Рішення № 81207943, 26.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2019 р. Справа№200/13942/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Грищенка Є.І.,

при секретарі судового засідання Воліковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області (далі – відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення № 7/24/690 від 14 листопада 2018 року “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій”, а саме, про припинення юридичної особи закладів загальної середньої освіти шляхом реорганізації (злиття) в новоутворену юридичну особу з метою створення опорного закладу:

- Волноваську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №5 Волноваської районної ради Донецької області;

-Волноваську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1 Волноваської районної ради Донецької області;

- Волноваську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №4 Волноваської районної ради Донецької області;

- Ближенську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Волноваської районної ради Донецької області, а також, п. 6 Рішення – про внесення зміни до рішення районної ради від 15.06.2016 року № 7/6-136 “Про визначення опорного навчального закладу” шляхом вкладення пункту 1 рішення в наступній редакції: “п.1 Визначити опорний навчальний заклад а базі Волноваської ОСОБА_2 ступенів №5 Волноваської районної ради Донецької області.

В обґрунтування позову зазначає, що 14 листопада 2018 року Волноваська районна рада ухвалила рішення, яким вирішено припинити юридичні особи закладів загальної середньої освіти шляхом реорганізації (злиття) в новоутворену особу з метою створення опорного закладу та визначено опорний навчальний заклад.

Позивач не погоджується із вищезазначеним рішенням, вважає його таким, що прийняте з перевищуванням повноважень та без дотримання встановленої процедури, а саме проведення консультації з громадськістю. Окрім того позивач вважає, що прийняття оскаржуваного рішення відбулось з порушенням Регламенту Волноваської районної ради. Також позивач зазначив, що Волноваська районна рада не має такого повноваження, як реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної власності.

Ухвалою суду від 12 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи.

Сторони про відкриття провадження були повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

08 січня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. Зазначає, що відповідно до оскаржувального рішення розпочався процес реорганізації навчальних закладів з метою створення єдиної системи виховної роботи та ефективного використання наявних ресурсів, при цьому жодна із зазначених шкіл не припиняє свою діяльність, а отже припущення позивача про закриття школи є безпідставним. Окрім того, на підставі діючих нормативно-правових актів та правовстановлюючих та установчих документів, Волноваська районна рада має виключні повноваження щодо реорганізації цих навчальних закладів з метою створення опорного закладу та його філій. Щодо не проведення консультацій з громадськістю відповідач зазначив, що спірне рішення не є нормативно-правовим актом, а тому положення «Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики» на нього не розповсюджується. Також відповідача заперечував проти посилання позивача на те що спірне рішення було прийнято з порушенням Регламенту з огляду на те, що рішенням від 09.12.2015 року р№7/1-11 вирішено внести питання про реорганізацію навчальних закладів та створення опорного закладу на розгляд пленарного засідання 14.11.2018 року та включити його до порядку денного. 14 листопада 2018 року під час повторного обговорювання до проекту рішення були внесені доповнення та за результатами голосування рішення було прийняте відповідно до вимог Регламенту.

Ухвалою суду від 8 лютого 2019 року розгляд справи був призначений за правилами загального позовного провадження.

Під час підготовчого провадження представник відповідача ОСОБА_3 заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Надав суду пояснення аналогічні тим, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

27 лютого 2019 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судове засідання, призначене на 26 березня 2019 року позивач та його представник не прибув, про день час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. До суду надіслали заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Участь представника відповідача ОСОБА_3 в судове засідання, призначене 26 березня 2019 року, була забезпечена судом в режимі відеоконференції.

Представник відповідача ОСОБА_3 прибув для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції 26 березня 2019 року в приміщення Волноваського районного суду Донецької області.

Внаслідок неодноразового переривання зв’язку подальше проведення судового засідання в режимі відеоконференціїстало неможливим.

Відповідно до ч.4 ст. 195 КАС України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв’язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Враховуючи положення ч. 4 ст. 195 КАС України, строки розгляду вказаної адністративної справи, відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд знаходить за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії ВК 656161, виданий 06 листопада 2009 року).

Відповідно до свідоцтва про народження № 294623 (т.1 а.с. 19) та свідоцтва про народження№ 301792 (т.1 а.с.20) позивачка є матір’ю ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які навчаються у Волноваській ЗОШ № 1, що підтверджується довідками, виданими Волноваською загальноосвітньою школою 1-3 ступенів №1 (т.1 а.с. 21-22).

Відповідно до статутів (т.1, а.с.199-249) та витягів про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 2 а.с. 1-4) Волноваська районна рада є власником та засновником Волноваської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 Волноваської районної ради Донецької області, Волноваської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Волноваської районної ради Донецької області, Волноваської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Волноваської районної ради Донецької області, Ближенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Волноваської районної ради Донецької області.

Рішенням Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області від 15.06.2016 року № 7/6-136 визначено опорним навчальним закладом Волноваського району Волноваську загальноосвітню школу 1-3 ступенів № 5 Волноваської районної ради Донецької області (т.1 а.с. 113-114).

Рішенням Волноваської районної ради від 14.11.2018 року № 7/24-690 (т.1 а.с.79-81) припинено юридичні особи закладів загальної середньої освіти шляхом реорганізації (злиття) в новоутворену юридичну особу з метою створення опорного закладу, а саме:

- Волноваську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №5 Волноваської районної ради Донецької області;

- Волноваську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №1 Волноваської районної ради Донецької області;

- Волноваську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №4 Волноваської районної ради Донецької області;

- Ближенську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Волноваської районної ради Донецької області.

Також зазначеним рішенням було внесено зміни до рішення районної ради від 15.06.2016 року № 7/6-136 “Про визначення опорного навчального закладу”, виклавши пункт 1 рішення в наступній редакції: “Визначити опорний навчальний заклад на базі Волноваської ЗОШ 1-3 ступенів № 5 Волноваської районної ради Донецької області.”

Враховуючи, що діти позивача є учнями шкіл, які було реорганізовано спірним рішенням, суд вважає що оскаржуване рішення відповідача стосується її прав та інтересів.

Позивач не погодився із зазначеним рішенням, у зв’язку чим оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи доводи позивача стосовно відсутності повноважень у відповідача на прийняття спірного рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.66 Закону України “Про освіту” визначено, що районні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад: відповідають за реалізацію державної політики у сфері освіти та забезпечення якості освіти на відповідній території, забезпечення доступності дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти; планують та забезпечують розвиток мережі закладів дошкільної, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти; мають право засновувати заклади освіти, реорганізовувати і ліквідовувати їх.

Водночас, відповідно до статті 11 Закону України “Про загальну середню освіту” визначено, що Рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) закладу загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності приймає його засновник (засновники).

Засновником закладу загальної середньої освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (зокрема релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад загальної середньої освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов'язків засновника.

Аналогічні норма міститься в п.5 “Положення про порядок створення, реорганізації і ліквідації навчально-виховних закладів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №228 від 05 квітня 1994 року, а саме, що рішення про створення/реорганізацію навчально-виховних закладів приймається їх засновником (засновниками).

Встановлено, що реорганізовані школи є навчальними закладами, які належить до комунальної власності територіальної громади Волноваського району, їх засновником є відповідач.

Вказані обставини підтверджуються статутами (т.1, а.с.199-249) та витягами про реєстрацію права власності на нерухоме майно (т. 2 а.с. 1-4)Волноваської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 Волноваської районної ради Донецької області, Волноваської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Волноваської районної ради Донецької області, Волноваської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Волноваської районної ради Донецької області, Ближенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Волноваської районної ради Донецької області).

Зважаючи на ту обставину, що засновником та власником Волноваської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №5 Волноваської районної ради Донецької області, Волноваської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №1 Волноваської районної ради Донецької області, Волноваської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 Волноваської районної ради Донецької області, Ближенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Волноваської районної ради Донецької області є Волноваська районна рада, тому питання реорганізації та ліквідації даного навчального закладу належать до повноважень відповідача.

При цьому суд враховує, що відповідно до абз. 2 п.30 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що реорганізація або ліквідація навчальних закладів комунальної форми власності здійснюється за рішенням місцевої ради.

При цьому суд звертає увагу, що, хоча за змістом ст.43 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” окремо не визначено в переліку виключних повноважень районної ради питання про утворення чи ліквідацію навчальних закладів комунальної форми власності, проте частиною 2 цієї статті визначено, що районні і обласні ради можуть розглядати і вирішувати на пленарних засіданнях й інші питання, віднесені до їх відання цим та іншими законами.

Суд також зазначає, що Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” не містить визначення такого поняття як місцеві ради.

Водночас за змістом ч.1 ст.5 Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

В цьому зв'язку слід зазначити, що за змістом Закону України “Про місцеві вибори” від 14 липня 2015 року №595-VІІ, законодавець використовує таке поняття, як місцеві ради, при цьому маючи на увазі сільські, селищні, міські, районні в місті, районні, обласні ради.

Так, за змістом ст.16 Закону “Про місцеві вибори”, яка визначає загальний склад Верховної ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, зокрема зазначено наступне.

У ч.2 цієї статті: “загальний склад (кількість депутатів) сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради визначається відповідно до частин третьої та четвертої цієї статті залежно від кількості виборців, які належать до територіальних громад сіл, селищ, міст, проживають на території району в місті, району, області”.

У ч.3 цієї статті: “загальний склад (кількість депутатів) місцевої ради становить при чисельності виборців…”. Далі за текстом закону.

У статті 17 Закону України “Про місцеві вибори” зазначено наступне.

Частина 1 цієї статті: “Центральна виборча комісія відповідно до статті 16 цього Закону та частин другої - восьмої, одинадцятої цієї статті на підставі відомостей Державного реєстру виборців визначає кількість територіальних, одномандатних виборчих округів, що мають бути утворені відповідними територіальними виборчими комісіями на територіях адміністративно-територіальних одиниць для організації виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, виборів депутатів усіх місцевих рад після призначення чергових, перших місцевих виборів, додаткових виборів депутатів сільських, селищних рад, але не пізніш як за 50 днів до дня чергових, перших місцевих виборів, невідкладно розміщує ці відомості на своєму офіційному веб-сайті та забезпечує їх доведення до відома відповідних територіальних виборчих комісій”.

У ч.2 цієї статті визначено: “Для проведення виборів депутатів сільської, селищної ради відповідна сільська, селищна територіальна виборча комісія не пізніш як за 38 днів до дня чергових або перших місцевих виборів утворює одномандатні виборчі округи з приблизно рівною кількістю виборців у кожному в кількості, що дорівнює загальному складу відповідної місцевої ради, визначеному відповідно до частини третьої статті 16 цього Закону та частини першої цієї статті”.

Суд також звертає увагу, що в Законі України “Про статус депутатів місцевих рад” чітко регламентовано, що депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради (далі - депутат місцевої ради) є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що законодавець чітко та послідовно використовує поняття “місцеві ради”, яке об'єднує такі органи місцевого самоврядування як: сільські, селищні, міські, районні у місті, районні, обласні ради.

Отже, вищенаведені положення абз.2 п.30 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” жодним чином не обмежують та не позбавляють Волноваську районну раду Волноваського району Донецької області повноважень щодо реорганізації закладу освіти засновником та власником якого вона являється.

Стосовно непроведення консультації з громадськістю щодо рішення № 7/24/690 від 14 листопада 2018 року “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій” суд зазначає наступне.

Судом критично оцінюються доводи позивача про вимоги Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №996 від 03 листопада 2010 року, зокрема провести із жителями територіальної громади консультації, чого зроблено не було.

Згідно п.3 Порядку консультації з громадськістю проводяться з питань, що стосуються суспільно-економічного розвитку держави, реалізації та захисту прав і свобод громадян, задоволення їх політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів.

При цьому, згідно п.12 цього Порядку в обов’язковому порядку проводяться консультації з громадськістю у формі публічного громадського обговорення та/або електронних консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів, які: стосуються конституційних прав, свобод та обов’язків громадян; стосуються життєвих інтересів громадян, у тому числі впливають на стан навколишнього природного середовища; передбачають провадження регуляторної діяльності у певній сфері; визначають стратегічні цілі, пріоритети і завдання у відповідній сфері державного управління (у тому числі проекти державних і регіональних програм економічного, соціального і культурного розвитку, рішення стосовно їх виконання); стосуються інтересів територіальних громад, здійснення повноважень місцевого самоврядування, делегованих органам виконавчої влади відповідними радами; визначають порядок надання адміністративних послуг; стосуються правового статусу громадських об’єднань, їх фінансування та діяльності; передбачають надання пільг чи встановлення обмежень для суб’єктів господарювання та інститутів громадянського суспільства; стосуються присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності, які за ними закріплені, об’єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій; стосуються витрачання бюджетних коштів (звіти головних розпорядників бюджетних коштів за минулий рік).

Тобто вказаним Порядком визначено вичерпний перелік випадків, в яких в обов’язковому порядку проводяться консультації з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів.

Проте, оскаржуване рішення не є нормативно-правовим актом, тобто актом управління (рішення) суб’єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, в розумінні п.18 ч.1 ст.4 КАС України.

За змістом п.19 ч.1 ст.4 КАС України індивідуальним актом є акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Тому, оскаржуваному рішенню притаманні ознаки саме актів індивідуальної дії, а саме: вказані рішення регулюють правовідносини між конкретними суб’єктами, вказаними рішеннями визначено окрему процедуру проведення реорганізації юридичної особи та утворення філії, вказані рішення застосовують з метою вчинення реєстраційних дій, тобто мають разовий характер.

Зважаючи на це, зазначене вище рішення не входить до переліку актів, які повинні проходити консультації з громадськістю. Тому при його прийнятті не виникало відповідного обов’язку щодо необхідності проведення громадських консультацій з жителями територіальної громади.

Разом з тим, оцінюючи законність спірного рішення, суд відповідно частини 2 статті 2 КАС України серед іншого перевіряє чи прийнято воно у передбачений законом спосіб.

З цього приводу суд вважає необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 3 ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п'ять років (ч. 2 ст. 141 Конституції України).

За приписом ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Стаття 146 Конституції України передбачає, що інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

Частиною 2 статті 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» закріплено, що рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Процедура прийняття рішень Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області передбачена Регламентом Волноваської районної ради Донецької області 7 скликання (далі по тексту - Регламент), затвердженого Рішенням Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області від 09 грудня 2015 року № 7/1-11 (т2, а.с. 5).

Як встановлено судом із витягу з протоколу двадцять четвертої чергової сесії Волноваської районної ради сьомого скликання (далі по тексту-Протокол) до порядку денного пленарного засідання ради, призначеного на 14.11.2018 року серед інших було включено питання “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій”(т. 1 а.с.86).

Відповідно до частини 1 статті 64 Регламенту після завершення обговорення питання голова засідання оголошує про перехід до голосування з цього питання.

Згідно з частиною 3 статті 64 Регламенту за умови відсутності зауважень, поправок чи доповнень до проекту рішення, оголошується про голосування за прийняття рішення в цілому.

Як зазначено у протоколі засідання Волноваської районної ради Донецької області від 14.11.2018 року при ухвалені рішення № 7/24-690 “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій”, депутати проголосували наступним чином: “За”-11, “Проти”-5, “Утримався”-17, “Не брав участь у голосуванні”-1. За наслідками голосування рішення прийнято не було (т.1, а.с. 98).

Таким чином, під час первинного голосування на двадцять четвертій черговій сесії Волноваської районної ради сьомого скликання рішення № 7/24-690 “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій” прийняте не було.

За наслідками голосування ОСОБА_6 вніс пропозицію про повернення на голосування порядку денного “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій” (т.1, а .с. 99).

Відповідно до ст. ч 2 ст. 59 Регламенту за пропозицією, підтриманою більшістю депутатів від загального складу районної ради, голова засідання ставить питання про повернення до розгляду питання порядку денного, щодо якого не було ухвалене рішення. Рішення про повторний розгляд питання порядку денного сесії ухвалюється, якщо за нього проголосувала більшість депутатів від загального складу ради.

Після того, голова ради ОСОБА_7 вніс пропозицію про винесення на голосування пропозиції ОСОБА_6 про повернення на розгляд сесії питання «Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій». По цьому питанню депутати проголосували наступним чином: “За”-23, “Проти”-3, “Утримався”-6, “Не брав участь у голосуванні”-2. За наслідками голосування було прийнято рішення про повернення на розгляд сесії питання «Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій» (т.1 а.с. 99).

Суд зазначає, що такі дії голови ради узгоджуються з положеннями статті 59 Регламенту та не є порушенням встановленої ним процедури повторного розгляду питання порядку денного сесії.

Як вбачається з Протоколу, після прийняття рішення про повернення на розгляд сесії питання “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій” ОСОБА_8 виступив з ініціативою про доповнення рішення “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій” словами “без пониження ступенів філій”.

Відповідно до частини 4 статті 64 Регламенту якщо по проекту рішення або його окремих пунктів є пропозиції, доповнення, уточнення, голосування проводиться за пунктами цього рішення з урахуванням вимог глави 2.13 Регламенту (глава 2.13 Регламенту регулює розгляд питань про неприйнятність). При цьому голосується про взяття проекту рішення за основу, а за прийняття пропозицій, доповнень і уточнень голосується в порядку їх надходження. Після чого голосується за прийняття проекту в цілому.

Аналіз перерахованих вище норм Регламенту дає підстави зробити суду висновок, що порядок у разі внесення поправок до проекту рішення ради, процедура голосування за нього складається з певних стадій.

Виходячи з системного аналізу положень Регламенту, суд зазначає, що рішення ради ставиться на голосування в цілому за умови відсутності зауважень, поправок чи доповнень до проекту цього рішення (частина 3 статті 64 Регламенту).

У разі ж наявності зауважень, поправок чи доповнень до проекту рішення Регламент передбачає наступні стадії голосування ( статті 64 Регламенту):

- Голосування про взяття проекту рішення за основу

- Голосування в порядку надходження за прийняття пропозицій, доповнень і уточнень голосується

- Голосування за прийнята проекту рішення в цілому з урахуванням прийнятих пропозицій, доповнень і уточнень

- Голосування за рішення ради в цілому

Разом з тим, як вбачається з Протоколу, після виступу ОСОБА_8 з ініціативою про доповнення рішення “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій”, головою районної ради було винесено на голосування проект рішення “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій”, вдруге, за пропозицією ОСОБА_9 та ОСОБА_6, додати у проект рішення слова “без пониження ступенів філій”. По цьому питанню депутати проголосували наступним чином: “За”-29, “Проти”-0, “Утримався”-2, “Не брав участь у голосуванні”-3. (т.1 а.с. 99).

За наслідками голосування було вирішено прийняти проект рішення ради із доповненнями “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій” (т.1 а.с. 99).

В подальшому, відповідно до Протоколу (т.1 а.с. 99-103) депутати Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області перейшли до розгляду інших питань, зазначених у порядку денному, при цьому після прийняття проекту рішення ради із доповненнями “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій” , голосування за прийняття самого рішення в цілому “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій” оголошено та проведено не було.

Таким чином, судом встановлено, що за наслідками голосування двадцять четвертої чергової сесії Волноваської районної ради сьомого скликання з питання “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій” було прийнято лише проект рішення № 7/24-690, а не само рішення.

Відповідно до п.3 ст. 69 Регламенту ради проекти рішення ради оприлюднюються шляхом розміщення їх на офіційному веб-сайті ради не пізніш як за 20 робочих днів до чергової сесії, а у виняткових випадках – не пізніш як за до позачергової сесії з митою прийняття (т.2 а.с. 40).

Виходячи з аналізу вказаної статті Регламенту, суд зазначає, що прийнятий проект рішення ради із доповненнями “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій” в подальшому мав бути оприлюднений на офіційному веб-сайті ради з дотриманням встановлених строків.

У порушення вказаної статті Регламенту відповідачем такої процедури дотримано не було, оскілки за наслідками двадцять четвертої чергової сесії Волноваської районної ради сьомого скликання відповідачем було оприлюднено рішення “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій”№ 7/24-690 від 14.11.2018 року, а не його проект, за який фактично відбулося голосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем мало місце порушення порядку прийняття оскаржуваного рішення, в ході розгляду справи він не довів його правомірність, внаслідок чого воно є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, в позовній позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивачем було сплачено судовий збір за подачу адміністративного позову у розмірі 704,80 грн. що підтверджується квитанцією від 26.11.2018 р. (т.1 а.с. 5),судові витрати в цій частині підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Крім того, в позовній позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору та витрат на професійну правову допомогу у розмірі 10000 грн..

Згідно частини 9 статті 139 КАС України , при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Пункт 1 частини 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 3-5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт представником позивача-адвокатом ОСОБА_10, в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат суду був наданий лише орієнтовний рахунок витрат на правову допомогу (т.1 а.с. 55), з якого не вбачаються відомості, які б давали суду можливість визначити реальний обсяг наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, на підтвердження вказаних витрат позивачем було надано до позову копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 160 від 26 листопада 2018 року на суму 10 000 грн. (т.1 а.с. 61).

Вказаний прибутковий касовий ордер виданий ФОП ОСОБА_10

Відповідно до п.п.1 та 2 ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

При цьому частиною 1 статті 13 вказаного Закону передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Визначення поняття самозайнятої особи міститься в підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України. Це платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до положеньвказаних нормадвокатська діяльність не є підприємницькою і не може здійснюватися фізичною особою – підприємцем.

Вказаний прибутковий касовий ордер не може свідчити про понесення позивачем витрат в розмірі 10 000 грн. саме за надання правової допомоги адвокатом, оскільки він виданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 32,139,243-246 Кодекса адміністративного судочинства, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області про визнання незаконним та скасування рішення – задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати рішення Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області № 7/24/690 від 14 листопада 2018 року “Про реорганізацію закладів загальної середньої освіти з метою створення опорного закладу та його філій”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волноваської районної ради Волноваського району Донецької області (місцезнаходження: 85700, Донецька область, Волноваський район, місто Волноваха, вул. Героїв 51 ОМБР, буд.1, код ЄДРПОУ 24162612) на користь ОСОБА_1(РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 704,80 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Вступну та резолютивну частини рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті 26 березня 2019 року.

Повний текст рішення складено та підписано 05 квітня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Грищенко Є.І.