Рішення № 81207983, 17.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2019 року Справа № 160/2420/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши у спрощеному провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2019 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області(далі – відповідач) з вимогами про: визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01 жовтня 2018 року протиправними та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 жовтня 2018року.

Позивачем в обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01.09.2014 року по теперішній час вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. З 01.09.2014 року по 01.10.2018 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на підставі електронної пенсійної справи.З жовтня 2018 року відповідачем було припинено виплату призначеної пенсії за віком. 12.11.2018 року позивач звернулася до відповідача з заявою стосовно припинення виплати пенсії за віком та її відновлення. В листі Головного управління Пенсійного фонду України (Відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 20 управління застосування пенсійного законодавства) від 27 листопада 2018 року № 1097/03.24-12 на її заяву було зазначено наступне: «Рішенням № 912290136130 від 18 вересня 2018 року припинено виплату пенсії з причини «переселенець не зареєстрований»» та запропоновано звернутися до управління соціального захисту населення для взяття Довідки для підтвердження статусу внутрішньо переміщеної особи, а у разі незгоди з наданим роз’ясненням - оскаржити його в органах вищого рівня або у судовому порядку. При цьому, позивач з 26.11.2014 року зареєстрована та проживає на території с. Великомихайлівка Дніпропетровської області. Вважає, що відсутність довідки про статус внутрішньо переміщеної особи, особливо для особи, яка зареєстрована та проживає на підконтрольній Україні території, не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право па отримання нею пенсії. З огляду на викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 р. відкрито спрощене провадження у адміністративній справі та призначено її розгляд без виклику сторін.

Представником відповідача надано письмовий відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого зазначено,що ОСОБА_1 з 01.09.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI. На момент виникнення обставин, зазначених в статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», адреса проживання зазначена: АДРЕСА_1. 26.11.2014 року реєстрація місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1. З 01.09.2014 по 01.10.2018 Позивач отримувала пенсійні виплати в повному обсязі. У вересні 2018 року проведено перевірку особових рахунків пенсіонерів. Довідка про статус внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території відсутня.Припинення або відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам проводиться згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Продовження виплати пенсії можливе за умови отримання Позивачем довідки внутрішньо переміщеної особи та за результатом розгляду Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації.Рішенням № 912290136130 від 18.09.2018 року призупинено виплату пенсії з причини «переселенець не зареєстрований», запропоновано звернутися до управління соціального захисту населення для взяття довідки для підтвердження статусу особи переселенця.З 01.10.2018 року виплату пенсії було припинено у зв'язку із тим, що у позивача відсутня довідка про те, що вона є внутрішньо переміщеною особою. Відповідач вважає своє рішення законним та обґрунтованим та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, зареєстрована та проживає у Дніпропетровській області, Покровському районі, АДРЕСА_2.

Позивач має право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № 42457 від 28 червня 1996 року.

З 01 вересня 2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та до 01.10.2018 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 - VI.

Проте, з 01.10.2018 року ОСОБА_1 було призупинено виплату пенсії.

12.11.2018 року позивач звернулася до відповідача з заявою стосовно призупинення виплати пенсії та її відновлення.

Листом від 27.11.2018 року №1097/03.24-12 відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 20 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надано відповідь на заяву позивача від 12.11.2018 року, у якій зазначено, що у вересні 2018 року проведено перевірку особових рахунків пенсіонерів. Довідка про статус внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території відсутня.Рішенням № 912290136130 від 18.09.2018 року припинено виплату пенсії з причини «переселенець не зареєстрований» та запропоновано пенсіонеру звернутися до управління соціального захисту населення для взяття довідки для підтвердження статусу особи переселенця. За інформацією від управління соціального захисту населення Покровської районної державної адміністрації заявник за довідкою для підтвердження статусу особи переселенця не зверталася.

Отже, з 01.10.2018 року виплату пенсії було припинено у зв'язку із тим, що у ОСОБА_1 відсутня довідка про те, що вона є внутрішньо переміщеною особою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституції України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення»громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Статтями 44, 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Позивач є громадянином України і у відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за наявності відповідного страхового стажу набула право на отримання пенсії за віком, яка була їй призначена відповідно до вимог чинного законодавства.

Підстави для припинення виплати пенсії передбачені частиною 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме: виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставіРішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

За правилами частини другої статті 49 цього Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до пункту 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі- Порядок №22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Як вбачається з листа від 27.11.2018 року №1097/03.24-12 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.09.2014 рокуДеревянко Г.Г. перебуває на обліку та до 01.10.2018 року позивач отримувала пенсію на загальних підставах, тобто в розпорядженні відповідача є документи, необхідні для поновлення виплати пенсії.

Відповідно до п. 2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

З матеріалів справи вбачається, що позивач після реєстрації місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, особисто звернулась до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії на загальних підставах.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем було здійснено усі дії, передбачені чинним законодавством, щодо поновлення виплати пенсії на загальних підставах.

При цьому, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на не надання позивачем довідки про взяття її на облік як внутрішньо переміщеної особи або відмови у взятті на такий облік відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509, оскільки жодною нормою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено, що для виплати пенсії на загальних підставах необхідно надати вище згадану довідку.

Крім того, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави припинення виплати раніше призначеної пенсії, як відсутність довідки внутрішньо переміщеної особи, на що посилався відповідач у своїх запереченнях та при прийнятті рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Відповідно до ч. 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Верховна Рада України може змінити закон виключно законом, а не шляхом прийняття підзаконного правового акта. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України відносяться до категорії підзаконних.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» №8 від 13.06.2007 року зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

З огляду на викладене, постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач, є підзаконним нормативно-правовим актом, який не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Таким чином, судом встановлено, що припинення виплати пенсії позивачу з жовтня 2018 року було обґрунтоване не наданням останньою довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, чим відповідачем проігнороване право позивача на отримання пенсії на загальних підставах.

З урахуванням викладених обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01 жовтня 2018 року.

При цьому, суд зауважує, що не здійснюючи виплату пенсії позивачу за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії.

При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії не ґрунтується на Законі.

Встановлення судом незаконності втручання, тобто допущення бездіяльності, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Також, суд дійшов висновку, що підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов’язання поновити виплату пенсії позивачу, починаючи з дня припинення, тобто з жовтня 2018 року, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій відповідача та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

В адміністративному позові позивачем не ставиться питання про зобов’язання відповідача сплатити заборгованість за період з 01.10.2018 року по дату поновлення виплати пенсії, проте, як вже було встановлено судом, відповідачем протиправно було припинено виплату пенсії, з огляду на що, позивач має право на отримання суми пенсії, яка повинна була нараховуватись протягом зазначеного періоду.

Крім того, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

З огляду на викладене та з метою повного та ефективного захисту прав, свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській областінарахувати та сплатити на користь позивача заборгованість з виплати пенсії за період з 01.10.2018 року по дату поновлення виплати пенсії.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов`язання вчинити певні дії- задовольнитив повному обсязі.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення з 01 жовтня 2018 року виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП(ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП(ідентифікаційний номер НОМЕР_1) виплату призначеної пенсії за віком з 01 жовтня 201 8 року.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та сплатити на користь ОСОБА_1 РНОКПП (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з виплати пенсії за період з 01.10.2018 року по дату поновлення виплати пенсії.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п.1 ч.1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судові витрати в розмірі 768,40 грн. стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Наб. Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук