Рішення № 81207785, 18.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року Справа № 160/9094/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Врони О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників у письмовому провадженні в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати ОСОБА_1, щомісячного довічного грошового утримання судді з 01 червня 2018 року.

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_1, призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 01 червня 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2018 відкрито провадження у справі № 160/9094/18 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та учасників справи у письмовому провадженні.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 року провадження у справі № 160/9094/18 зупинено.

18.02.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду провадження у справі поновлено.

В обгрунтування позову зазначено, що постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» №4006-VI від 03.11.2011 року позивача було звільнено з посади судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у відставку у зв’язку з поданням заяви про відставку. В листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Жовтневому районі м. Кривого Рогу з заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за результатами розгляду якої позивачу було призначено щомісячне довічне утримання судді у відставці, яке він отримував у період з листопада 2011 року по червень 2018 року щомісячно. Однак, з червня 2018 року позивачу було припинено виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з наданням пояснень, що виплату припинено до з’ясування фактичних обставин у справі. Позивач зазначає, що виплату довічного грошового утримання судді у відставці припинено протиправно, оскільки станом на момент припинення щодо позивача були відсутні рішення про припинення його статусу судді у відставці. Також, позивачем зазначено, що нормами законодавства не передбачено повноважень та підстав для прийняття територіальними органами Пенсійного фонду України рішення про призупинення виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Вказаними діями відповідач фактично припинив виплату позивачеві гарантованого законодавством щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Представником відповідача 03.01.2019 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обгрунтовуючи тим, що з метою підтвердження відомостей про позивача, управлінням було направлено запит від 14.05.2018 року №355/03.15-12 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області. У відповіді Територіального управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області від 29.05.2018 року №1554/18 зазначено, що вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року, який набув чинності 25.01.2013 року, ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні умисного злочину. Оскільки відставка судді припиняється у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення умисного злочину, то позивач втратив статус судді у відставці, а також втратив право на соціальні гарантії, передбачені для судді у відставці. Від ОСОБА_2 ради правосуддя надійшло повідомлення, що вказана інформація потребує додаткового з’ясування, отже відповідачем було прийнято правомірне рішення про зупинення виплати позивачу довічного грошового утримання судді з 01.06.2018 року до з’ясування фактичних обставин у справі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнено з посади судді Жовневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» №4006-VI від 03.11.2011 року, у зв’язку з поданням заяви про відставку.

28.11.2011 року наказом Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області №59-к відраховано зі штату Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області суддю Українця Ю.Й. з 28.11.2018 року.

З листопада 2011 року по червень 2018 року позивачу виплачувалось щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

З червня 2018 року позивачу було припинено виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З метою з’ясування наявності у позивача статусу судді у відставці, ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 кваліфікаційної комісії суддів України та ОСОБА_2 ради правосуддя України з відповідними заявами.

ОСОБА_2 кваліфікаційної комісії суддів України від 09.07.2018 року №У-3516/18 повідомлено позивача, що у Комісії відсутні суддівське досьє судді Жовневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 та інформація про статус вказаного судді у відставці.

ОСОБА_2 ради правосуддя України від 31.07.2018 року №26089/0/9-18 повідомлено позивача, що станом на 30.07.2018 року ОСОБА_2 радою правосуддя не приймалось стосовно позивача рішення про припинення відставки, а також відсутні відомості про наявність підстав для прийняття рішення про припинення відставки судді.

10.08.2018 року позивач звернувся до Криворізького північного об’єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою про надання інформації щодо правових підстав припинення виплати з червня 2018 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

20.08.2018 року відповідачем надано відповідь, оформлену листом №935/03.15/12, з якої відомо, що згідно листа територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області №1554/18 від 29.05.2018 року вироком Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року, який набув чинності 25.01.2013 року, позивача визнано винним у скоєнні умисного злочину, тому виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці призупинена з червня 2018 року до з’ясування фактичних обставин у справі.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_1, щомісячного довічного грошового утримання судді з 01 червня 2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Станом на момент звільнення позивача у відставку діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року, згідно з частиною 2 статті 138 якого суддя у відставці, який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 139 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року відставка судді припиняється у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину.

Частиною 2 статті 139 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року визначено, що припинення відставки судді є підставою для припинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховане у зв'язку з відставкою. У разі припинення відставки судді з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, пенсія судді нараховується на загальних підставах.

Згідно з частиною 3 статті 139 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року рішення про припинення відставки судді приймається ОСОБА_2 кваліфікаційною комісією суддів України.

02.06.2016 року прийнято новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016 року, в якому кореспондуються норми попереднього Закону.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року відставка судді припиняється у разі набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину.

Частиною 2 статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року визначено, що припинення відставки судді є підставою для припинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховане у зв'язку з відставкою.

Відповідно до частини 4 статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року рішення про припинення відставки судді приймається ОСОБА_2 радою правосуддя.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що однією з умов припинення відставки судді є набрання законної сили вироком щодо нього за вчинення умисного злочину. При цьому, рішення про припинення відставки судді приймається ОСОБА_2 радою правосуддя.

Конституційний суд України у підпункті 6.2 пункту 6 рішення від 03.06.2013 року №3-рп/2013 зазначив, що підставою для отримання матеріального забезпечення судді після припинення його повноважень є виключно конституційно визначений статус професійного судді. Тому таке забезпечення суддів залежить від умов, пов’язаних зі статусом судді та його професійною діяльністю щодо здійснення правосуддя.

Отже, особа, яка не має статусу судді не має права на отримання такого виду матеріального забезпечення як довічне грошове утримання судді у відставці.

Представником відповідача надано суду копію рішення ОСОБА_2 ради правосуддя від 17.01.2019 року №139/0/15-19 «Про припинення відставки судді Українця Ю.Й.».

З вказаного рішення відомо, що до ОСОБА_2 ради правосуддя 03.01.2019 року надійшла копія вироку Казанківського районного суду Миколаївської області від 15.10.2012 року про визнання винним ОСОБА_1 у скоєнні умисного злочину, що набрав законної сили 25.01.2013 року.

На підставі зазначеного, ОСОБА_2 рада правосуддя вирішила припинити відставку судді Українця Ю.Й. у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину. Копію цього рішення направлено до Пенсійного фонду України, який забезпечує виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Отже, з 17.01.2019 року було припинено відставку судді Українця Ю.Й. на підставі рішення ОСОБА_2 ради правосуддя №139/0/15-19.

У зв’язку з припиненням відставки судді, позивач втратив право на виплату щомісячного довічного грошового утримання з 17.01.2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється в інших випадках, передбачених законом.

Отже, обов’язок припинення виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці покладається на відповідача з 17.01.2019 року – день прийняття відповідного рішення ОСОБА_2 радою правосуддя.

Натомість, як встановлено судом, виплата щомісячного грошового утримання судді була припинена ОСОБА_1 з червня 2018 року.

Суд зазначає, що законодавцем чітко визначено підставу для припинення щомісячного грошового утримання судді, а саме рішення ОСОБА_2 ради правосуддя, а тому припиняючи виплату щомісячного грошового утримання судді Українцю Ю.Й. з червня 2018 року, відповідач діяв без наявності правових підстав для припинення відповідної виплати.

Відтак, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді та зобов’язання здійснити виплату призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді лише за період з 01.06.2018 року по 16.01.2019 року (включно) – останній день періоду, що передує прийняттю рішення ОСОБА_2 ради правосуддя від 17.01.2019 року №139/0/15-19 «Про припинення відставки судді Українця Ю.Й.».

Згідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Позивачем заявлено клопотання про звернення до негайного виконання рішення в межах суми стягнення за один місяць. Клопотання задоволенню не підлягає. Пунктом 1 частини 1 ст. 371 КАС України передбачене негайне виконання рішення про присудження виплати коштів у межах суми стягнення за один місяць. Рішення суду у даній справі носить зобов'язальний характер та в ньому не вирішується питання про стягнення коштів з відповідача, тому дія п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України на дані правовідносини не розповсюджується.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з частковим задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 352,40 грн.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (50096, м. Кривий Ріг, вул.Рибасівська, 6) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення виплати ОСОБА_1, щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 01 червня 2018 року по 16 січня 2019 року.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області здійснити виплату ОСОБА_1, призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді за період з 01 червня 2018 року по 16 січня 2019 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (50096, м. Кривий Ріг, вул. Рибасівська, 6) за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 352 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона