.2005 – прийнятий підземним стовбуровим 2-го розряду на ЕМС (підйом) з повним робочим днем в шахті на період ліквідації шахти до Селидовської дирекції з ліквідації шахт на шахту «Красноармійську» (запис №14),

- 31.03.2008 року звільнений у зв’язку з ліквідацією шахти (№16).

Пільговий характер роботи підтверджено уточнюючою довідкою про пільговий характер роботи від 31.07.2018 року №268. Окрім того, в довідці зазначено, що атестація робочих місць за умовами праці, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах проведена за наказом № 47/ТБ від 29.11.1994 року, №139/ТБ від 23.12.1999 року.

При цьому, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи, довідка від 31.07.2018 року №268 видана на території не контрольованій українською владою.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу роботи спірного періоду є не надання довідки підтверджуючий пільговий характер роботи.

Суд погоджується, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІVоргани Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, як зазначив відповідач, провести перевірку достовірності документів не має можливості тому, що первинні документи підприємства знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

На підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1 (надалі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Проте, суд зауважує, що відсутність можливості проведення перевірки не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....

В даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв'язку з наданням зазначених довідок підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.

Окрім іншого, суд зазначає, що відмова відповідача прийняти до розгляду Довідку від 31.07.2018 року № 268 про підтвердження наявного Трудового стажу для призначення пенсії з тих підстав, що довідка видана на території не контрольованій українською владою, не ґрунтується на діючому законодавстві. Неможливість відповідача здійснити перевірки відомостей в них, законодавством не визначена як підстава для того, щоб вважати їх нікчемними.

Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, «Loizidouv. Turkey», «Cyprusv. Turkey»), проти Молдови та Росії (зокрема, «Mozerv/the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Othersv. Moldova and Russia»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Разом з цим, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Окрім того, як вбачається з витягу Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1, за спірний період з 15.10.2005 року по 31.03.2008 року підприємством сплачувалися страхові внески за позивача.

На підставі викладеного суд доходить до висновку, що слід врахувати до пільгового стажу періоду роботи позивача з 15.10.2005 року по 31.03.2008 року в Селидівській дирекції з ліквідації шахт на шахті «Красноармійська».

Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу періодів роботи з 01.04.2008 року по 26.01.2009 року в якості стовбурового на ТОВ «Техіновація», суд зазначає наступне.

Підставою для не зарахування до пільгового стажу роботи спірного періоду є те, що згідно з даними наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків та про спеціальний стаж за вищевказані періоди роботи.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

В трудовій книжці ОСОБА_1 серії АВ № 007448, зроблені наступні записи:

- 01.04.2008 року - прийнятий стовбуровим підземним 2 розряда на дільницю ВПБ з повним робочим днем у шахті на ТОВ «Техіновація» (запис №17);

- 26.01.2009 року – звільнений за власним бажанням з ТОВ «Техіновація».

Вказані записи засвідчені відповідними печатками підприємства і дефектів їх вчинення не мають, відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відомостями трудової книжки, які були внесені відповідно до діючого законодавства, ніяких дефектів записів трудова книжка не містить.

Довідкою від 25.05.2018 року № 40к про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданої ОСОБА_1 підтверджено те, що зазначена особа працювала повний робочий день на ТОВ «Техіновація» та за період з 01.04.2008 року по 26.01.2019 року виконувала за професією, посадою: стовбурового підземного 2 розряду, що передбачена списком №1 «Гірничі роботи». Довідка видана на підставі: контрольних табелів шахт.

Довідкою від 25.05.2018 року № 41к підтверджується ОСОБА_1 підземні виходи по ш. «Свято-Покровська» з квітня 2008 року по січень 2009 року, довідка видана на підставі табелів спуску - виїзду.

Наказом від 24.089.2007 року №4-П «Про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», затверджено перелік професій та посад, яким підтверджено право на пільгову пенсію за списком №1, до якого включено професію стовбурового підземного.

Постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 04 червня 1998 року № 794 затверджене Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (надалі Положення № 794).

Так, згідно з нормами пункту 1 зазначеного Положення персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

В основі персоніфікованого обліку, згідно пункту 3 Положення № 794 лежить обов'язковість і своєчасність подання відомостей про фізичних осіб;

обов'язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів.

Згідно норм пункту 5 даного Положення персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).

Уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» ( 2657-12 ) має право:

своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення;

проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості;

у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб;

видавати у межах своєї компетенції нормативні акти та здійснювати роз'яснення з питань організації персоніфікованого обліку, а також інші права, що випливають із завдань персоніфікованого обліку (пункт 6 Положення № 794).

Уповноважений орган, відповідно до норм пункту 7 Положення № 794:

створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовувати збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб;

забезпечує автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат;

надає фізичним особа відомості про них, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а у разі їх зміни, несвоєчасного надходження страхового збору (внесків), перегляду розміру виплачуваної пенсії, її індексації, зміни умов надання соціальних послуг чи перегляду питання про можливості їх надання - інформує письмово у встановлені строки застраховану особу;

надає роботодавцям допомогу в організації підготовки відомостей про фізичних осіб.

Уповноважений орган виконує функції щодо організації персоніфікованого обліку в тісній взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державної податкової адміністрації, фінансовими органами, банківськими установами (пункт 8 Положення № 794).

Роботодавці мають право доповнювати та уточнювати подані до уповноваженого органу відомості про фізичну особу відповідно до законодавства (пункт 9 Положення № 794).

Згідно з нормами статті 10 Положення № 794 Роботодавці зобов'язані:

- в установленому порядку подавати уповноваженому органу достовірні відомості про фізичних осіб, які працюють у них;

- надавати на вимогу фізичної особи копії документів з відомостями про неї стосовно персоніфікованого обліку.

Фізична особа має право:

- ознайомлюватися з відомостями про неї, внесеними до системи персоніфікованого обліку;

- у разі незгоди з відомостями, внесеними до системи персоніфікованого обліку, звертатися до уповноваженого органу із заявою про їх виправлення;

- вимагати від роботодавців повного та своєчасного подання до уповноваженого органу відомостей стосовно персоніфікованого обліку.

Фізична особа для отримання в майбутньому виплат з Пенсійного фонду:

- повідомляє під час приймання її на роботу свій ідентифікаційний номер з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів і відомості, які вносяться до системи персоніфікованого обліку;

- повідомляє уповноважений орган та роботодавця про зміни у відомостях про неї стосовно персоніфікованого обліку;

- подає уповноваженому органу або роботодавцю документи, які підтверджують відомості про себе, що мають бути внесені до системи персоніфікованого обліку (пункт 11, 12 зазначеного Положення).

Отже, з аналізу зазначених норм, суд доходить висновку, що відсутність відповідних даних у системі персоніфікованого обліку не може бути підставою для не зарахування періодів роботи позивача при призначенні пенсії на пільгових умовах, оскільки він не є суб'єктом, відповідальним за внесення таких даних.

Між тим, такі посилання суперечать вимогам Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що затверджено постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 року № 10-1, яке відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Реєстр застрахованих осіб) та порядок надання інформації з Реєстру застрахованих осіб (п. 1 Порядку).

Вказаний Порядок такого поняття як «спеціальний стаж» не містить, тому посилання відповідача на необхідність наявності в реєстрі застрахованих осіб відомості про спеціальний стаж не ґрунтується на вимогах законодавства.

Згідно зі ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Водночас, факт роботи позивача на ТОВ «Техіновація» за період з 01.04.2008 року по 26.01.2009 року на посаді стовбурового належним чином підтверджується відомостями з трудової книжки.

Разом з цим, суд зазначає, що спірний період на підприємстві ТОВ «Техіновація» про який зазначає позивач у свої позовних вимогах з 01.04.2008 року по 26.01.2009 року, зарахований відповідачем до пільгового стажу частково, що підтверджується розрахунком стажу, доданим відповідачем до відзиву. З розрахунку стажу вбачається, що за спірний період до пільгового стажу включені періоди з 01.04.2008 року по 19.10.2008 року, період з 20.10.2008 року по 31.12.2008 року не включено до пільгового стажу, період роботи з 01.01.2009 року по 06.01.2009 року - включено до пільгового стажу, при цьому період роботи з 07.01.2009 року по 26.01.2009року - не включено до пільгового стажу.

При цьому, як вбачається з витягу Реєстру застрахованих осіб державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1, за листопад – грудень 2008 року відсутні відомості про нарахування позивачу заробітної плати, що унеможливлює судом встановити факт виконання позивачем роботи на пільгових умовах та задовольнити позовні вимоги в цій частині.

Отже, судом встановлено, що позивачу до пільгового стажу на посаді стовбурового на ТОВ «Техіновація» за спірний період роботи з 01.04.2008 року по 26.01.2009 року, відповідачем не включено до пільгового стажу наступні періоди: за жовтень 2008 року та з 07.01.2009 року по 26.01.2009 року.

Щодо вимог про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.04.2008 року по 19.10.2008 року та періоду з 01.01.2009 року по 06.01.2009 року в якості стовбурового на ТОВ "Техіновація», суд зазначає, що вказаний період вже зараховано до спеціального стажу, що підтверджується наданим відповідачем розрахунком, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Нормами статті 2 КАС України встановлено, що адміністративні суди при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, серед іншого, перевіряють чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 114 Закону № 1058, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо). Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Між тим, суд відзначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету ОСОБА_2 Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього, згідно частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб’єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності не зарахування до пільгового стажу спірних періодів роботи.

Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” та враховує положення “Рекомендації Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень”, прийняті Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

З практики Європейського суду з прав людини слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача, яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішення відповідача від 12.02.2019 року № 381, зобов’язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05.02.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та зобов’язання відповідача зарахувати до пільгового стажу періоди роботи на підприємстві гідрошахта «Красноармійська» з 27.07.1994 року по 03.05.1999 року в якості електрослюсаря підземного, з 15.10.2005року по 31.03.2008 року в Селидівській дирекції з ліквідації шахт на шахті «Красноармійська» в якості стовбурового та на ТОВ «Техіновація» за жовтень 2008 року та з 07.01.2009 року по 26.01.2009 року в якості стовбурового до пільгового стажу за ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Щодо зарахування до пільгового стажу періоду роботи за листопад – грудень 2008 року на ТОВ «Техіновація», суд відмовляє у її задоволенні, оскільки відсутні відомості про нарахування позивачу заробітної плати за цей період.

Щодо вимог про зарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.04.2008 року по 19.10.2008 року та період з 01.01.2009 року по 06.01.2009 року в якості стовбурового на ТОВ "Техіновація», суд зазначає, що вказаний період вже зараховано до спеціального стажу, що підтверджується наданим відповідачем розрахунком, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. квитанцією від 28.02.2019 року за подання до суду адміністративного позову про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії.

Таким чином, судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1.

Відповідно до положень частини третьої статті 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження – п’ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул.Незалежності 28А, ЄДРПОУ 37755477) від 12.02.2019 року № 381.

Зобов'язати Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37755477, юридична адреса: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Незалежності, 28А) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1) від 05.02.2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Добропільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ 37755477, юридична адреса: 85000, Донецька область, м.Добропілля, вул.Незалежності, 28А) зарахувати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1) до пільгового стажу періоди роботи на підприємстві гідрошахта «Красноармійська» з 27.07.1994 року по 03.05.1999 року в якості електрослюсаря підземного, з 15.10.2005року по 31.03.2008 року в Селидівській дирекції з ліквідації шахт на шахті «Красноармійська» в якості стовбурового та на ТОВ «Техіновація» за жовтень 2008 року та з 07.01.2009 року по 26.01.2009 року в якості стовбурового до пільгового стажу за ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

В іншій частині позовних вимог-відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Добропільського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85000, Донецька область, м. Добропілля, вул.Незалежності 28А, ЄДРПОУ 37755477).

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження 11 квітня 2019 року та його повний текст складено та підписано 16 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Кочанова П.В.