Рішення № 81207868, 17.04.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2019 р. Справа№200/2206/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасенка І.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Державної фіскальної служби України про визнання податкової консультації недійсною,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» (далі – ПАТ «ЕМСС») звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України про визнання податкової консультації недійсною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання постанови першого апеляційного адміністративного суду по справі № 805/657/18-а Державна фіскальна служба України надала ПАТ «ЕМСС» податкову консультацію № 5081/6/99-99-14-06-02-15/УПК, проте позивач вважає, що надана консультація суперечить нормам та змісту податкового законодавства, просить визнати недійсним та скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України, викладену у листі № 5081/6/99-99-14-06-02-15/УПК та зобов’язати Державну фіскальну службу України надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду у якій зазначити, що наявність на момент проведення документальної перевірки товаросупровідних та товарно – транспортних документів з відбитком штампу «під митним контролем», без оформленої митної декларації (одного із типів МД, зазначеної у пункті 3.3 Інструкції), виключає можливість застосування санкцій, передбачених статтею Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зареєструвати її в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розмістити на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

15 лютого 2019 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони отримали ухвали про відкриття провадження в справі, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Відповідач свої правом не скористався та не надав суду відзив на позовну заяву.

У відповідності до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв’язку з чим суд приходить висновку про необхідність вирішення спору за наявними матеріалами справи.

Сторонами не були надані клопотання щодо розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Отже, відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу за правилами спрощеного провадження.

Дослідивши заяви по суті справи, письмові докази, наявні у справі, суд встановив наступне.

Позивач – публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» є юридичною особою, яке зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом: 00210602, місцезнаходження юридичної особи: 84306, Донецька область, м. Краматорськ.

Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» звернулось до Державної фіскальної служби України з листом від 13.11.2017 року № 17/1198-2083 «Про надання індивідуальної податкової консультації» з питань визначення дати завершення імпортної операції та нарахування штрафних санкцій, передбачених ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

В наданій відповідачем податковій консультації, на думку позивача, податковим органом надано невірне тлумачення норм діючого законодавства України, що призводить до неправомірного стягнення штрафних санкцій за порушення повернення валютної виручки імпортного товару, у зв’язку із чим позивач звернувся до суду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року позовні вимоги позивача були задоволені частково, а саме: зобов’язано Державну фіскальну службу України повторно розглянути звернення публічного акціонерне товариства «Енергомашспецсталь» від 13.11.2017 року № 17/1198-2083 «Про надання індивідуальної податкової консультації», яке набрало законної сили 30 жовтня 2018 року.

На виконання Постанови Першого апеляційного адміністративного суду по справі № 805/657/18-а Державна фіскальна служба України надала ПАТ «ЕМСС» податкову консультацію № 5081/6/99-99-14-06-02-15/УПК.

У своїй консультації податковий орган зазначає, що для цілей валютного контролю, свідченням завершення операції у разі імпорту продукції і, як наслідок, зняття такої імпортної операції з валютного контролю, є наявність одного із типів МД, зазначеної у пункті 3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136.

Також у консультації вказано, що наявність на момент проведення документальної перевірки лише товаросупровідних та товарно – транспортних документів з відбитком штампу «під митним контролем», без оформленої митної декларації (одного з типів МД, зазначеної у пункті 3.3 Інструкції), яка є підтвердженням завершення імпортної операції та зняття банком такої операції з валютного контролю, може бути підставою для застосування санкцій, передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Надаючи оцінку спірній індивідуальній податковій консультації ДФС України, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункту 52.2 статті 52 Кодексу).

У відповідності до пункту 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Приписами пунктів 52.4 статті 52 ПК України передбачено, що індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.

Згідно пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Податкова консультація надається контролюючими органами у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, виходячи з норм або змісту відповідного податку чи збору.

З контексту наведених норм ПК України вбачається, що кожен платник податків має право звернутись до контролюючого органу для отримання консультації з питань практичного використання норм податкового права. В разі виникнення спору платника податку з контролюючим органом такий платник в підтвердження правомірності своїх дій може спиратися на отриману податкову консультацію.

При цьому, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено визнання судом податкової консультації недійсною лише в тому випадку, якщо податкова консультація суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Обставина щодо ненадання контролюючим органом відповіді на ті чи інші поставлені у зверненні питання в силу норм ПК України не є підставою для визнання такої податкової консультації недійсною.

Дані висновки суду відповідають правовій позиції Вищого адміністративного суду України, наведеній в ухвалах по справі № К/800/18590/15 від 06.04.2016 року, № К/800/13985/15 від 23.03.2016 року та № К/800/9444/15 від 02.03.2016 року

При цьому, дослідженню в справах про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідність зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23.06.2016 року № К/800/52977/13.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» імпорт (імпорт товарів) – це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Моментом здійснення імпорту статті 1 Закону України «про зовнішньоекономічну діяльність» визначає момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця. Отже, вказаний Закон момент здійснення імпорту пов’язує з наявністю будь – якої із двох зазначених вище умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України або з переходом права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Умови поставки товару визначаються сторонами договору, зобов’язання за якими, зокрема з поставки товару, припиняються виконанням, а не оформленням ВМД, з яким здійснення поставки (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) пов’язує абзац дванадцятий п. 1.1 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями (у редакції постанови Правління НБУ від 13.12.2006 року № 455).

Відповідно до п. 1 ст. 15 Митного кодексу України під «ввезенням в Україну та вивезенням з України» розуміється фактичне переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів.

Таким чином, ввезення в Україну товару, що підлягає оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через територію України, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України, тобто поняття «перетину товаром митного кордону України» збігається із «переміщенням товару через митний кордон України – ввезення товару в Україну», підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт та дату перетину товаром митного кордону.

Також, «перетин товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем» з відповідною датою, не можна ототожнювати з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і який підтверджується оформленню ВМД.

З огляду на викладене, імпортний товар вважається таким, що ввезений на митну територію України з моменту перетину митного (державного) кордону України, а не з моменту оформлення ВМД.

Така правова позиція з приводу зазначеного підтверджується постановою Верховного Суду України від 04.07.2011 року, в якій зазначено, що моментом, з якого товари є імпортованими в Україну, судом обґрунтовано визначено момент перетину такими товарами митного кордону України незалежно від їх подальшого митного оформлення.

Крім того, вищевикладена позиція підтверджується і судовою практикою (Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 року по справі № 826/309/13-а, Постанова Вищого адміністративного суду України від 23.01.2018 року по справі № К/9901/3185/18).

Невірне тлумачення Державною фіскальною службою України викладених вище норм діючого законодавства України призводить до нарахування податковими органами позивачу штрафних санкцій за порушення повернення валютної виручки за період з моменту перетину імпортним товаром кордону України до фактичного його розмитнення. Таким чином, штрафні санкції за неповернення валютної виручки стягуються навить тоді, коли товар фактично вже знаходився на території України.

Системно проаналізувавши норми Податкового кодексу України та ч. 3 ст. 2 КАС України, суд доходить висновку, що при наданні податкової консультації податковий орган повинен дати тлумачення всіх норм права, котрі присвячені регламентуванню порушеного платником податків питання.

Оглянувши зміст наданої відповідачем консультації, суд відмічає, що у спірних правовідносинах відповідач фактично не надав консультацію на поставлене запитання позивача.

Відповідно до статті 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Таким чином, ПК України чітко врегульовано правовий статус податкової консультації, як акта індивідуальної дії, який, з огляду на вищенаведену норму процесуального законодавства може бути предметом судового оскарження в порядку адміністративного судочинства.

При цьому дослідженню в справах про визнання протиправною та скасування податкової консультації підлягають обставини щодо: поставлених у зверненні платника податків про надання податкової консультації питань; викладених у податковій консультації відповідей; відповідності зазначених у податковій консультації висновків нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Суд зазначає, що отримання позивачем індивідуальної податкової консультації, зміст якої відповідає нормам діючого законодавства, є юридичним фактом, що є підставою для звільнення від відповідальності платника податку, який діяв у відповідності до наданих такою консультацією роз'яснень з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року № К/9901/8571/18.

Стосовно позовних вимог в частині зобов’язання Державної фіскальної служби України надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду у якій зазначити, що наявність на момент проведення документальної перевірки товаросупровідних та товарно – транспортних документів з відбитком штампу «під митним контролем», без оформленої митної декларації (одного із типів МД, зазначеної у пункті 3.3 Інструкції), виключає можливість застосування санкцій, передбачених статтею Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зареєструвати її в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розмістити на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, суд зазначає наступне.

Згідно усталеної правової позиції Європейського суду з прав людини принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання в права особи.

Зокрема, згідно п. 25 рішення у справі MIKHAYLYUK AND PETROV v. UKRAINE від 10.12.2009 р. (заява № 11932/02) Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (№ 38812/97, п. 155, ЄСПЛ 2003-V).

Таким чином, отримання податкової консультації з чіткою відповіддю на поставлене питання сприяє уникненню в подальшому податкових спорів щодо поставленого питання та стабільності суспільних відносин, а Державна фіскальна служба України як контролюючий орган зобов'язана вживати заходів до уникнення можливих податкових спорів, в тому числі, шляхом надання податкових консультацій з конкретних питань, що ним в даному випадку зроблено не було.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету ОСОБА_1 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом ОСОБА_1 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Разом з тим, пунктом 4 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах при цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий спосіб, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача прийняти (вчинити) певні дії, і це прямо вбачається з пункту 4 частини 1 статті 5 та пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ч. 2 ст. 9 КАС України, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд приходить висновку про необхідність зобов'язати Державну фіскальну службу України надати Публічному акціонерному товариству «Енергомашспецсталь» на виконання Постанови Першого апеляційного адміністративного суду по справі 805/657/18-а, нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись положеннями наведеної норми процесуального закону та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд зазначає, що у спірних правовідносинах податковий орган діяв протиправно, так як не забезпечив належного розгляду порушеного платником податків питання та фактично відповіді по суті порушеного платником податків питання не надав.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо;7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Державної фіскальної служби України про визнання податкової консультації недійсною та зобов’язання надати нову податкову декларацію підлягають частковому задоволенню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» до Державної фіскальної служби України про визнання податкової консультації недійсною – задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати податкову консультацію Державної фіскальної служби України, викладену у листі № 5081/6/99-99-14-06-02-15/УПК.

Зобов’язати Державну фіскальну службу України надати публічному акціонерному товариству «Енергомашспецсталь» нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (місцезнаходження: 04655, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (місцезнаходження: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602), судовий збір у розмірі 2561 (дві тисячі п’ятсот шістдесят одна) грн. 34 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Тарасенко І.М.