Рішення № 81207764, 08.04.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2019 року ЛуцькСправа № 140/147/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Журомської І.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Приватного підприємство "Спека" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Спека" (далі – ПП "Спека", позивач, підприємство) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, контролюючий орган, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.09.2018 №0009901401, №0009911401 та №0009861405.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 20.06.2018 по 11.07.2018 контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ПП “Спека” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018, за результатами якої складено акт від 18.07.2018 №11430/14-01/20134464, на який позивачем були подані заперечення.

За результатами розгляду заперечень, ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Спека" за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 та складено акт №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018.

Відповідно до висновків акта перевірки №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018 встановлено заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 259 633,00 грн.

На підставі акта перевірки №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.09.2018: №0009901401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 319 073,25 грн. (з яких 254 165,00 грн. - за податковим зобов’язанням, 64 908,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); №0009911401, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 5 468,00 грн.; №0009861405, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 56 807,25 грн.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення, винесені ГУ ДФС у Волинській області, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

Податкове повідомлення-рішення від 13.09.2018 №000990140 прийняте на підставі акта перевірки №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018 в якому охоплено період декларування податком на додану вартість з 01.01.2015 по 31.03.2018, що виходить за межі строків давності, передбачених ст. 102 ПК України. Відтак, контролюючим органом нараховано грошовве зобо’язання з ПДВ та штрафні (фінансові) санкції в тому числі за період, який виходить за межі строків давності (1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації).

Крім того, позивач вказує, що відповідачем зроблений хибний висновок про відсутність взаємовідносин між ПП "Спека" та гр. ОСОБА_3, оскільки, актом приймання-передачі транспортного засобу від 03.07.2008 автомобіль ОСОБА_4 Крузер прийнято позивачем в оренду для використання в господарській діяльності, а наказом від 04.07.2008 №7 визначено порядок використання вказаного автомобіля та обумовлено, що подорожній лист є підставою для списання витраченого пального.

Взаємовідносини між позивачем та гр. ОСОБА_3 відображені на рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» та підтверджені актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які були додані до заперечення. Наведене в акті позапланової перевірки твердження про неможливість встановити вартість робіт (послуг) по оренді вказаного автомобіля, не обгрунтоване, оскільки в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) вказана вартість орендної плати в розмірі 50,00 грн.

Вказаний легковий автомобіль використовувався у господарській діяльності позивача, а тому в останнього були підстави для списання пального, а висновок відповідача про відсутність взаємовідносин між позивачем та гр. ОСОБА_3 є хибним.

Крім того, зазначає, що для підтвердження факту використання власного автотранспорту (вантажних автомобілів) у господарських цілях в ході перевірки позивачем надавались для огляду товарно-транспортні накладні на транспортування (перевезення) дизпалива, а тому висновки відповідача про те, що паливно-мастильні матеріали (далі ПММ) які списувались для вантажних автомобілів, використовувались позивачем не у господарських цілях є неправомірними. Списання ПММ проводилось на підставі подорожніх листів, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

Позивач також зазначає, що у податковому повідомленні-рішенні від 13.09.2018 №0009861405 (яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 56 807,25 грн.) вказано, що воно винесено на підставі акта позапланової перевірки №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018 та яким встановлено порушення пп. 2.2, 2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637. Проте, в акті позапланової перевірки №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018 немає жодної згадки про вказані порушення. Порушення норм з регулювання обігу готівки зазначені в акті планової перевірки від 18.07.2018 №11430/14-01/20134464, який отримано позивачем 23.07.2018. Вказане порушення в порядку, визначеному п. 86.7 ст. 86 ПК України, не оспорювалось. А тому, відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення мало бути прийняте контролюючим органом протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта планової перевірки (23.07.2018), проте, всупереч вказаним вимогам відповідачем таке податкове повідомлення-рішення було прийняте лише 13.09.2018.

У зв’язку з наведеним, позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 13.09.2018 №0009901401, №0009911401 та №0009861405.

У відзиві на позовну заяву від 25.02.2018 (том 1, а.с.173-176) відповідач заявлених вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу з врахуванням наступного.

ГУ ДФС у Волинській області на підставі наказу від 07.06.2018 №2187 проведено документальну планову виїзну перевірку ПП “Спека” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

Позивачем, відповідно до п. 86.7 ст. 86 ПК України було подано заперечення від 01.08.2018 №45 до акту планової виїзної перевірки від 18.07.2018 №11430/14-01/20134464.

За результатами розгляду заперечень, ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Спека" за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 (з метою дослідження питань, що стали предметом заперечень) за наслідками якої складено акт №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018.

За наслідками документальної позапланової перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.09.2018: №0009901401 про донарахування ПДВ на суму 254 165,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 64 908,25 грн.; №0009911401 про зменшення від’ємного значення податку на додану вартість на суму 5 468,00 грн. та №0009861405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 56 807,25 грн.

Щодо періоду, який виходить за межі строків давності, передбачених ст. 102 ПК України, зазначає, що наказом ГУ ДФС у Волинській області від 17.08.2018 №3001 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПП “Спека”» було зазначено, що перевірка проводиться за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 з врахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України. Відтак, при нарахуванні грошового зобов’язання контролюючим органом враховано вимоги законодавства.

Щодо списання ПММ на вантажні автомобілі контролюючий орган зазначає, що в ході проведення перевірки ПП «Спека» не надано актів виконаних робіт на транспортування ПММ (за договорами на реалізацію ПММ) та інших документів, які б підтверджували перевезення від постачальника до покупця.

До перевірки надано подорожні листи, які не підтверджені первинними документами (у подорожніх листах зазначається пункт навантаження та пункт розвантаження, проте не відомо кому саме та з якою метою здійснювалось транспортування дизельного палива - не зазначено покупця, а також відсутня інформація щодо кількості та обсягу транспортування палива).

За результатами проведеного аналізу встановлено невідповідність щодо місцезнаходження покупців та маршрутів, які зазначені у подорожніх листах вантажних автомобілів. Таким чином, використання ПММ вантажними автомобілями свідчить про використання пального не у господарських цілях.

Щодо списання ПММ на легковий автомобіль контролюючий орган зазначає, що до перевірки надано договір найму (оренди) транспортного засобу від 03.07.2008 на легковий автомобіль ОСОБА_4 Крузер, укладений між гр. ОСОБА_5 та ПП «Спека», який діяв по 03.07.2011.

Крім того, в межах періоду що перевірявся, посадовими особами підприємства було надано договір оренди від 26.06.2018 між гр. ОСОБА_5 та ПП «Спека», плата за користування транспортним засобом згідно з яким встановлена в розмірі 100,00 грн. за календарний місяць, а строк найму (оренди) розпочинається з моменту фактичної передачі транспортного засобу наймачу по акту приймання-передачі транспортного засобу та діє протягом 1 календарного року.

До заперечення на акт планової перевірки надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за оренду автомобіля ОСОБА_4 Крузер по орендній платі 50,00 грн. за 1 місяць згідно договору від 03.07.2008, які не були надані в ході проведення документальної планової перевірки.

У договорі від 26.06.2018 зазначено орендну плату – 100,00 грн. за місяць. Отже, надані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за оренду автомобіля ОСОБА_4 Крузер суперечать умовам договору, що підтверджує відсутність господарської операції по оренді автомобіля приватним підприємством «Спека» від ОСОБА_3

Також до заперечення надано картку 685 рахунку за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 по контрагенту ОСОБА_3, де відображено кредитовий оборот по оприбуткуванню послуг з оренди автотранспортного засобу в сумі 1950,00 грн. Проте, в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого сплаченого на користь платника податків, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) відсутні відображення нарахувань доходів по 157 ознаці ОСОБА_3, що підтверджує відсутність господарської операції по оренді автомобіля ПП «Спека» від ОСОБА_3

Щодо строків винесення податкового повідомлення-рішення від 13.09.2018 №0009861405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 56 807,25 грн., посилається на пункт 86.8 статті 86 ПК України (в редакції чинній на момент винесення рішення), згідно з яким податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, оскільки акт документальної позапланової виїзної перевірки №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018 був прийнятий за результатами розгляду заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 18.07.2018 №11430/14-01/20134464, податкові повідомлення-рішення були винесені саме за результатами позапланової перевірки. Крім того, у позивача відсутні заперечення щодо суті нарахування грошових зобов’язань за податковим повідомленням-рішенням від 13.09.2018 №0009861405.

Враховуючи вищевикладене, ГУ ДФС у Волинській області при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяло виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 08.02.2019 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві. Просив у задоволенні позову відмовити повністю

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області в період з 20.06.2018 по 11.07.2018 на підставі направлень на перевірку від 19.06.2018 №№2904, 2905, 2906, 2907, 2908, 2909, 2910 та наказу від 07.06.2018 №2186 проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Спека" за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 за наслідками якої складено акт №11430/14-01/201344464 від 18.07.2018 «Про результати документальної планової виїзної перевірки ПП "Спека" податкового законодавства, валютного та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2018» (том 1, а.с.10-27).

Перевіркою ПП "Спека" встановлено, серед іншого, порушення позивачем:

- підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, статей 22, 23, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 259 633,00 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 65 397,00 грн., за 2016 рік в сумі 99 666,00 грн., за 2017 рік в сумі 72 422,00 грн. та за І кв. 2018 року в сумі 22 148,00 грн.;

- пунктів 2.2, 2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, а саме несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків на загальну суму 11 361,45 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними контролюючим органом в акті перевірки №11430/14-01/201344464 від 18.07.2018, ПП "Спека" подало на вказаний акт перевірки заперечення від 01.08.2018 №45 (том 1, а.с.28-29).

За результатами розгляду заперечень, ГУ ДФС у Волинській прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "Спека" за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 з метою дослідження питань, що стали предметом заперечень, за наслідками якої складено акт №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018 (том 1, а.с.30-40, 177)

Відповідно до висновків акта перевірки №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018 встановлено порушення позивачем:

- підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, статей 22, 23, пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 259 633,00 грн., в тому числі за 2015 рік в сумі 65 397,00 грн., за 2016 рік в сумі 99 666,00 грн., за 2017 рік в сумі 72 422,00 грн. та за І кв. 2018 року в сумі 22 148,00 грн.

На підставі акта перевірки №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.09.2018:

- №0009901401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 319 073,25 грн., з яких: 254 165,00 грн. - за податковим зобов’язанням, 64 908,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- №0009911401, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість на суму 5 468,00 грн;

- №000986140, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 56 807,25 грн.

Позивач оскаржив вищевказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 14.12.2018 №40474/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 13.09.2018 №0009901401, №0009911401 та №0009861405 залишено без змін (том 3, а.с.106-110).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями ГУ ДФС у Волинській області від 13.09.2018 №0009901401, №0009911401 та №0009861405, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

В обгрунтування висновків щодо протиправного відображення у податковій звітності ПП "Спека" показників податку на додану вартість контролюючий орган посилається на те, що підприємством не підтверджено витрати по використанню (списанню) палива, а саме: до перевірки не надано документів, які підтверджували перевезення ПММ від постачальника до покупця. Під час перевірки не надано: актів на внутрішнє переміщення пального; складських документів, які підтверджують передачу ПММ з складу водіям; наказів про порядок обліку та списання ПММ на підприємств; наказу про норми витрат паливо-мастильних матеріалів для автомобілів, не надано наказів на відрядження (куди з якою метою їздив працівник), авансових звітів тощо.

Зокрема, перевіркою встановлено, що ПП «Спека» списувались паливно-мастильні матеріали як на легкові так і на вантажні автомобілі.

Як вбачається з матеріалів справи, у власності та користуванні позивача є наступні автомобілі:

- легковий автомобіль ЛАДА 21713, державний номер НОМЕР_1, згідно наказу від 02.01.2014 №3 матеріально-відповідальна особа ОСОБА_6;

- легковий автомобіль ВАЗ 2111, державний номер НОМЕР_2, згідно наказу від 02.01.2014 №3 матеріально-відповідальна особа ОСОБА_6, ОСОБА_7;

- легковий автомобіль ОСОБА_4, державний номер НОМЕР_3, згідно наказу від 02.01.2014 №3 матеріально-відповідальна особа ОСОБА_6;

- вантажний автомобіль МАЗ-500, державний номер НОМЕР_4, причіп АС5826ХХ, згідно наказу від 02.01.2014 №3 матеріально-відповідальна особа ОСОБА_8;

- вантажний автомобіль МАЗ-500, державний номер 9478ВНО, згідно наказу від 02.01.2014 №3 матеріально-відповідальна особа ОСОБА_8;

- вантажний автомобіль МАЗ-500, державний номер НОМЕР_5, причіп АС3376ХХ згідно наказу від 02.01.2014 №3 матеріально-відповідальна особа ОСОБА_8

Щодо списання ПММ на вантажні автомобілі зазначено, що робота транспорту фіксується водієм у подорожніх листах та реєстрах поїздок автомобілем за місяць.

Під час перевірки податковим органом встановлено, що в основній кількості до подорожніх листів та реєстрів (які за своїм змістом мають фіксувати факт використання транспорту в межах господарської діяльності суб’єкта господарювання на підприємстві) відсутні накази про відрядження водія та інформація про мету таких поїздок, тобто встановлено відсутність інформації про зміст та обсяг господарської операції підприємства.

Суд погоджується з висновками відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування податком на додану вартість до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно зі статтею 1 Закону №996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

На підтвердження використання ПММ у господарських цілях, ПП «Спека» надано суду ряд договорів з фізичними та юридичними особами на поставку паливно-мастильних матеріалів, постачальником (продавцем) яких є ПП «Спека» (том 2, а.с.99-148).

Разом з тим, жодних актів виконаних робіт на транспортування ПММ, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних (за договорами на реалізацію ПММ) та інших документів, які б підтверджували здійснення господарської операції по перевезенню від постачальника до покупця ПММ як до перевірки, так і на вимогу суду позивачем надано не було.

Позивачем до перевірки було надано подорожні листи вантажних автомобілів (перелік яких наведено у додатку 17 до акта перевірки) на підставі яких ПП «Спека» проводило списання паливно-мастильних матеріалів. У вказаних подорожніх листах зазначено пункт навантаження та пункт розвантаження ПММ, проте з них не можливо встановити кому саме та з якою метою здійснювалось транспортування дизельного палива, оскільки у них не зазначено покупця, а також відсутня інформація щодо кількості та обсягу транспортування палива.

До подорожніх листів вантажних автомобілів (перелік яких наведено у додатку 17 до акта перевірки) як до перевірки так і на вимогу суду позивачем не було надано первинних документів (актів виконаних робіт на транспортування ПММ, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних), які б підтверджували здійснення господарської операції по перевезенню від постачальника до покупця ПММ.

Крім того, за результатами проведеного аналізу, контролюючим органом встановлено невідповідність щодо місцезнаходження покупців ПММ та маршрутів, які зазначені у подорожніх листах. Вищевикладене свідчить про використання пального не у господарських цілях.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Враховуючи, що позивач не надав первинних документів, якими підтверджуються господарські операції (договори на транспортування ПММ, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні), то суд погоджується з висновками податкового органу, викладеними в актах перевірки, що позивачем не підтверджено витрати по використанню (списанню) ПММ на вантажні автомобілі згідно подорожніх листів (перелік яких наведено у додатку 17 до акта перевірки).

Таким чином, суд погоджується з правомірністю винесення податкового повідомлення-рішення від 13.09.2018 № НОМЕР_6 та частково погоджується з податковим повідомленням-рішенням №0009901401.

Разом з тим, податкове повідомлення-рішення від 03.09.2018 №0009901401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 319 073,25 грн. підлягає частковому скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно із підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючим органам надано право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Згідно з пунктом 102.2 статті 102 ПК України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо: податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано; посадову особу платника податків (фізичну особу - платника податків) засуджено за ухилення від сплати зазначеного грошового зобов'язання або у кримінальному провадженні винесено рішення про його закриття з нереабілітуючих підстав, яке набрало законної сили.

Представник позивача у позовній заяві та в судовому засіданні вказав на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.09.2018 №000990140, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на суму 309 073,25 грн., прийняте на підставі акта перевірки №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018, в якому охоплено період декларування податком на додану вартість з 01.01.2015 по 31.03.2018, що виходить за межі строків давності, передбачених ст. 102 ПК України, відповідно грошове зобов’язання з ПДВ та штрафні (фінансові) санкції нараховані за період, який виходить за межі строків давності (1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації).

Суд погоджується з такими твердженням представника позивача з наступних підстав.

Починаючи з 01.01.2017 строки давності на проведення податкових документальних перевірок поширюються також на період, який може бути охоплений перевіркою. Відповідні зміни внесені до статті 102 ПК України.

Як зазначалось вище, за приписами пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Таким чином, статтею 102 ПК України передбачено строк давності щодо права контролюючого органу провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, який становить 1095 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДФС у Волинській області в період з 20.06.2018 по 11.07.2018 на підставі наказу від 07.06.2018 №2186 проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Спека" на предмет дотримання податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

Предметом планової перевірки, серед іншого, була правильність визначення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість.

Враховуючи, що днем початку проведення планової перевірки позивача було 20.06.2018, перевірці (з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102 ПК України) підлягали податкові декларації з ПДВ, починаючи з травня 2015 року (граничний строк подання травневої декларації до 20.06.2015). Разом з тим, період з січня по квітень 2015 року (який був охоплений перевіркою) перебуває поза межами строку давності визначеного пунктом 102.1 статті 102 ПК України.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, плановою та позаплановою перевірками повноти визначення податкових зобов’язань з ПДВ за період з 01.01.2015 по 30.04.2015 (період, за який контролюючий орган не мав право проводити перевірку та визначати суму грошових зобов'язань позивача) підприємству донараховано податкових зобов’язань з ПДВ на суму 14 050,33 грн. (січень 2015 року - 3448,11 грн., лютий 2015 року – 2228,48 грн., березень 2015 року – 4364,06 грн., квітень 2015 року – 4009,68 грн.) та застосовані штрафні (фінансові) санкції за вказаний період - 3 512,58 грн.

Таким чином, ГУ ДФС у Волинській області протиправно, в порушення приписів пункту 102.1 статті 102 ПК України, проведено перевірку та донараховано позивачу за період з 01.01.2015 по 30.04.2015 податкове грошове зобов’язання з ПДВ на загальну суму 17 562,91 грн., з яких за основним платежем - 14 050,33 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 512,58 грн.

Щодо списання ПММ на легковий автомобіль суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між громадянином ОСОБА_3 та ПП «Спека» укладено договір найму (оренди) транспортного засобу від 03.07.2008, згідно з яким ОСОБА_3 передає, а ПП «Спека» приймає у тимчасове платне користування строком до 03.07.2011 легковий автомобіль ОСОБА_4 Крузер. Розмір орендної плати за користування транспортним засобом встановлюється з врахуванням амортизації автомобіля та становить 50,00 грн. (том 2, а.с.1).

На підставі вищевказаного договору складено акт прийому-передачі транспортного засобу згідно з яким ОСОБА_3 передає, а ПП «Спека» приймає в оренду транспортний засіб ОСОБА_4 Крузер.

Крім того, в межах періоду, що перевірявся, посадовими особами підприємства надано договір найму (оренди) транспортного засобу від 26.06.2018, укладеного між гр. ОСОБА_5 та ПП «Спека». В договорі зазначено, що плата за користування транспортним засобом встановлюється в розмірі 100,00 грн. за календарний місяць. Строк найму (оренди) розпочинається з моменту фактичної передачі транспортного засобу наймачу по акту приймання-передачі транспортного засобу та діє протягом 1 календарного року (том 2, а.с.2-3).

Сторони погодили, що відповідно до статті 631 ЦК України, умови даного договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення, а саме з 03.07.2011.

Наказом від 04.07.2008 №7 визначено порядок використання вказаного автомобіля та обумовлено, що подорожній лист є підставою для списання витраченого пального.

Надання послуг по оренді автомобіля ОСОБА_4 Крузер підтверджується: актами здачі-приймання робіт (надання послуг) по оренді автомобіля ОСОБА_4 Крузер в кількості 38 штук (за період січень 2015 року - березень 2018 року), підписаними представником ПП «Спека» (головним бухгалтером ОСОБА_9А.) та ОСОБА_3, вартість оренди згідно яких становить 50,00 грн. за 1 місяць (том 1, а.с.46-84).

Списання ПММ на легковий автомобіль підтверджується подорожніми листами службового легкового автомобіля. Зокрема, списання палива проводилось один раз в місяць з зазначенням у подорожньому листі кількості пального використаного протягом місяця.

Взаємовідносини між позивачем та гр. ОСОБА_3 відображені на рахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», які були додані позивачем до заперечення на акт перевірки, що не заперечується відповідачем, а тому висновки перевіряючих про відсутність у позивача оборотів по рахунку 685 безпідставними і суперечать положенням ч. 2 п. 44.6 ст. 44 ПК України.

Таким чином, оскільки, вказаний легковий автомобіль використовувався у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими контролюючому органу первинними документами (договорами, актами приймання-передачі транспортного засобу, актами здачі-приймання робіт, подорожніми листами службового легкового автомобіля), в останнього були всі підстави для списання пального, а висновок відповідача про відсутність взаємовідносин між позивачем та ОСОБА_3 є хибним.

Враховуючи вищевикладене, ГУ ДФС у Волинській області протиправно донараховано позивачу за період з 01.05.2015 по 31.03.2018 податкове грошове зобов’язання з ПДВ на суму зайво включених витрат на списання ПММ (бензин, газ) по легковому автомобілю ОСОБА_4 Крузер на загальну суму 29 365,77 грн., з яких за основним платежем – 23 492,61 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 58 73,16 грн.

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем строків винесення податкового повідомлення-рішення від 13.09.2018 №0009861405, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки у розмірі 56 807,25 грн. суд зазначає наступне.

Документальною плановою виїзною перевіркою ПП “Спека”, за результатами якої складено акт від 18.07.2018 №11430/14-01/20134464, виявлено порушення позивачем пунктів 2.2, 2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, а саме несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків на загальну суму 11 361,45 грн.

Разом з тим, документальна позапланова виїзна перевірка ПП “Спека” за наслідками якої складено акт перевірки №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018 та на підставі якого винесено вищевказане рішення є похідною, та проведена за результатами розгляду заперечення на акт документальної планової виїзної перевірки ПП “Спека” від 18.07.2018 №11430/14-01/20134464 з питань, що стали предметом оскарження.

Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України (в редакції чинній на момент винесення рішення) податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За результатами розгляду заперечень ПП «Спека», відповідачем 11.09.2018 складено висновок № 107. Згідно з вказаним висновком, вимоги викладені у запереченні підлягають задоволенню частково, а саме висновки акту планової перевірки – п. 1, 3, 4, 5, 6 залишено без змін, а п. 2 викладено у висновках акту позапланової перевірки (том 3 а.с. 111)

Таким чином, оскільки акт документальної позапланової виїзної перевірки №13538/14-01/201344464 від 03.09.2018 був прийнятий саме за результатами розгляду заперечень на акт документальної планової виїзної перевірки від 18.07.2018 №11430/14-01/20134464, податкове повідомлення-рішення №0009861405 правомірно було винесене 13.09.2018, а тому воно не підлягає скасуванню в судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що позивач не заперечує та не спростовує самого факту порушення пунктів 2.2, 2.6 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, яке виразилось у несвоєчасному оприбуткуванні готівкових коштів в Книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків на загальну суму 11 361,45 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, із врахуванням з’ясованих обставин справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 13.09.2018 №0009901401 в частині збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість приватному підприємству “Спека” у розмірі 46 928,68 грн. в тому числі за основним платежем - 37 542,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 385,74 грн.

Згідно із статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність дій контролюючого органу та законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 13.09.2018 №0009911401 та №000986140, а також податкового повідомлення-рішення №0009901401 у частині, що не була скасована судом.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви до суду позивачем сплачено судовий збір 5 720,023 грн., відповідно до платіжного доручення № 2339 від 21.01.2019 на суму 1921, 00 грн. та платіжного доручення № 2358 від 01.02.2019 на суму 3799,23 грн.

Тому, на користь ПП «Спека» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 703,92 грн. (пропорційно до задоволених позовних вимог), решту витрат по сплаті судового збору у розмірі 5 016,31 грн. повинен нести позивач.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 13.09.2018 №0009901401 в частині збільшення суми грошового зобов’язання за платежем податок на додану вартість приватному підприємству “Спека” у розмірі 46 928,68 грн. в тому числі за основним платежем - 37 542,94 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9 385,74 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 39400859) на користь Приватного підприємство "Спека" (43005, Волинська область, м. Луцьк, вулиця Вахтангова, 16, код ЄДРПОУ 20134464) судові витрати у розмірі 703,92 грн. (сімсот три гривні 92 копійки).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, встановленого статтею 295 КАС України, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 15 квітня 2019 року.

ОСОБА_10 Димарчук